Справа № 127/17165/25
Провадження №2/141/289/25
28 серпня 2025 року с-ще Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу № 127/17165/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
15.07.2025 до суду із Вінницького міського суду Вінницької області надійшла цивільна справа № 127/17165/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.11.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6426094, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 7000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені вказаним кредитним договором.
30.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 89-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6426094 від 07.11.2022.
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Однак, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань, у неї утворилась заборгованість за кредитним договором № 6426094 від 07.11.2022 в розмірі 21735,00 грн, з яких 7000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 14385,00 грн - сума заборгованості за процентами, 350,00 грн - сума заборгованості за комісією, яку позивач просить суд стягнути на свою користь, а також 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та понесені судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 21.07.2025 відкрито провадження у справі № 127/17165/25 та з врахуванням вимог ст. 274 ЦПК України вирішено розгляд справи провести в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 28.08.2025, зобов'язано позивача в порядку ст. 83 ЦПК України надати суду докази сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором (договором про споживчий кредит) № 6426094 від 07.11.2022, а також зобов'язано відповідача в порядку ст. 83 ЦПК України надати суду докази погашення боргу за кредитним договором (договором про споживчий кредит) № 6426094 від 07.11.2022.
Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», будучи належним чином повідомленим про дату та місце розгляду справи № 127/17165/25, жодних заяв чи клопотань суду не подав.
При цьому, в позовній заяві представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. просив суд розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
26.08.2025 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 просить суд відмовити ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у задоволенні позовних вимог та покласти судові витрати на позивача.
В обґрунтування відзиву зазначено, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід від позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу. Таким чином, відсутність доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору та інших належних доказів позбавляє відповідача та суд можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором в зазначеній позивачем сумі.
Водночас, до матеріалів справи долучено лише витяг з реєстру боржників, на якому відсутні підписи сторін договору факторингу. Встановити, що цей витяг дійсно є частиною договору факторингу неможливо. Як наслідок, позивачем не доведено факт передачі кредитором позивачеві права вимоги до відповідача. Окрім цього, реєстри боржників до суду також не надано в повному обсязі, а лише випадкові сторінки.
Таким чином, відповідач вважає, що відсутність зазначених доказів позбавляє можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором № 6426094 від 07.11.2022 від ТОВ «Мілоан».
Відповідач ОСОБА_1 наголошує, що позивач не довів отримання прав вимоги за кредитним договором, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Також відповідач зазначає, що на підтвердження факту підписання нею договору про споживчий кредит № 6426094 від 07.11.2022 її електронним підписом шляхом відтворення одноразового ідентифікатора позивачем надано копію зазначеного договору без її підпису як позичальника. При цьому, позивач стверджує, що зазначений кредитний договір № 6426094 від 07.11.2022 було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер телефону відповідача, з чим остання не погоджується, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи договір про споживчий кредит (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи на електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа.
Відповідач наголошує, що не укладала договір про споживчий кредит у редакції, яку долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджувала кредитну ставку та інші умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказів не підтверджує, що саме цю редакцію договору відповідач розуміла та узгодила з позивачем.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачу, підтвердження відповідачем пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину тощо.
Відтак, відповідач ОСОБА_1 вважає, що викладені вище обставини свідчать про неукладеність оспорюваного правочину, а саме договору про споживчий кредит № 6426094 від 07.11.2022, в тому числі в електронній формі, що свідчить про відсутність погодження нею процентної ставки.
Разом з тим, відповідач зазначає, що умовами кредитного договору № 6426094 від 07.11.2022 визначено надання кредиту у сумі 7000,00 грн на строк 30 днів зі стандартною процентною ставкою 5% на день. При цьому, жодних посилань на докази того, що відповідач як позичальник вчинила певні дії, які б об'єктивно свідчили про її добро волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту (підписані додаткові угоди, звернення про пролонгацію тощо), разом з позовом не надано.
Відтак, відповідач вважає, що право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору, а саме 06.12.2022, який споживач розуміє як дата завершення строку кредитування. Тому, починаючи із зазначеної дати, нарахування процентів за кредитом вже не відповідало вимогам закону та договору. Зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником, тому всі неузгодженості мають трактуватися на користь споживача як слабшої сторони договору.
