29 серпня 2025 року справа №320/33961/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, які полягають у відмові в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не зарахуванням до страхового стажу періодів робіт з 11.11.1988 року по 07.06.1989 року, з 20.06.1989 року по 31.01.1990 року, з 19.12.1995 року по 15.07.1996 року, 10.08.1996 року по 05.06.1997 року, з 01.07.1997 року по 03.06.1998 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16 грудня 1983, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності з 11.11.1988 року по 07.06.1989 року, з 20.06.1989 року по 31.01.1990 року, з 19.12.1995 року по 15.07.1996 року, 10.08.1996 року по 05.06.1997 року, з 01.07.1997 року по 03.06.1998 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16 грудня 1983, та здійснити перерахунок пенсії за віком з 20.03.2024 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно не зараховано до його страхового стажу періоди роботи з 11.11.1988 року по 07.06.1989 року, з 20.06.1989 року по 31.01.1990 року, з 19.12.1995 року по 15.07.1996 року, 10.08.1996 року по 05.06.1997 року, з 01.07.1997 року по 03.06.1998 року до загального трудового стажу згідно із записами у трудовій книжці, причини щодо не зарахування спірних періодів не вказано.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки у силу вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , виданим Обухівським РВ ГУ МВС України у Київській області 27.08.1996.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.
04.06.2024 Позивач звернувся до Відповідача із заявою вх. № 17869/К-1000-24 щодо перерахунку пенсії за віком та зарахуванню періодів стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ГУ ПФУ у Київській області повідомив, що Позивачу було відмовлено у перерахунку за Рішенням від 17.06.2024 року за № 1000-0202-8/103793. Із листа-відмови вбачається, що страховий стаж Позивача становить 32 роки 10 місяців 18 днів. Коефіцієнт стажу складає 0,32833. Стаж враховано по 30.09.2023 року, до страхового стажу зараховано всі періоди підтвердженні документально.
Розмір пенсії обчислено із заробітної плати, визначеної за період з 01.07.2000 по 30.09.2023. Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосована в розмірі 12236,71 грн, індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить 1,12284. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 13739,87 грн (12236,71 х 1,12284). Розмір пенсії за віком становить 4611,21 гривень.
До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 11.11.1988 року по 07.06.1989 року, з 20.06.1989 року по 31.01.1990 року, з 19.12.1995 року по 15.07.1996 року, 10.08.1996 року по 05.06.1997 року, з 01.07.1997 року по 03.06.1998 року.
Вважаючи дії Відповідача, які полягають у відмові в перерахунку пенсії за віком протиправними, Позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні відносини врегульовані нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
За визначенням у частині першій статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
За приписами частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1-2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, зі змінами та доповненнями), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Суд зазначає, що лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив зарахувати до страхового стажу всі періоди роботи згідно з записами у трудовій книжці.
На підтвердження стажу роботи, що надає право на призначення пенсії свідчить трудова книжка серії НОМЕР_1 від 16 грудня 1983 року.
Отже, з огляду на наведене, суд вважає, що надана позивачем трудова книжка серії НОМЕР_1 містить належні та достатні відомості щодо періодів і виконуваної позивачем роботи, а саме: з 11.11.1988 року по 07.06.1989 року, з 20.06.1989 року по 31.01.1990 року, з 19.12.1995 року по 15.07.1996 року, 10.08.1996 року по 05.06.1997 року, з 01.07.1997 року по 03.06.1998 року, які не були зараховані відповідачем.
Окремо суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком із зарахуванням відповідних періодів роботи, які є документально підтвердженими.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.04.2022 у справі № 607/7638/17.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах вчинив протиправні дії щодо не зарахування трудового стажу ОСОБА_1 за період з 11.11.1988 року по 07.06.1989 року, з 20.06.1989 року по 31.01.1990 року, з 19.12.1995 року по 15.07.1996 року, 10.08.1996 року по 05.06.1997 року, з 01.07.1997 року по 03.06.1998 року до загального трудового стажу.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи), прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
За нормами пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Згідно з пунктом 4.1. Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Із аналізу наведених положень убачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом із тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
У подальшому наведені норми були перенесені до Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція № 58).
Крім того, відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд зазначає, що обов'язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
У свою чергу, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача її конституційного права на соціальний захист та вирішення питання зарахування до її страхового стажу спірних періодів роботи.
Суд також вказує, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування спірних періодів роботи позивача до його страхового стажу, отже, адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності з 11.11.1988 року по 07.06.1989 року, з 20.06.1989 року по 31.01.1990 року, з 19.12.1995 року по 15.07.1996 року, 10.08.1996 року по 05.06.1997 року, з 01.07.1997 року по 03.06.1998 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16 грудня 1983, суд зазначає таке.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За змістом частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що дії (рішення) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Отже, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 11.11.1988 року по 07.06.1989 року, з 20.06.1989 року по 31.01.1990 року, з 19.12.1995 року по 15.07.1996 року, 10.08.1996 року по 05.06.1997 року, з 01.07.1997 року по 03.06.1998 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16 грудня 1983 року.
Щодо позовної вимоги стосовно здійснення перерахунку пенсії за віком з 20.03.2024, суд зазначає, що хоча Позивач і повідомляє, що він неодноразово звертався із заявами до Пенсійного органу, однак докази звернення саме 20.03.2024 у матеріалах справи відсутні. Матеріалами справи підтверджено звернення Позивача із заявою від 04.06.2024, отже саме з цієї дати слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком.
Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, які полягають у відмові в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не зарахуванням до страхового стажу періодів робіт з 11.11.1988 року по 07.06.1989 року, з 20.06.1989 року по 31.01.1990 року, з 19.12.1995 року по 15.07.1996 року, 10.08.1996 року по 05.06.1997 року, з 01.07.1997 року по 03.06.1998 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16 грудня 1983, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності з 11.11.1988 року по 07.06.1989 року, з 20.06.1989 року по 31.01.1990 року, з 19.12.1995 року по 15.07.1996 року, 10.08.1996 року по 05.06.1997 року, з 01.07.1997 року по 03.06.1998 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16 грудня 1983, та здійснити перерахунок пенсії за віком з 04.06.2024 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.