13 серпня 2025 року
справа № 754/9093/24
провадження № 22-ц/824/3983/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді Скрипки О.І., у справі за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
В провадженні Деснянського районного суду м.Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
До суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривні), так і в іноземній валюті, що належать ОСОБА_2 , та знаходяться на всіх рахунках зазначеної особи в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, у межах ціни позову в розмірі 1 701 772,80 грн.
Дану заяву заявник мотивував тим, що сума боргу є значною, відповідач після пред'явлення позову та відкриття провадження у справі подарував своїй дружині квартиру, а іншого нерухомого майна у відповідача немає. Також, враховуючи суперечливу поведінку відповідача, який спочатку визнавав наявність заборгованості перед позивачем, а потім заперечив навіть проти факту укладення договору позики, позивач вважає, що існують обґрунтовані сумніви в добросовісності та платоспроможності відповідача. Зважаючи на зазначене, а також на можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, а також будь-яким іншим майном, що ще належить відповідачу, заявник вважає, що в цій справі необхідно вжити заходи забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривні), так і в іноземній валюті, що належать ОСОБА_2 та знаходяться на всіх рахунках зазначеної особи в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, у межах ціни позову в розмірі 1 701 772,80 грн.
Не погоджуючись із ухвалою суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в які просить ухвалу суду скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Вимоги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не встановив факту наявності у ОСОБА_1 оригіналу розписки, обмежив суб'єктивні права, свободи та інтереси відповідача, а законне право на вільне розпорядження своїм майном трактував, як недобросовісну поведінку апелянта з ознаками ухилення від виконання зобов'язань за договором позики. Крім того, суд першої інстанції, в винесеній ухвалі не вирішив питання зустрічного забезпечення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 зазначає, що вчинення відповідачем дій щодо безоплатного відчуження майна на користь пов'язаної особи з ймовірною метою уникнення від виконання зобов'язань перед позивачем і стало підставою для подання заяви про забезпечення позову у зв'язку з реальною загрозою того, що до завершення розгляду справи виконання рішення буде неможливим або утрудненим через відсутність грошових коштів або майна у відповідача, достатніх для виконання рішення.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції врахував явну наявність ознак ухилення відповідача від виконання зобов'язань за договором позики та його недобросовісну поведінку, оскільки відповідач після відкриття провадження у справі, будучи обізнаним про розгляд даної справи в суді, здійснив відчуження належного йому нерухомого майна. За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявну реальну загрозу утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Верховний Суд в постанові від 19.11.2020 у справі №334/6521/19 навів наступний правовий висновок.
Забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором позики. Як зазначалося заявником, що відповідачем були вчиненні дії щодо безоплатного відчуження майна на користь пов'язаної особи з ймовірною метою уникнення від виконання зобов'язань, що як наслідок створює загрозу того, що до завершення розгляду справи виконання рішення буде неможливим або утрудненим через відсутність грошових коштів або майна у відповідача, достатніх для виконання рішення.
Таким чином, існують підстави, які підтверджують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
З урахуванням всього вищевикладеного, колегія суддів зауважує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним ефективно захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення.
При цьому суд зазначає, що арешт на кошти не завдають жодних збитків відповідачу, оскільки останній вільний у праві користуватися майном у період дії заходу забезпечення позову, а також грошовими коштами поза межами суми позову.
Враховуючи, що при постановлені ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову, судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухали суду та задоволення апеляційної скарги.
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 27 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді