Справа № 760/16826/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10209/2025
20 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів,
за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Коробенка С.В.,-
встановив:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
ОСОБА_1 просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 : сплачені за договором № 21/12/30 від 30 грудня 2021 року кошти у розмірі 6 300, 00 доларів США; пеню в розмірі 629, 99 доларів США; 3 % річних в розмірі 107, 19 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за укладеним між сторонами договором виготовлення та встановлення меблевих виробів за № 21/12/30 від 30 грудня 2021 року.
На виконання умов укладеного договору позивач сплатив відповідачу 6 300, 00 доларів США.
ФОП ОСОБА_2 взяте на себе зобов'язання щодо виготовлення меблів не виконав.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплачених коштів за договором на виготовлення та встановлення меблевих виробів № 21/12/30 від 30 грудня 2021 року в розмірі 6 300, 00 доларів США, 3 % річних в розмірі 107, 19 доларів США та пеню в розмірі 629, 99 доларів США, а всього - 7 037, 18 доларів США.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 573 грн 50 коп.
В апеляційній скарзі представник ФОП ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
На адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі за № 755/968/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Левіан Груп» про визнання договору № 21/12/30 від 30 грудня 2021 року удаваним.
Так, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
У даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею справи.
Відтак, колегія суддів вважає, що підстави для зупинення провадження у названій справі відсутні.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, представник ФОП ОСОБА_2 заявив клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання: чи виконано підпис в додатку № 3 до договору № 21/12/30 від 30 грудня 2021 року в графі «підпис виконавця про отримання коштів» ОСОБА_2 .?
Враховуючи, що у судовому засіданні сторони підтвердили, що вказаний підпис виконано не відповідачем, а іншою особою, колегія суддів відмовляє у задоволенні названого клопотання за відсутності необхідності проведення експертного дослідження.
В судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_1 заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав умови договору на виготовлення та встановлення меблевих виробів за № 21/12/30 від 30 грудня 2021 року у добровільному порядку, відтак, сума обумовлених договором коштів підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_2 в примусовому порядку.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Встановлено, що 30 грудня 2021 року між сторонами укладено договір на виготовлення та встановлення меблевих виробів № 21/12/30, згідно якого відповідач зобов'язався виготовити та передати у власність позивача меблеві вироби (кухні та шафи-ніши).
Загальна вартість послуг з їх виготовлення та встановлення затверджена сторонами становить 172 620 грн 00 коп., що еквівалентно 6 300, 00 доларів США.
Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначав, що він виконав взяті на себе зобов'язання щодо укладеного договору виготовлення та встановлення меблевих виробів за № 21/12/30 від 30 грудня 2021 року та сплатив грошові кошти у розмірі 6 300, 00 доларів США.
ФОП ОСОБА_2 порушив умови договору, не виконав свої зобов'язання, не виготовив жодного меблевого виробу.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
За п. 4 і 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З огляду на викладене позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 : сплачені за договором № 21/12/30 від 30 грудня 2021 року кошти у розмірі 6 300, 00 доларів США; пеню в розмірі 629, 99 доларів США; 3 % річних в розмірі 107, 19 доларів США.
Так, визначаючи підстави позовної заяви ОСОБА_1 посилався на загальні положення глави ЦК України «Виконання зобов'язання».
Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що ФОП ОСОБА_2 порушив умови договору, не виконав свої зобов'язання, не виготовив жодного меблевого виробу.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що у сторін виникли правовідносини щодо виготовлення відповідачем меблів на замовлення, що регулюється положенням Закону України «Про захист прав споживачів» (відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, виробником, виконавцем послуг).
Відповідно до матеріалів справи, укладений 30 грудня 2021 року договір на виготовлення та встановлення меблевих виробів № 21/12/30 є чинним, у встановленому законом порядку сторонами не розірвано.
Звертаючись до суду із вимогою про стягнення з ФОП ОСОБА_2 сплачених грошових коштів у розмірі 6 300, 00 доларів США, ОСОБА_1 не заявляв позовну вимогу щодо розірвання договору № 21/12/30 від 30 грудня 2021 року на виготовлення та встановлення меблевих виробів.
Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі позовна вимога про стягнення грошових коштів є похідною від вимоги про розірвання договору. За відсутності заявлених позивачем підстав для розірвання договору, вимога про стягнення коштів в розмірі 6 300, 00 доларів США є передчасною.
ОСОБА_1 помилково посилається на загальні положення глави ЦК України «Виконання зобов'язання», як на правову підставу позову щодо стягнення сплачених грошових коштів, оскільки між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи, що суд не може самостійно змінювати підстави позову та обставини, на яких ґрунтуються вимоги, оскільки це право належить лише позивачеві, відтак, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення коштів слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 11 вересня 2024 року ухвалено з порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 860 грн 25 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення суду.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 860 грн 25 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 01 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко