Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/2007/24
Провадження № 1-кп/935/224/24
01 вересня 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023060000000460 від 30.08.2023, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 197-1, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України,
встановив:
У судове засідання, призначене на 01 вересня 2025 року о 14:00 годині черговий раз обвинувачена ОСОБА_7 не з'явилася, причин неявки у судове засідання не повідомила, клопотань про відкладення судового засідання від неї не надходило. Судом вжитопередбачених процесуальним законодавством заходів для повідомлення обвинуваченої про дату, час та місце судового засідання, судова повістка із рекомендованим повідомленням, надіслана за адресою проживання останньої, повернулась на адресу суду із відміткою «адресат відмовився від вручення».
У судовому засіданні прокурор звернувся із клопотанням про застосування приводу стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , оскільки її участь під час судового розгляду кримінального провадження є обов'язковою.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання про застосування приводу до обвинуваченої ОСОБА_7 .
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання про застосування приводу до обвинуваченої ОСОБА_7 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання про застосування приводу до обвинуваченої ОСОБА_7 .
До суду захисником ОСОБА_5 було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час, оскільки обвинувчена ОСОБА_8 перебуває на амбулаторному лікуванні.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
Також, відповідно до постанови Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 369/420/17 (провадження № 51-4424км21), участь обвинуваченого у судовому засіданні є обов'язковою.
За приписами п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обвинувачений зобов'язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.
Згідно з положеннями ст. 131 КПК України, одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є привід.
За змістом ст. 323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 КПК України привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
Згідно зі ст. 142 КПК України суд, встановивши, що особа, яка зобов'язана з'явитися на виклик суду, була викликана у встановленому КПК порядку, та не з'явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.
Верховною Радою України від 23 лютого 2006 року прийнято Закон України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Статтею 17 даного закону визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у судовій справі» у мотивувальній частині кожного рішення, у разі необхідності, мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини, які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі. Відповідно до рішення ЄСПЛ, ухваленого Палатою 12 лютого 1985 року, неможливість судового розгляду може паралізувати проведення кримінального провадження, оскільки це може призвести до, наприклад, розсіювання доказів, спливу строку давності пред'явлення обвинувачення або судової помилки. Однак з урахуванням обставин справи цей факт, на думку ЄСПЛ, не вважається таким, що виправдовує повну та непоправну втрату права брати участь у судовому слуханні (абзац другий пункту 29 рішення), що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд).
Загалом об'єкт і мета статті 6 Конвенції (хоч це прямо не згадано в пункті 1 цієї статті) свідчать про те, що особа, "обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення", має право брати участь у судовому засіданні (слуханні). Крім того, підпункти (c), (d) та (e) пункту 3 цієї статті гарантують "кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення" право "захищати себе особисто", "допитувати або вимагати допиту свідків" і "користуватися безоплатною допомогою перекладача, якщо особа не розуміє мови, яку використовують у суді, або не розмовляє нею", і важко зрозуміти те, як особа може реалізовувати ці права без своєї присутності (див. Colozza, цит. в цій справі, § 27; T. v. Italy, цит. в цій справі, § 26; F.C.B. v. Italy, цит. в цій справі, § 33; та Belziuk v. Poiand, 25 березня 1998 року, § 37, Reports 1998-II) (пункт 81 рішення).
ЄСПЛ далі зазначив, що обов'язок гарантувати право обвинуваченого в кримінальному провадженні бути присутнім у залі суду (під час первинного або ж повторного судового розгляду) - це одна з основоположних вимог статті 6 Конвенції (див. Stoichkov v. Bulgaria, no. 9808/02, § 56, 24 березня 2005 року).
Враховуючи те, що участь обвинуваченої під час судового розгляду кримінального провадження є обов'язковою, з метою забезпечення основоположних прав обвинуваченої, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченої ОСОБА_7 привід у судове засідання. Виконання приводу необхідно доручити ВП №1 Житомирського РУП 2 ГУНП в Житомирській області.
Керуючись ст. 134, 139, 140, 143, 323 КПК України, суд,
постановив:
Здійснити привід обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у судове засідання 02 жовтня 2025 року об 11-00 годині.
Виконання ухвали про здійснення приводу доручити ВП №1 Житомирського РУП 2 ГУНП в Житомирській області.
Копію ухвали направити на виконання до ВП №1 Житомирського РУП 2 ГУНП в Житомирській області.
Копію ухвали для здійснення контролю направити прокурору Житомирської обласної прокуратури.
З метою належного виконання ухвали суду роз'яснити виконавцю приводу, що згідно ч.1 ст. 140 КПК України, - привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
Відповідно до ч.4 ст.143 КПК України, у разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1