01 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/19838/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.,
встановив:
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка, скаржник) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України в Житомирській області, відповідач), в якому просила стягнути з Держави Україна в особі ГУ ПФ України в Житомирській області матеріальну шкоду у виді збитків, завданих недоотриманням як непрацюючим та проживаючим на радіоактивно забрудненій території пенсіонером підвищення до пенсії, передбаченого ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, як величини оплати праці за період з 01.04.2024 по 30.09.2024 у сумі 76800 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, визначивши з 01.01.2024, розмір підвищення до пенсії як непрацюючому та проживаючому на території радіоактивного забруднення пенсіонеру, передбачене ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у неналежних розмірах завдано майнової шкоди. Зауважує, що дії відповідача щодо визначення додаткової пенсії, взятим у виді величини для обчислення виплат за рішення суду, передбаченої ч.2 ст.8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" є протиправними.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.10.2024, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 240/19838/24 скасовано. Справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 у справі № 240/3988/22 ОСОБА_1 здійснено перерахунок підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто з 01.09.2021року - 12000,00 грн. (6000,00 грн. х 2), з 01.12.2021 - 13000,00 грн. (6500,00грн. х 2), з 01.10.2022 року - 13400,00 грн. (6700,00 грн. х 2). Статтею 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 гривень. Розмір підвищення, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого до пенсії на виконання рішення суду з 01.01.2024 перераховано, а саме з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати 1600 грн, що застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, тобто 3200,00 грн. (1600,00 грн. х 2).
Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та проживає в населеному пункті, який, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року по справі №240/3988/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.09.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
3 01 січня 2024 року при перерахунку пенсії відповідачем для обчислення підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), визначеному судовим рішенням, застосовано розмір мінімальної заробітної плати, визначений у частині другій статті 8 Закону № 3460-IX - як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду - 1600 грн.
Ці обставини сторонами не заперечуються, а тому не є спірними.
Позивач, вважаючи протиправним застосування відповідачем величини для обчислення виплат за рішення суду, передбаченої ч.2 ст.8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" протиправним, що завдало їй матеріальної шкоди, звернувся із позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Велика Палата Верховного Суду, задовольняючи позовні вимоги у справі №240/4937/18 зазначила, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 та статті 39 Закону №796-ХІІ із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ.
Законом №3460-IX установлені розміри мінімальної заробітної плати: у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 42,6 гривні, з 1 квітня - 48 гривень.
Законом №3460-IX також визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 гривень.
Тому нарахування доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону № 796-ХІІ здійснюється у такому порядку:
до 31 грудня 2023 року (включно) у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розміри яких установлені Законами про Державний бюджет України на відповідні роки;
з 01 січня 2024 року у розмірі двох мінімальних заробітних плат 3200 грн (1600 х 2).
Так, із 17 липня 2018 року відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року в частині, яка не змінена Законом України "Про внесення зміни до Закону № 796-ХІІ".
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року (а саме: в редакції від 09 липня 2007 року), була викладена так: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".
Отже, норма статті 39 Закону № 796-ХІІ встановлює лише вид розрахункової величини: мінімальна заробітна плата.
Натомість розмір мінімальної заробітної плати визначається шляхом прийняття Законів Про Державний бюджет на відповідні роки.
За змістом обставин у цій справі, що не заперечується сторонами, з 01 січня 2024 року відповідач здійснює нарахування позивачці доплати відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ у розмірі, визначеному частиною другою статті 8 Закону № 3460-IX, водночас рішення суду у справі № 240/3988/22 не містить чіткої вказівки щодо розміру доплати на кожен рік, допоки право на таку виплату не перестане існувати.
Як зазначалося вище, Законом №3460-IX передбачено: визначити розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Відповідно до статті 71 Закону №796-ХІІ, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Водночас, необхідно зазначити, що Законом № 3460-IX жодним чином не призупинялася дія статті 39 Закону № 796-ХІІ; Законом № 3460-IX не вносилися зміни до статті 39 Закону № 796-ХІІ; норма статті 39 Закону № 796-ХІІ встановлює лише вид розрахункової величини; а розмір розрахункової величини встановлений з 01 січня 2024 року саме Законом № 3460-IX.
Згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року № 21-239а11, від 19 березня 2013 року № 21-53а13, від 05 листопада 2013 року № 21-293а13, від 07 липня 2014 року № 21-222014), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом та ним підтримано у постанові від 29 листопада 2021 року у справі №620/2928/20, виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Отже, відповідач зобов'язаний виплачувати суми пенсії, визначені у судовому рішенні, до того часу, поки не зміниться відповідне законодавство, на підставі якого суд прийняв своє рішення. Тому відповідачем не допущено протиправних дій й порушення прав позивача при виплаті з 01.04.2024 по 30.09.2024, щодо якого подано цей позов, підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, визначених Законом № 3460-IX із застосуванням визначеної у частині другій статті 8 цього Закону розрахункової величини.
Щодо доводів позивача про неприпустимість скасування пільг, компенсацій та гарантій у сфері соціального захисту, суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово викладав правову позицію щодо розуміння положень частини третьої статті 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зокрема, у пункті 5.2 Рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 Конституційний Суд України вказав на те, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними ознаками поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Пенсійна виплата за статтею 39 Закону №796-XII є підвищенням (доплатою) до пенсії непрацюючим пенсіонерам, проживаючим на території радіоактивного забруднення, а відтак немає підстав для висновку про обмеження розміру пенсії позивача.
Перевіривши правомірність прийнятої вимоги та дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 242-246, 295 КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
01.09.25