Таким чином, відповідач вважає, що кредитор міг нарахувати проценти максимально по договору № 6426094 від 07.11.2022 10500,00 грн (7000грн*5%*30 днів).
Отже, є безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача процентів у сумі 3885 грн (10385-10500), відтак відповідач ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні цих вимог, захистивши її права як споживача, оскільки пред'явлений позивачем розмір процентів в декілька разів перевищує розмір процентів, на який міг би розраховувати пересічний споживач при укладенні потрібного договору та свідчить про нарахування процентів поза межами узгодженого строку кредитування.
Стосовно нарахування комісії відповідач зазначає, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умовами договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2014 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21). Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20).
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскільки їй під виглядом комісії було встановлено плату за послуги позивача, які за законом повинні надаватись безоплатно, відтак положення щодо обов'язку сплачувати плату (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.
З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що вимоги позивача в частині стягнення боргу за нарахованою комісією в розмірі 350,00 грн за неконкретизовані, незрозумілі та невизначені послуги не підлягають задоволенню, оскільки умови кредитного договору про комісію є нікчемними.
Окрім того, відповідач зазначає, що на підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірним кредитним договором та наявності у відповідача боргу за цим договором позивач надає тільки розрахунки заборгованості. Відповідач наголошує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Зокрема, виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних договорів.
Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем у позовній заяві, а тому не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо є внутрішніми документами банку (фінансової установи) та не містять відомостей, що можуть дати можливість перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування процентів позивачем.
Стосовно платіжного доручення № 52418730 від 29.07.2021 як підтвердження перерахування відповідачу коштів позики, ОСОБА_1 зазначає, що цей документ був повністю створений позивачем (або первісним кредитором). На ньому немає відмітки банку про виконання платіжного доручення, немає підпису уповноваженої особи банку та печатки, немає коду банка отримувача, немає рахунку отримувача в форматі IBAN, а тому він не може бути належним підтвердженням здійснення переказу, оскільки повністю є результатом креативу сторони позивача. Фактично позивач міг скласти довідку будь-якого змісту, що нівелює значення такого документа.
Відповідач зазначає, що не відомо, кому дійсно належать карткові рахунки, на які переказано дані кошти, оскільки лист не містить ідентифікуючих даних про неї (із фрагментів номеру картки, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність картки (рахунку) саме їй). Відтак, інформаційна довідка не є первинним або платіжним документом, що підтверджує переказ коштів, а тому є неналежним та недопустимим доказом.
Відповідач наголошує, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо), оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору між нею та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих копіях договору, не довів перерахування їй тіла кредиту первісним кредитором, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи № 127/17165/25, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
07.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту - кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі по тексту - позичальник) було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 6426094 (далі по тексту - договір).
Зггідно п. 1.1. договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Відповідно до п. 1.2. - п. 1.3.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн; кредит надається загальним строком на 105 днів з 07.11.2022 (дата надання кредиту) і складається із пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 22.11.2022 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з наступного дня за днем завершення пільгового періоду і закінчується 20.02.2023 (дата остаточного погашення заборгованості).
Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 22.11.2022 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 20.02.2023 (останнього дня строку кредитування) (п.1.4. договору).
Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 455,00 грн в грошовому виразі та 363,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 19355,00 грн в грошовому виразі та 961,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 7455,00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 26355,00 гривень. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань (п. 1.5. договору).
Комісія за надання кредиту складає 350,00 грн, яка нараховується за ставкою 5,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 105,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 18900,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.1. - п. 1.5.3. договору).
Відповідно до п. 1.6 договору тип процентної ставки за цим договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2.-2.3. договору.
Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п. 2.1. договору).
Згідно із пунктом 2.2.1. договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1. - 1.5.3. договору, в один з термінів (дат) вказаних в п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2., в сумі та на умовах, визначених п.2.3 договору.
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору (п. 2.2.2. договору).
Згідно п. 6.1. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. На договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору. Після укладення цей кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником товариству. За зверненням позичальника товариство може повторно надати (надіслати) укладений кредитний договір на електронну скриньку позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу позичальника засвідчену Кредитодавцем копію цього договору в паперовому вигляді, за письмовим зверненням позичальника.(п. 6.2. договору).
Укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4. договору).
Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).
Договір підписано відповідачем 07.11.2022 одноразовим ідентифікатором Z25376 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 6426094 від 07.11.2022 сторони погодили графік платежів за укладеним договором, а саме дату видачі кредиту - 07.11.2022, дату платежу - 20.02.2023, чисту суму кредиту - 7000,00 грн, проценти за користування кредитом - 19005,00 грн, кількість днів у розрахунковому періоді - 105, комісію за надання кредиту - 350,00 грн, суму платежу за розрахунковий період - 26355,00 грн, реальну річну процентну ставку - 961,00%, загальну вартість кредиту - 26355,00 грн.
Також у паспорті споживчого кредиту № 6426094, що є додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 6426094 від 07.11.2022 зазначено інформацію та контактні дані кредитодався, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача (у тому числі суму кредиту: 7000.00 грн; строк кредитування: 105 днів, пільговий період 15 днів, поточний період 90 днів; мету отримання: задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника; спосіб надання: безготівково на рахунок з використанням карти; забезпечення не застосовується; власний платіж споживача: не передбачається), інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти.
Окрім того, в анкеті-заяві на отримання кредиту № 6426094 від 07.11.2022, зазначено погоджену суму кредиту у розмірі 7000,00 грн, загальний строк кредитування - 15 днів, процентну ставку за користування кредитом - 105,00 гн (нараховується за ставкою 0,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом), комісію за надання кредиту - 350,00 грн (нараховується одноразово за ставкою 5,00 відсотків від суми кредиту за договором), персональні дані відповідача, соціальний стан, місце роботи, адресу реєстрації (місця проживання). Також у анкеті-заяві на отримання кредиту № 6426094 від 07.11.2022 містяться відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан».
Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію відповідач ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Мілоан» як позичальник, з яким укладено договір про споживчий кредит № 6426094 від 07.11.2022. Акцепт (договір) підписано позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z25376, дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику - 07.11.2022 о 15:51:09, направленого на номер телефону НОМЕР_2 .
Відповідно до платіжного доручення № 86462341 від 07.11.2022, ТОВ «Мілоан» було перераховано на рахунок відповідача ОСОБА_1 7000,00 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 6426094, рахунок № 545708*13.
Згідно відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 6426094, 07.11.2022 ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 7000,00, також 07.11.2022 було здійснено нарахування комісії за оформлення кредиту у розмірі 350,00 грн, та, окрім того, у період з 08.11.2022 по 22.11.2022 відбувалось щоденне нарахування процентів згідно п. 1.5.2 договору у розмірі 7,00 грн за кожен день, а також у період часу з 23.11.2022 по 29.01.2023 відбувалось щоденне нарахування процентів згідно п.п. 1,6, 2.3.1.2 договору у розмірі 210,00 грн за кожен день.
30.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 89-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, які зазначені у реєстрі боржників.
Відповідно до п. 1.2 договору відступлення прав вимоги внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та, відповідно, вказаних у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до п. 6.1 договору факторингу кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржниківв, які виникдли у кредитора внаслідок укладення із боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, та які входчть до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 23047865,72 грн станом на дату підписання сторонами цього договору.
Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 30.01.2023 до договору відступлення прав вимоги № 89-МЛ від 30.01.2023 ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» було прийнято реєстр боржників кредитора від 30.01.2023 кількістю 1726 одиниць. Загальна сума заборгованості кредитного портфелю становить 25047865,72 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 69902 від 30.01.2023, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було перераховано ТОГВ «Мілоан» 715316,82 грн, призначення платежу: плата за відступлення права вимоги згідно договору відступлення права вимоги № 89-МЛ від 03.01.2023 без ПДВ.
Відповідно до інформації, що міститься у витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 89-МЛ від 30.01.2023, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 6426094 від 07.11.2022 становить 21735,00 грн, з яких 7000,00 грн - залишок по тілу кредиту, 14385,00 грн - заборгованість за процентами та 350,00 грн - комісія.
Як убачається із виписки з особового рахунку за кредитним договором № 6426094 від 07.11.2022, заборгованість ОСОБА_1 не погашена та станом на 20.05.2025 складає 21735,00 грн, з яких 7000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 14385,00 грн - прострочена заборгованість за процентами, 350 грн - заборгованість за комісіями.
Таким чином, зобов'язання за договором про споживчий кредит № 6426094 від 07.11.2022 було повністю виконано первісним кредитором ТОВ «Мілоан», зокрема, відповідачу було надано кредитні кошти на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У свою чергу, відповідач не виконала умови взятих на себе зобов'язань, не погасила кредит та не сплатила проценти за користування кредитом, у зв'язку із чим заборгованість відповідача не погашена та становить 21735,00 грн.
Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Також відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Стаття 1082 ЦК України зобов'язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому, аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
Відповідно до ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Досліджуючи наявні у справі № 127/17165/25 докази, суд доходить висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 6426094 від 07.11.2022 на підставі договору відступлення прав вимоги № 89-МЛ від 30.01.2023, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання в строки, передбачені умовами зазначеного кредитного договору.
Наявними у справі доказами підтверджується той факт, що відповідачу було надано кредитні кошти на умовах, передбачених кредитним договором, однак ОСОБА_1 допустила прострочення виконання грошового зобов'язання у строки, передбачені умовами укладеного кредитного договору.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості в строки, передбачені умовами договору про споживчий кредит № 6426094 від 07.11.2022, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи № 127/17165/25, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором про споживчий кредиту № 6426094 від 07.11.2022 у загальному розмірі 21735,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14375,00 грн - заборгованість за процентами, 350,00 грн - заборгованість за комісією, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, суд погоджується із розрахунком заборгованості, який долучено позивачем до позову.
Натомість, належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених у позові, а також доказів погашення заборгованості у строки, визначені умовами договору про споживчий кредит № 6426094 від 07.11.2022, відповідачем суду не надано та матеріали справи № 127/17165/25 не містять.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, зокрема щодо відсутності доказів узгодження конкретних кредитних умов, у тому числі стосовно факту неукладання договору про споживчий кредит у редакції, яка долучені позивачем до позову та непогодження кредитної ставки суд зауважує, що метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Як убачається з матеріалів справи, 07.11.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 6426094, який підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
При цьому, у п. 6 .2. кредитного договору зазначено, що після укладення цей кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником товариству. За зверненням позичальника товариство може повторно надати (надіслати) укладений кредитний договір на електронну скриньку позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу позичальника засвідчену кредитодавцем копію цього договору в паперовому вигляді, за письмовим зверненням позичальника.
У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Натомість, належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин ОСОБА_1 суду не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
Також вимог про визнання договору № 6426094 від 07.11.2022 та його окремих частин недійсним та/або неукладеним відповідачем не було заявлено як в межах справи № 127/17165/25, так і в іншій цивільній справі.
При цьому, варто зауважити, що договору з іншим змістом відповідачем суду не надано, тоді як в матеріалах справи наявна лише копія наданого позивачем кредитного договору № 6426094 від 07.11.2022 в узгодженій обома сторонами редакції, а тому суд вважає, що позивачем доведено факт укладання між ТОВ «Мілоан» та відповідачем зазначеного кредитного договору.
Стосовно тверджень відповідача про строк кредитування та нарахованих відсотків суд зазначає наступне
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Суд відзначає, що умовами укладеного кредитного договору сторонами чітко узгоджено суму кредиту - 7000,00 грн, строк кредитування - 105 днів, з яких пільговий період 15 днів (з 07.11.2022 по 22.11.2022) та поточний період 90 днів (настає з 23.11.2022 по 20.02.2023), комісію за надання кредиту у розмірі 350,00 грн, а також проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 105,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду та проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 18900,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Таким чином, з урахуванням невиконання відповідачем умов кредитного договору № 6426094 від 07.11.2022 та неповернення кредиту протягом встановленого строку кредитування, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 14385,00 грн, яку було нараховано за період з 07.11.2022 по 29.01.2023 ( у тому числі за 15 календарних днів пільгового періоду у розмірі 105,00 грн (по 7,00 грн за кожен календарний день), та у розмірі 14280,00 грн за 68 днів поточного періоду (по 210,00 грн за кожен календарний день)).
Доводи відповідача про те, що умови кредитного договору про нарахування комісії є нікчемними, суд також до уваги не приймає та вважає помилковими, оскільки у договорі № 6426094 від 07.11.2022 чітко встановлено комісію саме за надання кредиту, а не як плату за надання кредитодавцем послуги (у тому числі надання інформації про стан кредиту), як зазначено відповідачем у відзиві.
Що стосується тверджень відповідача про відсутність доказів перерахування їй кредитних коштів в сумі 7000,00 грн, то суд зауважує, що грошові кошти було перераховано первісним кредитором на картку № НОМЕР_3 , яку було зазначено у п. 2.1. кредитного договору, відтак оцінює їх критично та до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються установленими фактичними обставинами, наведеними висновками суду та доказами, які містяться в матеріалах справи № 127/17165/25. При цьому, доказів того, що відповідач зверталась до правоохоронних органів та/або до відповідного банку стосовно неотримання коштів або за випискою по її картковому рахунку за 2022 рік на підтвердження факту неотримання кредитних коштів, суду не надано та матеріали справи не містять.
Також суд відзначає, що інші доводи відповідача, викладені у відзиві, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують висновків суду та встановлених судом фактичних обставин справи № 127/17165/25 і не можуть впливати на законність даного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно з частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, а також повного задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Щодо витрат на правову допомогу.
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону).
У ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено види адвокатської діяльності, які відповідають вказаному вище.
За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Положеннями ч. 1 ст. 1 цього Закону передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України визначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
На підтвердження понесених витрат позивачем було надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06.05.2025; акт наданих послуг № 140 від 20.05.2025, згідно якого сума наданих послуг відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06.05.2025 складає 7000,00 грн, детальний опис наданих послуг від 20.05.2025 до акту № 140 від 20.05.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06.05.2025.
На підставі зазначеного, представник позивача адвокат Усенко М.І. просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 7000,00 гривень.
При цьому, у наданому суду відзиві відповідач ОСОБА_1 зазначає, що з наданих позивачем документів не убачається, що гонорар у сумі 7000,00 грн взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з неї, що вказує на відсутність її обов'язку сплачувати (компенсовувати) такі витрати позивача, навіть якщо вони мали місце.
Також відповідач зазначає, що суду не надано платіжного документа із зазначенням ПІБ боржника та номеру кредитного договору, що дозволило б однозначно пов'язати факт оплати з цією справою, не виключається спроба безпідставного стягнення з неї вартості правової допомоги, яка фактично не оплачувалася в зазначеному розмірі.
Таким чином, відповідач вважає, що правові підстави для стягнення з неї 7000,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача відсутні, а тому просить суд судові витрати покласти на позивача.
Суд зазначає, що у постанові від 20 жовтня 2021 року по справі №757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Відтак, аналізуючи фактичні обставини справи № 127/17165/25 та обсяг виконаної роботи адвокатом, приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 11, 203, 207, 215, 512-517, 610- 612, 625-629, 639, 1048-1050, 1077-1080, 1082 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 3-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236, розрахунковий рахунок IBAN № НОМЕР_5 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за договором про споживчий кредит № 6426094 від 07.11.2022 у загальному розмірі 21735,00 грн (двадцять одна тисяча сімсот тридцять п'ять гривень 00 копійок), з яких 7000,00 грн (сім тисяч гривень 00 копійок) - заборгованість за тілом кредиту, 14385,00 грн (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят п'ять гривень 00 копійок) - заборгованість за процентами, 350,00 грн (триста п'ятдесят гривень 00 копійок) - заборгованість за комісією.
3. Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 3-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236, розрахунковий рахунок IBAN № НОМЕР_5 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 3-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236, розрахунковий рахунок IBAN № НОМЕР_5 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3500,00 грн (три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
5. Копію рішення суду направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Рішення суду оформлено та виготовлено 02 вересня 2025 року.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 3-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ).
Суддя С.В. Климчук