Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 683/2157/25
02.09.2025 м.Красилів
Суддя Красилівського районного суду Хмельницької області Васільєв С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про нанесення матеріального та морального збитку
Позивач звернувся до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області (адресовано слідчому судді), в якому вказує себе цивільним позивачем у кримінальній справі №677/1438/19). Цивільні відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - заявник у кримінальній справі №677/1438/19.
Позовна заява мотивована незаконною підозрою та обвинуваченням його у скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, що призвело до засудження його до позбавлення волі.
Вказує, що:
1. не залишається сумніву, що довідка лікаря ОСОБА_4 , видана 26 червня 2019 року на ОСОБА_2 , не дійсна (липова), зіграла ключову роль у даному фабульному провадженні, стала штучно створеним доказом сторони обвинувачення.
2. Ніхто в лице лікаря ОСОБА_4 не бачив і не знає.
3. Пояснити феномен - як задіти круглу зв'язку печінки без проникнення в грудну та черевну порожнини - ніхто з лікарів не береться пояснити.
4.Клопотання його про проведення перехресного допиту з потерпілим ОСОБА_2 було відхилено слідчим.
5.Протоколу освідування потерпілого ОСОБА_2 немає, ніхто не бачив.
6. Відеозапис, зроблений капітаном ОСОБА_5 , взагалі зник (пропав).
7. Не міг “тяжкохворий ОСОБА_2 » без дозволу лікаря ходити по Красилову. В білий день 29.06.2019 його бачили живим і здоровим.
8. На його запитання лікарю-експерту Ю.Юрчишену, хто може визначати ступінь отриманих тілесних ушкоджень, отримав відповідь - члени комісії.
Зазначає, що з кожним днем стає все більше запитань, ніж на них відповідей. Прийшла пора покаятись у своїх ОСОБА_6 . Не потрібно було давати завідомо неправдиві покази заради наживи, звинувачувати його у тому, що він не робив. Суд зарахує правдиві свідчення та призначить найнижчу міру покарання.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 липня 2025 року передано справу за територіальною підсудністю до Красилівського районного суду Хмельницької області.
Дослідивши дану позовну заяву та додані документи, доходжу висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.
В обґрунтування позовних вимог позивач фактично зазначає про незаконність вироку Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2020 року у кримінальній справі №677/1438/19, що, на переконання позивача, є наслідком, зокрема, неправдивих показів, сумнівними доказами сторони обвинувачення.
Зазначені обставини стосуються вже розглянутого по суті кримінального провадження, перегляд та нове дослідження якого, фактично, просить здійснити позивач.
Поданий позивачем позов не є спором про цивільне право, та одночасно не належить до інших справ, що передбачені ЦПК України, як такі, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Питання законності вироку суду не вирішується у межах цивільного судочинства, оскільки безпосередньо належить до питань, що підлягають вирішенню у порядку кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 24 КПК України зазначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом..
Натомість, відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, як безпосередньо зазначено в статті 19 ЦПК України, суди загальної юрисдикції у межах розгляду цивільних справ не уповноважені розглядати ті справи, що підлягають розгляду за правилами іншого судочинства.
Поставлені позивачем питання є предметом розгляду кримінального провадження по суті в порядку, визначеному КПК України.
Згідно п.6 ч.4 ст.42 КПК України обвинувачений має право оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної кримінальної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.
У постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 757/4403/16-ц також висловлено позицію, що у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, для яких законом установлено інший порядок оскарження.
Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи/органу, наділеної/наділеного в установленому порядку процесуальними правами, та є посяганням на її/його процесуальну незалежність.
Відповідно до ст.ст. 2, 19 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Отже, особа, яка вважає свої права порушеними, має право оскаржувати в установленому КПК України порядку судові рішення (ухвалені згідно КПК України) та ініціювати їх перегляд за правилами КПК України.
При цьому, в цивільному судочинстві не можуть розглядатись питання правдивості свідчень, наданих в межах розгляду кримінальної справи, а також належності, допустимості, достовірності доказів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 19, 186, 353, 354 ЦПК України -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про нанесення матеріального та морального збитку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 02.09.2025.
Суддя С. В. Васільєв