справа № 208/4835/25
провадження № 2/208/3059/25
01 вересня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді - Гречаної В.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Агеєвої В.Г.,
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №208/4835/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання батьківства та стягнення аліментів, -
Представник позивача адвокат Стребіж Анна Олегівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання батьківства та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з лютого 2015 року перебували у близьких стосунках як чоловік та жінка, спільно не проживали, але проводили багато часу разом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 . При реєстрації ОСОБА_4 (сина сторін) запис про батька був зроблений зі слів позивача, тобто відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, в якій зазначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім?я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст.135 СК України та Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , виданого Петриківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області від 25.06.2018 року, актова запис 55.
Після народження дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , разом не проживали, але майже щодня ОСОБА_5 приїжджав, проводив час з дитиною, активно допомагав як фізично так і фінансово, забезпечуючи позивача та малюка всім необхідним. Так було впродовж 4 років до 2022 року.
3 серпня 2022 року по лютий 2023 рік ОСОБА_2 лише декілька разів на рік приїжджав до сина, привозив подарунки та смаколики, при цьому час від часу коли ОСОБА_1 , зверталась до відповідача з проханням надати потрібні кошти на дитину, так як самотужки в повному обсязі матеріально неспроможна забезпечити сина, завжди надавав матеріальну допомогу.
З квітня 2024 року будь-яка матеріальна допомога відповідача по утриманню спільного сина припинилась зовсім. Син ОСОБА_3 проживає зі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться повністю на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги на
утримання сина не надає.
Кілька разів ОСОБА_1 пропонувала відповідачу в органах РАЦС визнати своє батьківство стосовної сина ОСОБА_3 та внести відповідні зміни у його свідоцтво про народження в графі «Батько», але відповідач відмовляється добровільно, в позасудовому порядку, подавати заяву про реєстрацію його як батька до органу державної реєстрації актів цивільного стану, та утримувати свого сина на даний момент, через що ОСОБА_1 змушена звертатися до суду з позовом про встановлення батьківства та стягнення аліментів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 18.04.2025 року, цивільну справу №208/4835/25 передано до провадження судді Гречаній В.Г.
Ухвалою суду від 22.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
02.06.2025 року представник третьої особи Царичанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - Кіріченко С. подала до суду заяву, у якій просить справу розглядати без участі їх представника, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
16.06.2025 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву. Зазначив, що стосовно позовної вимоги щодо визнання батьківства зазначає, що не заперечує проти позовних вимог у цій частині та визнає своє батьківство у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі своїм сином, ОСОБА_4 , підтримував відносини із народження та зебезпечував його матеріально, що не заперечує у позовній заяві і Позивач. У зв?язку із визнанням батьківства у відношенні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважає недоцільним здійснення під час судового розгляду справи допиту заявлених позивачем свідків та проведення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи.
Стосовно позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно зазначив наступне. Окрім малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач має народжених у шлюбі ще двох дітей, матеріальне забезпечення та утримання яких він здійснює, а саме: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який хоча і є повнолітнім, але на теперішній час навчається на денній формі у навчальному закладі, і неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Окрім того, за станом здоров?я він є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням, що безпосередньо впливає на його працездатність і потребує кошті для підтримання стану здоров'я. Заперечую проти позовної вимоги аліментів на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно та вважає за доцільне стягнення вищезазначених аліментів у розмірі 1/6 від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Окремо зазначив, що заперечує проти заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу і вважає їх неспівмірними із складністю даної справи, заперечує проти їх стягнення.
30.06.2025 року адвокат Стребіж А.О. подала до суду заяву про подання доказів.
26.08.2025 року у підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначила, що сторони дійшли згоди щодо стягнення аліментів на дитину у розмірі від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Також позивач зазначила, що відповідач вже сплатив судові витрати.
26.08.2025 року у підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 зазначив, що позовні вимоги визнає, своє батьківство визнає, згоден сплачувати аліменти на користь дитини у розмірі частини від заробітку. Також зазначив, що сплатив позивачу понесені судові витрати.
Відповідно до ст. 200 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, суд ухвалює рішення в підготовчому судовому засіданні.
26.08.2025 року у судовому засіданні після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. На підставі ч.1 ст. 244 ЦПК України ухвалення судового рішення було відкладено та визначено дату та час судового засідання, в якому буде відбуватися проголошення судового рішення, про що учасники справи були повідомлені у спосіб, встановлений ЦПК України.
Заслухавши учасників судового процесу, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
При розгляді справи судом встановлено, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Петриківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 55, батьками якого зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 СК України від 21.02.2025 року №00049630888, при реєстрації актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.
Відповідно до виписки АТ КБ «Приватбанк» по рахунку НОМЕР_1 встановлено, що за період 03.07.2023 по 16.12.2023 року, ОСОБА_2 зробив на користь ОСОБА_1 наступні грошові перекази: 15.12.2023 року - 2500,00 грн., 04.11.2023 року - 4000,00 грн., 14.09.20203 року - 5000,00 грн.
Відповідно до виписного епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №5802 встановлено, що ОСОБА_4 проходив обстеження через скарги на зниження зору.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.06.2025 року №431854989 встановлено, що ОСОБА_2 має у власності 9 об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до довідки для отримання пільг інвалідам, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу від 25.03.2025 року №1 встановлено, що ОСОБА_2 є людиною з інвалідністю 3 групи за загальним захворюванням, строк на який встановлено інвалідність до 10.11.2025 року.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване відділом реєстрації актів громадянського стану Баглійського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 160, батьками якого зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .
Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 113, батьками якого зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Положенням ст.206 ЦПК України визначено, що до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 Сімейного кодексу України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно зі статтею 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою регулюється статтею 126 СК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України. Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до ч. 1 ст.129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання батьківства.
Статтею 134 СК України передбачено, що на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Пунктами 2.13,2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року № 3 встановлено, що судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК, - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов'язків, зокрема обов'язку з утримання дитини.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів.
У Постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 р. у справі №591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
З урахуванням наведеного та позиції відповідача про визнання позову в підготовчому судовому засіданні, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем у підготовчому судовому засіданні підтверджуює факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , по відношенню до малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щодо позовних вимог в частині стягнення аліментів, суд дійшов наступних висновків.
Як зазначає позивачка, відповідач не надавав матеріальної допомоги на утримання сина з квітня 2024 року. Дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на утриманні позивачки.
Сторони у підготовчому судовому засіданні дійшли згоди, щодо розміру аліментів у розмірі частини від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно
Так, ст. 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, який покладається рівною мірою на обох батьків.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).
Положеннями ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Оскільки, судом визнано батьківство ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дитини, ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення аліментів підлягають частковому задоволенню, у підготовчому судовому засіданні сторони дійшли згоди про розмір аліментів, а тому з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
При цьому, згідно п. 1 ч. 5 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Судом в порядку ч. 2 ст. 206 ЦПК України роз'яснено сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевірено, чи не суперечить закону визнання відповідачем позову та чи не порушено права, свободи чи інтереси інших осіб у зв'язку з таким визнання.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).
Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
Згідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача ; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з даним позовом позивачем сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією ID № 2386-8437-8797-5872 від 17 квітня 2025 року.
Проте, позивачем у підготовчому судовому засіданні повідомлено, що всі сплачені судові витрати, понесені нею, відповідач відшкодував.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу щодо стягнення аліментів відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача. Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 - в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Керуючись ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання батьківства та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Визнати батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_3 , уродженця с. Кринички Криничанського р-ну Дніпропетровської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 01.12.1999 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , по відношенню до дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Дніпро Дніпропетровської області, Україна, народження якого зареєстровано 25 червня 2018 року реєстратором Петриківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 55, в якому відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Внести зміни до актового запису про народження № 55 від 25 червня 2018 року про державну реєстрацію народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Дніпро Дніпропетровської області, Україна, проведеного 25 червня 2018 року реєстратором Петриківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в частині:
- відомостей про батька дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_3 , уродженця с. Кринички Криничанського р-ну Дніпропетровської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 01.12.1999 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
В іншій частині відомості зазначені в актовому записі про народження № 55 від 25 червня 2018 року про державну реєстрацію народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Дніпро Дніпропетровської області, Україна, проведеного 25 червня 2018 року реєстратором Петриківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - залишити без змін.
Зобов'язати Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внести зміни до актового запису про народження № 55 від 25 червня 2018 року про державну реєстрацію народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Дніпро Дніпропетровської області, Україна, проведеного 25 червня 2018 року реєстратором Петриківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_3 , уродженця с. Кринички Криничанського р-ну Дніпропетровської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 01.12.1999 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , - аліменти на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 18 квітня 2025 року, і до повноліття дитини.
В силу ст. 430 ЦПК України рішення по справі в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_3 , уродженця с. Кринички Криничанського р-ну Дніпропетровської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 01.12.1999 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь Держави:
-1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок - в оплату судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
третя особа - Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), код ЄДРПОУ 42961890, юридична адреса: Дніпропетровська область, смт. Петриківка, вулиця Гончара, 3 А, каб. 3.
Повний текст судового рішення складено та проголошено 01 вересня 2025 року о 17:00 год.
Суддя В.Г.Гречана