Справа №752/1348/25
Провадження №2-а/752/160/25
05 травня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кокошка О.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, посадової особи Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції Ловікова Артема Олександровича, третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення,-
Адвокат Ковеза Андрій Іванович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції у м. Києві, посадової особи Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції Ловікова Артема Олександровича, третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.12.2024 відповідачем відносно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії EHA № 3736659.
Відповідно до вказаної постанови він 27.12.2024 о 12-53 год. у м. Київ на просп. Академіка Глушкова, 12, керував транспортним засобом Smart Fortwo, д.н.з. НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3. (в) ПДР.
Вказаною постановою позивача притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладене адміністративне стягнення у розмірі 340 грн.
Він вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню з тих підстав, що при її винесенні відповідачем були порушені норми чинного законодавства, які регулюють порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення. Він перед початком руху здійснив огляд вказаного транспортного засобу та почав рух на технічно справному транспортному засобі 27.12.2024 о 08-47 год. На його думку, відповідач зупинив його не у темну пору доби, а саме о 08-47 год, внаслідок чого зупинка відповідачем була здійснена незаконно. Він вимагав від відповідача надати йому можливість скористатися допомогою захисника під час розгляду справи. На його думку, відповідач здійснив незаконні дії щодо примусової зупинки позивача під час руху. На його думку, інсує невідповідність обвинувачення відповідача у вчиненні позивачем адміністративного правопорушення нормам КУпАП та ПДР, оскільки не було темної пори доби та несправностей зовнішніх світлових приладів транспортного засобу.
Просив з урахуванням уточненого позову скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі про адміністравтине правопорушення, а також стягнути судові витрати, які складаються із 1211,20 грн судового збору, 21,80 грн сервісного збору та 18000 грн витрат на правову допомогу.
Відповідач за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обгрунтування відзиву відповідач зазначив, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими. Вважає, що вказана постанова винесена правомірно та в рамках чинного законодавства. У відповідача відсутні фото-, відеоматеріали, на підставі яких була винесена вказана постанова, оскільки строк зберігання відеозаписів становить 30 діб. Розмір судових витрат щодо правничої допомоги, понесений позивачем, є не співмірним із предметом позову, складністю вказаної справи та обсягом проведеної роботи.
Позивач подав до суду заперечення на відзив, в яких просив задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтування заперечень на відзив позивач зазначив, що відстуні підстави для погодження з доводами відповідача, викладеними у відзиві.
Відповідач за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подав до суду заяву, в якій відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та повернути позивачу без розгляду заперечення на відзив.
В обгрунтування заяви відповідач зазначив, що позивачем не підтвержено фактично понесені витрати на правничу допомогу у сумі 18000 грн та сплачений розмір судового збору у сумі 1211,20 грн у тому числі розмір сервісного збору у сумі 21,80 грн.
Учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
23.01.2025 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
10.02.2025 судом постановлена ухвала про відкладення розгляду справи.
12.03.2025 судом постановлена ухвала про відкладення розгляду справи.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини, внаслідок чого позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 251 КУпАП обумовлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Відповідно до частин 4, 5 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, передбачена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція).
Згідно з п. 9, 10 розділу III Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 2 розділу IV Інструкції зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 31.1. ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до п. 31.4.3. (в) ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, а саме: зовнішні світлові прилади - не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.
Судом встановлено, що відповідно до постанови від 27.12.2024 серії ЕНА №3736659 27.12.2024 о 08-47 за адресою м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 12, позивач керував транспортним засобом Smart Fortwo, д.н.з. НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3. (в) ПДР.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Системний аналіз статтей 247 та 280 КУпАП дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а.
Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Верховний Суд України виклав правовий висновок у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, згідно з яким визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписи ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачають імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, у постанові. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото або відеозапис, з точки зору процесуального законодавства (статті 70 КАС України), не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічний правовий висновок вказаний у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Суд вважає, що доводи позивача з приводу того, що відповідачем не наведено жодних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, не спростовані відповідачем, оскільки до відзиву відповідачем не доданий відповідний фото-, відеоматеріал, на підставі якого була винесена вказана постанова.
Окрім того, вказана постанова не містить посилань на будь-які інші докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що не оспорюється та не спростовується відповідачем.
Суд звертає увагу, що відсутність фото, відеозапису або будь-яких інших доказів не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією, що передує винесенню постанови.
Сама ж постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для позивача, й, відповідно, не може бути достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення останнім.
Доводи відповідача про те, що з огляду на визнання вини позивачем факт вчинення останнім адміністративного правопорушення не потребує доказування, суд вважає безпідставними, адже, по-перше, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не визнавав вину у порушенні вимог п. 31.4.3 (в) ПДР. Водночас судом враховується час вчинення позивачем адміністративного правопорушення - 27.12.2024 о 08-47 год, що є світлою порою доби, оскільки позивачем долучена до позову інформація, згідно з якою 27.12.2024 схід сонця відбувся у м. Києві о 07-58 год.
Крім того, навіть сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень, за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності постанови. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2020 у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
За таких обставин, враховуючи ч. 3 ст. 286 КАС України, суд доходить висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 605,60 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 2000 грн, у зв'язку з документальним підтвердженням їх понесення позивачем.
Водночас суд враховує заперечення представника відповідача щодо неспівмірності заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 18000 грн зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а також керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, відповідач заперечуючи проти стягнення вказаних витрат, вказує на необґрунтованість та завищення суми правничої допомоги
Разом з цим, суд враховує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
Як вбачається із копії акту приймання-передачі послуг до договору про надання правової допомоги від 01.01.2025, адвокат Ковеза А.І. надав ОСОБА_1 послуги з правової допомоги на суму 6000 грн із відповідного розрахунку. Водночас у вказаному акті вказано перелік послуг із загальною їх вартістю у сумі 18000 грн. Отже, зазначений акт містить різні розміри наданих адвокатом послуг з правової допомоги (6000 грн та 18000 грн), в тому числі різні розміри найменувань відповідних різновидів послуг, зокрема вивчення та аналіз спріної ситуації у сумі 2000 грн та у сумі 1000 грн.
Суд вважає, що вказана справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, з великою кількістю судової практики з аналогічних спорів, а тому не потребує особливих адвокатських знань та вмінь, внаслідок чого дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн, що, на думку суду, є співмірною та справедливою сумою в порівнянні з предметом спору та доказами, наданими на підтвердження понесених витрат.
За таких обставин, з врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 2000 грн.
Проте, суд вважає, що сплачений позивачем сервісний збір у сумі 21,80 грн не підлягає стягненню з відповідача, оскільки комісія за послуги банку та сервісний збір не входять до складу судового збору. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.05.2024.
Крім того, питання про повернення надміру сплаченого за подання позовної заяви судового збору в розмірі 605,60 грн підлягає вирішенню судом за клопотанням позивача на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 2, 9, 77, 90, 99, 139, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, посадової особи Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції Ловікова Артема Олександровича, третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії EHA №3736659 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення за вказаною постановою.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) суму судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок та витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) гривень.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача: адвокат Ковеза Андрій Іванович, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у м. Києві, місцезнаходження: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9.
Відповідач: посадова особа Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції Ловіков Артем Олександрович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9.
Третя особа: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646.
Рішення складене 05.05.2025.
Суддя О. Б. Кокошко