01 вересня 2025 року Справа № 160/14529/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову військової частини № НОМЕР_1 щодо незвільнення з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного доглядом за батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду;
- зобов'язати військову частину № НОМЕР_1 прийняти рішення за результатом розгляду рапорту та звільнити з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку необхідністю здійснення постійного доглядом за батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Крім того, позивач зазначив, що має батька, який є особою з інвалідністю ІІ групи та згідно консультативного висновку №24 потребує стороннього догляду, до самообслуговування нездатний. При цьому позивачем наголошується, що його мати теж є особою з інвалідністю ІІІ групи, а брат перебуває за межами країни, у зв'язку з чим вони не можуть здійснювати постійний сторонній догляд за чоловіком та батьком, який є інвалідом 2 групи. 04.03.2025 року позивач звернувся з рапортом до командування військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», проте листом військової частини НОМЕР_1 №3-38/2/5902 від 09.04.2025 року йому було, зокрема, повідомлено що з наданих документів вбачається наявність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членів сім'ї І та ІІ ступеня споріднення, а перебування за кордоном не звільняє від обов'язку утримувати свого непрацездатного батька. Проте на переконання позивача, ним додано до рапорту достатні документи для звільнення з військової служби. З вищевказаним рішенням, яке оформлене листом про відмову в звільненні з військової служби, позивач незгодний, вбачає в діях відповідача протиправну бездіяльність, яка полягає у незвільненні його з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому, з метою реалізації свого права на звільнення з військової служби, вирішив звернутись до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено, поновлено строк звернення до суду в адміністративній справі №160/14529/25, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Крім того, вищевказаною ухвалою суду було витребувано від Військової частини НОМЕР_1 у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії всіх матеріалів, на яких ґрунтується відмова Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, згідно змісту якого, відповідач зазначає, що з 15.11.2024 до т.ч. ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у складі військової частини НОМЕР_1 . О другій декаді березня 2025 року позивач засобами поштового зв'язку звернувся на адресу командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 04.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 і аб. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». В той же час, ОСОБА_1 при «подачі» спірного рапорту взагалі проігноровано основні приписи Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 06.08.2024 № 531 та Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 в розрізі дотримання порядку подачі рапорту та вимог щодо його змісту та форми, чим останній порушив встановлений законодавчий механізм реалізації своїх особистих питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (звільнення з військової служби). Надалі, на адресу позивача надіслано відповідь від 09.04.2025 № 3-38/2/5902 відповідно до якої ОСОБА_1 доведено про відсутність законних підстав для вирішення зазначених у Рапорті питань у зв'язку з обставинами, викладеними у відповіді. Відповідач звертає увагу суду, що до рапорту взагалі не було додано будь-яких засвідчених у встановленому порядку копій документів, зокрема довідок МСЕК і ЛКК щодо батьків, які фігурують у матеріалах Акта обстеження сімейного стану військовослужбовця від 26.02.2025, затвердженого Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 . Крім того, в матеріалах Акта, які надіслано позивачем на адресу відповідача, окрім оригіналів перших чотирьох додатків відповідно до опису від 26.02.2025 та засвідченого витягу від 12.11.2024 № 2024/013667720, фігурують виключно незасвідчені у встановленому порядку копії документів, визначених п.п. 26 п. 5 згаданого раніше Переліку. Також з Акта вбачається наявність у батька позивача дружини, а саме - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач зауважує, що в розумінні п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 263 Податкового кодексу України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відноситься до членів сім'ї І ступеня споріднення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За загальними правилами третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами. Особи, які мають помірний ступінь обмеження за висновком МСЕК, не потребують постійного догляду. З вказаного вбачається, що позивачем взагалі не додано до рапорту будь-яких документів щодо потреби ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як дружини батька вказаного військовослужбовця, в постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Отже, додана до Акта копія довідки МСЕК ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не є належним доказом щодо потреби матері позивача в постійному догляді. Також з Акта вбачається наявність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іншого, окрім позивача, сина, тобто члена сім'ї І ступеня споріднення, а саме - ОСОБА_4 , 1982 р.н. Водночас, до Рапорту не додано будь-яких документів щодо потреби ОСОБА_4 в отриманні постійного догляду. Також з Акта вбачається наявність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членів сім'ї ІІ ступеня споріднення, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІІ ступінь споріднення) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІІ ступінь споріднення). Водночас, до Рапорту не додано будь-яких доказів, які б підтверджували потребу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІІ ступінь споріднення) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІІ ступінь споріднення) у постійному догляді. Таким чином, відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025, військовою частиною НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» було надано на адресу суду належним чином засвідчені копії матеріалів на яких ґрунтується відмова Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Під час вирішення даного пору судом встановлено таке.
ОСОБА_1 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 25.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» під час загальної мобілізації через введення воєнного стану в Україні та в період з 15.11.2024 року по теперішній час проходить військову службу у військові частині НОМЕР_1 .
04 березня 2025 року, ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв'язку направив на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г», п. 2, ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І та ІІ групи, а саме батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААД №057095 та потребує постійного стороннього догляду та оскільки відсутні інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд.
Вказаний рапорт надійшов на адресу військової частини за допомогою засобів поштового зв'язку та був зареєстрований 14.03.2025 року (вх. №794/3-37), що підтверджується відповідним штемпелем реєстрації вхідної кореспонденції.
Листом військової частини НОМЕР_1 № 3-38/2/5902 від 09.04.2025 року, за результатами опрацювання рапорту від 04.03.2025, було повідомлено, що з наданого акта обстеження сімейного стану від 26.02.2025 вх. № 1179, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Акт), який міститься у відповідних матеріалах акта обстеження сімейного стану військовослужбовця, вбачається наявність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членів сім'ї І та II ступеня споріднення, а саме: ОСОБА_4 , 1982 р.н. (І ступінь споріднення); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (II ступінь споріднення); ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (II ступінь споріднення). Враховуючи викладене вище, перебування ОСОБА_1 , 1982 р.н., за кордоном не звільняє останнього від обов'язку утримувати свого непрацездатного батька. Водночас, до Рапорту не додано жодних документів, окрім Акта, які підтверджують відповідні родинні зв'язки вказаних вище осіб з ОСОБА_1 , як і не приєднано належним чином завірених копій довідок МСЕК і ЛКК щодо Вашого батька, які фігурують у матеріалах Акта. Крім того до Рапорту не додано будь-яких доказів, які б підтверджували потребу ОСОБА_4 , 1982 р.н. (І ступінь споріднення), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (II ступінь споріднення) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (II ступінь споріднення) у постійному догляді. На підставі вищевикладеного й беручи до уваги положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, командування військової частини НОМЕР_1 позбавлене законних підстав для вирішення зазначених у рапорті питань усупереч вимогам чинного законодавства в зв'язку з порушеним алгоритму подачі рапорту, наявністю в ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членів сім'ї І та II ступеня споріднення, а також ненаданням будь-яких документів щодо потреби останніх в отриманні постійного догляду.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо не видання наказу про його звільнення з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за результатами розгляду рапорту, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не скасований.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).
За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (пункт 1 частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ).
Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до підпункту «г» частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, у разі необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008 в редакції на час спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Положеннями підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40, рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до п. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 №548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (ст. 31 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України»).
Згідно з п. 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених ч. 3, п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 5 та п. 3 ч. 6 ст. 26 Закону № 2322-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Отже, подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
У разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі, який наділений правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Крім того, вказаний пункт передбачає, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо посадовим особам, які мають право їх звільнення з військової служби.
Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років) (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції №170).
Відповідно до пп.25 п. 5 Додатку 19 до Інструкції №170 встановлено: у разі необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду, за умови відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд:
- для особи, яка зайнята доглядом,- документи, що підтверджують родинні зв'язки з цією особою, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067 соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу,за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;
Як встановдлено судом, 04 березня 2025 року, ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв'язку направив на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г», п. 2, ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І та ІІ групи, а саме батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААД №057095 та потребує постійного стороннього догляду та відсутні інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 05.10.1979 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Батько позивача ОСОБА_1 з 26.04.2024 довічно має ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААД №057095.
Відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №10 від 22.01.2025 року, ОСОБА_1 рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Відповідно до довідки ЛКК №24 від 03.02.2025, що видана КНП Амбулаторія загальної практики сімейної медицини Рожнівської сільської ради, ОСОБА_1 потребує стороннього догляду, до самообслуговування не здатний.
Відповідно до Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 26.02.2025 року, комісією проведено обстеження сімейного стану військовослужбовця солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , військова частина НОМЕР_1 , призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_9 , 03.10.2024 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім'ї за адресою проживання військовослужбовця ( АДРЕСА_1 ):
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , заявник;
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , дружина;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка;
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , дочка;
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , син.
Так, зазначеним актом встановлено наступне:
«В ході вивчення родинних зв'язків, було встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.10.1979 року.
Військовослужбовець ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , одружений, дружина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2024/013668126 від 12.11.2024 р.
Діти військовослужбовця ОСОБА_1 :
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (витяг з реєстру територіальної громади № 2023/000499135 від 20.01.2023р.);
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (витяг з реєстру територіальної громади № 2025/001963119 від 10.02.2025 р.);
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (витяг з реєстру територіальної громади №2024/013668843 від 12.11.2024 р.
Батько військовослужбовця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю другої групи загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 057095 від 01.05.2024 р., видана Івано- Франківським обласним бюром медико-соціальної експертизи Івано- Франківською спеціалізованою кардіологічною МСЕК, інвалідність встановлено довічно, без переогляду. Згідно висновку про наявність порушення функції організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма первинної облікової документації № 080-4/о) № 12 від 22.01.2025 р. виданого КНП “Косівська ЦРЛ» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує постійного стороннього догляду.
Мати військовослужбовця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 також є особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 1873 від 19.11.2015 р., інвалідність встановлено довічно, без переогляду.
Брат військовослужбовця - ОСОБА_4 , 1982 року народження, зареєстрований в АДРЕСА_2 , але фактично перебуває за межами країни, що підтверджується довідкою № 185/2.2-03 від 11.02.2025 р., виданою Рожиівською сільською радою Косівського району Івано- Франківської області.
Виходячи із відомостей, які вказані в акті обстеження матеріально- побутових умов сім'ї військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , від 28.01.2025 р. № 30/08-09, виданого Рожиівською сільською радою Косівського району Івано-Франківської обл., інші члени сім'ї, які б могли здійснювати догляд за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , окрім його сина військовослужбовця, призваного по мобілізації, солдата ОСОБА_1 відсутні.
Даний факт підтверджується тим, що дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є особою з інвалідністю , син - ОСОБА_4 , 1982 р.н., перебуває за межами країни, у зв'язку із чим не можуть здійснювати постійний сторонній догляд за чоловіком та батьком.
Виходячи з вищезазначеного, комісією ІНФОРМАЦІЯ_14 в ході обстеження сімейного стану військовослужбовця, солдата ОСОБА_1 встановлено, що він проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та, до призову на військову службу по мобілізації, до лав Збройних Сил України, здійснював постійний догляд за батьком.»
Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
В свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317(далі - Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.
Так, Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189(у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.
У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).
Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я визначені також в наказі Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, суд зазначає, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Наведені висновки узгоджуються з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23.
Так, у вказаній справі Суд розглядав питання щодо права позивача на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
У справі, що розглядається, спірним є питання щодо права позивача на звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, відповідно до якого військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини, як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Водночас, в обох випадках необхідним є встановлення того, яким документом має бути підтверджено необхідність здійснення постійного догляду за особою, яка потребує такого догляду.
З огляду на викладене, застосуванню у цій справі підлягають висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23.
Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем подано разом із рапортом про звільнення документ, що підтверджує необхідність постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 дійшов висновку, що зі змісту абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
При цьому, як вище було зазначено, відповідно до Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 26.02.2025 року, комісією проведено обстеження сімейного стану військовослужбовця солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , військова частина НОМЕР_1 , призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_9 , 03.10.2024 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім'ї за адресою проживання військовослужбовця ( АДРЕСА_1 ):
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , заявник;
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , дружина;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка;
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , дочка;
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , син.
Крім того, мати військовослужбовця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 1873 від 19.11.2015 р., інвалідність встановлено довічно, без переогляду.
Брат військовослужбовця - ОСОБА_4 , 1982 року народження, зареєстрований в АДРЕСА_2 .
При цьому, суд вважає надану позивачем довідку № 185/2.2-03 від 11.02.2025, видану Рожівською сільською радою Косівського району Івано- Франківської області, недопустим доказом на підтвердження факту перебування вказаної особоби за межами країни, оскільки сільській голова та сільська рада вцілому не наділені повноваженнями контролю обліку пересування громадян своєї громади. До того ж, з цієї довідки не вбачається дата, з якої ОСОБА_4 перебуває за межами країни.
На переконання суду, дрпустимими, та такими, що б підтверджували факт перебування особи за межами країни є відомостій державної прикордонної служби.
Однак, в матеріалах справи такі докази відсутні.
До того ж, з вищевказаного Акта вбачається наявність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членів сім'ї ІІ ступеня споріднення, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІІ ступінь споріднення) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІІ ступінь споріднення).
Отже, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , окрім позивача, є інші члени сім'ї другого ступеня споріднення - онучки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Доказів того, що вони реально не можуть здійснювати постійний догляд за своїм дідусем з об'єктивних причин, про які зазначено вище, або ж самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я відповідачу надано не було, у матеріалах справи такі відсутні.
Посилання ж представника позивача на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрав саме позивача як особу, яка буде здійснювати постійний догляд за нею, суд оцінює критично, оскільки за змістом абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232 лише висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я є підтвердженням неможливості здійснення іншим членом сім'ї першого чи другого ступеня споріднення постійного догляду (оскільки він сам потребує постійного догляду).
Отже, суд констатує, що позивач жодними належними та допустимими доказами не довів наявності у нього підстави для звільнення з військової служби, передбаченої підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232, з огляду на що відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби, оформлена листом військової частини НОМЕР_1 № 3-38/2/5902 від 09.04.2025 року, є правомірною, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права повторного звернення до відповідача з рапортом про звільнення та наданням доказів які підтверджують наявність підстав для звільнення його з військової служби.
Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 01.09.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна