справа № 757/25582/24-ц Головуючий у суді І інстанції: Головко Ю.Г.
провадження №22-ц/824/9032/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
27 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Державного агентства лісових ресурсів України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України про визнання незаконним та скасування наказу,
04 червня 2024 року позивач звернувся до суду із позовом до Державного агентства лісових ресурсів України про визнання незаконним та скасування наказу.
В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 зазначав, що 11.12.2020 року Державним агентством лісових ресурсів України укладено контракт з ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Державного підприємства «Лиманське лісове господарство» Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства терміном з 15.12.2020 року по 14.12.2025 року.
Наказом голови Державного агентства лісових ресурсів України від 27.05.2024 № 86-к припинено трудовий договір та звільнено з посади позивача в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України. Вважає даний наказ неправомірним, оскільки, свої обов'язки керівника виконував добросовісно, зауважень та дисциплінарних стягнень не мав, порушень не допускав, в зв'язку з чим відсутні перелічені в контракті підстави для його звільнення.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визнано незаконним і скасовано наказ голови Державного агентства лісових ресурсів України № 86-к від 27.05.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 » згідно з п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП.
Стягнуто з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.
Стягнуто з Державного агентства лісових ресурсів України на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп..
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , який представляє інтереси Державного агентства лісових ресурсів України, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки судом в процесі розгляду справи не врахованого жодного аргументу відповідача, чим порушено принцип рівності сторін. Так, в оскаржуваному рішенні зазначається лише аргументи позивача, які начебто спростовують законність звільнення позивача, однак не враховано, не досліджено та не проаналізовано судом першої інстанції будь-які аргументи відповідача.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що Наказом голови Державного агентства лісових ресурсів України від 27.05. 2024 № 86-к припинено трудовий договір та звільнено з посади позивача в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, згідно з пунктом ч. 1 ст. 36 КЗпП України, з підстав передбачених:
підпунктом «а» пункту 25 контракту - за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на нього контрактом (незабезпечення щорічного оприлюднення інформації про використання публічних коштів відповідно до Закону України «Про відкритість використання публічних коштів»; незабезпечення оформлення та реєстрації речових прав на земельні ділянки, які надані підприємству у постійне користування);
підпунктом «б» пункту 25 контракту - у разі одноразового порушення керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (порушення вимог стосовно дотримання вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів щодо використання та реалізації лісопродукції та зберігання на території підприємства необлікованої та небіркованої лісопродукції на суму 29 000 грн; недотримання вимог щодо проведення ефективних заходів, пов'язаних із веденням лісового господарства, нездійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок та інших порушень господарства, в результаті чого підприємству завдано шкоди на суму 57 295,27 грн;
підпунктом «і» пункту 25 контракту у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, а також заподіяння збитків підприємству у вигляді упущеної вигоди (укладення в січні-лютому 2024 року 11 договорів на суму 26,4 млн грн без використання електронної системи закупівель).
Представник апелянта звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що кожен окремий підпункт пункту 25 Контракту є незалежною підставою для звільнення позивача, натомість комісією було встановлено порушення аж трьох підпунктів.
Вказував, що позивач не заперечує фактів невиконання ним посадових обов'язків, які лягли в основу порушень умов трудового контракту, зокрема, передбачених підпункту «а» пункту 25 контракту.
Вважає, що позивач помилково посилається на законодавство, яке не регулює діяльність державного підприємства, яку він очолював. Позивач перекладаючи відповідальність на відповідача намагається виправдати свою бездіяльність.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині зберігання необлікованої деревини, представник апелянта вказував, що позивач надав до суду першої інстанції лист Військової частини НОМЕР_1 № 0501/19/221 від 10.04.2024 року, в якому зазначено, що вказана деревина належить військовій частині і виключає постановку її на прибутковий облік у державному підприємстві. Однак суд першої інстанції не звернув увагу, що цей лист було складено аж 10.04.2024 року, тобто вже під час проведення перевірки діяльності державного підприємства та позивача на посаді його директора. Більше того, суд першої інстанції не звернув увагу, що в цьому листі, Військова частині просить дозволу на зберігання її інженерного майна, а саме, ліс круглий хвойний. Цей лист не підтверджує зберігання майна Військової частини на території державного підприємства.
Приймаючи наказ про проведення перевірки окремих питань діяльності ДП «Слов'янський лісгосп» та ДП «Лиманський лісгосп», Державне агентство лісових ресурсів України діяло відповідно до повноважень наданих йому чинним законодавством.
22 серпня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення у справі від представника ОСОБА_1 - адвоката Постельги І.В., просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачем не надано суду наказів про накладення на позивача дисциплінарних стягнень, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність законних підстав для звільнення позивача за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на нього контрактом, оскільки станом на час винесення Наказу від 27.05.2024 № 86-к була відсутність системність невиконання ОСОБА_1 трудових обов'язків.
Стосовно необлікової деревини на 29 008,20 грн суд першої інстанції зазначав, що вказана деревина належить Військовій частині НОМЕР_1 та зберігається на території складу деревини ДП «Лиманське лісове господарство», що підтверджує лист Військової частини № 0501/19/221 від 10.04.2024 і виключає постановку її на прибутковий облік у державному підприємстві.
Крім того, суд першої інстанції зазначав, що Державне підприємство «Лиманське лісове господарство» здійснило процедуру закупівлі без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару згідно усталених приписів законодавчих актів, що виключає порушення підпункту «і» пункту 25 контракту (порушення законодавства при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти -укладення в січні-лютому 2024 року 11 договорів на суму 26,4 млн. грн без використання електронної системи закупівель).
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для визнання незаконними та скасування голови Державного агентства лісових ресурсів України від 27.05.2024 № 86-к припинено трудовий договір та звільнено з посади позивача в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 11.12.2020 року Державним агентством лісових ресурсів України укладено контракт з ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Державного підприємства «Лиманське лісове господарство» Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства терміном з 15.12.2020 року по 14.12.2025 року (а.с. 86-90 том 1).
Відповідно до Наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 886-к від 11.12.2020 року призначено ОСОБА_1 за контрактом на посаду директора державного підприємства «Лиманське лісове господарство», яке координується Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства, як такого, що успішно пройшов спеціальну перевірку стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливого відповідного становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, з 15.12.2020 року по 14.12.2025 року (а.с. 153 том 1)
Відповідно до п. 21 Контракту від 11.12.2020 у випадку невиконання чи неналежного виконання обов'язків, передбачених цим Контрактом, сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України.
У відповідності до п. 24 вказаного Контракту він може припинятись: а) після закінчення строку дії Контракту; б) за згодою сторін; в) до закінчення терміну дії Контракту у випадках, передбачених п. 25 і 26 цього Контракту; г) з інших підстав, передбачених законодавством.
Положеннями п. 25 Контракту встановлено, що керівника може бути звільнено з посади, а цей Контракт розірвано з ініціативи органу управління майном до закінчення строку його дії, зокрема, у випадку систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим Контрактом; у випадку одноразового грубого порушення керівником законодавства і обов'язків, передбачених Контрактом, в результаті чого виникли значні негативні наслідки для підприємства (понесені значні збитки, сплачені фінансові санкції); у разі невиконання обов'язків перед бюджетом та пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а також невиконання підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; за поданням службових органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці, тощо.
Листом Державного агентства лісових ресурсів України № 08-16/6128-22 від 10.11.2022 «Щодо алгоритму дій на деокупованих територіях» та наказом ДП "Лиманське ЛГ" № 22-п від 01.12.2022 «Щодо відновлювальних робіт» визначено, що обстеження лісів на предмет виявлення збитків, що спричинені внаслідок бойових дій та тимчасової окупації, з подальшим їх розрахунком можна проводити лише після здійснення підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій зачищення від вибухонебезпечних предметів, розмінування.
Наказом директора ДП «Лиманське лісове господарство» № 34-п від 29.09.2023 «Про обстеження лісових ділянок з приводу завданої шкоди російською агресією» ДП Лиманське ЛГ була створена комісія для виявлення ознак незаконних порубок лісу (пні, повалені дерева, гілки). В ході проведення розмінування лісових доріг на території Краснолиманського та Дробишевського лісництв представниками МНС та військовими саперами спільно з лісовою охороною протягом 2023-2024 років, були виявлені ознаки самовільних порубок в лісових масивах, що примикають до розмінованих протипожежних розривів та шляхів.
За підсумками проведених обстежень лісгоспом були складені акти проведення візуального огляду лісових ділянок від 23.10.2023, 06.12.2023, 01.02.2024. Зазначені акти були направленні листами № 03-145 від 06.11.2023, 03-177 від 06.12.2023 та 03-41 від 01.02.2024 до ГУДСНС України у Донецькій області та Південно-Східному управлінню лісового та мисливського господарства з проханням сприяння у вирішенні питання щодо надання спеціалістів для проведення розмінування ділянок вказаних в актах (а.с. 78-80, 71-74 том 1)
Листом ГУДСНС України у Донецькій області №50 01-1-8429/50 від 24.11.2023 повідомлено, що залучити підпорядкований піротехнічний розрахунок Головного управління для проведення робіт з обстеження (розмінування) територій зазначених у листі, наразі немає можливості.
Листом ГУДСНС України у Донецькій області №50 11-1-1051/50 11 від 13.02.2024 повідомлено, що у зв'язку з великою завантаженістю приданих та підпорядкованих піротехнічних розрахунків Головного управління, питання щодо проведення обстеження території лісових ділянок, вказаних в листі, на наявність вибухонебезпечних предметів буде розглянуто пізніше, про що буде повідомлено додатково.
Відповідно до Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 22.04.2024 «Про результати проведення перевірки окремих питань ДП «Лиманський лісгосп» у Дробишевському лісництві на лісосіках природно-заповідного фонду виявлено незаконну рубку дерева породи дуб (звичайний) та 2 сухостійних дерева породи вільха, які не передбачені відведення лісосік в рубку, чим завдано шкоди на суму 57 295,27 грн.
Відповідно до наказу Голови Державного агентства лісових ресурсів України № 78 від 02.04.2024 року наказано провести перевірку окремих питань діяльності ДП «Слов'янське лісове господарство» та ДП «Лиманське лісове господарство», що належить до сфери управління Дерлісагентства, за період з 01.01.2023 року по 29.02.2024 року. Наказано перевірку провести з 03.02.2024 року по 13.04.2024 року (а.с. 105-106 том 1).
В матеріалах справи міститься акт перевірки окремих питань діяльності ДП «Лиманське лісове господарство» від 12.04.2024 року № 09-2024-3/П (а.с. 59-69 том 1). Зі змісту якого встановлено, що ході проведення контрольного заходу комісією виявлено необліковану та небірковану лісопродукцію. В акті також зазначено, що: «в обгрунтування здійснених дій щодо укладення договорів з ухиленням від виконання норм чинного законодавства при здійсненні закупівель директор ДП «Лиманський лісгосп» ОСОБА_1 зазначив, що територія Підприємства підпадає під дію наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, не врахувавши той факт, що у відповідності до зазначеного наказу територія Лиманської міської територіальної громади з 08.09.2023 року визначена як територія, де дію можливих бойових дій, а значить і застосування частини другої пункту 13 Особливостей, припинено. Взяті директором Підприємства згідно укладеного контракту з Органом управління зобов'язання щодо дотримання норм чинного законодавства під час здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти не виконані» (а.с. 68 том 1).
Позивачем були складені заперечення до акту перевірки окремих питань діяльності державного підприємства «Лиманське лісове господарство № 09/2024-3/П від 12.04.2024 року, в яких зокрема зазначив, що необлікована та небіркована продукція належить військовій частині НОМЕР_1 і зберігається на території складу деревини на прохання командира вказаної військової частини полковника ОСОБА_3 (лист військової частини від 10.04.2024 року № 0501/19/1/221) (а.с.154-158 том 1).
Так, відповідно до зазначеного листа військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2024 року № 0501/19/1/221 у зв'язку з введенням режиму воєнного стану на території України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись статтями 8,15 Закону України «Про правовий режим воєнного часу», просив дозволу на збереження на території складу деревини Лиманського лісництва ДП «Лиманське ЛГ» інженерного майна 92 ОШБР, а саме: ліс круглий хвойний (а.с. 85 том 1).
Відповідно до Наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 108 від 22.04.2024 року наказано завідувачу Сектору з персоналу Дерлісагентства Горі С.М. підготувати проєкт наказу про припинення трудового договору з директором державного підприємства «Лиманське лісове господарство» ОСОБА_1 з підстав передбачених підпунктом «а» пункту 25 Контракту, підпунктом «б» пункту 25 Контракту, підпунктом «і» пункту 25 Контракту (а.с. 109-110 том 1).
Наказом голови Державного агентства лісових ресурсів України від 27.05.2024 № 86-к припинено трудовий договір та звільнено з посади позивача в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, з підстав передбачених:
- підпунктом «а» пункту 25 контракту - за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на нього контрактом (незабезпечення щорічного оприлюднення інформації про використання публічних коштів відповідно до Закону України «Про відкритість використання публічних коштів»; незабезпечення оформлення та реєстрації речових прав на земельні ділянки, які надані підприємству у постійне користування);
- підпунктом «б» пункту 25 контракту - у разі одноразового порушення керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (порушення вимог стосовно дотримання вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів щодо використання та реалізації лісопродукції та зберігання на території підприємства необлікованої та небіркованої лісопродукції на суму 29 тис. грн; недотримання вимог щодо проведення ефективних заходів, пов'язаних із веденням лісового господарства, нездійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок та інших порушень лісового господарства, в результаті чого підприємству завдано шкоди на суму 57 295,27 грн.;
- підпунктом «і» пункту 25 контракту у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, а також заподіяння збитків підприємству у вигляді упущеної вигоди (укладення в січні-лютому 2024 року 11 договорів на суму 26,4 млн. грн без використання електронної системи закупівель) (а.с. 103-104 том 1).
Відповідно до ч.1 статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч.3 статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом.
У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (п.п. 17 і 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року № 170).
Укладаючи контракт, позивач погодився з його умовами, у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.
Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму Рішенні у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/1998) зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в КЗпП України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.
Верховний Суд України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц вказав, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, а його розірвання з підстав, передбачених контрактом, які не містять ознак дисциплінарного порушення, не є дисциплінарним стягненням, а тому положення статті 149 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюється.
Такі висновки Верховного Суду України підтримав Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року у справі №170/226/16-ц (провадження №61-773св17), від 17 квітня 2019 року у справі №235/774/18 (провадження №61-47942св18), від 09 липня 2021 року у справі №382/1820/18 (провадження №61-19828св19) та вказав, що звільнення на підставі пункту 8 ч.1 статті 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені Главою Х КЗпП України.
З правового висновку, висловленого Верховним Судом у своїй постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 760/30442/21 (провадження № 61-13284св22), видно, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку задовольняючи позовні вимоги, оскільки позивач погоджуючись з умовами контракту у тому числі і з підвищеною відповідальністю за порушення його умов, не забезпечив належне виконання покладених на нього обов'язків по управлінню підприємством, а тому його звільнення відбулося за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, яке проведене з дотриманням вимог чинного законодавства.
Приходячи до переконання про скасування рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що хоча сам по собі оспорюваний наказ і не містить чітких посилань на конкретні обставини недодержання працівником трудової дисципліни, однак факти невиконання функціональних обов'язків керівника ДП «Лиманське лісове господарство», про що зазначено в наказі, підтверджується сукупністю перевірених та досліджених доказів у справі.
Звертаючись до суду з позовом, позивач як на підставу для його задоволення, посилався, серед іншого, на те, що оскаржуваний наказ не містить посилання на систематичне невиконання без причин обов'язків, покладених контрактом на позивача; позивача не притягували до дисциплінарної відповідальності за невиконання без поважних причин обов'язків, передбачених контрактом, що свідчить про відсутність систематичності невиконання ним своїх посадових обов'язків.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що з врахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту. Визначальним у даному випадку є сам факт порушення, а встановлена вина керівника лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу.
При цьому, слід зауважити, що звільнення позивача відбулося на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, тому не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту.
Тобто, у разі звільнення за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП незалежно від фактичної підстави розірвання контракту пріоритет мають положення контракту, а норми КЗпП України у таких випадках не повинні застосовуватися.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 357/11936/18.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що звільнення позивача повинно було здійснюватися роботодавцем з урахуванням положень ст.ст. 147-149 КЗпП України, адже застосовані підстави для звільнення свідчать про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що вчинені позивачем правопорушення роботодавцем не кваліфікувалися як дисциплінарний проступок, а як факти недодержання умов контракту, за наслідками чого трудові відносини між сторонами розірвано.
Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про не порушення позивачем підпункту «і» пункту 25 контракту, адже період неправомірних закупівель був у січні-лютому 2024 року, тоді як відповідь щодо відсутності порушень надана лише за період з 11.01.2024 року по 02.02.2024 року.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційним судом встановлено, що при винесенні рішення, районним судом не було враховано того, що кожний окремий підпункт пункту 25 Контракту від 11.12.2020 року є незалежною підставою для звільнення позивача, натомість комісією було встановлено порушення трьох підпунтків.
Доводи апеляційної інстанції заслуговують на увагу та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному суді.
Суд апеляційної інстанції вважає, що трудові права позивача не були порушені відповідачем при звільненні.
Зазначені вище обставини справи не враховано судом першої інстанцій під час вирішення спору, а відтак рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи звертаючись з апеляційною скаргою Державного агентства лісових ресурсів України сплатило судовий збір у загальному розмірі 1816,80 грн (а.с. 15 том 2).
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач за даною категорії звільнений від сплати судового збору, а суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог, такі судові витрати на користь відповідача необхідно компенсувати за рахунок держави. Тому з держави на користь Державного агентства лісових ресурсів України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1816,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України про визнання незаконним та скасування наказу відмовити.
Компенсувати Державному агентству лісових ресурсів України (код ЄДРПОУ: 37507901, адреса: 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9-А) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1816 гривень 80 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «01» вересня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко