22 серпня 2025 рокусправа № 380/3629/25
Львівський окружний адміністративний суд:
в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участі секретаря судового засідання - Согор А.Н.,
за участі:
представника позивача - Каблака Ю.-І.П., згідно договору,
представника відповідача - Черевки М.М., згідно наказу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми “Р» від 10.05.2024 № 20914/13-01-24-11, винесене щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №14006/6/13-01-24-11 від 10.05.2024 про виключення з реєстру платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 31.12.2023;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи з 31.12.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні камеральної перевірки відповідач дійшов помилкових висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання в сумі 477282,41 грн., які стали наслідком помилки, що була допущена декларантом при складанні податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік, поданої 29.02.2024. При проведенні камеральної перевірки контролюючим органом не було дотримано порядку, передбаченого п. 86.2. ст. 86 Податкового кодексу України, а саме не надіслано платнику податків для підписання акт перевірки у порядку, визначеному ст. 42 зазначеного Кодексу, відповідно позивач не мав можливості скористатися своїм правом на подання заперечень та додаткових документів і пояснень з приводу фактів, викладених в акті. При проведенні перевірки відповідач невірно врахував граничний обсяг дозволеного доходу, що призвело до необґрунтованого збільшення грошового зобов'язання. Камеральна перевірка не передбачає здійснення аналізу достовірності та відповідності законодавству сформованих платником податків показників податкової звітності, оскільки такі обставини не охоплюються предметом камеральної перевірки, а тому рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку не може бути прийнято за наслідками камеральної перевірки такого платника податку (п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України). В зв'язку з наведеним просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 03.03.2025 суддя залишила позов без руху.
Ухвалою суду від 12.03.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі.
31.03.2025 за вх. №26786 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Звернув увагу на те, що камеральною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 477282,41 грн., та порушення п. 293.8 ст. 293 та п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України - не подання платником заяви щодо переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи або відсутність відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, про що складено акт камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку - ФОП ОСОБА_1 від 29.03.2024 № 13480/13-01-24-11/ НОМЕР_1 . Згідно з п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України акт було надіслано на податкову адресу платника, а саме: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Лист повернувся до ГУ ДПС у Львівській області по причині «за закінченням терміну зберігання». В подальшому, відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення - рішення від 10.05.2024 № 20914/13-01-24-11 та рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку від 10.05.2024 № 14006/6/13-01-24-11 ФОП ОСОБА_1 , які теж надіслано на податкову адресу платника, а саме: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Лист повернувся до ГУ ДПС у Львівській області по причині «за закінченням терміну зберігання». Відтак, твердження позивача про те, що податковий орган не повідомляв платника податків про проведену камеральну перевірку, не відповідач дійсності. Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 була саме податкова звітність. Також відповідач зазначає, що камеральною перевіркою встановлено порушення п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України в частині заниження позивачем податкового зобов'язання в сумі 477282,41 грн. та порушення п. 293.8 ст. 293 та п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу в частині неподання платником заяви щодо переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або невідмови від застосування спрощеної системи оподаткування. Згідно з реєстраційними та обліковими даними ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області, як ФОП. У період з 01.01.2023 по 31.12.2023 ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, а саме: з 01.01.2023 по 31.07.2023 - третя група за ставкою 2%; з 01.08.2023 по 01.10.2023 - третя група за ставкою 2%; з 01.10.2023 по 31.12.2023 - друга група за ставкою 20% від мінімальної заробітної плати. У податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 2023 рік ФОП ОСОБА_1 від 29.02.2024 № 9384960268 загальна сума доходу за звітний період (рядок 8 декларації) становить 4578832,75 грн., в т. ч. обсяг доходу для платника єдиного податку другої групи становить 4578832,75 грн. Відповідно до п.п. 9.4 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану на території України відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, встановлюється у розмірі 2 % доходу, визначеного у відповідності до ст. 292 глави 1 розд. XIV Податкового кодексу України. Підпунктом 9.6 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що податковий (звітний) період для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, дорівнює календарному місяцю. Законом України від 30.06.2023 № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесено зміни з 01.08.2023, зокрема, до підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який доповнено новим п. 9 прим. 1 щодо особливостей переходу суб'єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Платники податків, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, та не відмовилися від їх використання самостійно, і до переходу на такі особливості були платниками єдиного податку, з 01 серпня 2023 року автоматично вважаються платниками єдиного податку тієї групи єдиного податку, на якій вони перебували до моменту переходу на застосування особливостей третьої групи, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (п.п. 9 прим. 1.4.1 п.п. 9 прим. 1.4 п. 9 прим. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення»). Підпунктом 9 прим. 1.4.3 п.п. 9 прим. 1.4 п. 9 прим. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 ПК України, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» П Податкового кодексу України. Оскільки дохід, отриманий у період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, не включається до обсягу доходу, визначеного для відповідної групи платників єдиного податку, встановленого пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України. Розрахунок граничного обсягу доходу для платників єдиного податку другої групи за ставкою 20% на 2023 рік такий: 834 розмірів мінімальної заробітної плати, визначеної на 01.01.2023 * 6700 грн. = 5587800 грн. Розрахунок граничного обсягу доходу ФОП ОСОБА_1 за 3 місяці 2023 року становить 1396950,00 грн. (5587800 грн. / 12 місяців) * 3 місяці) Звертає увагу суду, що ФОП ОСОБА_1 не подав заяву у встановлений законодавством строк про відмову використання особливостей оподаткування третьої групи, тобто ставка 2%, тому його автоматично було переведено з 01.10.2023 на групу єдиного податку, на якій він перебував до моменту переходу на ставку 2%. Отже, позивач застосовував особливості оподаткування (ставка 2%) з 01.01.2023 по 01.10.2023. При цьому, такий період відповідно до підпункту 9 прим. 1.4.3 підпункту 9 прим. 1.4 пункту 9 прим. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не включається до обсягу доходу. Тому, для розрахунку граничного обсягу доходу за 2023 рік ФОП ОСОБА_1 береться до уваги лише той період, коли платник податків перебував з 01.10.2023 по 31.12.2023 на другій групі за ставкою 20%, тобто 3 місяці. Відповідно до п. 293.8 ст. 293 Податкового кодексу України платник податку, який перевищив суму максимального доходу, встановленого ст. 291 Податкового кодексу України, зобов'язаний до суми перевищення доходу застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків , а також зобов'язаний перейти на сплату інших податків та зборів, встановлених Податковим кодексом України. Чого, позивач не зробив. В подальшому позивач подав уточнюючу податкову декларацію за 2023 рік від 03.02.2025 з нібито правильним обсягом доходу. Однак, така декларація була подана 03.02.2025, тобто вже після проведення камеральної перевірки, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №20914/13-01-24-11 від 10.05.2024 та рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку від 10.05.2024 №14006/6/13-01-24-11. Повторює, що під час проведення перевірки використовувались відомості з ІКС «Податковий блок», зокрема подана позивачем і наявна у базах даних контролюючого органу станом на 29.03.2024 податкова звітність. Щодо рішення ГУ ДПС у Львівській області №14006/6/13-01-24-11 від 10.05.2024 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платника єдиного податку, що мало наслідком анулювання платника єдиного податку з 31.12.2023 та перехід на сплату інших податків і зборів, то відповідач зазначає таке. Частиною 299.1. ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. В частині 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України закріплено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 4) 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу. Контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення випадків передбачених п. п. 299.10, 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Звертає увагу суду, що передумовою прийняття рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку є проведення перевірки, що і було зроблено в цьому випадку.
01.04.2025 за вх. №27334 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій повторно наголошує на тому, що відповідачем неправильно враховано граничний обсяг дозволеного доходу для ФОП ОСОБА_1 . На сторінці 6 відзиву на позовну заяву відповідач підтверджує, що для розрахунку граничного обсягу доходу за 2023 рік ФОП ОСОБА_1 податковим органом був взятий до уваги лише період з 01.10.2023 по 31.12.2023, тобто 3 місяці. Такий розрахунок відповідач обґрунтовує тим, оскільки ФОП ОСОБА_1 до 01.08.2023 не подав заяву про відмову від використання особливостей оподаткування, то у період з 01.01.2023 по 30.10.2023, тобто 9 місяців, підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування - третя група за ставкою 2%. Відповідач стверджує, що всі 9 місяців 2023 року позивач застосовував особливості оподаткування за пільговою ставкою 2%. Звертає увагу суду, що таке твердження відповідача не відповідає дійсності. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 № 3219-IX в Україні скасовано 2% єдиний податок. Платники єдиного податку третьої групи, які станом на 31.07.2023 використовували спрощену систему з особливостями оподаткування (2%), з 01.08.2023 в обов'язковому порядку автоматично були переведені на застосування системи оподаткування (на відповідну ставку та групу єдиного податку або на загальну систему оподаткування), на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування. Відповідно до абз. 2 п. 9-1.1. вказаного закону новостворені суб'єкти господарювання, які з дня державної реєстрації обрали спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, автоматично вважаються платниками єдиного податку третьої групи із ставкою єдиного податку у розмірі, визначеному абзацом підпунктом 2 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, тобто ставкою 5 % доходу. ФОП ОСОБА_1 вважається новоствореним суб'єктом господарювання в розумінні вказаної норми закону, оскільки з моменту державної реєстрації, тобто з 29.03.2022, підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування за ставкою 2%, а з 01.08.2023 був автоматично переведений на третю групу зі ставкою 5% від доходу. Отже, враховуючи зміни законодавства, навіть незважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 не було подано заяву про відмову від використання особливостей оподаткування, його автоматично з 01.08.2023 було переведено на ставку 5% доходу, як платника єдиного податку третьої групи. Тому твердження відповідача про те, що позивач 9 місяців 2023 року перебував на спрощеній системі оподаткування не відповідають дійсності. Позивач протягом 2023 року перебував на спрощеній системі оподаткування лише 7 місяців - з 01 січня по 31 липня 2023 року. Враховуючи зазначене, при розрахунку граничного обсягу дозволеного доходу для ФОП ОСОБА_1 має братися період з 01 серпня по 31 грудня 2023 року, тобто 5 місяців, а не 3 місяці, так як це зробив відповідач. Крім того, сам контролюючий орган в графі 12 акта про результати камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця №13480/13-01-24-11/ НОМЕР_1 від 29.03.2024 зазначив, що лише в період з 01.01.2023 по 31.07.2023 платник перебував на 3 групі зі ставкою 2%. Відтак, при проведенні перевірки відповідач невірно врахував граничний обсяг дозволеного доходу для ФОП ОСОБА_1 , адже обсяг доходу у 2023 році визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Позивач не застосовував такі особливості оподаткування у 2023 році з 01.08.2023 по 31.12.2023, тому при розрахунку його граничного обсягу дозволеного доходу мають братися 5 місяців, а не 3, як це прорахував відповідач. Невірні розрахунки відповідача призвели до неправомірного нарахування позивачу збільшеної суми грошового зобов'язання за єдиним податком з фізичних осіб. При цьому, позивач звертає увагу, що він не перевищував граничний обсяг доходу в 2023 році, оскільки доходу не отримував. В декларації ним було подано помилкові дані щодо отриманого ним обсягу доходу за 2023 рік, в зв'язку з чим було подано уточнюючу декларацію.
Ухвалою від 01.04.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про залишення позову без розгляду.
23.04.2025 за вх. № 39855 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, згідно з якими анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 здійснено відповідно до абз. 1 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, а саме з 01.01.2024. Датою виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 є 31.12.2023, оскільки це останній день перебування платника на спрощеній системі оподаткування. Враховуючи наведене, ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування другої групи за ставкою 20 відсотків з 01.10.2023 по 31.12.2023 включно. У період з 01.01.2023 по 31.12.2023 ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, а саме: з 01.01.2023 по 31.07.2023 - третя група за ставкою 2%; з 01.08.2023 по 01.10.2023 - третя група за ставкою 5%; з 01.10.2023 по 31.12.2023 - друга група за ставкою 20% від мінімальної заробітної плати. Наголошує, що позивач 14.07.2023 подав до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, а саме про перехід на 3 групу за ставкою 5%. Відповідно, його було переведено з 01.08.2023. 13.09.2023 ОСОБА_1 подав заяву про перехід з 3 групи за ставкою 5% на 2 групу за ставкою 20%. Отже, з вищенаведеного можна дійти висновку, що позивач за власним волевиявленням змінював перебування на різних групах спрощеної системи оподаткування. Щодо розрахунку обсягу граничного доходу зазначає, що відповідно до п.п. 9-1.4.3 п. 9-1 цього підрозділу у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу. Розрахунок граничного обсягу доходу на 2023 рік: 834 розмірів мінімальної заробітної плати, визначеної на 1 січня 2023 року * 6700 грн. = 5587800 грн. Розрахунок граничного обсягу доходу ОСОБА_1 за 3 місяців 2023 року складає 1396950,00 грн. (5587800 грн. / 12 місяців) * 3 місяці). 29.02.2024 позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію за 2023 рік (звітну, річну), де як платник єдиного податку другої групи, задекларував дохід у сумі 4578832,75 грн. Звертає увагу суду, що у цій декларації як платник єдиного податку третьої групи (перебував 2 місяці з 01.08.2023 - 01.10.2023) не задекларовано жодного доходу, отже, такий не отримувався. Згідно з п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій. Щодо камеральної перевірки відповідач просив суд врахувати таке. Пунктом 299.10. ст. 299 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, в тому числі, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України. Пунктом 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, серед іншого, у таких випадках та в строки:-у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення. Отже, реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням контролюючого органу у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення. Що і було зроблено відповідачем. Крім того, в п.п. 3 п. 299.10 ст. 299 і п.п. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України встановлені випадки, коли реєстрація платником єдиного податку може бути анульована, а порядок або спосіб дій контролюючого органу визначені в п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України. Так, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у платника податків перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку відповідної групи, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Наголошуємо, що судами у рішеннях від 02.09.2024 у справі №160/16001/24, від 17.10.2024 у справі №160/23268/24 в аналогічних спірних правовідносинах підтверджено, що положеннями п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України не передбачено проведення документальної перевірки платників єдиного податку першої - третьої груп з метою встановлення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування. Звертаємо увагу суду, що основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, перевірка правильності застосування ставок податків, податкових пільг, відображення у податковій звітності показників, необхідних для обчислення бази оподаткування, виявлення арифметичних або методологічних помилок. 02.04.2025 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду у постанові у справі №380/17438/24 з аналогічних правовідносин зауважила, що законодавство не визначає виду перевірки платників єдиного податку першої - третьої груп з метою встановлення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, проте встановлює обов'язок контролюючого органу прийняти на підставі акта перевірки відповідне рішення. Камеральна перевірка дозволяє перевірити дані з податкових декларацій на правильність, своєчасність сплати податкових зобов'язань та дотримання вимог перебування на спрощеній системі. У такому випадку перевірка додаткових документів не потрібна.
25.04.2025 за вх. № 34580 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких вказує таке. Позивач протягом 2023 року перебував на спрощеній системі оподаткування для платників єдиного податку (далі по тексту - ЄП): з 01.01.2023 по 31.07.2023 - пільгова ставка ЄП 2%; з 01.08.2023 по 30.09.2023 - платник єдиного податку третьої групи - ставка ЄП 5%; 01.10.2023 по 31.01.2023 - платник єдиного податку другої групи - ставка ЄП 20 %. Відповідно до п.п. 292.1.1 п. 292.1 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/ або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. Фізичні - особи підприємці на єдиному податку ІІ групи, які не є платниками ПДВ, не ведуть облік витрат, тобто витрати такого суб'єкта господарювання не зменшують суму доходу до оподаткування. Як вже зазначалося позивачем, при складанні податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 2023 рік, поданої 29.02.2024, декларантом була допущена помилка: підприємець подав відомості щодо отриманого ним доходу протягом періоду з 01.08.2023 по 31.12.2023, де в рядку 03 розділу ІІІ «Показники господарської діяльності для платників єдиного податку другої групи» зазначив, що обсяг доходу за звітний (податковий) період становив 4578832,75 грн. Так само в рядку 08 загальна сума доходу за звітний (податковий) період зазначена в розмірі 4578832,75 грн. Проте дана сума була зазначена в декларації помилково, адже позивач в 2023 році доходів взагалі не отримував. Тобто в рядках 03, 08 обсяг загальної суми доходу за звітний (податковий) період склав 0 грн. У зв'язку з цим позивач подав податковому органу уточнюючі відомості - податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2023 рік (03.02.2025), де в рядках 03, 08 розділу ІІІ «Показники господарської діяльності для платників єдиного податку другої групи» обсяг доходу у позивача був відсутній. Сума отриманого позивачем доходу протягом звітного 2023 року підтверджується банківськими виписками АТ АКБ «Приватбанк» по банківських рахунках підприємця. За період з 01.08.2023 по 31.12.2023 (період протягом якого підприємець не перебував на пільговій ставці) у ФОП ОСОБА_1 надходження коштів відбувалося лише по поточному рахунку АТ АКБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , що підтверджується відповідними банківськими виписками. За вказаний період на вищевказаний банківський рахунок підприємця надійшли кошти в сумі: 21.08.2023 - 14000,00 грн. - надходження торговельної виручки; 13.10.2023 - 105000,00 грн. - готівкові надходження власних коштів суб'єкта господарювання ОСОБА_1 ; 09.10.2023 - 10000,00 грн. - готівкові надходження власних коштів суб'єкта господарювання ОСОБА_1 . Звертає увагу суду, що кошти в сумі 115000,00 грн., надійшли 09 та 13 жовтня 2023 року на розрахунковий рахунок, який був відкритий ФОП ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до інформації зазначеній у банківській виписці, кошти були власними коштами позивача (тобто кошти отримані не від підприємницької діяльності). Враховуючи положення ст. 292 Податкового кодексу України, такі кошти не включаються до доходу фізичної особи - підприємця - платника ЄП. В індивідуальній податковій консультації від 03.07.2024 №3534/ІПК/99-00-24-03-03 ДПС України дала роз'яснення, що до доходу ФОП - платника єдиного податку першої - третьої групи не включаються власні кошти, які внесені на рахунок у банку, відкритий для здійснення підприємницької діяльності. ФОП ОСОБА_1 на момент внесення вказаних коштів був платником ЄП другої групи зі ставкою 20 відсотків. Платник податків мав необхідність внесення на власний рахунок ФОП коштів з метою розрахунків для здійснення підприємницької діяльності (закупка товару, сплата податків тощо). Такі кошти були ним внесені через касу АТ АКБ «Приватбанк» на транзитний рахунок банку в сумі 115000,00 грн. для подальшого перерахунку на виконання обов'язків пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Транзитний рахунок - це рахунок, що використовують банки для обліку платежів на час до перерахування їх за призначенням згідно з нормативно-правовими актами або договорами. В подальшому позивач ними розрахувався за закупку товарів по договору №24-22 від 04.04.2022, укладеному між ним та ТзОВ «Малком». Стосовно коштів в сумі 14000,00 грн., то такі кошти були внесені ФОП ОСОБА_1 21.09.2023, як торгівельна виручка та задекларовані у податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, яка подана позивачем 30.09.2023, про що сам відповідач зазначив у додаткових поясненнях від 22.04.2025. Оскільки підприємець протягом періоду з 01.08.2023 по 31.12.2023 не перебував на пільговій ставці, то перевіряючими мав братися до уваги увесь цей період для обрахунку граничного доходу. Зважаючи на вищезазначене позивачем було подано звітність: 30.09.2023 - податкову декларацію єдиного податку фізичної особи підприємця за період з 01 серпня по 30 вересня 2023 року, коли позивач ще вважався платником єдиного податку третьої групи зі ставкою ЄП 5%, в якій підприємцем задекларована сума доходу - 14000,00 грн.; 29.02.2024 - податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 2023 рік з врахуванням уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2023 рік поданої, 03.02.2025, за період з 01 жовтня по 31 грудня 2023 року, коли він був платником єдиного податку другої групи зі ставкою ЄП 20 % сума доходу - відсутня. Враховуючи зазначене, позивач стверджує, що з його боку заниження податкового зобов'язання в сумі 477282,41 грн. не було, а тому вважає, що збільшення грошового зобов'язання згідно оскаржуваного рішення застосоване до нього безпідставно. У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні 01.04.2025 відповідач стверджував, що позивач 9 місяців 2023 року (з 01.01.2023 по 30.09.2023) застосовував особливості оподаткування за пільговою ставкою 2%, а тому для розрахунку граничного обсягу доходу за 2023 рік ФОП ОСОБА_1 податковим органом був взятий до уваги лише період з 01.10.2023 по 31.12.2023, тобто 3 місяці. Таке твердження відповідача не відповідає дійсності. Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 №3219-IX в Україні скасовано 2% єдиний податок. Платники єдиного податку третьої групи, які станом на 31 липня 2023 року використовували спрощену систему з особливостями оподаткування (2%), з 1 серпня 2023 року в обов'язковому порядку автоматично були переведені на застосування системи оподаткування (на відповідну ставку та групу єдиного податку або на загальну систему оподаткування), на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування. Відповідно до абз. 2 п. 9-1.1. вказаного Закону новостворені суб'єкти господарювання, які з дня державної реєстрації обрали спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, автоматично вважаються платниками єдиного податку третьої групи із ставкою єдиного податку у розмірі, визначеному абзацом п.п. 2 п. 293.3 ст. 293 цього Кодексу, тобто ставкою 5 % доходу. Отож, враховуючи зміни законодавства, ФОП ОСОБА_1 з 01.08.2023 був переведений зі спрощеної системи оподаткування за пільговою ставкою 2%, на третю групу платника єдиного податку зі ставкою 5% від доходу. Крім того, сам контролюючий орган в графі 12 акта про результати камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №13480/13-01-24-11/ НОМЕР_1 від 29.03.2024 зазначив, що лише в період з 01.01.2023 по 31.07.2023 платник перебував на 3 групі зі ставкою 2%. Такий факт також підтверджується відповідачем і в долучених до матеріалів справи додаткових поясненнях від 22.04.2025. Відтак, при розрахунку граничного обсягу дозволеного доходу для ФОП ОСОБА_1 має братися період 5 календарних місяців - з 01 серпня по 31 грудня 2023 року, а не 3 місяці, так як це зробив Відповідач. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 № 3219-IX було внесено зміни у розділ XX "Перехідні положення", зокрема, п.п. 9-1.4.3. встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу. Така ж позиція викладена і самим відповідачем у відзиві на позовну заяву. Проте, при проведенні перевірки відповідач невірно врахував граничний обсяг дозволеного доходу для ФОП ОСОБА_1 , стверджуючи, що протягом 2023 року платник податків 9 календарних місяців перебував на пільговій ставці. Відповідач здійснив розрахунок граничного обсягу доходу ОСОБА_1 за 3 місяці 2023 року: 5587800 грн. / 12 місяців * 3 місяців = 1396950,00 грн. Такий розрахунок проведений відповідачем неправильно, оскільки обсяг доходу у 2023 році визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування. Позивач не застосовував особливості оподаткування з 01.08.2023 по 31.12.2023, тобто 5 місяців. Тому при розрахунку його граничного обсягу дозволеного доходу мають братися 5 місяців, а не 3, як це прорахував відповідач. Враховуючи зазначене, сума перевищення обсягу доходу мала б розраховуватись розрахунку: 4578832,75 грн. - 2328250,00 грн. = 2250582,75 грн. (де 4578832,75 грн. - сума помилково вказаного в декларації перевищення доходу, а 2328250,00 грн. - граничний обсяг дозволеного доходу за 5 місяців). Відтак сума перевищення обсягу доходу мала б становити 2250582,75 грн., а не 3181882,75 грн., як зазначено відповідачем в акті перевірки. З цього випливає, що сума фінансових санкцій зазначених в спірному податковому повідомленні-рішенні значно перевищена, адже ставка єдиного податку з перевищення обсягу доходу складає 15%. Тобто, збільшення за податковими та/або іншими зобов'язаннями для позивача мало б становити 337587,41 грн. (2250582,75 * 15 %), а не 477282,41 грн. Враховуючи невірно розраховану відповідачем суму перевищення обсягу доходу, та внаслідок цього, прийняття неправомірного податкового повідомлення-рішення про збільшення за податкових та/або інших зобов'язань для ФОП ОСОБА_1 , позивачу також було неправомірно нараховано штрафні санкції в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством, 47728,24 грн. замість 33758,74 грн. При таких розрахунках загальна сума грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб мала б становити 371346,11 грн., замість 525010,65 грн. При цьому позивач звертає увагу, що він не перевищував граничний обсяг доходу в 2023 році, оскільки доходу не отримував. Також у додаткових поясненнях відповідач стверджує, що камеральна перевірка здатна надати усі необхідні докази для прийняття рішення про виключення з реєстру платника податку, а відтак вважає, що рішення ГУ ДПС у Львівській області №14006/6/13-01-24-11 від 10.05.2024 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , з 31.12.2023 є правомірним. Таке твердження є необґрунтованим, адже за змістом п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральна перевірка за своїм цільовим призначенням та сутністю не передбачає здійснення аналізу достовірності та відповідності законодавству сформованих платником податків показників податкової звітності, оскільки такі обставини не охоплюються предметом камеральної перевірки. Отже, рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку не може бути прийнято за наслідками камеральної перевірки такого платника податку. Лише документальна перевірка має право встановлювати порушення, які можуть призвести до позбавлення статусу платника єдиного податку. Питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів є предметом документальної перевірки, відповідно до п. 75.1.2 Податкового кодексу України. Також слід звернути увагу суду, що оскаржуване рішення ГУ ДПС у Львівській області №14006/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 31.12.2023 було прийнято 10.05.2024, тобто позивача виключили з реєстру платника єдиного податку, фактично, «заднім числом». Такі неправомірні дії відповідача автоматично призводять до того, що у зв'язку з переведенням платника податків 10.05.2024 на іншу систему оподаткування, у нього виникають інші податкові зобов'язання за минулі періоди, починаючи з 01.01.2024, про які він не міг дізнатися вчасно, щоб добросовісно виконати свої обов'язки по сплаті податків та декларуванні доходів.
12.05.2025 за вх. № 39139 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо неправильності розрахунку фінансових санкцій.
13.05.2025 за вх. № 39572 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, згідно з якими надані додаткові пояснення позивача не спростовують належним чином висновків контролюючого органу, викладених у спірному податковому повідомленні-рішенні. Судом у судовому засіданні адвоката позивача було прямо зобов'язано надати пояснення щодо здійснення підприємницької діяльності, зокрема характеру господарських операцій, у зв'язку з якими надійшли відповідні суми на рахунок платника. Проте відповідні пояснення так і не були надані, що вбачається із наданих додаткових пояснень від 11.05.2025. Така позиція захисту, що ґрунтується на умисному замовчуванні фактів, прямо вказує на те, що позивач дійсно отримував дохід від господарської діяльності, проте навмисно не визнає цього факту, щоб уникнути оподаткування. Наявність таких надходжень без належного документального супроводу свідчить про фактичне ведення господарської діяльності, що, у свою чергу, підтверджує правильність дій контролюючого органу. Аргументи позивача про нібито помилкове подання декларації виглядають як спроба ввести суд в оману з метою уникнення відповідальності. Позивач не надав жодного належного доказу, який би підтверджував, що кошти, що надійшли на його банківський рахунок, не є доходом від господарської діяльності. Ані актів, ані рахунків-фактур, ані інших документів, які могли б засвідчити інше джерело походження коштів, представлено не було. Позивач, будучи платником єдиного податку, у 2023 році перевищив дозволений обсяг доходу. У зв'язку з цим відповідно до норм Податкового кодексу України, зокрема п. 293.8, такий платник втрачає право на перебування на спрощеній системі та зобов'язаний перейти на загальну систему з відповідним оподаткуванням. Факт перевищення задекларований самим позивачем, що знову ж таки спростовує його спроби відмовитися від визнання наявного доходу. ГУ ДПС у Львівській області категорично не погоджується з доводами позивача про протиправність та невірний обрахунок обсягу граничного доходу для ОСОБА_1 , однак у разі, якщо суд вирішить, що розрахунок мав здійснюватися з урахуванням 5 ти місяців, а не 3-х, то просимо врахувати наступну позицію. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо питання скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано (неправомірно) застосованого (визначеного) податкового зобов'язання чи штрафу. Так, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №806/788/17, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 16.11.2023 у справі №160/24147/21, від 19.04.2024 у справі №580/5283/23 було висловлено позицію щодо відсутності у суду перешкод для скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу чи скасування вимоги в частині, встановивши факт відсутності у платника податків боргу з певного податку на відповідну суму. Оскільки факт перевищення доходу підтверджується поданою декларацією ОСОБА_1 . З урахуванням обставин справи, відповідач вважає можливим, на розсуд суду, розглянути питання про часткове задоволення позовних вимог виключно в частині сум, які можуть бути перераховані відповідно до 5-місячного періоду, а не 3 місяців, за умови належного документального підтвердження цих розрахунків. Проте це жодним чином не знімає з позивача обов'язку довести правомірність своїх дій, що наразі ним не зроблено.
22.05.2025 за вх. №4266 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких вказує, що позивачем 02.02.2023 подано декларацію за січень 2023 року, де задекларовано дохід у розмірі 750000 грн. 07.03.2023 подано декларацію за лютий 2023 року, де задекларовано дохід у розмірі 800000 грн. 05.04.2023 подано декларацію за березень 2023 року, де задекларовано дохід у розмірі 900000 грн. 11.05.2023 подано декларацію за квітень 2023 року, де задекларовано дохід у розмірі 1170000 грн. 06.06.2023 подано декларацію за травень 2023 року, де задекларовано дохід у розмірі 1520000 грн. 11.07.2023 подано декларацію за червень 2023 року, де задекларовано дохід у розмірі 1300000 грн. 29.02.2024 подано декларацію річну за 2023 рік, де задекларовано дохід у розмірі 4578832,75 грн. Звертає увагу суду, що декларацію за 9 місяців, подано ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу 05.04.2024. Натомість, камеральна перевірка була проведена 29.03.2024, отже декларація за 9 місяців була подана пізніше. Більше того, в акті перевірки від 29.03.2024 №13480/13-01-24-11/ НОМЕР_1 вказано, що при проведенні перевірки було використано інформацію лише з декларації платника єдиного податку ОСОБА_1 від 29.02.2024 за 2023 рік. Відповідно до того, як позивач задекларував свій дохід на спрощеній системі платника єдиного податку 2 групи зі ставкою 20%, контролюючий орган розрахував обсяг граничного обсягу доходу для 2 групи 20%, оскільки нормою передбачено, що розрахунок здійснюється пропорційно до кількості місяців перебування на певній групі. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 перебував на 2 групи зі ставкою 20% 3 місяці і відобразив такі дані у поданій декларації 29.02.2024, задекларувавши 4578832,75 грн., де граничний обсяг доходу для позивача у 2023 звітному році становив 1396950,00 грн., отже має місце перевищення обсягу доходу. Отже, ГУ ДПС у Львівській області відповідно до чинного законодавства, правомірно і на законних підставах здійснено донарахування, податкове повідомлення-рішення від 10.05.2024 року № 20914/13-01-24-11 та прийнято рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 31.12.2023 №14006/6/13-01-24-11 від 10.05.2024, оскільки позивачем порушено вимоги перебування на спрощеній системі.
02.06.2025 за вх. № 45282 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких вказує, що з 29.03.2022 позивач зареєстрований платником єдиного внеску. Протягом 2023 року перебував на спрощеній системі оподаткування для платників єдиного податку: з 01.01.2023 по 31.07.2023 - пільгова ставка ЄП 2%; з 01.08.2023 по 30.09.2023 - платник єдиного податку третьої групи - ставка ЄП 5%; з 01.10.2023 по 31.01.2023 - платник єдиного податку другої групи - ставка ЄП 20 %. Для визначення доходу позивача за 2023 рік обрано період з 01 серпня по 31 грудня 2023 року, протягом якого позивач не перебував на спрощеній системі оподаткування (відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 № 3219-IX - п.п. 9-1.4.3. розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України). За період з 01.08.2023 по 31.12.2023 (період, протягом якого підприємець не перебував на пільговій ставці) у ФОП ОСОБА_1 надходження коштів відбувалося лише по поточному рахунку АТ АКБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , що підтверджується відповідними банківськими виписками. Дохід позивача за вказаний період становив: з 01.08.2023 по 30.09.2023 - 14000,00 грн. (відображено в рядку 06 Податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця за три квартали 2023 року). Кошти в сумі 14000,00 грн. - це є торговельна виручка і була внесена на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 21.09.2023. З 01.10.2023 по 31.01.2023 позивач доходу не отримував, доказами цього є банківська виписка по рахунку. В декларації за 2023 рік подано помилкові дані щодо отриманого ним обсягу доходу за 2023 рік в розмірі 4578832,75 грн., в зв'язку з цим ним було подано уточнюючу декларацію. За вказаний період на вищевказаний банківський рахунок підприємця надійшли кошти в сумі: 13.10.2023 - 105000,00 грн. - готівкові надходження власних коштів суб'єкта господарювання ОСОБА_1 ; 09.10.2023 - 10000,00 грн. - готівкові надходження власних коштів суб'єкта господарювання ОСОБА_1 . Підприємець мав необхідність внесення на власний рахунок ФОП коштів з метою розрахунків для здійснення підприємницької діяльності (закупка товару, сплата податків тощо). Такі кошти були ним внесені через касу АТ АКБ «Приватбанк» на транзитний рахунок банку в сумі 115000,00 грн. для подальшого перерахунку на виконання обов'язків пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Кошти 115000,00 грн. є власними коштами фізичної особи ОСОБА_1 , які він отримав протягом 2022 - 2023 років в якості заробітної плати, як працівник ТзОВ «Малком». Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 11.05.2025, сума таких коштів за період з першого кварталу 2022 року по третій квартал 2023 року склала близько 165000 гривень, що є доказом та підтвердженням, що кошти, що надійшли на його банківський рахунок, не є доходом від його господарської діяльності і що ОСОБА_1 мав власні кошти для того щоб внести їх на рахунок фізичної-особи підприємця з метою задоволення потреб підприємницької діяльності. Інших доходів позивач не отримував, на підтвердження цього надав суду банківські виписки по рахунках. Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів (враховуючи до п. 296.1. Податкового кодексу України). Позивач надав суду всі наявні докази отриманого ним доходу. Також, позивач перебував на пільговій ставці оподаткування 2% лише 7 календарних місяців, а не 9, як раніше зазначав відповідач у відзиві на позовну заяву. В додаткових поясненнях від 22.05.2025 відповідач свідомо здійснює підміну понять розрахунку граничного доходу, трактуючи норми законодавства на вільний розсуд.
Ухвалою від 03.06.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав повністю, просив позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований фізичною особою-підприємцем 29.03.2022. Місце проживання: АДРЕСА_2 . Перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області. З 29.03.2022 зареєстрований платником єдиного внеску.
29.03.2024 посадовою особою ГУ ДПС у Львівській області, на підставі п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу 1, п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України) у порядку, визначеному п. 76.2 ст. 76 розділу ІІ ПК України, проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця №13480/13-01-24 11/2631011131 від 29.03.2024.
Вищевказаною камеральною перевіркою встановлено порушення:
- п. 293.8 ст. 293 та п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України - неподання платником заяви щодо переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи або не відмовився від застосування спрощеної системи оподаткування;
- п. 293.4 ст. 293 ПК України - заниження податкового зобов'язання в сумі 477282,41 грн.
На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.05.2024 № 20914/13-01-24-11, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на суму 525010,65 грн., з яких 477282,41 грн. - збільшення за податковими та/або іншими зобов'язаннями, 47728,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Крім цього, 10.05.2024 ГУ ДПС у Львівській області прийняло рішення №14006/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_1 з 31.12.2023.
Як підстава для виключення платника єдиного податку з реєстру у рішенні зазначено виявлення перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку другої групи (п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України).
Прийняті рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, відтак, звернувся до суду з цим позовом.
Щодо твердження позивача про неправомірність проведення в його випадку камеральної перевірки та прийняття за її наслідками спірного рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку, то суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути:
1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);
2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;
3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;
4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";
5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;
6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;
7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;
8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;
9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;
10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;
11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти;
12) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.14 статті 141 цього Кодексу, а також своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на доходи фізичних осіб, визначеного відповідно до підпункту 177.5.1-1 пункту 177.5 статті 177 цього Кодексу.
Статтею 76 ПК України визначено порядок проведення камеральної перевірки.
Так, відповідно до п. п. 76.1-76.3 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
29.02.2024 ФОП ОСОБА_1 було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік.
29.03.2024, тобто в межах передбаченого п. 76.3 ст. 76 ПК України 30-денного строку, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2023 рік.
Камеральною перевіркою встановлено порушення п. 293.8 ст. 293 та п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України - неподання платником заяви щодо переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи або невідмова від застосування спрощеної системи оподаткування; п. 293.4 ст. 293 ПК України - заниження податкового зобов'язання в сумі 477282,41 грн., та, крім іншого, прийнято рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку - ФОП ОСОБА_1 .
Згідно з п.п. 291.2, 291.3 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Крім того, згідно з п.п. 299.10, 299.11 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Слід також врахувати те, що згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Під час здійснення планових перевірок платників податків, які є фінансовими агентами, предметом перевірки також є дотримання фінансовими агентами вимог статті 39-3 цього Кодексу.
Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб'єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
З аналізу викладеного вище, суд висновує, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може в подальшому перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Аналогічний висновок викладений у постанові КАС ВС від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19. Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення цього спору.
Доказів проведення саме документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом не надано.
Відтак, висновки податкового органу щодо анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку з 31.12.2023 та перебування його з цієї дати на загальній системі оподаткування, є безпідставними та суперечать вищенаведеним приписам податкового законодавства.
При цьому судом не беруться до уваги твердження відповідача про те, що камеральна перевірка дозволяє перевірити дані з податкових декларацій на правильність, своєчасність сплати податкових зобов'язань та дотримання вимог перебування на спрощеній системі. У такому випадку перевірка додаткових документів не є потрібна. Автоматизованість камеральної перевірки дає змогу швидко виявити порушення, такі як несвоєчасна подача звітності, неправильне нарахування податкових зобов'язань та порушення строків сплати єдиного податку. Натомість, документальна перевірка передбачає детальне вивчення первинних документів платника податків, тобто широкий аналіз обґрунтованості податкових показників на підставі первинних документів, чого не вимагається для визначення несвоєчасної сплати податку.
На переконання суду, для встановлення факту вчинення платником податків порушень, відповідно до яких такий платник не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, необхідно провести саме документальну перевірку із вивченням господарської діяльності платника, його первинних бухгалтерських документів, що є неможливим при проведенні камеральної перевірки.
Звідси, рішення ГУ ДПС у Львівській області від 10.05.2025 №14006/6/13-01-24-11 від 10.05.2024 про виключення з реєстру платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 31.12.2023 є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийнято не у спосіб, що визначений законами України, та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Щодо висновків ГУ ДПС у Львівській області про заниження ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання в сумі 477282,41 грн., то суд вказує таке.
Як вже було зазначено вище, 29.02.2024 ФОП ОСОБА_1 було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік.
У вказаній декларації, зокрема, в рядку 03 розділу ІІІ «Показники господарської діяльності для платників єдиного податку другої групи», позивач зазначив, що обсяг доходу за звітний (податковий) період відповідно до ст. 292 глави 1 розділу XIV ПК України (згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 глави 1 розділу XIV ПК України) становив 4578832,75 грн.
Так само в рядку 08 загальна зазначена сума доходу за звітний (податковий) період в сумі 4578832, 75 грн.
Позивач стверджує, що така сума була зазначена в декларації помилково, адже ФОП ОСОБА_1 в 2023 році доходів взагалі не отримував, у зв'язку з чим подав податковому органу уточнюючі відомості - податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2023 рік (подана 03.02.2025).
Відповідно до інформації, зазначеної в поданій позивачем уточнюючій декларації в рядку 03 розділу ІІІ «Показники господарської діяльності для платників єдиного податку другої групи», обсяг доходу за звітний (податковий) період відповідно до ст. 292 глави 1 розділу XIV ПК України (згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 глави 1 розділу XIV ПК України) у ФОП ОСОБА_1 був відсутній.
Така ж інформація була зазначена і в рядку 08, де загальна сума доходу за звітний (податковий) період відсутня.
Контролюючий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення форми “Р» від 10.05.2024 № 20914/13-01-24-11, визначив ФОП ОСОБА_1 грошове зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 477282,41 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10% від суми нарахованого зобов'язання - 47728,24 грн.
Позивач не погоджується з таким податковим повідомленням-рішенням і зазначає, що, по-перше, ГУ ДПС у Львівській області не було взято до уваги уточнюючу декларацію ФОП ОСОБА_1 за 2023 рік з нульовими показниками господарської діяльності, а по-друге, розмір донарахованого єдиного податку було визначено не правильно, оскільки при проведенні перевірки відповідач невірно врахував граничний обсяг дозволеного доходу для ФОП ОСОБА_1 , який фактично становить 5 місяців, а не 3, як це прорахував відповідач.
Як вже було вказано вище, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно із п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Зазначена норма зобов'язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.
Що ФОП ОСОБА_1 і було зроблено 03.02.2025.
Тобто нормою п. 50.1 ст. 50 ПК України обмежено право на подачу уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій лише під час проведення документальних планових та позапланових перевірок, як наслідок, у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу).
Підсумовуючи наведене, можна стверджувати, що після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки до податкової звітності, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку у разі його подання шляхом проведення відповідної перевірки.
Наведене узгоджується також із змістом п. 50.3 ст. 50 ПК України, відповідно до якого контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період у разі неподання останнім уточнюючого розрахунку до податкової декларації протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 10.01.2024 (справа № 805/3164/17-а), від 12.02.2021 (справа № 808/537/16), від 22.12.2020 (справа №640/15334/19), від 03.09.2020 (справа №808/2156/17), від 31.08.2020 (справа №820/6771/16), від 12.08.2020 (справа № 805/2408/16-а), від 19.09.2019 (справа №815/4013/14) висловлював позицію, що у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації у період після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.
З встановлених судом обставин справи слідує, що позивач скористався наданим йому п. 50.1 ст. 50 ПК України правом на подання уточнюючих розрахунків до раніше поданих декларацій, у зв'язку з чим у контролюючого органу виник обов'язок по їх прийняттю, перевірки таких уточнень та встановлення дійсного обов'язку платника із сплати відповідного податку.
Водночас, уточнююча декларація ФОП ОСОБА_1 за 2023 рік з нульовими показниками господарської діяльності від 03.02.2025, була залишена ГУ ДПС у Львівській області без жодного реагування.
Ба більше, контролюючим органом спірне податкове повідомлення-рішення форми “Р» від 10.05.2024 № 20914/13-01-24-11 було прийнято без жодного врахування даних такої декларації від 03.02.2025 та проведення відповідної перевірки.
Зазначене є самостійною підставою для визнання протиправним і скасування такого податкового повідомлення-рішення.
Щодо наявності чи відсутності факту перевищення ФОП ОСОБА_1 , як платником єдиного податку, граничного обсягу доходу за 2023 рік, періоду, за який такий дохід мав би обраховуватись, уточнення помилок минулих періодів тощо, то суд зазначає, що такі обставини мали б встановлюватись ГУ ДПС у Львівській області шляхом проведення документальної перевірки.
Однак, оскільки така проведена не була, суд не вважає за необхідне досліджувати ці питання в цій справі.
Щодо тверджень позивача про те, що при проведенні камеральної перевірки контролюючим органом не було дотримано порядку, передбаченого п. 86.2. ст. 86 ПК України, а саме не надіслано платнику податків для підписання акт перевірки у порядку, визначеному ст. 42 зазначеного Кодексу, відповідно позивач не мав можливості скористатися своїм правом на подання заперечень та додаткових документів і пояснень з приводу фактів, викладених в акті, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 42.1-42.3 ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
З матеріалів справи видно, що ГУ ДПС у Львівській області було надіслано акт камеральної перевірки від 29.03.2024 на податкову адресу платника, а саме: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Лист повернувся до ГУ ДПС у Львівській області «за закінченням терміну зберігання».
В подальшому податкове повідомлення-рішення від 10.05.2024 № 20914/13-01-24-11 та рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку від 10.05.2024 № 14006/6/13-01-24-11 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) також були надіслані на податкову адресу платника, а саме: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Конверт повернувся до ГУ ДПС у Львівській області «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.
При цьому, згідно з п. п. 45.1, 45.3 ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Податковою адресою платника податків - електронного резидента (е-резидента) визнається електронна адреса, зазначена такою особою у заяві про набуття статусу електронного резидента (е-резидента).
Платник податків, який обирає спосіб взаємодії з контролюючим органом засобами електронного зв'язку в електронній формі, зобов'язаний під час обрання способу взаємодії повідомити контролюючому органу свою електронну адресу (адреси) шляхом внесення цієї інформації до своїх облікових даних через електронний кабінет.
Таким чином, акт камеральної перевірки від 29.03.2024, податкове повідомлення-рішення від 10.05.2024 № 20914/13-01-24-11 та рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку від 10.05.2024 № 14006/6/13-01-24-11 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було належним чином надіслано на його податкову адресу.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази подання ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу відомостей про зміну даних, які вносяться до Облікової картку встановленому порядком. Більше того, той факт, що позивач і надалі зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується інформацією з його позовної заяви.
Отже, твердження позивача про те, що відповідач не забезпечив участі ФОП ОСОБА_1 в прийнятті рішень щодо нього, не відповідає дійсності.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не були дотримані в повній мірі.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками розгляду справи суд констатує, що відповідачем належними і допустимими доказами не доведено правомірність прийнятих ним і оскаржуваних позивачем рішень.
Щодо вимоги зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи з 31.12.2023, то суд вказує таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відтак, з метою повного відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ДПС у Львівській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку третьої групи з 31.12.2023.
Отже, підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Крім того, позивачем 28.04.2025 за вх. № 35001 подано заяву про компенсацію судових витрат, які складаються з витрат на надання професійної правничої допомоги, в сумі 59636,00 грн.
29.04.2025 за вх. № 35560 від відповідача надійшли заперечення на заяву про компенсацію судових витрат, які складаються з витрат на надання професійної правничої допомоги, в задоволенні якої просить відмовити повністю.
Частина 1 ст. 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Зокрема, ч. 3 і 5 ст. 143 КАС України визначено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому ч. 3 цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст. 252 цього Кодексу.
Аналіз такого правового врегулювання дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зазначає, що розгляд даної адміністративної справи здійснювався за правилами загального позовного провадження, з проведенням великої кількості судових засідань.
Вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи в частині, що стосується питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку про те, що заява ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2 ст.16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
За вимогами ч.7 ст.134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вже було зазначено вище, ч. 1 ст. 139 КАС України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. п. 268, 269).
Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів, як:
- договору про надання професійної правничої допомоги №177/24 від 23.12.2024;
- протоколу погодження гонорару від 23.12.2024;
- розрахунку № INV-001451 від 03.02.2025;
- платіжної інструкції № 0.0.4171042808.1;
- акту приймання-передачі послуг № INV-001451 від 03.02.2025;
- рахунку № INV-001690 від 05.03.2025;
- платіжної інструкції № 41 від 13.03.2025;
- акту приймання-передачі послуг № INV-001690 від 05.03.2025;
- рахунку №INV-001759 від 20.03.2025;
- платіжної інструкції № 45 від 31.03.2025;
- акту приймання-передачі послуг №INV-001759 від 20.03.2025;
- копію ордеру серії ВС № 1349100, виданого 23.12.2024 на адвоката Ширу М.В.;
- копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000813 від 29.11.2017.
З метою отримання правничої допомоги у цій справі, ФОП ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Марусяк і Партнери» укладено договір про надання професійної правничої допомоги №177/24 від 23.12.2024. Розрахунок вартості наданих адвокатських послуг з направлення адвокатський запитів проводився виходячи з вартості 2500,00 грн. за одну годину роботи адвоката, що зазначено в п. 2 протоколу узгодження гонорару від 23.12.2024.
На виконання своїх зобов'язань згідно договору про надання професійної правничої допомоги адвокат Адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Марусяк і Партнери» Шира М.В. надала ФОП ОСОБА_1 правничу допомогу, а ФОП ОСОБА_1 оплатив надані послуги у розмірі 59636,00 грн., підтвердженням чого є - платіжної інструкції № 0.0.4171042808.1, № 45 від 31.03.2025 та № 41 від 13.03.2025.
Отже, витрати в розмірі 59636,00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката дійсно понесені позивачем та підтверджено належними і допустимим доказами.
Однак, дослідивши вказані вище письмові докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних судових витрат.
У цій справі суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими ч. 5 ст. 134 КАС України, виходить із такого:
- дана справа відноситься до справ середньої складності;
- розгляд справи проведено в порядку загального провадження, з проведенням великої кількості судових засідань;
- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;
- представником позивача в межах розгляду цієї справи, окрім позовної заяви, подано також декілька додаткових пояснень;
- позовна заява стосується оскарження двох рішень ГУ ДПС у Львівській області.
Суд також враховує зауваження представника відповідача про однозначну завищеність судових витрат у вигляді витрат на професійну правову допомогу.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому належить зменшити до 10000,00 грн., по 1000,00 грн. за одне засідання та 1000,00 грн. за поданий у справі документ (позовну заяву/додаткові пояснення).
Щодо іншої частини витрат на професійну правничу допомогу, то її повинен понести позивач.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Р» № 20914/13-01-24-11 від 10.05.2024.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №14006/6/13-01-24-11 від 10.05.2024 про виключення з реєстру платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 31.12.2023.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області (адреса: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 43968090) поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи з 31.12.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) гривень рівно.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 01.09.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна