25 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.06.2025 задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке вилучено під час проведення обшуку 20.06.2025 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , а саме:
- Флеш-накопичувач «Kingston 32 Gb» DTX/32 Gb;
- Мобільний телефон марки «Сяомі» сірого кольору;
- Мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro» чорного кольору IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з наявною в ньому сім-картою: НОМЕР_3 ;
- Системний блок чорного кольору, «Republik of Games» з дротом живлення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Справа № 757/30395/25-к Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5667/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Апелянт зазначав, що повістку про виклик до суду на 26.06.2025 на 18 год. 45 хв. для участі у розгляді клопотання він отримав 26.06.2025 о 13 год. 49 хв.
В цей же день він направив до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та про участь у розгляді клопотання прокурора в режимі відеоконференції, однак обидва клопотання були проігноровані слідчим суддею.
Про прийняте слідчим суддею рішення представник власника майна самостійно дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 18.07.2025, а загальний доступ до даного рішення було забезпечено 17.07.2025, у зв'язку із чим вважає поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, оскільки ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.05.2025, на підставі якої проводився обшук - надано дозвіл на відшукання та вилучення електронних носії інформації виключно шляхом зняття копії інформації з них.
Власник вилученого мобільного телефону марки «Iphone 16 Pro» - ОСОБА_6 не має будь-якого відношення до кримінального правопорушення, і всупереч ухвали слідчого судді, слідчим не здійснено копіювання інформації з його телефону, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 168 КПК України.
Під час проведення обшуку слідчим не виявлено та не встановлено жодних відомостей, які містилися у мобільному телефоні та мали хоча б мінімальне відношення до обставин, які встановлюються у кримінальному провадженні, що підтверджується протоколом обшуку.
Крім того, відсутні підстави та мета накладення арешту, передбачені ст. 170 КПК України, оскільки арешт накладено з метою збереження речових доказів, проте стороною обвинувачення не обґрунтовано і не доведено, що вилучені речі відповідають ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України, та мають відношення до обставин, які встановлюються у кримінальному провадженні.
Прокурор у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку підозрюваного представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , який не заперечував проти здійснення судового розгляду без участі прокурора, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що представника ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_8 , повідомлено про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 26.06.2025 на 18 год. 45 хв. шляхом направлення йому повістки засобами мобільного зв'язку, яка була доставлена представнику 26.06.2025 о 13 год. 46 хв.
26.06.2025 у підсистемі Електронний суд представник ОСОБА_5 подав клопотання про забезпечення його участі в судовому засіданні 26.06.2025 засобами відеоконференцзв'язку.
Разом з тим, клопотання прокурора про арешт майна розглянуто слідчим суддею 26.06.2025 у відсутності власника майна або його представника.
Дані про направлення представнику власника майна копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.
Як зазначив представник ОСОБА_5 , про прийняте слідчим суддею рішення він самостійно дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 18.07.2025, а загальний доступ до даного рішення було забезпечено 17.07.2025, у зв'язку із чим вважає поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу подано представником 21.07.2025.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи представника ОСОБА_5 про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, оскільки матеріали провадження не містять інших відомостей про обізнаність представника із мотивами прийнятого рішення до 18.07.2025, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , який в режимі відеоконференцзв'язку підтримав подану апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Слідчим відділом Печерського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені, внесеному 18.06.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100060001436 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Печерською окружною прокуратурою міста Києва.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що згідно матеріалів Департаменту кіберполіції Національної поліції України, працівниками поліції викрито протиправну діяльність ОСОБА_8 , який створює шкідливе програмне забезпечення, що порушує нормальні процеси маршрутизації платного рекламного контенту «GoogleAds/Google», «Merchant/Bing/», переадресовуючи рекламу на себе, чим блокує доступ до контенту легітимним користувачам, також в наслідок роботи шкідливих автоматизованих скриптів - здійснюється списання всіх грошових коштів, закладених в рекламний бюджет компанією замовником реклами.
У подальшому, ОСОБА_8 продає окремо вказане програмне забезпечення та окремо свої послуги для професійного налаштування та використання вказаного програмного забезпечення на тематичних форумах та групах у месенджерах.
Наслідком використання такого програмного забезпечення є спричинення великої майнової шкоди компаніям та клієнтам, які оплачують сервіси «GoogleAds/Google», «Merchant/Bing/» з рекламування.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2025 року надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 .
Згідно даних протоколу обшуку від 20.06.2025, цього ж дня було проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
- Флеш-накопичувач «Kingston 32 Gb» DTX/32 Gb;
- Мобільний телефон марки «Сяомі» сірого кольору;
- Мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro» чорного кольору IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з наявною в ньому сім-картою: НОМЕР_3 ;
- Системний блок чорного кольору, «Republik of Games» з дротом живлення.
Постановою слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві лейтенанта поліції ОСОБА_10 20.06.2025 року вилучені речі визнані речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
21.06.2025 прокурор Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення обшуку 20.06.2025 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , а саме:
- Флеш-накопичувач «Kingston 32 Gb» DTX/32 Gb;
- Мобільний телефон марки «Сяомі» сірого кольору;
- Мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro» чорного кольору IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з наявною в ньому сім-картою: НОМЕР_3 ;
- Системний блок чорного кольору, «Republik of Games» з дротом живлення.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.06.2025 задоволено клопотання та накладено арешт на вищевказане майно.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на мобільні телефони, флеш накопичувач та системний блок, вилучені в ході проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , з тих підстав, що вказане може містити сліди злочину або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відповідає ознакам речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України, а тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи передане.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на вилучене майно з дотриманням вимог закону, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що вилучений мобільний телефон «Iphone 16 Pro» належить ОСОБА_6 , який не має відношення до обставин кримінального провадження, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних обставин.
Як встановлено колегією суддів, та підтверджується матеріалами провадження, обшук проведено у квартирі, яка належить на праві власності ОСОБА_8 . Відомостей, які б свідчили про проживання у вказаній квартирі третьої особи - ОСОБА_6 , та належність йому вилученого майна, до апеляційної скарги не долучено.
Крім того, з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Доводи про невідповідність вилученого мобільного телефону ознакам речових доказів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки клопотання прокурора в повній мірі відповідає вимогам КПК України, та встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно може містити на собі відомості, які мають значення для кримінального провадження та можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою його збереження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Апеляційні доводи про те, що ухвалою слідчого судді, на підставі якої проводився обшук, було надано дозвіл лише на відшукання та вилучення електронних носіїв інформації виключно шляхом зняття копії інформації з них, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора в частині арешту такого майна, оскільки положеннями ч. 7 ст. 236 КПК України передбачено можливість тимчасового вилучення речей, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та накладення в подальшому арешту на таке майно, за умови дотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними
При цьому, у даному випадку прокурором дотримано вимоги абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання про арешт майна подано до суду засобами поштового зв'язку 21.06.2025, тобто у межах 48 годин після тимчасового вилучення майна, проведеного на підставі ухвали слідчого судді.
Колегією суддів не встановлено недотримання прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при повторному зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.
Інші зазначені в апеляційних скаргах доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Клопотання представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 - задовольнити та поновити представнику строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2
ОСОБА_11