Провадження № 22-ц/803/8630/25 Справа № 214/2673/24 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
02 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В.,Космачевської Т.В.,
розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року у цивільній справі за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова Владислава Юріївна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договорів дарування, припинення права власності (суддя першої інстанції Сіденко С.І., повний текст ухвали складено 18 червня 2025 року),
У березні 2024 року Криворізька міська рада звернулась до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова Владислава Юріївна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договорів дарування, припинення права власності.
15 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі зустрічною позовною заявою до Криворізької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова Владислава Юріївна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договорів дарування, припинення права власності.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року зустрічну позовну заяву повернуто заявниці.
Із вказаною ухвалою суду не погодилась ОСОБА_1 , та подала апеляційну скаргу, в якій наголошує на тому, що місцевий суд повертаючи їй зустрічний позов, порушив норми матеріального та процесуального права, просила оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Від Криворізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доцільність прийняття зустрічного позову відсутня, а розгляд в рамках справи №214/2673/24 зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 не сприятиме процесуальній економії часу та швидкому розгляду даної справи, та виконанню завдань цивільного судочинства, просила оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення позовної заяви.
Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про відмову у прийнятті позовної заяви, наслідками якої є її повернення, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 зустрічний позов пред'явила з порушенням встановленого судом процесуального строку.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Згідно положень ч.ч. 2, 3 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 910/2987/18 взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, тобто підстави їх виникнення є такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог частин першої та другої ст.193 цього кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Як вбачається за матеріалів справи, Криворізька міська рада звернулась до суду з позовом у березні 2024 року.
02 квітня 2024 року місцевим судом було відкрито провадження за вказаним позовом.
У вересні 2024 року міська рада уточнила свої вимоги.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23 травня 2025 року.
16 червня 2025 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 .
При цьому, як убачається зі змісту зустрічної позовної заяви, у такій не зазначено поважних причин пропуску строку на її подачу, а посилання ОСОБА_1 про відсутність необхідності раніше подавати заяву до уточнення позивачем позову не може бути поважною причиною пропуску такого строку.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не було наведено поважних причин пропуску строку на подачу зустрічного позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у прийнятті такого та повернення зустрічної позовної заяви, що не позбавляє її права на звернення до суду з позовом, в загальному порядку.
Статтею 49 ЦПК України визначено процесуальні права та обов'язки сторін.
Частиною другою статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Частиною третьою цієї статті визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі № 638/5172/17 зазначено, що позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмета позову не допускається. Зміна підстав або предмета позову здійснюється шляхом подання суду відповідної письмової заяви. Зміна підстав або предмета позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті, тобто до того моменту, коли суд почне проголошувати позовну заяву. Ця норма спрямована на усунення зловживання процесуальним правом на зміну підстав або предмета позову. Заява, подана після початку розгляду справи по суті, залишається без розгляду і повертається позивачеві.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року),
Керуючись ст.ст. 367- 369, 374,375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська