П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 487/5209/25
Головуючий в 1 інстанції: Щербина С.В. Дата і місце ухвалення: 06.08.2025 р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
(у зв'язку із неявкою сторін у судове засідання,
справу розглянуто в порядку письмового провадження,
відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України)
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5116531 від 01.07.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що керуючи транспортним засобом у зазначений в протоколі час та місці, вимоги нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері дорожнього руху виконував у повному обсязі, зокрема при повороті завчасно увімкнув сигнал світлового покажчику повороту відповідно до напрямку руху. Позивач вказує, що оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази з урахуванням яких працівник поліції дійшов висновку про вчинення ним адміністративного правопорушення.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволеною.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5116531 від 01 липня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 06.08.2025 р. та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що інспектором патрульної поліції правомірна винесено оскаржувану постанову, оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення зафіксовано на відеозаписі.
Апелянт зазначає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Також, апелянт зазначає, факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписами з бодікамери поліцейського. Для того, щоб додати/долучити відеозапис в якості доказу до постанови, необхідно виконати ряд підготовчих дій (запис відеозапису на диск), що є неможливим на місці вчинення правопорушення з огляду на відсутність відповідної комп'ютерної техніки. Таким чином, сукупність вищезазначених обставин об'єктивно унеможливлює внесення таких відомостей до бланку постанови у справі про адміністративне правопорушення в п. 7 «до постанови додаються». Враховуючи вищевикладене, наявність в бланку постанови запису про технічний засіб, яким здійснювалась відео-фіксація не є обов'язковою умовою, з огляду на об'єктивну неможливість здійснення такого запису. Отже, відсутність запису в бланку постанови про технічний засіб, яким здійснювався відеозапис не може виступати самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі у випадку об'єктивної винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії ЕНА № 5116531 від 01 липня 2025 року встановлено, що 01 липня 2025 року о 17:16:55 в м. Миколаєві, вул. Каразіна (Сафронова), 40, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом SKODA KODIAQ, державний номер НОМЕР_1 , в м.Миколаєві по вул. Каразіна (Сафронова), 40, не подав сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив вимоги п. 9.2 б ПДР України.
На підставі вказаних обставин, співробітник поліції виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що досліджений в судовому засіданні відеозапис не встановлює обставин не подання сигналу світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом, оскільки вказаний відеозапис відбувається вже після вчинення ОСОБА_1 повороту.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
Положеннями статті 245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як випливає з положень пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Частиною першою статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, передбачені частинами першою та другою статті 121-3 КУпАП тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 9.2.6 ПДР передбачає, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Пункт 9.4 ПДР встановлює, що подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м. у населених пунктах і за 150-200 м. поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.
Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідач посилається на відео фіксацію, яка додана до відзиву на позовну заяву та яка на думку відповідача, підтверджує наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Слід зазначити, що положення пункту 9.2.6 ПДР передбачають обов'язок водія подавати сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом, при цьому, у відповідності до пункту 9.4 ПДР подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах.
З наявних в матеріалах справи доказах встановлено, що позивач рухався по вулиці Каразіна у м. Миколаєві, а тому був зобов'язаний подати сигнал покажчика повороту перед поворотом за 50-100 м.
В свою чергу з наявного в матеріалах відеозапису встановлено, що фіксація руху автомобіля позивача починається з моменту безпосереднього знаходження вже на перехресті та здійсненні самого повороту, проте наданий відповідачем доказ не містить відеозапису з рухом транспортного засобу позивача за 50-100 м до повороту, з чого не можливо встановити порушення ОСОБА_1 пункт 9.2.6 ПДР та фіксацію такого порушення.
Також, слід зазначити, що інспектор патрульної поліції, знаходившись на зазначеному відрізку дороги, не міг бачити дотримання водієм положень п. 9.2.б ПДР, оскільки його фізичне місце розташування не дозволяло бачити транспортні засоби, які рухаються до зазначеного перехрестя за 50-100 м.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази порушення позивачем п. 9.2.б ПДР, оскільки обов'язком водія транспортного засобу подавати сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед поворотом не менш як за 50-100 м у населених пунктах, проте відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено таких обставин у спосіб передбачений законом. Наданий до суду відеозапис не підтверджує вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тому колегією суддів до уваги не береться.
Інших доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності, матеріали справи не містять.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 02 вересня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук