Номер провадження: 11-сс/813/1034/25
Справа № 947/4647/25 1-кс/523/1893/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
08.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
представника заявника - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
слідчого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 14.05.2025, якою відмовлено у задоволенні скарги представника ОСОБА_9 - ОСОБА_6 на постанову дізнавача Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві про закриття кримінального провадження №12020166490000188 від 23.09.2020, внесеного до ЄРДР за ст. 356 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 14.05.2025 відмовлено у задоволенні скарги представника ОСОБА_9 - ОСОБА_6 на постанову дізнавача Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві про закриття кримінального провадження №12020166490000188 від 23.09.2020, внесеного до ЄРДР за ст. 356 КК України.
Судове рішення слідчого судді мотивоване тим, що були проведені всі можливі слідчі дії для встановленні розміру матеріальної шкоди спричиненої діями ОСОБА_10 , але її наявність не встановлено, адже все що було пошкоджено належало ОСОБА_10 . Злочин передбачений ст. 356 КК України має матеріальний склад і передбачає наявність матеріальної шкоди, і не передбачає спричинення моральної шкоди, тому в діях ОСОБА_10 відсутня об'єктивна сторона кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник ОСОБА_9 - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, оскільки в ході досудового розслідування слідством було встановлено факт пошкодження ОСОБА_10 майна потерпілих: ліжко вартістю 4000 грн, комод - вартістю 1400 грн, електроконвектор вартістю 1800 грн, телевізор вартістю 13000 грн.
Зазначає, що громадянка ОСОБА_10 самоуправно проникла до помешкання потерпілих (які в даній кімнаті мешкали відкрито, вільно, за відплатною домовленістю з попереднім мешканцем кімнати) , влаштувавши дебош з розрубуванням перестінку кімнати з коридору гуртожитку, розбиття сокирою вікна кімнати в якій перебували люди.
Крім того, зазначає, що є дана подія є психотравмуючою для ОСОБА_9 , їй завдані моральні страждання (моральна шкода), яку оцінюється в 500 000 грн.
Просить витребувати у Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві та дослідити в судовому засіданні матеріали кримінального провадження.
Просить скасувати ухвалу слідчого суді та постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Слідчим надано до суду заперечення на скаргу, в якій зазначає, що під час проведення досудового розслідування виконано перелік слідчих дій.
Одночасно з поданням ОСОБА_11 заяви про вчинення кримінального правопорушення, аналогічну заяву відносно них було подано і ОСОБА_10 .
Посилання на те, що ОСОБА_9 спричинено моральну шкоду у розмірі 500 000 грн, що підтверджується долученою до матеріалів кримінального провадження позовною заявою та висновком №06-21 від 18.05.2021 за результатами судово-психологічної експертизи проведеної на підставі самостійного звернення потерпілої до лабораторії психологічних досліджень та експертиз «Психологіка» ФОП ОСОБА_12 , виходячи із обставин справи не можна вважати підтвердженням спричинення матеріальної чи значної шкоди, оскільки встановлення факту спричинення моральної шкоди та визначення її розміру належить до компетенції суду.
Враховуючи вищевикладене в ході досудового розслідування шляхом проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій не отримано достатніх доказів, які в своїй сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку свідчили б про наявність складу кримінальних правопорушень.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, представника заявника, яка підтримала доводи апеляційної скарги, прокурора та слідчого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Як свідчить практика ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Частиною 1 статті 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Зокрема, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що другим слідчим відділом (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташовано у м. Миколаєві проводилось досудове розслідування кримінального провадження №12020166490000188 від 23.09.2020 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Постановою дізнавача (в силу п. 4-1 ч. 1 ст. 3 КПК України) слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_8 , 29.03.2024 вказане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України.
Відповідно до постанови, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 надали покази про те, що з 2003 року по вересень 2020 року проживали в кімнаті гуртожитку АДРЕСА_1 , яку придбали у ОСОБА_14 за 1000 доларів США у 2007 році на підставі усної домовленості.
У вересні 2020 року, а саме в період з 22 по 25 число до ОСОБА_11 та ОСОБА_13 прийшла жінка, якою виявилась ОСОБА_10 та сокирою вибила двері, ламала все, викидувала їх майно та хотіла буд-яким чином проникнути до кімнати №41 в якій вони проживали., у зв'язку з чим спричинила матеріальну шкоду на загальну суму 20250 грн.
Було встановлено, що 22.09.2020 ОСОБА_10 на підставі договору дарування, отримала у власність 332/1000 часток секції у гуртожитку кімнат 41, 44, 39, 40, 42, 43, що знаходяться за адресою: вул. Шкодова гора, 10-А, м. Одеса, що було перевірено Одеським апеляційним судом під час розгляду скарги на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12.11.2020 в адміністративній справі відносно ОСОБА_10 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Враховуючи зазначені обставини, в обґрунтування свого рішення слідчий зазначив, що під час досудового розслідування було проведено ряд слідчих дій, а саме допитано в якості потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_9 ; допитано у якості свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ; оглянуто електронний носій інформації DVD-R; оглянуто електронний носій інформації micro sd та так як в ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження не встановлено складу кримінального правопорушення, слідчий дійшов переконання, що кримінальне провадження підлягає закриттю.
