02 вересня 2025 р.Справа №160/24988/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/24988/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, про визнання незаконними та скасування наказів,
установив:
29.08.2025 року ОСОБА_1 подав до суду адміністративний позов до відповідачів про визнання незаконними та скасування наказів. В поданому позові позивач просить суд визнати незаконним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 27 від 16.08.2025 року «Про результати службового розслідування» в частині направлення матеріалів службового розслідування до Державного бюро розслідувань для вирішення питання щодо притягнення посадових осіб військової частини НОМЕР_2 до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, а також в частині притягнення до матеріальної відповідальності в порядку частини 2 ст. 5, ст.. 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» полковника ОСОБА_1 . Визнати незаконним та скасувати Наказ Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту № 490 від 25.08.2025 року «Про притягнення до матеріальної відповідальності полковника ОСОБА_1 », за яким було притягнуто до матеріальної відповідальності у сумі 45420,00 грн. начальника відділу моніторингу та контролю управління інженерного обладнання оборонних рубежів Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту полковника ОСОБА_1 .
29.08.2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:
- зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 27 від 16.08.2025 року «Про результати службового розслідування» в частині направлення матеріалів службового розслідування до Державного бюро розслідувань для вирішення питання щодо притягнення посадових осіб військової частини НОМЕР_2 до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, а також в частині притягнення до матеріальної відповідальності в порядку частини 2 ст. 5, ст. 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» полковника ОСОБА_1 ;
- зупинити дію наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту № 490 від 25.08.2025 року «Про притягнення до матеріальної відповідальності полковника ОСОБА_1 », за яким було притягнуто до матеріальної відповідальності у сумі 45420,00 грн. начальника відділу моніторингу та контролю управління інженерного обладнання оборонних рубежів Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту полковника ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що ураховуючи те, що вказані накази можуть бути виконані у будь-який час, а виконання цих наказів порушить права позивача і може призвести до незворотніх наслідків, позивач просить про забезпечення позову, виходячи з такого. Виконання розпорядчої частини оскаржуваних наказів, матиме наслідком стягнення з позивача грошових коштів, що може значно ускладнити в майбутньому виконання рішення суду у разі задоволення позову, крім того може відбутися незаконне та безпідставне звернення до Державного бюро розслідувань відносно невизначеного кола осіб, до якого, як вбачається зі змісту наказу, входить і позивач, та дані дії грубо порушують права позивача, тобто в разі реалізації оскаржуваних наказів позивач опиниться у стані юридичної невизначеності та вказане призведе до правових ускладнень щодо подальшого відновлення порушеного права позивача. Відтак, на думку позивача, є всі підстави для задоволення даної заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши подані матеріали, суд зазначає таке.
За правилами частини 1статті 154 КАС Українизаява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.
За приписами частини 1статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами частини 1статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно частини 2статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Як вказує заявник, виконання оскаржуваних наказів порушить права позивача і може призвести до незворотних наслідків, позивач просить про забезпечення позову, виходячи з такого. Виконання розпорядчої частини оскаржуваних наказів, матиме наслідком стягнення з позивача грошових коштів, що може значно ускладнити в майбутньому виконання рішення суду у разі задоволення позову, крім того може відбутися незаконне та безпідставне звернення до Державного бюро розслідувань відносно невизначеного кола осіб, до якого, як вбачається зі змісту наказу, входить і позивач, та дані дії грубо порушують права позивача, тобто в разі реалізації оскаржуваних наказів позивач опиниться у стані юридичної невизначеності та вказане призведе до правових ускладнень щодо подальшого відновлення порушеного права позивача.
Проте, відсутні докази, що виконання оскаржуваних наказів порушить права позивача і може призвести до незворотних наслідків, зокрема, не підтверджено, які саме наслідки є незворотними і які докази на це обґрунтовано вказують.
Заявник також вказує, що виконання розпорядчої частини оскаржуваних наказів, матиме наслідком стягнення з позивача грошових коштів, що може значно ускладнити в майбутньому виконання рішення суду у разі задоволення позову, крім того може відбутися незаконне та безпідставне звернення до Державного бюро розслідувань відносно невизначеного кола осіб, до якого, як вбачається зі змісту наказу, входить і позивач, та дані дії грубо порушують права позивача, тобто в разі реалізації оскаржуваних наказів позивач опиниться у стані юридичної невизначеності та вказане призведе до правових ускладнень щодо подальшого відновлення порушеного права позивача.
З цього приводу суд зазначає, що сама по собі можливість стягнення з позивача грошових коштів не є підставою для забезпечення позову, оскільки необхідною умовою є доведення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Проте, позивач не обґрунтував, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, яке стосується скасування наказів, тобто, виконання такого виду рішення не передбачає примусових дій, натомість, у разі скасування індивідуального акта, він є скасованим автоматично з дня набрання рішенням законної сили.
Суд також зазначає, що законність прийняття відповідного рішення, дій відповідача, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовують відповідачі свої заперечення та пояснень учасників справи при розгляді справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону.
Відтак, на цій стадії немає підстав для висновку, що може відбутися незаконне та безпідставне звернення до Державного бюро розслідувань відносно невизначеного кола осіб.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Крім того, не надано доказів про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову. Ухвала суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях.
А тому посилання заявника на можливе настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому, за відсутності відповідних доказів, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
З системного аналізу наведених вище процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Враховуючи наведене, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє суду дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положеньстатті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями150-158,248,256,294,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/24988/25 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Савченко