П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7123/25
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. Дата і місце ухвалення: 07.07.2025р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язання оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, -
07 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язання відповідача оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив:
- зупинити до прийняття кінцевого судового рішення в даній справі дію протокольного рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 по наданню відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 24.06.2025р. №44, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зупинити до вирішення по суті справи за вищезазначеним позовом процес призову ОСОБА_1 на військову службу, зокрема, і його відправки до військової частини;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 до вирішення по суті справи здійснювати заходи щодо вручення ОСОБА_1 повістки про призов на військову службу і відправки його до військової частини.
Вимоги поданої заяви позивач обґрунтовував тим, що його батько ОСОБА_2 є важко хворою людиною похилого віку, яка потребує постійного стороннього догляду, у зв'язку з чим, на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Однак, протокольним рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 по наданню відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 24.06.2025р. №44 ОСОБА_1 відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що зумовило необхідність оскарження такого рішення в судовому порядку. Позивач стверджував, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення вказаного протокольного рішення відповідача та заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювати будь-які дії, спрямовані на призов ОСОБА_1 на військову службу, в т.ч. вручення повістки та відправлення його до військової частини, до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі. У випадку невжиття наведених заходів забезпечення позову його можуть призвати та мобілізувати на військову службу, внаслідок чого його хворий батько залишиться без стороннього догляду, що завдасть суттєвого психологічного удару людині похилого віку. Позивач зазначав, що мобілізація його на службу в ЗСУ суттєво ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення позову, враховуючи, що його статус військовозобов'язаного зміниться на статус військовослужбовця.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу від 07.07.2025р. та задовольнити подану ним заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції не враховано, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення судом спору та набрання рішенням суду законної сили. Тимчасове, короткострокове призупинення процесу призову ОСОБА_1 на військову службу не можна вважати фактичним вирішенням справи по суті. Натомість, сам можливий призов позивача на службу створить ситуацію, при якій його батько ОСОБА_2 , який є інвалідом першої групи по зору, залишиться без стороннього догляду, який йому надає протягом останніх декількох років ОСОБА_1 . Водночас, невжиття таких заходів може суттєво ускладнити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, так як відбудеться зміна його статусу з «військовозобов'язаного» та «військовослужбовця», у зв'язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнений.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період перебування справи у провадженні суду, що є неприпустимим.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Предметом оскарження у цій справі є відмова ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлена протокольним рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 по наданню відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 24.06.2025р. №44.
Дії або рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову та мобілізації позивача останнім не оскаржуються, тому визначений позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо призову його на військову службу виходить за межі предмету спору.
Аналіз положень статті 151 КАС України дає підстави для висновку, що заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що забезпечення позову не може спрямовуватись на блокування передбаченої законом діяльності суб'єкта владних повноважень у воєнний час, якщо така діяльність не є предметом оскарження.
Більше того, колегія суддів враховує, що позивачем не надано жодних підтверджуючих документів, що свідчать про вжиття ІНФОРМАЦІЯ_4 дій щодо призову ОСОБА_1 на військову службу.
Зокрема, позивачем не надано доказів, що відповідачами вчиняються активні мобілізаційні заходи по відношенню до ОСОБА_1 , які полягають у врученні йому повістки, направленні на проходження військово-лікарської комісії, відправки до військової частини тощо та що існує реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов заявника на військову службу під час мобілізації.
В даному випадку доводи позивача ґрунтуються на припущеннях стосовно його ймовірної мобілізації на військову службу, а тому не свідчать про існування дійсної і реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні.
Що ж до зупинення до прийняття кінцевого судового рішення в даній справі дії протокольного рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 по наданню відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 24.06.2025р. №44, то колегія суддів зазначає, що сама ж лише незгода позивача із рішенням відповідача про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу та звернення до суду з позовом щодо її оскарження, не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Колегія суддів враховує, що з матеріалів адміністративної справи не встановлено очевидних ознак протиправності спірного рішення відповідача.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023р. у справі №640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено існування обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову. Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов'язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
А відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та відмовив в її задоволенні.
Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду першої інстанції від 07.07.2025р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 02 вересня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук