П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12831/25
Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі № 420/12831/25 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2025 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача ВП №73638072 від 18.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 по справі №420/18224/23, яке набрало законної сили 24.10.2023, ОСОБА_1 19.12.2023 проведено нарахування з 01.11.2022 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» в повному обсязі. Розмір пенсії з 01.01.2024 становить 14424,62 грн Сума доплати за період з 01.11.2022 по 31.12.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 28000 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Головне управління внесло відомості про рішення по справі №420/18224/23 до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Виплата нарахованої доплати пенсії буде здійснена після виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Оскільки Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, необхідно дійти висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Також державним виконавцем не взято до уваги, що для застосування відповідальності за невиконання рішення суду у вигляді штрафу необхідна сукупність наступних умов: 1. факт невиконання рішення про зобов'язання боржника виконати певні дії; 2. невиконання зумовлено неповажними причинами. Оскільки відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактична відсутність коштів на виплату заборгованості по пенсії не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Однак вказані обставини не враховані відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови, що призвело до порушення норм законодавства та безпідставного притягнення боржника до відповідальності.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що рішення суду виконано частково, а саме в частині проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак за результатами опрацювання та перевірки наданих на адресу відділу відомостей встановлено, що рішення суду в частині виплати ОСОБА_2 суми коштів, нарахованих на виконання рішення суду за період з 01.11.2022 по 31.12.2023 в сумі 28000 грн не виконано без поважних причин. У зв'язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем відділу керуючись вимогами статей 63,75 Закону №1404-VIII 18.04.2025 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду. Представник зазначив, що заявлені ГУ ПФУ підстави для невиконання рішення суду в частині відсутності коштів для виконання рішення, не являється підставою для звільнення від обов'язку боржника виконати рішення негайно, так як, саме на органи державної влади покладено обов'язок забезпечити належне фінансування відповідних виплат. Відсутність коштів у кошторисі не звільняє державу в особі ГУ ПФУ від обов'язку здійснити таку виплату. Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованої доплати пенсії не ґрунтується на нормах закону та не підтверджено належними доказами. Здійснення розрахунку на доплату пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Більше того, боржником не надано жодних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, а також не зазначено, які заходи вживаються для вирішення питання щодо виділення коштів. Здійснення розрахунку на доплату пенсії та внесення рішення до реєстру судових рішень, з урахуванням скасування Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. На підставі викладено в межах ВП №73638072 Відділом ПВР 18.04.2025 року винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. Постанова про накладення штрафу є своєрідним захистом прав стягувача та стимулюванням виконання рішення суду боржником. Однак ГУ ПФУ витрачає безпідставно кошти з Державного Бюджету на непотрібні оскарження штрафів, шляхом сплати судового збору, тоді як ці кошти можливо б було направити на виконання рішень судів.
Третя особа без самостійних вимог пояснення по справі до суду не подала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 08.05.2025 у справі № 420/12831/25 відмовив у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 18.04.2025 ВП №73638072 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що позивач не мав об'єктивної фінансової можливості виконати судове рішення в частині виплати заборгованості, оскільки відсутнє відповідне фінансове забезпечення. Грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України;
- інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 по справі №420/18224/23, яке набрало законної сили 24.10.2023, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.11.2022 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», в повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум.
28.11.2023 Одеським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист по справі № 420/16129/23 на вимогу зобов'язального характеру.
Відділом ПВР 19.12.2023 за заявою стягувача прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №73638072 з виконання виконавчого листа №420/18224/23 від 28.11.2023.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 19.12.2023 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2022 із включенням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Сума доплати за період з 01.11.2022 по 31.12.2023 склала 28000 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Про виконання рішення суду Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в межах повноважень повідомлено державного виконавця листом 02.01.2024 №1500-0505-5/607, у якому боржник ГУ ПФУ повідомляв про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 по справі № 420/18224/23 та те, що вже проведено перерахунок пенсії з 01.11.2022 з урахуванням доплати до пенсії.
Відділом ПВР 18.04.2025 у ВП №73638072 прийнята постанова про накладення штрафу у розмірі 5100 грн на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Позивач, вважаючи протиправною постанову відповідача від 18.04.2025 у ВП №73638072 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей та належних доказів щодо вчинення пенсійним органом належних дій, спрямованих на виконання рішення суду від 22.09.2023 по справі №420/18224/23, зокрема відсутні докази про доведення до компетентних органів, наділених правом на виділення коштів по виплаті заборгованості по пенсії ОСОБА_1 станом на момент прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Як зазначив суд, позивач доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду по справі № 420/18224/23 до відповідача не надав, як і не надав таких доказів до суду.
За наведеного суд першої інстанції виснував, що на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу останнім було встановлено факт невиконання позивачем судового рішення без поважних причин.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно із приписами частини першої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до частини третьої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Положеннями частин першої та другої статті 63 Закону України № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у установлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства України в контексті цієї справи слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, установлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення суду боржник Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов'язано з 01.11.2022 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», в повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягувачу здійснено перерахунок пенсії з 01.11.2022 з урахуванням доплати до пенсії 2000 грн, який проведено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 19.12.2023, тобто в день відкриття 19.12.2023 виконавчого провадження №73638072.
Однак сума заборгованості після перерахунку пенсії за минулий період з 01.11.2022 по 31.12.2023 склала 28000 грн, стягувачу не виплачена.
Разом з тим, судовим рішенням по справі № 420/18224/23 зобов'язано позивача здійснити з 01.11.2022 саме виплату перерахованої ОСОБА_1 пенсії.
Апеляційний суд зазначає, що не поважність причин невиконання рішення суду в частині виплати стягувачу доплати до пенсії у розмірі 2000 грн за минулий період з 01.11.2022 у розрахунок заборгованості пенсії не підтверджена відповідними доказами.
Матеріали справи не містять відомостей та належних доказів щодо вчинення Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області належних дій, спрямованих на виконання рішення суду від 22.09.2023 по справі №420/18224/23, зокрема, відсутні докази про доведення до компетентних органів, наділених правом на виділення коштів по виплаті заборгованості по пенсії ОСОБА_1 станом на момент прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Головним управлінням не надано відповідачу доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду у справі № 420/18224/23, як і не надано таких доказів до суду.
Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу останнім правильно було встановлено факт невиконання позивачем судового рішення без поважних причин.
Слід зазначити, що обов'язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини.
Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованої доплати не підтверджено належними доказами.
Позивачем не надано ані відповідачу, ані до суду належних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, як не надано й інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, а також не зазначено, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005), органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
За наведеного, на думку колегії суддів, старший державний виконавець дійшов правильного висновку, що незважаючи на наявний обов'язок виконати судове рішення, Головне управління не вжило належних заходів для повного та належного виконання судового рішення, а невиплата заборгованості є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин.
З огляду на викладене, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі № 420/12831/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк