Провадження № 22-ц/803/7327/25 Справа № 233/5424/24 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С. С. Доповідач - Макаров М. О.
02 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 05 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позов мотивовано тим, що 29 вересня 2001 року укладений шлюб між позивачем та відповідачем. Від шлюбу подружжя має спільних синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народженні. Спільне життя між позивачем і відповідачем не склалося, фактично припинилося з березня 2023 року. Шлюбні відносини зберегти чи поновити неможливо, тому позивач звернувся до суду із позовною заявою та просить розірвати укладений з відповідачем шлюб.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра від 05 травня 2025 року позов задоволено та шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 29 вересня 2001 року Донецьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції, актовий запис № 1242 розірвано. Вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини, суд вважає, що збереження шлюбу на даний час є неможливим.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 червня 2025 року судом ухвалено: Після розірвання шлюбу відновити позивачці ОСОБА_3 дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення та додаткове суду не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 05 травня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 29 вересня 2001 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , зареєстрованого Донецьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції, актовий запис № 1242 (а.с.4).
Подружжя має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження, видане Червоногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області 13 листопада 2012 (а.с.6) та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 свідоцтво про народження, видане Слов'янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 25 червня 2018 (а.с.6 на звороті).
Працівниками поліції 12 лютого 2025 серії АА № 434975 та 13 березня 2025 серії АА № 459181 складалися термінові заборонні приписи відносно ОСОБА_1 строком відповідно на 10 діб та на 5 діб стосовно його дружини ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2025 у справі № 243/2283/25 встановлено стосовно ОСОБА_1 , заходи тимчасового обмеження прав та покладено на нього строком на 1 (один) місяць наступні обов'язки:
- заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонено наближатися на відстань 200 метрів до місця проживання (перебування), роботи, лікування, інших місць частого відвідування постраждалої особи ОСОБА_3 ;
- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_3 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, за винятком якщо це стосується їх спільних дітей.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини, суд вважає, що збереження шлюбу на даний час є неможливим.
Колегія суддів погоджується, з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07 листопада 2013 року передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що збереження нашої родини неможливо та не надав строк для нашого примирення, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки з моменту відкриття провадження 14 жовтня 2024 року та до моменту ухвалення рішення - 05 травня 2025 року минуло більше ніж шість місяців, проте примирення сторін не сталося, а отже суд першої інстанції обґрунтовано розірвав шлюб між сторонами.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 05 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 02 вересня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова