01.09.2025 Справа № 756/10765/25
Справа пр. № 2/756/6068/25
ун. № 756/10765/25
01 вересня 2025 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Андрейчука Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кушко М.В.,
учасники справи:
представник позивача - Німченко А.Р.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2025 року позивач ТОВ "Коллект Центр" звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 вересня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4982175, згідно з умовами якого ТОВ "Мілоан" надало позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі
4000,00 грн на строк 15 днів до 15 жовтня 2021 року. Процентна ставка за користування кредитом становила 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становила 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту - 1160,00 грн, яка нараховується за ставкою 29 % від суми кредиту одноразово.
Відповідач не дотримувався умов кредитного договору, своєчасно не повернув кредит та не сплатив проценти за користування ним.
Заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 30 вересня
2021 року № 4982175 становить 30560,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 4000,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 26560,00 грн.
За договором про факторингу від 28 грудня 2021 року № 28-12/2021-72, укладеним між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Вердикт Капітал", первісний кредитор відступив ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 30 вересня 2021 року № 4982175. У свою чергу ТОВ "Вердикт Капітал" на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року відступило ТОВ "Коллект Центр" право вимоги до позичальника ОСОБА_1 позивачеві.
За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит від 30 вересня 2021 року № 4982175 у сумі 30560,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 4000,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 26560,00 грн. Також ТОВ "Коллект Центр" просило суд стягнути з ОСОБА_1 судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року прийнято до провадження позовну заяву ТОВ "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіта відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Представник відповідача подала відзив на позовну заяву ТОВ "Коллект Центр", в якому зазначила, що розмір заборгованості за процентами у розмірі 26560,00 грн є несправедливим, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язківна шкоду позичальника, як споживача послуг фінансових установ, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 4000,00 грн. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах. З цих підстав ОСОБА_1 просив суд відмовити у задоволенні позову ТОВ "Коллект Центр".
Також у відзиві вказано, що заявлена до стягнення позивачем сума понесених витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони, передбаченими ст. ст. 137, 141 ЦПК України. ОСОБА_1 звернув увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували понесені ТОВ "Коллект Центр" витрати на правничу допомогу позивачем.
У відповіді на відзив ТОВ "Коллект Центр"стверджувало, що непогодження (незгода) з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій "контррозрахунок". Натомість ОСОБА_1 та його представником не було надано жодних доказів виконання ним зобов'язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості зі сплати відсотків відповідно до умов договору.
Також ТОВ "Коллект Центр" зазначило, що сторонами договору про споживчий кредит від 30 вересня 2021 року № 4982175 погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони договору узгодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Таким чином, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості.
ТОВ "Коллект Центр"вважало, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим
Також у відповіді на відзив ТОВ "Коллект Центр"вказувало на те, що
ОСОБА_1 та його представник не навели доказів на обґрунтування неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи.
Представник відповідача подала до суду заперечення, в яких навела ті ж мотиви для щодо безпідставності позовних вимог ТОВ "Коллект Центр", що й у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача в судовому засіданні просила суд задовольнити позовну заяву ТОВ "Коллект Центр" з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, представник позивача подала до суду заяву, в якій просила суд розглянути справу за її відсутності, а у задоволенні позовних вимог ТОВ "Коллект Центр" - відмовити.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27 серпня 2025 року відповідно до положень абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено ухвалення та проголошення судового рішення та оголошено дату і час його проголошення на 13 год 45 хв 01 вересня 2025 року.
Заслухавши вступне слово представника позивача, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Судом з'ясовано, що 30 вересня 2021 року ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", договір про споживчий кредит № 4982175 з умовами якого ТОВ "Мілоан" зобов'язалось надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 4000,00 грн на строк 15 днів до
15 жовтня 2021 року (п. п. 1.2, 1.3 договору).
Оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня
2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від
01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі
№ 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
ТОВ "Мілоан" належно виконало умови кредитного договору, надавши
ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 4000,00 грн (а. с. 16). Представник відповідача у заявах по суті справи не заперечувала факту отримання її довірителем кредитних коштів у вказаній сумі.
Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Позичальник ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит у строк до 15 жовтня
2021 року, проте взяте на себе зобов'язання не виконав.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до пп. пп. 1.5.1, 1.5.2 п. 1.5, п.п. 1.6, 1.7 договору про споживчий кредит від 30 вересня 2021 року № 4982175 комісія за надання кредиту - 1160,00 грн, яка нараховується за ставкою 29 % відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом становлять 1800,00 грн, які нараховуються за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим оговором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього договору.
Згідно з пп. пп. 2.2.2, 2.2.3 п. 2.2 договору про споживчий кредит від 30 вересня
2021 року № 4982175 нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених пп. 2.2.3 договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в пп. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена пп. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно пп. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною пп. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
У п. 2.3 договору про споживчий кредит від 30 вересня 2021 року № 4982175 сторони погодили пролонгацію строку кредитування. Продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.
Згідно з пп. 2.3.1.2. п. 2.3 договору про споживчий кредит від 30 вересня 2021 року
№ 4982175 позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Отже, сторони договору погодили продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах у випадку, якщо позичальник не повернув тіло кредиту та продовжує користуватися кредитним коштами після 15 жовтня 2021 року. Таким чином, за цей період кредитодавець вправі нараховувати проценти за користування кредитом, виходячи з стандартної (базової) процентної ставки, що становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (з правом нараховувати проценти за користування кредитом після спливу строку, встановленого у п. 1.3 договору, погодився Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20).
Зважаючи на те, що позичальник ОСОБА_1 не повернув тіло кредиту та продовжив користуватись кредитними коштами після 15 жовтня 2021 року, за умовами п. 2.3 договору про споживчий кредит від 30 вересня 2021 року № 4982175 вважається, що строк кредитування продовжено, а тому кредитодавець управі нараховувати проценти за користування до моменту повернення позичальником тіла кредиту.
Проценти за користування кредитом нараховані за період з 01 жовтня 2021 року до
23 лютого 2022 року та становлять 26560,00 грн.
Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Отже, заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від
30 вересня 2021 року № 4982175 становить 30560,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 4000,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 26560,00 грн. Доказів на спростування розміру заборгованості за кредитом відповідачем не надано.
У відзиві на позовну заяву, стверджуючи, що умови кредитного договору в частині визначення процентної ставки за користування кредитом та порядку нарахування процентів є несправедливими, представник відповідача покликалась на: норму п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", якою заборонено встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; норму абз. 1 ч. 3 ст. 21 Закону України "Про споживче кредитування", якою передбачено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. На підтвердження своєї позиції представник позивача також посилалась на правову позицію Верховного Суду від 18 березня 2020 року
№ 902/417/18.
За змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Натомість проценти за кредитом - це плата, яка встановлена у кредитному договорі за користування кредитними коштами (ст. ст. 536, 10561 ЦК України).
Таким чином, представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву помилково ототожнює проценти як плату за користування кредитними коштами (п. п. 1.5-1.7, 2.3 договору про споживчий кредит від 30 вересня 2021 року № 4982175) з неустойкою, яка має подвійну правову природу та є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
З огляду на викладене суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що умови договору про споживчий кредит від 30 вересня 2021 року № 4982175 в частині визначення процентної ставки за користування кредитом та порядку нарахування процентів є несправедливими, позаяк положення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", абз. 1 ч. 3 ст. 21 Закону України "Про споживче кредитування" стосуються неустойки за договором про споживчий кредит, а не процентів за користування кредитними коштами.
Також суд звертає увагу на те, що цивільним законодавством України не передбачено можливості зменшувати судом процентів за користування кредитом, на відміну від неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність визначена ст. 258 цього Кодексу.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 30 червня
2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 24 лютого
2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від
24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року
№ 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня
2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Наведене свідчить, що позовна давність до вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не спливла.
28 грудня 2021 року на підставі договору факторигу № 28-12/2021-72 ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 30 вересня 2021 року № 4982175 (а. с. 21-29). За умовами п. 2.3 договору факторигу від 28 грудня 2021 року № 28-12/2021-72 з дня відступлення прав вимоги фактор управі здійснювати нарахування та стягнення процентів за користування кредитними коштами за договорами, якими відступлено право вимоги.
У подальшому ТОВ "Вердикт Капітал" відступило зазначене право вимоги ТОВ "Коллект Центр" за договором від 10 березня 2023 року № 10-03/2023/01 (а. с. 37-53).
З огляду на викладене суд вважає, що позов слід задовольнити, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Коллект Центр" заборгованість за договором про споживчий кредит від 30 вересня 2021 року № 4982175 у сумі 30560,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 4000,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 26560,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. До інших видів правничої допомоги законодавець відніс види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. п. 2, 6
ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Захист клієнта, представництво його інтересів та інші види правничої допомоги адвокат здійснює на підставі договору про надання правничої допомоги (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі
№ 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отож при вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості процесуального закону, має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам процесуального законодавства (ст. ст. 134, 137 ЦПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумного необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (додаткова постанова Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір про надання правової допомоги від
01 липня 2024 року № 01-07/2024, укладений між ТОВ "Коллект Центр" та адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс", заявку на надання юридичної допомоги від 02 червня
2025 року № 1, прайс-лист адвокатського об'єднання "Лігал Ассістанс" та витяг з акта про надання юридичної допомоги від 30 червня 2025 року № 11.
Обставини справи є типовими для ТОВ "Коллект Центр" (стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит), обсяг доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, є типовими у всіх справах, що не вимагає тривалого часу для їх збору. Позовна заява, складена адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс", є шаблонною та не вимагає багато часу для її підготовки та збору доказів.
Ураховуючи обставини цієї справи, явну неспівмірність заявлених до стягнення позивачем витрат на правничу допомогу із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатами адвокатського об'єднання на виконання робіт, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Керуючись до ст. ст. 15, 16, 526, 530, 533, 536, 549, 550, 553, 610, 612, 625, 1049, 1050, 1054-10561 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"(місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306; код в ЄДРПОУ - 44276926) заборгованість за договором про споживчий кредит від 30 вересня 2021 року № 4982175 у сумі 30560 (тридцять тисяч п'ятсот шістдесят) 00 (нуль) копійок, що складається з заборгованості за кредитом у сумі
4000 (чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок, процентів за користування кредитом у сумі 26560 (двадцять шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"(місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306; код в ЄДРПОУ - 44276926) судовий збір у сумі 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тарас АНДРЕЙЧУК