02.09.2025 Справа № 756/13428/25
Справа № 756/13428/25
№ 1-кс/756/2344/25
02 вересня 2025 року місто Київ
Слідча суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваної ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваної ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчої СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 лютого 2025 року за № 12025100050000516, за підозрою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у місті Києві, громадянка України, заміжня, здобула середню освіту, офіційно не працевлаштована, інвалід ІІ-групи, на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб не має, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321, ч. 3 ст. 321 КК України
1. Зміст поданого клопотання
1.1. 01 вересня 2025 року до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчої СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 поданого у межах кримінального провадження, яке внесене 26 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050000516, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321, ч. 3 ст. 321 КК України. Клопотання погоджено прокурором Оболонської окружної прокуратури ОСОБА_7 .
1.2. У клопотанні слідча просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 із визначенням визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
2. Позиції сторін кримінального провадження.
2.1. У судовому засіданні прокурор підтримав викладені у клопотанні доводи, просив його задовольнити, стверджував, що під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність у продовжені застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 05.11.2025. Крім того зауважив, що призначено низку експертиз, однак висновки ще не отримані.
2.2. Підозрювана ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також, заперечувала проти застосування запобіжного заходу у вигляді у вигляді домашнього арешту, посилаючись на стан здоров'я.
2.3. Захисник підозрюваної ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , з огляду на позицію своєї підзахисної, щодо клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поклалася на розсуд суду.
3.Мотиви та оцінка слідчої судді
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція частини 2 статті 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до статті 199 КПК України на слідчого суддю покладений обов'язок при розгляді клопотання про продовження строку тримання особи під вартою з'ясувати обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, свідчать про існування раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, а також чинники, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, слідча суддя, доходить таких висновків.
3.1. Щодо набуття статусу підозрюваної
Запобіжний захід на стадії досудового розслідування може застосовуватися тільки до особи, яка має статус підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 76-279 КПК України, повідомлено про підозру та особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Як встановлено слідчою суддею, 05 червня 2025 року письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 ч. 1 ст. 321 КК України було вручено ОСОБА_4 , про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка останньої про його отримання. Крім того, у цей же день ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321, ч. 3 ст. 321 КК України.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні і щодо неї може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
3.2. Щодо наявності обґрунтованої підозри
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідча судді необхідно з'ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 могла вчинити саме інкриміновані їй злочини. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, в межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321, ч. 3 ст. 321 КК України, а саме: незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів; повторному незаконному придбанні, зберіганні та збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно; незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті сильнодіючих лікарських засобів; повторному, незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті сильнодіючих лікарських засобів, вчинені повторно.
Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, встановлено, що у невстановлений день, час та місці ОСОБА_4 придбала 3 пігулки білого кольору з вмістом наркотичного засобу метадон та розпочала зберігати його за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 .
Також, 28 березня 2025 року о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_4 за місцем свого проживання, незаконно збула ОСОБА_8 три пігулки білого кольору з вмістом наркотичного засобу - метадон (фенадон), за грошові кошти у сумі 240 гривень.
Метадон (фенадон), згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами), «Список № 1 наркотичні засоби, обіг яких обмежено в «Таблиці II » є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Крім того, ОСОБА_4 , 04 червня 2025 року о 14 годині 05 хвилин, за місцем свого проживання, де повторно, незаконно збула ОСОБА_8 три пігулки білого кольору з вмістом наркотичного засобу - метадон (фенадон), за грошові кошти у сумі 240 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у повторному, незаконному придбанні, зберіганні та збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Також, ОСОБА_4 придбала 5 пігулок з вмістом сильнодіючих лікарських засобів та розпочала зберігати їх за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , тим самим незаконно придбала та розпочала зберігати сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол), сильнодіючий лікарський засіб - зопіклон, з метою збуту.
Так, 28 березня 2025 року о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , за місцем свого проживання, де незаконно збула ОСОБА_8 3 пігулки з вмістом сильнодіючого лікарського засобу - дифенгідраміну (димедролу) та 2 пігулки з вмістом сильнодіючого лікарського засобу - зопіклону, за грошові кошти у сумі 250 гривень.
