punctuation'>
27 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 953/16700/21
провадження № 51-2383 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука, громадянина України, реєстрації місця проживання не має,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2024 року
ОСОБА_8 було засуджено
- за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;
- за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності.
2. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 09 травня 2023 року ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 4 місяці.
3. Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та інших заходів забезпечення кримінального провадження.
4. Полтавський апеляційний суд ухвалою від 26 лютого 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 змінив, ухвалив вважати його засудженим:
- за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки;
- за ч. 2 ст. 307 КК та призначити покарання із застосуванням ст. 69-1 КК у виді позбавленні волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;
- за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
5. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 09 травня 2023 року остаточно призначив покарання у виді позбавлення волі на строк на 8 років 4 місяці з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.
6. За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень передбачених: ч. 1 ст. 309 КК, а саме, незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений, без мети збуту; ч. 2 ст. 307 КК, а саме, незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежений, у великих розмірах, та кримінальне правопорушення; ч. 3 ст. 307 КК, а саме, незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежений, в особливо великих розмірах, вчинене повторно.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у цьому суді. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційний суд за наслідками перегляду вироку місцевого суду не дотримався законодавчих вимог щодо форми та змісту судового рішення, а саме, призначаючи ОСОБА_7 додаткове покарання у виді конфіскації майна за умови явного погіршення становища обвинуваченого шляхом збільшення обсягу покарання, усупереч вимогам статей 408, 420, 421 КПК, змінив вирок місцевого суду та постановив рішення у формі ухвали. При цьому, суд належним чином не вмотивував свого рішення з огляду на доводи апеляційної скарги прокурора.
Позиції учасників судового провадження
7. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Захисник та засуджений заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
8. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
9. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
10. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
11. Статтею 412 КПК визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
12. Відповідно до ч. 1 ст. 408 КПК апеляційний суд змінює вирок місцевого суду лише у передбачених цією нормою випадках, коли при цьому не погіршується становище обвинуваченого, та скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках, передбачених ч. 1 ст. 420 КПК.
13. Водночас положеннями ст. 421 КПК передбачено, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
14. Таким чином, системний аналіз статей 408, 420 та 421 КПК вказує на те, що апеляційний суд ухвалює рішення, яким погіршується становище обвинуваченого, у формі вироку, а в решті випадків - у формі ухвали.
15. Колегія суддів вважає слушними доводи касаційної скарги прокурора про те, що апеляційний суд, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді конфіскації майна погіршив становище засудженого, а тому згідно положень ст. 421 КПК мав прийняти рішення у формі вироку, а не ухвали.
16. Так, не погоджуючись з вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості просив вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий вирок. Обґрунтовуючи свою вимогу прокурор, серед іншого, вказував, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 остаточне покарання за ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів лише у виді позбавлення волі, без застосування обов'язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна.
17. Однак суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 задовольняючи частково апеляційну скаргу прокурора та застосовуючи положення ч. 2 ст. 59 КК, постановив ухвалу про зміну вироку місцевого суду.
18. Згідно з положеннями ст. 59 КК конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого за умови вчинення, зокрема, тяжкого та особливо тяжкого корисливого злочину, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.
19. Застосування судом апеляційної інстанції додаткового покарання у виді конфіскації майна є погіршенням правового становища засудженого ОСОБА_7 , оскільки стосується його власності, а тому враховуючи положення статей 420, 421 КПК рішення апеляційного суду мало бути ухвалено у формі вироку, а не ухвали.
20. Таким чином, у цьому кримінальному провадженні апеляційний суд, змінюючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 , не дотримався форми судового рішення, що є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а тому Суд вважає за необхідне на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
21. Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК, які відповідно до ст. 12 КК є тяжким та особливо тяжким злочинами у сфері обігу наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів з метою забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, а також забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, до 25 жовтня 2025 року включно.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3