Справа № 752/26559/24
Провадження № 2/752/3301/25
02 вересня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Зінченка Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обсоговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 22 266, 37 грн заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Посилається в позові на те, що відповідач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 лютого 2015 року є власником квартири АДРЕСА_1 .
КП «Керуюча компанія з обсоговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» з 01 травня 2015 року надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в даному будинку, тобто між ним та відповідачем виникли зобов'язальні відносини.
Отримуючи щомісяця рахунки на оплату наданих послуг відповідач їх не сплачував.
Станом на час звернення до суду заборгованість становить 22 266, 37 грн, з яких:
-17 986, 84 грн основного боргу;
-3 143, 35 грн інфляційних втрат;
-1 136, 19 грн річних.
Позов був зареєстрований судом 16 грудня 2024 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 18 грудня 2024 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Відповідно до ст.178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву.
04 квітня 2025 року відповідач подав відзив, яким проти позову заперечує.
Посилається на те, що позивач просить стягнути заборгованість за період часу з 01 червня 2019 року, тобто після визначеного законом строку позовної давності.
З урахуванням цього, просить застосувати до вимог позивача позовну давність.
Крім того, зазначив, що відповідно до Закону України « Про внесення зимін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірсусної хвороби» та Закону України « Про правовий режим воєнного стану» заборонено стягувати штрафні санкції в цей період.
Просить у позові відмовити.
09 квітня 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якому заперечив пропуск строку позовної давності.
Зазначив про його переривання сплатою відповідвчеми періодичних платежів у червні, серпні - грудні 2020 року, та лютому 2021 року.
Крім того, звернув увагу на карантинні заходи, внаслідок яких строки позовної давності продовжувалися на строк дії карантину до 30 червня 2023 року.
Щодо стягнення інфляційних втрат та річних зазначив, що в м.Києві бойові дії не велися, а тому з 01 червня 2023 року вони підлягають стягненню.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що відповідач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 лютого 2015 року є власником квартири АДРЕСА_1 .
Вказана обставина підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 серпня 2024 року.
З матеріалів справи та розрахунку позивача вбачаться, що відповідач не в повному обсязі сплачує послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що привело до виникнення заборгованості.
Подавши відзив, відповідач існування заборгованості та її розмір не заперечував.
З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість у приведеному в позові розмірі утворилася з червня 2019 року.
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані нормами ЦК України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Перелік житлово-комунальних послуг визначено статтею 5 Закону.
За змістом ч. 1 ст. 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.
Таким чином, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно до вимог закону споживачі зобов'язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.
Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, 02 березня 2018 року в справі №915/89/16, 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц / провадження № 14-280цс18/ які, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, мають враховуватися судом.
В порушення вимог закону відповідач плату за надані послуги в зазначений позові період вносив не в повному обсязі, що привело до виникнення заборгованості.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з того, що відповідач вносив плату за надані житлово-комунальні послуги не в повному обсязі, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.
Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» ( із зімнами, внесеними згідно постанови КМУ №390 від 21 квітня 2023 року) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан через збройну агресію Росії проти України, який триває до цього часу.
Дані обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.
З розрахунку розміру заборгованості вбачається, що інфляційні втрати та річні на суму богу нараховані позивачем з моменту утворення заборгованості і до моменту звернення позивача до суду.
29 грудня 2023 року постановою КМУ №1405 пункт 1 постанови від 05 березня 2022 року № 206 викладено в новій редакції: Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285).
06 грудня 2022 року прийнята постанова КМУ № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до п.1 якої Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій визначено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Наказом Мінреінтеграції від 13 січня 2023 року № 14 внесено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з яким м.Київ виключено із переліку територій можливих бойових дій.
Постанова КМУ №206 від 05 березня 2022 року в первинні редакції діяла до 29 грудня 2023 року.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в спарві № 464/3790/16-ц розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З урахуванням цього, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача інфляційні втрати та річні з моменту утворення заборгованості за виключенням періоду з березня 2022 року до січня 2023 року, в розмірі відповідно 2 021, 79 грн і нфляційних втрат та 844, 66 грн річних.
Щодо строків позовної давності, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України.
В подальшому строк дії карантину неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.
Крім того, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, доповненого згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023 року, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Тобто, у щомісячних зобов'язаннях споживача зі сплати житлово-комунальних послуг перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача виникла з червня 2019 року до вересня 2024 року.
До суду позивач звернувся в грудні 2024 року.
Тобто, з моменту виникнення заборгованості в період строку позовної давності з червня 2019 року до червня 2023 року строки позовної давності продовжувалися на строк дії карантину, а з лютого 2022 року зупинені і дана норма діє до цього часу.
Таким чином, звернення позивача до суду мало місце в межах строку позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду в розмірі 2 835, 83 грн.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 256, 257, 261, 267, 322, 509, 526, 625 ЦК України, Законом України « Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського р-ну м.Киє» 17 986, 84 грн заборгованості, 2 021, 79 грн інфляційних втрат, 844, 66 грн річних та 2 835, 843 грн судового збору.
Позивач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського р-ну м.Києва», адреса: 03187, м.Київ, проспект Голосіївський, 17-Б, ЄДРПОУ 32375554.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Машкевич