1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 26 серпня 2025 року, апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бровари, Київської обл., громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої у АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 307 КК України,
за участі: в режимі відеоконференцзв'язку прокурора захисників в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваної ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 та застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування строком на 60 днів, тобто до 08 вересня 2025 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід.
Вважає підозру необґрунтованою, зокрема в частині вчинення хуліганства, оскільки застосування або спроба застосування предметів, підібраних місці злочину, які не були спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, не дає підстав для кваліфікації дій за ч. 4 ст. 296 КК України.
Також, прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник зазначає про порушення правил територіальної підслідності та незаконності проведеного 11 липня 2025 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваної та її захисників, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти її задоволення та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 23 листопада 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024105060000727, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 307 КК України.
11 липня 2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 12 липня 2025 року її повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 307 КК України.
12 липня 2025 року слідчий слідчого відділу Печерського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2025 року вказане клопотання задоволено.
З таким рішенням, колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання убачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено під час розгляду клопотання. При цьому, допитано підозрювану, заслухано доводи прокурора та позицію захисників, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею з'ясовано що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 307 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України, враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні якого вона підозрюється, характеризуючі дані про особу підозрюваної, в їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрювану з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваної ОСОБА_6 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дають підстави вважати, що вірогідність причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 307 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до неї одного з запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_6 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Розглядаючи клопотання про застосування тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_6 слідчим суддею враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Окрім того, при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними («Боцано проти Франції»).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував (рішення в справі «Харченко проти України») на тому, що п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення "законності".
Слідчим суддею хоча і встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, однак не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та запобігти вказаним ризикам.
Колегія суддів, враховуючи дані про особу підозрюваної, яка раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, місце проживання у АДРЕСА_2 , а також те, що в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать, що перебуваючи на волі, підозрювана ОСОБА_6 переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, у тому числі здійснювати незаконний вплив на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з утриманням під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід скасувати та постановити нову ухвалу якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
На думку колегії суддів, на даному етапі досудового розслідування саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї, процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 ,- задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2025 року, відносно ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та / або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги.
Негайно доставити ОСОБА_11 уМиколаївну до місця фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де звільнити з-під варти.
Зобов'язати підозрювану ОСОБА_6 з'являтися за кожною вимогою суду чи органу досудового розслідування протягом дії запобіжного заходу.
Роз'яснити підозрюваній, що, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органів Національної поліції з метою контролю за її поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї обов'язків.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрювану ОСОБА_6 , наступні обов'язки:
- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками, потерпілим та іншими підозрюваними з приводу обставин вчинення інкримінованих їй злочинів;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Виконання ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваної Губар ЯниМиколаївни.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого групи слідчих у даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали про застосування до підозрювано ОСОБА_12 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладення згаданих обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначити до 11 вересня 2025 року включно.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 757/32802/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16
Провадження № 11-сс/824/5476/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України