02 вересня 2025 року справа №320/2081/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" до Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №012918 від 08.08.2023 щодо застосування стосовно позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірною постановою на нього був накладений адміністративно-господарської штраф у зв'язку із здійсненням перевезень вантажу з неоформленою належним чином CMR (міжнародною товарно-транспортною накладною) та не зазначенням автоперевізника.
Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірної постанови, оскільки під час перевірки водієм товариства було надано міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 07.07.2023 №2307071 та електронну митну декларацію №23UA101020025170U8 із відомостями про найменування перевізника та його адресу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали в електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням “Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.07.2023 посадовими особами відділу державного накладу (контролю) у Волинській області Уктрансбезпеки на ділянці автомобільної дороги 382км а.д. М-07 було зупинено транспортний засіб марки Mercedes-Benz Koegel, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки було складено акт від 10.07.2023 №АР001710, у якому посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем ст.34 Закону України "Про автомобільний транспорт" під час надання послуг з міжнародних перевезень вантажів за маршрутом "Radychi-Parc des Bois Bnnles" перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими ст.48, 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: не оформлено належним чином CMR (міжнародну товарно-транспорту накладну) та не вказано автоперевізника.
Судом встановлено, що Відділ державного нагляду (контролю) у м.Києві направив на адресу позивача повідомлення від 18.07.2023 №53987/28/24-23 про розгляд 01.08.2023 з 10:00 год. по 15:00 год. в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Укртрансбезпеки справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.
З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у м.Києві було прийнято постанову №012918 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмірі 34000,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаної постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону №2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі-Порядок №1567).
За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 1 Закону №2344-IIІ у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.
Згідно з частинами першою-другою статті 53 Закону №2344-IIІ організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.
Згідно з частиною четвертою статті 53 Закону №2344-ІІІ при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту.
Частиною п'ятою статті 53 Закону №2344-III встановлено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати:дозвіл України;дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків;свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;документи на вантаж.
Відповідно до частин одинадцятої - дванадцятої статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 №1955-IV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути:авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);міжнародна автомобільна накладна (CMR);накладна СМГС (накладна УМВС);коносамент (Bill of Lading);накладна ЦІМ (CIM);вантажна відомість (Cargo Manifest);інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
У 2006 році Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція), яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Статтею 4 Конвенції визначено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
За приписами частини першої статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (стаття 9 Конвенції)
Отже, за змістом Конвенції, міжнародна автомобільна накладна (CMR) є формою договору перевезення, сторони за якою є її підписанти - відправник і перевізник.
Частиною першою статті 6 цієї Конвенції визначено перелік відомостей, що має містити вантажна накладна, зокрема дані щодо ім'я та адреси перевізника.
Відповідно до абзацу шостого частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як зазначено вище, спірна постанова була прийнята відповідачем на підставі висновків щодо порушення позивачем ст.34 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині незабезпечення водія документами, передбаченими ст.48, 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: неоформлення належним чином CMR (міжнародної товарно-транспортної накладної) і не зазначення у вказаному документі автоперевізника.
У постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Як вище вказувалося перелік документів, які повинні мати нерезиденти України при виконанні міжнародних перевезень вантажів визначений частиною п'ятою статті 53 Закону №2344-III, одним із яких є документ на вантаж - міжнародна автомобільна накладна (CMR), вимоги щодо оформлення якої визначені Конвенцією.
Судом встановлено, що водієм позивача під час перевірки були надані посадовим особам контролюючого органу такі документи як міжнародну автомобільну накладну (CMR) №2307071 від 07.07.2023 та електронну митну декларацію №23UA101020025170U8 від 08.07.2023.
Суд зазначає, що міжнародна автомобільна накладна (CMR) №2307071 від 07.07.2023 не містить відомостей щодо перевізника (графа 16).
Разом з тим, в електронній митній декларації №23UA101020025170U8 від 08.07.2023 у графі 50 (Принципал) вказано відомості про ТОВ "Компанія Транспеле".
Також у вказаному документі вказано про надання до митного оформлення міжнародної автомобільної накладної (CMR) №2307071 від 07.07.2023.
Відповідно до положень глави першої розділу II Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, графа 50 "Принципал" заповнюється, якщо здійснюється переміщення митною територією України.
Так, у графі згідно з додатком до цього Порядку зазначаються відомості про перевізника товарів, задекларованих у МД, номер його телефону в міжнародному форматі (з урахуванням коду країни та населеного пункту або мережі оператора мобільного зв'язку) та відомості про фізичну особу, що приймає задекларовані товари до перевезення: прізвище, власне ім'я, серія та номер паспорта (для громадян нерезидентів: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), громадянство, реквізити паспортного документа або документа, що його замінює).
Отже, з вказаного слідує, що надані водієм до перевірки документи, з яких посадові особи контролюючого органу мали можливість встановити перевізника та його місцезнаходження.
Таким чином, із обсягу встановлених судами обставин слідує, що під час здійснення перевірки дотримання нерезидентом України вимог статті 53 Закону № 2344-III при виконанні міжнародних перевезень вантажів у контролюючого органу була наявна інформація щодо автомобільного перевізника.
Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 у справі №140/4432/22 дійшов висновку про те, що вирішуючи спір за обставин надання автомобільним перевізником документів, які контролюючим органом визнані такими, що оформлені з порушенням встановлених законом вимог і тому не взяті до уваги, суди, із дотриманням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, мають встановити повноту та достатність наданих перевізником документів для можливості контролюючого органу здійснити перевірку та скласти об'єктивні висновки за її наслідками.
У постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21 зауважено, що доказування правових підстав для рішення (його правомірності), за приписами частини другої статті 77 КАС України покладено на суб'єкт владних повноважень, який повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні із обставинами цієї справи колегія суддів зазначила, що положення Закону № 2344-ІІІ не визначають певних вимог за відсутності дотримання яких, визначений у статті 53 вказаного Закону перелік документів є недійсним, а приписи абзацу шостого частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ не покладають відповідальності на перевізників за порушення порядку заповнення міжнародних товаро-транспортних накладних (СМR).
З огляду на вказане, суд вважає, що посилання контролюючого органу на неналежне оформлення документів для підтвердження міжнародного перевезення не підтверджуються матеріалами справи.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.08.2023 №012918.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується платіжної інструкцією від 28.08.2023 №3129.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Державної служби України з безпеки на транспорті, становить 2684,00 грн.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.08.2023 №012918.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" (ідентифікаційний код 13378964, місцезнаходження: 03134, м.Київ, вул.Симиренка, буд.36) судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код: відсутній, місцезнаходження: 03083, м. Київ, просп. Науки, 57).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.