28 серпня 2025 року справа №320/27905/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Миколаївській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.02.2024 № 142950002163 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 період догляду за дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною трьох років (період з 11.01.2007 по 31.08.2009);
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 на дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позову вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.02.2024 № 142950002163 було відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника, у зв'язку з відсутністю достатнього страхового стажу померлого годувальника. До страхового стажу не зарахований період отримання допомоги по догляду за дитиною, однак Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не одержувала ніяких видів соціальної допомоги сім'ям з дітьми.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції вказує, що згідно наданих до заяви документами про стаж, для призначення пенсій у разі втрати годувальника страховий стаж померлого годувальника ОСОБА_2 складає 07 років 0 місяців 23 дні, з необхідних 08 років.
До страхового стажу померлого годувальника не можливо зарахувати період отримання допомоги по догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-річного віку протягом січня 2007 - серпня 2009, оскільки відсутні дані щодо отримання допомоги та сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, не має підстав зарахувати до страхового стажу померлого годувальника, ОСОБА_2 , спірного періоду догляду за дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом січня 2007 - серпня 2009. Таким чином відсутні підстави вважати дії Відповідача протиправними.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
14.12.2016 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим повторно Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 12 липня 2019 року.
У зв'язку з реєстрацією шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».
В шлюбі позивача та ОСОБА_9 народилося двоє дітей:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 16.05.2017;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 03.10.2018
На утриманні ОСОБА_2 перебувала дочка від попереднього шлюбу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва 19.01.2007 та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії - НОМЕР_7 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області 12.03.2010.
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 загинула в результаті техногенної катастрофи, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 , виданим Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 20.01.2023.
Після смерті дружини позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на дітей, ОСОБА_4 , ОСОБА_4 .
Рішенням Головного управління ПФУ в Миколаївській області від 28.02.2024 №142950002163 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю в померлого годувальника необхідного страхового стажу.
В рішенні вказано, що необхідний страховий стаж годувальника, визначений статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для осіб у віці від 38 років до досягнення особою 39 років включно, становить 8 років. Страховий стаж померлого годувальника складає 7 років 0 місяців 23 дні.
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ у Миколаївській області щодо не зарахування до страхового стажу померлого годувальника періоду з січня 2007 по серпень 2009, а в результаті протиправно прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі -Закон №1058-IV).
Водночас, за приписами статті 1 Закону №1058-IVу цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Додатком 1 до постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) встановлено форму заяви про призначення/перерахунок пенсії визначеного зразка.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1. Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно частини 1 статті 36 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону № 1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема: для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп: від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років.
Відповідно до пункту 2.11. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно статті 11 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема: 8) особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 "Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування", постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" (далі - Постанова № 794) та постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 № 832 "Про заходи щодо поетапного впровадження у Пенсійному фонді автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджено протягом 1998-2000 років.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 794 починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за періоди роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.
Відтак, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є обов'язковим з 01 липня 2000 року.
Аналізуючи вищенаведені норми, можна дійти до висновку, що для підтвердження наявності у особи страхового стажу необхідно надати до органів Пенсійного фонду України:
При досліджені матеріалів справи, судом встановлено, що при розгляді заяви Позивача, ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_4 та малолітньої ОСОБА_4 про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та доданих до неї документів, враховуючи вищенаведені норми законодавства, встановлено, що необхідний страховий стаж померлого годувальника, відповідно до статті 32 Закону № 1058 становить - 8 років.
Страховий стаж померлого годувальника становить - 07 років 0 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідач не зарахував до страхового стажу померлого годувальника період отримання допомоги по догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-річного віку протягом січня 2007 - серпня 2009, оскільки відсутні дані щодо отримання допомоги та сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що з наявних у матеріалах справи копій листів Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Управління соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (за місцями проживання/реєстрації місця проживання померлого годувальника) , зазначається, що ОСОБА_10 на обліку в управліннях як отримувач допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не перебувала.
За інформацією виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області ОСОБА_5 було призначено допомогу по догляду за дитиною до 3-річного віку на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період з 08.09.2009 по 31.12.2009. Інформація щодо отримання допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_5 до 08.09.2009 року в управлінні відсутня.
У період з 11.01.2007 по 01.10.2009 ОСОБА_10 не була працевлаштована, що підтверджується копією її трудової книжки серії НОМЕР_9 .
Оскільки виключною підставою оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду у Миколаївській області є відсутність можливості зарахувати період отримання допомоги по догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-річного віку протягом січня 2007 - серпня 2009, оскільки відсутні дані щодо отримання допомоги та сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а Позивачем до суду надані докази, на підтвердження того, що у період з 2007 по січень 2009 його дружина, ОСОБА_2 допомоги не отримувала та відповідно до записів у трудовій книзі працевлаштована не була.
З огляду на вищевказане, суд доходить висновку, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу померлого годувальника період по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, відповідно відмова про призначення пенсії по втраті годувальника.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 період догляду за дитиною та призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника, суд зазначає наступне.
З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Отже, питання щодо призначення та виплати пенсії, віднесено виключно до компетенції відповідача та не входить до компетенції суду.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених свої дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не розглядається.
Керуючись ст.6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.02.2024 № 142950002163 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву про зарахування до страхового стажу ОСОБА_2 період догляду за дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною трьох років (період з 11.01.2007 по 31.08.2009) та за результатами розгляду заяви прийняти рішення про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.