02 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2885/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
В поданому до суду адміністративному позові, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправними дії Військової частини № НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, премії, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби) за період з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року;
- зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, премії, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18) шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 29.01.2020 р. по 31.12.2020 р. із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р.; за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021р.; за період з 01.01.2022р. по 31.12.2022р. із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022р.; за період з 01.01.2023р. по 20.05.2023р. із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р., з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 щодо невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 17.08.2016 р. по 28.02.2018 р. включно;
- зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.08.2016 р. по 28 .02.2018р. включно в повному обсязі із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 р. по 01.10.2020 р. включно, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078;
- зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 01.10.2020 р. у загальній сумі 14314,25 гривень, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.
Судом відкрито провадження по справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, у зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 11.08.2025 р. позовну заяву залишено без руху.
На виконання ухвали суду від 11.08.2025 р. представник позивача стверджує, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише 20.03.2025 р. згідно довідки-доведення про грошове забезпечення від 20.03.2025 року.
Ухвалою суду від 19.08.2025 р. витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме: докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 до 20.03.2025 року.
27.08.2025 р. надійшли письмові пояснення відповідача, в яких повідомляється, що під час виключення позивача зі списків військової частини позивачу було доведено про виплачене грошове забезпечення, а грошовий атестат надісланий до НОМЕР_3 прикордонного загону.
Суд вважає за можливе та доцільне розглянути клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви без учасників справи на підставі наявних в ній матеріалів в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та клопотання представника відповідача про залишення без розгляду, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-ІХ передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Так, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19.07.2022 року, ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)»
Таким чином, з 19.07.2022 р. працівник може звернутися до суду за захистом своїх прав щодо стягнення заборгованості з оплати праці у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
Отже, ч. 2 ст. 233 КЗпП України стосується справ про суми заробітної плати (грошового забезпечення), які були нараховані та не виплачені працівникові при звільненні.
Щодо справ про виплату грошового забезпечення, яке не було нараховано і виплачено позивачеві до звільнення, то в такому випадку слід керуватися ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, для вирішення питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду із даним позовом необхідно з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові №560/15912/24 від 03.07.2025 року.
Судом вжито заходів для витребування у відповідача доказів направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення позивачу до 20.03.2025 року. Поряд із цим, відповідач надав докази направлення до НОМЕР_3 прикордонного загону грошового атестату позивача та стверджує про доведення позивачу під час виключення зі списків військової частини про нараховане грошове забезпечення.
Однак, з вказаних доказів неможливо підтвердити та встановити дату ознайомлення позивача з розрахунками отриманого грошового забезпечення за період проходження військової служби до моменту звільнення, а тому єдиними підтверджуючим доказам ознайомлення позивача з відповідними розрахунками є довідка-доведення про грошове забезпечення від 20.03.2025 р. та лист відповідача від 17.05.2025 р. до якого було додано довідки, зокрема, із розрахунками грошового забезпечення позивача за 2020-2024 роки.
Таким чином, суд вважає поважними причини пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом та поновлює вказаний строк.
За таких обставин клопотання відповідача про залишення позову без розгляду є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з ч. 14 ст. 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом задовольнити.
2. Поновити позивачу строк звернення до суду.
3. Відмовити у задоволені заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
4. Продовжити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Брезіна