01 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 761/4653/25
провадження № 51-3355ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5
на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року про відмову у відкритті провадження,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року залишено без розгляду клопотання адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, вилученого на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року у справі
№ 757/53901/24-к у кримінальному провадженні № 42024000000001243 від 11 листопада 2024 року.
Київський апеляційний суд ухвалою від 22 травня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7
в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду
м. Києва від 19 березня 2025 року.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що адвокат ОСОБА_4 не погоджується
із зазначеними ухвалами та порушує питання про їх перегляд в касаційному порядку.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження в разі, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та копій судових рішень, 15 листопада
2024 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва у справі
№ 757/53901/24-к у кримінальному провадженні № 42024000000001243 від 11 листопада 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання народного депутата України ОСОБА_8 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також вилучення визначеного переліку майна.
Адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту майна, вилученого на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва
у справі № 757/53901/24-к у кримінальному провадженні № 42024000000001243
від 11 листопада 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року вказане клопотання залишено без розгляду. При цьому, як вказано в ухвалі слідчого судді, клопотання ОСОБА_6 підлягає розгляду слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва, а його подання до іншого суду є порушенням територіальної підсудності.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 оскаржив його до апеляційного суду з поданням відповідної апеляційної скарги, у відкритті провадження за якою відмовлено.
З огляду на положення ст. 424 КПК ухвала слідчого судді не є предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки вона не входить до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
Що стосується касаційної скарги в частині оскарження ухвали апеляційного суду,
то хоча зазначене рішення і є предметом перегляду суду касаційної інстанції, однак суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду, рішення
про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді було прийнято на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, яка передбачає, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Так, у ч. 1 ст. 309 КПК наведено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Відповідно до вимог частини другої цієї статті під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги
на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Скарги на інші ухвали слідчого судді згідно з ч. 3 ст. 309 КПК оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому.
При цьому можливості оскарження ухвали слідчого судді постановленої за результатами розгляду клопотання про скасування арешту, накладеного на майно, у кримінальному провадженні кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку
про необхідність відмови у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою
на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення,
яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Що стосується доводів у касаційній скарзі адвоката ОСОБА_4 щодо можливості перевірки судом апеляційної інстанції законності оскарженої ухвали слідчого судді
від 19 березня 2025 року з огляду на те, що слідчий суддя постановив ухвалу, яка
не передбачена кримінальним процесуальним законом, то вони є безпідставними
з огляду на таке.
По-перше, колегія суддів звертає увагу адвоката ОСОБА_4 на правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду України у справі № 757/49263/15-к
від 12 жовтня 2017 року та постановах Великої Палати Верховного Суду у справах
№ 243/6674/17-к та № 237/1459/17 від 23 травня 2018 року.
Предметом дослідження та оцінки у вказаних справах була можливість апеляційного перегляду рішення слідчого судді, яке не міститься у переліку ухвал слідчого судді,
які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, але яке прийняте
поза межами повноважень слідчого судді, передбачених чинним КПК. Зокрема, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК. Тобто, вказані правові позиції стосуються можливості перегляду лише тих ухвал слідчого судді, які відсутні в переліку ст. 309 КПК, проте постановлення яких
не передбачено кримінальними процесуальними нормами.
Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню
на підставі п. 17 частини 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, які його гарантують, з огляду
на положення ч. 6 ст. 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК
не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 КПК.
Разом із тим, у справі № 5-142кс(15)17, яка розглядалась Верховним Судом України, мало місце прийняття слідчим суддею рішення, яке не передбачено КПК, оскільки
не узгоджувалось із положеннями ст. 304 КПК стосовно його повноважень, а в справах № 237/1459/17 та № 243/6674/17 Велика Палата Верховного Суду констатувала,
що нормами КПК не передбачено повноваження слідчого судді постановляти ухвали про надання дозволу на проведення позапланових перевірок.
Тобто у згаданих випадках як Верховним Судом України, так і Великою Палатою Верховного Суду фактичною підставою для застосування положень ч. 6 ст. 9 КПК та, відповідно, п. 17 ч. 1 ст. 7 і ч. 1 ст. 24 КПК визнано ту обставину, що слідчим суддею прийнято рішення поза межами його повноважень, передбачених саме нормами КПК.
Натомість, постановляючи ухвалу про залишення без розгляду клопотання
про скасування арешту майна у випадку, якщо таке клопотання не підлягає розгляду
в цьому суді згідно з правилами ч. 2 ст. 132 КПК, слідчий суддя діє в межах механізму, передбаченого ч. 6 ст. 9 КПК, та не виходить за межі своїх процесуальних повноважень, передбачених нормами КПК. Більш того, своїм рішенням про повернення такого клопотання слідчий суддя не допускає можливості прийняття рішення поза межами своїх повноважень, передбачених кримінальними процесуальними нормами.
По-друге, суд касаційної інстанції звертає увагу адвоката ОСОБА_4 на правову позицію, викладену в постанові об'єднаної палати ККС Верховного Суду від 31 травня
2021 року (справа № 646/3986/19). Так, згідно висновку, сформульованого об'єднаною палатою Верховного Суду у вказаній постанові, серед усіх рішень слідчого судді, можливість ухвалення яких прямо не передбачена КПК у межах відповідних регламентованих цим Кодексом процедур, слід виокремлювати дві групи рішень:
- ухвалені поза межами процедури, передбаченої КПК (з питань, процедура вирішення яких слідчим суддею не передбачена КПК);
- ухвалені в межах передбаченої КПК процедури із застосуванням положень ч. 6
ст. 9 КПК та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо апеляційного оскарження рішень слідчого судді, ухвалених у межах передбаченої КПК процедури із застосуванням положень ч. 6
ст. 9 КПК та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, слід виходити насамперед із сутнісного критерію, визначально закладеного законодавцем при визначенні кола ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню.
З огляду на те, що постановлення слідчим суддею ухвали про повернення клопотання слідчого про арешт майна у зв'язку з недотриманням при поданні такого клопотання вимог ч. 2 ст. 132 КПК (якщо воно не підлягає розгляду в цьому суді) не призводить ні до встановлення обмежень конституційних прав особи, ні до неможливості оскарження вже встановлених правообмежень, ані до перешкоджання здійсненню ефективного досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому, така ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржена адвокатом
ОСОБА_4 ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті провадження
за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про залишення без розгляду клопотання про скасування арешту майна, вилученого на підставі ухвали слідчого судді, є законною та обґрунтованою, а її мотиви узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у вищенаведених постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене, а також зважаючи на те, що обґрунтування касаційної скарги
не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами провадження, а із касаційної скарги та копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити адвокату ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою, поданою в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року про відмову у відкритті провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3