01 вересня 2025 рокуСправа №160/31278/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.11.2024 № 912040199157 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 29.10.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 29.10.2024.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року» №1788-ХІІ. По досягненню 67-річного віку, 29.10.2024 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Рішенням від 04.11.2024 року №912040199157 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило в призначенні пенсії за віком, оскільки позивачу вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач зазначає, що у даному випадку має місце призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV вперше, оскільки до цього часу він отримував пенсію за віком відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Отже, за позицією позивача, в нього виникло право на призначення пенсії, оскільки згідно із ч.1 ст. 10 Закону №1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсіїї за її вибором, а також із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021, 2022 та 2023 роки, а тому, рішення відповідача-2 щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, без врахування вищезазначеного показника середньої заробітної плати по Україні, вважає протиправним.
Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Витребувано у відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представниками відповідачів-1 та 2 - 10.12.2024 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.
Правом на подання відзиву відповідачі - 1 та 2 не скористалися.
Частиною першою статті 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачами - 1 та 2 відзивів у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачам ухвали про відкриття провадження у справі), суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, суд зазначає, що вжив заходи щодо належного повідомлення відповідачів - 1 та 2 про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеному КАС України.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.08.2005 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно протоколу призначення пенсії №32305 від 23.09.2005 року (зазначено «Призначено відповідно до нового Закону»).
Також відповідно до протоколу призначення пенсії №32305 від 23.09.2005 року, визначено, що при розрахунку пенсії за віком на пільгових умовах, пенсійним органом було застосовано: середньомісячний заробіток у розмірі - 1813,58000 (12.08.2005), кількість місяців в розрахунку заробітку - 122, коефіцієнт стажу - 0,53167 - 638 міс.
Згідно із протоколу призначення пенсії №32305 від 23.09.2005 року страховий стаж (повний) становить 30 років 02 місяці 27 днів. На момент призначення пенсії за віком 12.08.2005 року позивачу виповнилося 48 років.
За розрахунком пенсії (алгоритм розрахунку пенсії за віком) з пенсійної справи ОСОБА_1 , станом на 19.03.2024 року, його загальний страховий стаж (повний) становить 68 років 09 місяців 07 днів, загальний страховий стаж до 01.01.2004 року становить 28 років 07 місяців 17 днів, після 01.01.2004 року становить 11 років 01 місяць 20 днів, додаткові роки за Список 1 - 29 років, коефіцієнт стажу без урахування кратності - 0,68750, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності (825/100*12) * 1) - 0,68750.
29 жовтня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності його заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №912040199157 від 04.11.2024 року позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку та переведення з пільгової пенсії за віком на пенсію за віком згідно ст. 26 Закону №1058 відповідно до ст. 45 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Рішення мотивоване тим, що позивач звернувся 29.10.2024 із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Згідно статті 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника. Згідно зі статтею 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсій за її вибором. Відповідно до статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. За бажанням пенсіонера може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (перерахунку) попереднього виду пенсії. Середня заробітна плата (дохід), з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовується лише при первинному призначенні пенсій або переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком при умові, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менше як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. ОСОБА_1 з 12.08.2005 одержує пільгову пенсію за віком, призначену згідно з п. 2 ч. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що пенсії особам, які працювали, зокрема, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Пенсійне забезпечення». Переведення з пільгової пенсії за віком (працівники, зайняті на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії) на пенсію за віком у зв'язку з досягненням пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону) діючим пенсійним законодавством не передбачено, оскільки це є одним видом пенсії.
Вважаючи протиправним рішення відповідача-2 щодо не здійснення призначення та виплати пенсії за віком відповідно до Закону 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року призначаються такі види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 13 Закону №1788-ХІІ встановлено право на пенсію за віком на пільгових умовах та підстави набуття такого права.
Так, згідно з п. а ст. 13 Закону №1788-ХІІ ( в редакції станом на час призначення пенсії) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004, визначає, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ст. 5 Закон №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Тобто, і Законом №1788-ХІІ, на підставі якого позивачу призначено пенсію, і Законом №1058-IV передбачено такий вид пенсійних виплат як пенсія за віком.
За правилами ст.10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до п.16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, дія Закону №1788-ХІІ поширюється на визначення права особи на пенсію, зокрема, ст.13 Закону №1788-ХІІ встановлює виключно умови (пільги) дострокового виходу пенсії за віком, тоді як порядок і умови виплати цієї пенсії визначаються за правилами Закону №1058-IV.
Статтею 27 Закону №1788-ХІІ встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону №1058-IV.
Відповідно до ст. 24 Закону №1788-ХІІ страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач після призначення йому пенсії (2006 рік) кожні 2 роки користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже наведена правова норма передбачає можливість переведення з одного виду пенсії на інший та встановлює порядок, за яким при переведенні з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, показник середньої заробітної плати при переведенні має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1788-ХІІ.
Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовано позивачем, на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах від 29.10.2024 року, призначена позивачу пенсія за віком на пільгових умовах вже була обчислена (нарахована) за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже в спірному випадку зміни виду пенсії не відбулось, оскільки призначення пенсії на пільгових умовах (зі зменшенням пенсійного віку) та призначення пенсії за віком на загальних підставах не є переведенням на інший вид пенсії.
При цьому і пенсія за віком на загальних підставах, і пенсія за віком на пільгових умовах за зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки, положення ч.2 ст.40 Закону №1058-IV, на які посилається позивач, стосуються осіб, які вперше звернулися за призначенням пенсії за цим Законом, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування вказаної норми з огляду на те, що позивачу раніше вже була нарахована пенсія за віком на підставі Закону №1058-IV.
Суд вважає помилковим твердження позивача, що в спірному випадку при зверненні із заявою до пенсійного органу 29.10.2024 року, він набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 цього Закону.
Як зазначено вище, статтею 13 Закону №1788-ХІІ для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій, які полягають у зменшенні пенсійного віку у разі наявності певного трудового стажу. Втім вид пенсії та порядок її призначення відповідає умовам, що визначені Законом №1058-IV.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.
Як свідчать матеріали справи, позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно Прикінцевих положень Закону №1058-IV та ст.14 Закону №1788. З рішення про перерахунок пенсії позивача за 2024 рік і протоколу призначення пенсії №32305 від 23.09.2005 року також вбачається, що умовами призначення пенсії є: Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, оскільки формулювання «Призначено відповідно до нового Закону» дає підстави для того, аби зробити висновок, що пенсію було призначено 12.08.2005 року, саме на підставі Закону №1058-IV, а також ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788.
За наведених обставин суд вважає, що заява позивача від 29.10.2024 про перехід на пенсію за віком стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), призначеної йому з 12.08.2005, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону № 1058-ІV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17 травня 2021 року у справі №185/1473/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 185/1389/17, від 27 березня 2020 року у справі № 335/8983/17, від 15 травня 2020 року у справі № 334/13/16-а, від 30 листопада 2023 року у справі №580/3792/23, від 22.10.2024 року у справі № 300/5450/23 та ін.
Також суд зазначає, що статтею 13 Закону № 1788-ХІІ для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Пенсія за віком на пільгових умовах призначається та виплачується у порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV.
Наведені висновки також стосуються пенсій за віком на пільгових умовах, призначених відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До аналогічних висновків дійшов Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 23 січня 2025 року у справі №160/4068/24.
Суд зазначає, шо особи, які працювали повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2, в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно з вищенаведеними положеннями законодавства призначається, перераховується та виплачується у відповідності з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 17 травня 2021 року у справі № 185/1473/17.
Натомість судом не вбачається підстав для застосування практики на яку посилається позивач, зокрема на правові висновки Верховного Суду у справах № 495/620/17, №211/1898/17, № 504/503/17, № 528/196/17, № 823/795/17, № 876/5312/17, № 185/1474/17, оскільки вони не можуть бути застосовані у даному спорі, так як вказані висновки суду здійснені у правовідносинах, які не є подібними, тому що за обставинами вказаних справ позивачам первісно пенсія була призначена за Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а в подальшому при виявленні особами бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Крім того, суд відзначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Суд також зазначає, що частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи позивачем не було доведено належними доказами протиправності прийнятого відповідачем-2 рішення щодо не здійснення призначення та виплати пенсії за віком відповідно до Закону 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, у зв'язку із чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: 29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Чекірди Гната, буд., 10, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева