Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
02 вересня 2025 р. справа № 520/11574/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонька А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Космічна, буд. 21-А, 11 поверх, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ 41430395) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом в якому просить суд:
Визнати протиправною та скасувати Постанову № 53630317 від 21 жовтня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого збору за виконавчим провадженням № 53630317 у розмірі 76 285,79 (сімдесят шість тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень 79 копійок) гривень.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що приймаючи спірну постанову про накладення штрафу старший державний виконавець діяв поза межами повноважень та не у спосіб передбачений діючим законодавством України. Вказує, що постановою головного державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голубєва М.А. від 18 жовтня 2024 року було повернуто виконавчий документ стягувачу. При цьому, у вказаній постанові від 18 жовтня 2024 року головний державний виконавець Голубєв М.А. зазначає, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом складає 763 229,71 (сімсот шістдесят три тисячі двісті двадцять дев'ять гривень 71 копійка) гривень, а фактично стягнуто було тільки 37,18 (тридцять сім гривень 18 копійок) гривень, що не давало підстав стягувати з позивача виконавчий збір в розмірі 76 285,79 (сімдесят шість тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень 79 копійок) гривень, як це визначено Постановою № 53630317 від 21 жовтня 2024 року. Відтак вважає, що постанова № 53630317 від 21 жовтня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за виконавчим провадженням № 53630317 у розмірі 76 285,79 підлягає скасуванню як незаконна.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суд від 19.08.2025 р відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що державним виконавцем 21.10.2024 року винесена постанова про стягнення виконавчого збору, який не було стягнуто при примусовому виконанні виконавчого документа, яка була пред'явлена до примусового виконання в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». 21.10.2024 року державним виконавцем керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 76352849 з примусового виконання постанови державного виконавця № 53630317 про стягнення виконавчого збору у розмірі 76285,79 грн.
Представник позивача та представник відповідача у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.
Державним виконавцем 29.03.2017 року керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 53630317.
В ході примусового виконання виконавчого документа державним виконавцем частково стягнуто виконавчий збір у розмірі 37 грн., 18 коп., який перерахований до державного бюджету України у визначеному законодавством порядку.
18.10.2024 року на адресу Відділу від представника стягувача адвоката Гринишина Євгенія Васильовича надійшла заява про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
21.10.2024 року Харківським Відділом державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено Постанову № 53630317 від 21 жовтня 2024 року про стягнення з позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському району Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого збору у виконавчому провадженні № 53630317.
На підставі вказаної Постанови № 53630317 від 21 жовтня 2024 року того ж дня, 21 жовтня 2024 року, головним державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голубєвим Микитою Андрійовичем було відкрито виконавче провадження № 76352849 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківського відділу Державної виконавчої служби у Харківському району Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого збору у виконавчому провадженні № 53630317 в розмірі 76 285,79 гривень. Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору, Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII ( далі - Закон №1404-VIII). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За частиною другою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя статті 27 Закону № 1404-VIII). Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
За частиною другою статті 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
За частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1404-VIII розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Згідно з пунктом 13 розділу ІХ Інструкції № 512/5 при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.
Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.
За пунктом 8 розділу III Інструкції № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.
Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
За пунктом 2 розділу VI «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції № 512/5 виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією (абзац шостий пункту 2).
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження (абзац сьомий пункту 2).
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження (абзац восьмий пункту 2).
Системний аналіз викладених вище норм дозволяє суду стверджувати, що державний виконавець зобов'язаний стягнути виконавчий збір. Водночас якщо виконавчий збір не був стягнений (повністю) в рамках «основного» виконавчого провадження, а виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу, то державний виконавець зобов'язаний його стягнути у рамках окремого (іншого) виконавчого провадження, передумовою для відкриття якого Закон № 1404-VIII (частина третя статті 40) передбачив винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Суд зазначає, що питання правомірності відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, які були ухвалені в рамках виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення (тобто виконавчого документа, з примусовим виконанням якого пов'язується стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження) у зв'язку з ухваленням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу були предметом розгляду Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 17.04.2024 у справі № 420/6811/23 констатував, що текстуальний виклад частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII дає підстави вважати, що цей обов'язок державний виконавець має реалізувати шляхом винесення - після постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, визначених Законом № 1404-VIII, - постанови про стягнення виконавчого збору (якщо виконавчий збір не був стягнений в рамках виконавчого провадження за «основним» виконавчим документом) і для примусового виконання цієї постанови відкрити [окреме, інше] виконавче провадження, про що теж ухвалити відповідну постанову.
Так, предметом даного розгляду є постанова № 53630317 від 21 жовтня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого збору за виконавчим провадженням № 53630317 у розмірі 76 285,79 грн.
Судом встановлено, що вказана постанова винесене відповідачем того ж дня 21.10.2024 року, після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №ВП №53630317.
Також, на підставі постанови № 53630317 від 21 жовтня 2024 року про стягнення виконавчого збору 21.10.2024 року, головним державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голубєвим Микитою Андрійовичем було відкрито виконавче провадження № 76352849 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківського відділу Державної виконавчої служби у Харківському району Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчого збору у виконавчому провадженні № 53630317 в розмірі 76 285,79 (сімдесят шість тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень 79 копійок) гривень.
При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.04.2024 у справі № 420/6811/23 у якій суд констатував, що окреслений алгоритм дій державного виконавця має своє пояснення (сенс), адже під час виконавчого провадження з примусового виконання, зокрема, судового рішення виконавчий збір може бути стягнений (повністю або частково) та зарахований до Державного бюджету України, що таким чином не дає підстав (передумов) для повторного стягнення з боржника тієї самої суми виконавчого збору за тим самим виконавчим документом після того, як стягувач подав заяву про його повернення. Висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 580/11774/23.
Відтак, враховуючи те, що державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору, одразу після повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №ВП №53630317 Харківським відділом державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не було порушено порядок прийняття спірної постанови.
Доводи позивача, що у оскаржуваній постанові відповідачем визначено, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом складає 763 229,71 гривень, а фактично стягнуто було тільки 37,18 гривень, що не давало підстав стягувати з позивача виконавчий збір в розмірі 76 285,79 грн., суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» 10 відсотків вираховуються саме від суми, зазначеної у виконавчому документі, а не від суми, яка не стягнута станом на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 400/6302/23.
За приписами 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 287, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Космічна, буд. 21-А, 11 поверх, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ 41430395) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бідонько А.В.