справа № 760/20671/24 Головуючий у суді І інстанції: Кицюк В.С.
провадження №22-ц/824/10217/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
27 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Музичко С.Г., Болотова Є.В.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив, з урахуванням заяви про закриття провадження у частині, стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 9159,94 грн та інфляційні втрати у розмірі 41003,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач є власником квартира та споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач отримав квартиру у спадщину, відтак до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини. 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем. Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. Відповідач отримував послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), жодних відмов від отримання послуг від нього не надходило. Отже, розмір заборгованості відповідача за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.05.2016 року по 30.06.2024 року складає 96272,55 грн. Також у зв'язку з простроченням оплати послуг наявна заборгованість 3% річних у розмірі 9159,94 грн та інфляційні втрати у розмірі 41003,34 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року позов задоволено частково.
Закрито провадження в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 96 272, 55 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 3 % річних у розмірі 1416, 39 грн, інфляційні втрати у розмірі 6324, 72 грн, судовий збір у розмірі 467, 28 грн.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Плясун О.І., який представляє інтереси Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 7 321,43 грн, інфляційних втрат у розмірі 32 604,14 грн, витрат за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 45,00 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 в цій частині задовольнити в повному обсязі. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що у відповідача наявний обов'язок проводити оплату вартості спожитих комунальних послуг щомісяця, тому строк позовної давності починає перебіг з моменту несплаті кожного окремого платежу.
Так, за надані у лютому 2017 року послуги відповідач повинен був здійснити оплату до 20.03.2017, тобто перебіг позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги, надані починаючи з лютого 2017 року, продовжено до 30.06.2023 року на строк дії карантину, спричиненого COVID-19, а потім подовжено у зв'язку з введення воєнного стану на території України, то такий перебіг ще не закінчився.
Тобто, щодо заборгованості, що утворилася за надані послуги, починаючи з лютого 2017 року, строк позовної давності не може бути пропущеним, оскільки такий перебіг продовжений в силу Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та Закону України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Отже застосування строку позовної давності при поданні такої заяви відповідачем можливе лише в частині заборгованості, що виникла до лютого 2017 року, відповідно до розрахунку заборгованості доданого до позовної заяви.
Представник апелянта наголошував також на тому, що відмовляючи в позові в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період після лютого 2022 року, суд першої інстанції виходив з норм постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Представник апелянта з цього приводу звернув увагу апеляційного суду на те, що з врахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних взаємовідносин) позивачем було нараховано Відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за прострочення сплати заборгованості, яка виникла до лютого 2022 року. Із розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що в рядках колонок «інфляційні втрати, грн.» та «3% річних, грн» зазначено «0,00», тобто відсутні вказані нарахування, починаючи з лютого 2022 року по грудень 2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405, яка набрала чинності з 30.12.2023, внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, відповідно до яких заборона щодо нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням обмежена і застосовується виключно на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.
Таким чином, оскільки м. Київ не включено до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2012 № 309, ПрАТ «АК «Київводоканал» правомірно нараховано. Відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за прострочення сплати заборгованості у період з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року.
З огляду на зазначене, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17.03.202 5 у справі № 760/20671/24 в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» 3% річних та інфляційних втрат у період з січня по червень 2024 року прийнято з порушенням норм постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405.
Крім того, ПрАТ «АК «Київводоканал» не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо незадоволення вимог, пов'язаних з судовими витратами в розмірі 45,00 грн, а саме: з витратами, які позивач поніс для отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Посилався на положення п. 3. ч. 3 ст. 133 ЦПК України, відповідно до якого до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з витребуванням доказів.
Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної оплати житлово-комунальних послуг позивач змушений був звернутись за отриманням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для подальшого підтвердження власника нерухомого майна, для належного захисту своїх інтересів в судовому порядку.
09 червня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - Рябчинського О.Ю. , в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
17 червня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу від позивача, підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
27 серпня 2025 року до апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Рябчинського О.Ю., просив розглядати апеляційну скаргу ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року без участі відповідача та його представника. Також зазначив, що позиція відповідача, що викладена у відзиві на апеляційну скаргу, є незмінною. Просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та закриваючи провадження в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 96 272,55 грн, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач сплачено основний борг у розмірі 96 272,55 грн, тому суд першої інстанції вважав, що наявні підстави, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, для закриття провадження в частині основної суми заборгованості у розмірі 96 272,55 грн.
Рішення в цій частині сторонами не оскаржується.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції здійснивши власний розрахунок, з урахуванням застосованого строку позовної давності та меж заявлених вимог, за період з 30.08.2021 року по лютий 2022 року, прийшов до висновку, що у відповідача наявна заборгованість 3% річних у розмірі 1416,39 грн та інфляційні втрати у розмірі 6324,72 грн.
Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 7 321,43 грн, інфляційних втрат у розмірі 32 604 грн 14 коп., витрат за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 45 грн.
Висновки суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 22). Відповідач отримав вказану квартиру у спадщину. Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 за період з 30.01.2017 року по 22.07.2024 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований у вказаній квартирі з 20.11.2001 року (а.с. 79). Доказів того, що відповідач був знятий з реєстрації за вказаною адресою, матеріали справи не містять.
05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) (а.с. 13, 14-17).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
У відповідності до п. 1.1 договору ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов'язується надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у порядку строки та на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до п. 3.1 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконує свої договірні зобов'язання шляхом надання відповідачу централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення.
Згідно з розрахунком заборгованості, який надано позивачем, за період з 01 травня 2016 року по 30 червень 2024 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 146 435,83 грн, що складається з: 94 909,38 грн - заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; 45,64 грн - внески за обслуговування вузла комерційного обліку; 1317,53 грн - плата за абонентське обслуговування, 9159,94 грн - 3% річних; 41 003,34 грн - інфляційні втрати (а.с.19-21).
Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем надано докази сплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 97 781,30 грн (а.с. 56).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
05 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанов № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», абзацом 1 п. 1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30 грудня 2023 року.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, яким встановлений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, визначено, що м. Київ входило до вказаного переліку лише в період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року. А тому ПрАТ «АК «Київводоканал» мало право на нарахування відповідачу інфляційної складової та трьох процентів річних з 01 лютого 2017 року по 23 лютого 2022 року та з 31 грудня 2023 року.
Відповідно до наданого ПрАТ «АК «Київводоканал» розрахунку заборгованості, заборгованість по трьом процентам річних та інфляційній складовій була нарахована по лютий 2022 року, та з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року, що не суперечить викладеним у постанові Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 положенням.
Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення товариства до суду з позовом (вересень 2024 року).
З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат в період з лютого 2022 року по грудень 2023 року не проводилось, показники «0».
Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Отже застосування строків позовної давності при поданні заяви відповідачем можливе лише в частині заборгованості, що виникла до лютого 2017 року.
Суд першої інстанції на зазначені норми закону уваги не звернув та помилково відрахував 3% річних строк позовної давності з 2021 року.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції безпідставно відмовив в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» 3% річних у розмірі 7321,43 грн, інфляційних втрат у розмірі 32 604,14 грн. Рішення в цій частині ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Крім того в апеляційній скарзі позивач посилався на те, що суд першої інстанції безпідставно не стягнув витрати за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майне, однак такі вимоги були заявлені позивачем в позовній заяві.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії квитанції від 13.05.2024 року на рахунок Державної казначейської служби України сплачено 45,00 гривень. У графі призначення платежу вказано «отримання відомостей з Державного реєстру речових прав (8543758)» (а.с. 12).
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку із зверненням до суду із позовом та необхідністю здобуття доказу, позивачем витрачено 45,00 гривень, які відповідно до статті 133 ЦПК України є судовими витратами та підлягають розподілу за правилами статті 141 ЦПК України.
За таких обставин зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем було порушені матеріальні права позивача.
Щодо судових витрат.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4542 грн за подання апеляційної скарги (а.с. 98).
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 7 321,43 грн, інфляційних втрат у розмірі 32 604 грн 14 коп., витрат за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 45 грн не відповідають обставинам справи та вимогам закону, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 7 321,43 грн, інфляційних втрат у розмірі 32 604 грн 14 коп., витрат за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 45 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 в цій частині задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 3% річних у розмірі 7 321,43 грн, інфляційні втрати у розмірі 32 604 грн 14 коп., витрат за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 45 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», код ЄДРПОУ: 03327664, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст постанови складено «28» серпня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
Є.В. Болотов