14.08.2025 Справа № 756/5499/25
Унікальний номер 756/5499/25
Провадження номер 2/756/3885/25
(заочне)
14 серпня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.
секретар судового засідання - Харук М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач через свого представника звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 74040,52 грн, судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 02.05.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3645722 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого надано позичальнику кредитні кошти на умовах строковості, зворотності та платності.
26.07.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено Договору факторингу № 26/07/2024, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідачаОСОБА_1 .
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07.05.2025 по справі відкрито спрощене позовне провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, а також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
02.05.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3645722 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого надано кредитні в розмірі 20000,00 грн, шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку НОМЕР_1, емітовану банком, яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.
Відповідно до п. 1.4 договору, стандартна процентна ставка становить 2,00 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту.
Кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт або мобільний застосунок «Credit7».
Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е145» відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
02.05.2023 ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» перерахувало на картку НОМЕР_1, номер транзакції в системі iPay.ua - 231985185, призначення платежу: зарахування 20000,00 грн на НОМЕР_1, відповідно до повідомлення ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» від 26.07.2024.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 3645722 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.05.2023, відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконував умови договору, у зв'язку з чим станом на 26.07.2024 існує заборгованість за тілом кредиту в розмірі 19989,92 грн та заборгованість за відсотками 54050,60 грн, що разом становить 74040,52 грн.
Згідно Договору факторингу № 26/07/2024, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 26.07.2024 ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло права вимоги до боржників, зокрема до боржника ОСОБА_1 .
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються стороні договору.
Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за Договором № 3645722 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.05.2023 у загальному розмірі 74040,52 грн, з яких: 19989,92 грн - заборгованість за тілом кредиту; 54050,60 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідач не виконав узяті на себе зобов'язання щодо повернення використаних кредитних коштів.
Проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вбачає необхідним позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача вищевказану кредитну заборгованість.
Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На думку суду, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн є завищеним, не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Слід також зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У зв'язку з чим, враховуючи співмірність витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд уважає правильним та доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, ст. 526, 546, 549, 612, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст. 61 Конституції України та керуючись ст. 9-14, 19, 23, 27, 133, 137, 141, 280, 281 ЦПК України, суд,
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2) заборгованість за Договором № 3645722 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.05.2023 у розмірі 74040 (сімдесят чотири тисячі сорок) гривень 52 копійки, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі гривень) 00 копійок.
У іншій частині судових витрат - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.В. Белоконна