Встановлено, що три таблетки білого кольору містять сильнодіючий лікарський засіб за міжнародними непатентованими або загальноприйнятими назвами - дифенгідрамін (димедрол), масою 0,132 г. та дві таблетки білого кольору, вкриті оболонкою жовтого кольору, масою 0,17 г містять сильнодіючий лікарський засіб за міжнародними непатентованими або загальноприйнятими назвами - зопіклон, масою 0,0015 г.
Дифенгідрамін (димедрол), відповідно до Наказу МОЗ України №490 від 17.08.2007 «Про затвердження Переліків отруйних та сильнодіючих лікарських засобів» відноситься до сильнодіючих лікарських засобів.
Зопіклон, відповідно до Наказу МОЗ України №490 від 17.08.2007 «Про затвердження Переліків отруйних та сильнодіючих лікарських засобів» відноситься до сильнодіючих лікарських засобів.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті сильнодіючих лікарських засобів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 321 КК України.
Крім того, у невстановлений день, час та місці, ОСОБА_4 придбала 5 пігулок з вмістом сильнодіючих лікарських засобів та розпочала зберігати їх за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , тим самим незаконно придбала та розпочала зберігати сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол), сильнодіючий лікарський засіб - зопіклон, з метою збуту.
04 червня 2025 року о 14 годині 05 хвилин ОСОБА_4 , за місцем свого проживання незаконно збула ОСОБА_8 повторно збула 3 пігулки з вмістом сильнодіючого лікарського засобу - дифенгідраміну (димедролу) та 2 пігулки з вмістом сильнодіючого лікарського засобу - зопіклону, за грошові кошти у сумі 250 гривень.
Встановлено, що три таблетки білого кольору містять сильнодіючий лікарський засіб за міжнародними непатентованими або загальноприйнятими назвами - дифенгідрамін (димедрол), масою 0,131 г. та дві таблетки білого кольору, вкриті оболонкою жовтого кольору, містять сильнодіючий лікарський засіб за міжнародними непатентованими або загальноприйнятими назвами - зопіклон, масою 0,015 г.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у повторному, незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті сильнодіючих лікарських засобів, вчинені повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 321 КК України.
Підсумовуючи, слідча суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують підозрювану з вчиненими кримінальними правопорушеннями, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв'язок між описаними діями та наслідками.
При цьому, відповідні обставини вчинення кримінальних правопорушень, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри, встановлені слідчою суддею на підставі таких досліджених під час досудового засідання копій документів:
-протоколу огляду місця події від 28.03.2025;
-протоколу про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 29.03.2025;
-протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 04.06.2025;
-протоколу обшуку житла від 04.06.2025;
-ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 28.08.2025;
-ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 31.07.2025;
-постанови Оболонської окружної прокуратури про продовження строку досудового розслідування від 25.07.2025;
-повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 21.06.2025;
-протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 04.03.2025;
-протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 04.03.2025;
-протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 19.03.2025;
-протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 04.06.2025;
-протоколу огляду місця події від 04.06.2025;
-висновку експерта СЕ-19/111-25/19462-НЗПРАП від 02.04.2025;
-висновку експерта СЕ-19/111-25/19464-НЗПРАП від 03.04.2025;
-висновку експерта СЕ-19/111-25/20556-НЗПРАП від 10.04.2025.
Оцінивши вказані документи в їх сукупності з доводами клопотання та заслухавши учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваною кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321, ч. 3 ст. 321 КК України за викладених у клопотанні обставин.
3.3.Щодо наявності ризиків
Ризики вчинення підозрюваною дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Сторона обвинувачення в судовому засіданні вказувала на ризики того, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
3.3.1. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Слідча суддя вважає, що ризик переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи тяжкість і характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , суворість можливого покарання і пов'язані із цим негативні наслідки, а також гіпотетична міра покарання за тяжкий злочин. Відповідно до санкції ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.
Також слідча суддя враховує можливість підозрюваного залишити територію України. А. в контексті з тим, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України, у зв'язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян України існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваної з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
На думку слідчої судді, співставлення можливих негативних для підозрюваної наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.
3.3.2. Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 25 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На думку слідчої судді, підозрювана ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності може умовляннями, погрозами переконати свідків, які ще не допитані, давати неправдиві показання щодо її причетності до вчинених кримінальних правопорушень.
3.3.3. Щодо ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення аналогічного характеру
Наявність ризику продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення аналогічного характеру обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 вчинила кримінальні правопорушення, які полягають у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту сильнодіючих лікарських засобів та наркотичного засобу.
На думку слідчої судді та враховуючи перелічені обставини, на які посилався прокурор, характер інкримінованих кримінальних правопорушень, які вчинені повторно, є всі підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_4 може продовжити злочинну діяльність.
3.4. Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про продовження підозрюваній запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідча суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: ОСОБА_4 має постійне місце проживання у місті Києві, заміжня, не працевлаштована, інвалід ІІ-групи, на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб не має, раніше не судима.
Наведені, на думку суду, обставини свідчать про те, що у судовому засіданні прокурор довів обставини, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих правопорушень, існування ризиків (пункти 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) і що інший більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобіганню встановлених у судовому засіданні ризиків. Отже, наявні достатні підстави для продовження запобіжного заходу такого, як - тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Установлені у судовому засіданні обставини свідчать про те, що продовження застосування до підозрюваної ОСОБА_4 такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою є, наразі, необхідним для запобігання встановленим у судовому засіданні ризикам, як встановлено і неможливість застосування іншого, більш м'якого, запобіжного заходу. Крім того, існують об'єктивні чинники, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, на даному етапі кримінального провадження продовження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Враховуючи наведене, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
3.5. Щодо альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Підозрюваній не може бути обрано більш м'який запобіжний захід, як - то, наприклад, домашній арешт, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні особливо тяжких злочинів (ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України) та нетяжких злочинів ( ч. 1 ст.321, ч. 3 ст. 321 КК України), знаходячись під домашнім арештом може продовжити свою злочинну діяльність, в зв'язку з чим підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків.
Особиста порука не може бути застосована до підозрюваної у зв'язку із відсутністю письмових зобов'язань осіб, які заслуговують на довіру суду.
Особисте зобов'язання не може бути застосоване у зв'язку із тим, що перебування підозрюваної на волі не сприятиме виконанню покладених на неї процесуальних обов'язків.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування та руху кримінального провадження.
Оцінюючи національне законодавство, ЄСПЛ у справі "Істоміна проти України" зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) слідчий суддя визначає розмір застави «…з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього».
Визначаючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідча суддя виходить із такого. Застосування запобіжних заходів є однією з гарантій кримінального провадження, тому основною метою застави є забезпечення підозрюваним покладених на нього обов'язків і забезпечення здійснення кримінального провадження. Разом з тим застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов'язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, становить від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи майновий стан підозрюваної, яка раніше не судима, офіційно не працевлаштована, заміжня, здобула середню освіту, є особою з інвалідністю другої групи, обставини та характер кримінальних правопорушень, суспільно-небезпечні наслідки ймовірного вчинення таких кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у випадку визнання її винною, а також встановлені у судовому засіданні ризики та тривалість перебування під вартою слідча суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень. Вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваної, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрювану процесуальних обов'язків, у випадку її внесення.
Керуючись статтями 7, 31, 177, 178, 181, 194, 199, 331, 350, 369-372, 376, 395 КПК України, слідча суддя
1. Клопотання - задовольнити.
2. Продовжити підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 01 листопада 2025 року включно, у межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України на рівні 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці.
Застава у визначеному розмірі може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУДСАУ в місті Києві у будь - який момент протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі процесуальні обов'язки (ст. 194 КПК України): з'являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених слідчою суддею, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
Роз'яснити, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСАУ в місті Києві коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа ДУ "Київський слідчий ізолятор " негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово Оболонське УП ГУНП у місті Києві та Оболонську окружну прокуратуру міста Києва.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію даної ухвали направити до ДУ "Київський слідчий ізолятор"- для відома та виконання, вручити захиснику, підозрюваній, прокурору.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення, та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду. Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідча суддя ОСОБА_1