Статтею 2 КПК України, окрім іншого визначено, що завданням кримінального провадження є те, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кримінальне переслідування конкретної особи може бути розпочато лише у разі наявності необхідних та достатніх доказів, які без жодного об'єктивного сумніву доводять причетність особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи. При цьому, встановивши відсутність в діянні складу кримінального правопорушення слідчий (дізнавач) відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закриває кримінальне провадження.
Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначені у ст. 91 КПК. Обов'язок доказування цих обставин, за певними винятками, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ст. 92 КПК). Доказування здійснюється на підставі доказів (ст. 84 КПК).
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів, які оцінює за своїм внутрішнім переконанням, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми, складається обвинувального акт, який направляється до суду (ст. 93, 290, 291, 293 КПК України).
Разом з цим, КПК України не визначає перелік обов'язкових доказів чи процесуальних дій проведення яких необхідно здійснити у тому чи іншому провадженні, а надає можливість самостійно обирати та визначати якими доказами сторона обвинувачення буде обстоювати свою позицію та доводити винуватість особи в суді.
За таких обставин слід зробити правомірний висновок стосовно дискреційних повноважень слідчого щодо обсягу та спрямованості проведення слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а також на власний розсуд вирішує необхідність проведення певних слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій з урахуванням конкретних обставин справи.
При винесенні оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження слідчим наведено переконливі мотиви прийняття такого рішення, які дозволяють зробити однозначний висновок та не залишають місця сумнівам, крім того мотиви прийняття такого рішення повністю узгоджуються з матеріалами досудового розслідування, а саме, що документів, які б підтверджували спричинення шкоди потерпілим не надано, під час проведення досудового розслідування спричинення матеріальної шкоди не встановлено, оскільки в ході проведення огляду місця події пошкодження їх майна не зафіксовано. ОСОБА_10 вселена у кімнату на праві власності, що підтверджується відповідними документами, в той час як у потерпілих такі документи відсутні.
Щодо спричинення моральної шкоди у розмірі 500 000 грн та посилань на підтверджуючі документи долучені до матеріалів кримінального провадження, а саме позовну заяву та висновок №06-21 від 18.05.2021 за результатами судово-психологічної експертизи проведеної на підставі самостійного звернення потерпілої до лабораторії психологічних досліджень та експертиз «Психологіка» ФОП ОСОБА_12 , то їх виходячи із обставин справи не можна вважати підтвердженням спричинення матеріальної чи значної шкоди, оскільки встановлення факту спричинення моральної шкоди та визначення її розміру належить до компетенції суду, а визначення значної шкоди у ст. 356 КК України є оціночним і вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 12.01.2022 у справі №712/15990/18 вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 356 КК України є кримінально караним лише за умови заподіяння діями винного значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, тобто потерпілому. Саме з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди потерпілому кримінальне правопорушення визнається закінченим.
Отже, всупереч доводів апеляційної скарги, зазначені обставини вказують на те, що органом досудового розслідування в повному обсязі виконані вимоги кримінального процесуального закону, досудове розслідування проведене повно та всебічно, неупереджено, досліджено в повному обсязі обставини кримінального правопорушення, надано належну оцінку доказам, які є достатніми, належними та допустимими, що вказувало на необхідність закриття кримінального провадження.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з викладеними в оскаржуваній ухвалі слідчого судді висновками про те, що наявність матеріальної шкоди не встановлено, адже все що було пошкоджено належало ОСОБА_10 . Злочин передбачений ст. 356 КК України має матеріальний склад і передбачає наявність матеріальної шкоди, і не передбачає спричинення моральної шкоди, тому в діях ОСОБА_10 відсутня об'єктивна сторона кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України.
Щодо суб'єктивної сторони кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України, то аналіз дій ОСОБА_10 (намагання потрапити в кімнату, яка належить їй на праві власності) не свідчить про умисел на вчинення самоправства, що виключає наявність в її діях і суб'єктивної сторони злочину передбаченого ст. 356 КК України.
Враховуючи зазначені обставини, в діях ОСОБА_10 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, а саме суб'єктивна та об'єктивна сторони вказаного кримінального правопорушення, що є підставою для закриття кримінального провадження.
Апеляційний суд вважає, що слідчим у повному обсязі виконано вимоги кримінального процесуального законодавства щодо проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин справи, оскільки слідчий провів усі необхідні слідчі та процесуальні дії для встановлення істини у кримінальному провадженні та прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність складу кримінального правопорушення в діях слідчого ОСОБА_21 , в зв'язку з чим оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено повно, всебічно з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, постанова слідчого про закриття кримінального провадження ґрунтується на вимогах закону, у зв'язку з чим прийняте слідчим суддею рішення про відмову у задоволенні скарги представника ОСОБА_9 - ОСОБА_6 на зазначену постанову слідчого є законним та обґрунтованим.
Будь яких інших даних, які б вказували на істотні порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом не встановлено.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 303, 306, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 - ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 14.05.2025, якою відмовлено у задоволенні скарги представника ОСОБА_9 - ОСОБА_6 на постанову дізнавача Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві про закриття кримінального провадження №12020166490000188 від 23.09.2020, внесеного до ЄРДР за ст. 356 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4