01 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 447/3117/24
провадження № 51 - 3278 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 04 листопада 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 травня 2025 року щодо нього,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного суду із касаційною скаргою, перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п. 4 ч. 2, ч. 3, ч. 5 зазначеної статті.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, засуджений ОСОБА_4 у касаційній скарзі зазначає про незаконність оскаржуваного судового рішення, при цьому не вказує таких порушень КПК, які з огляду на положення 370, 404, 412, 413, 414 КПК слугували б підставою для їх скасування або зміни.
Натомість, засуджений по суті посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга має містити вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Приписами ст. 436 КПК встановлено, що Суд за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак зміст касаційної скарги не відображає конкретизованої вимоги до суду касаційної інстанції, яка б відповідала повноваженням цього суду, визначеним ст. 436 КПК, за наслідками розгляду касаційної скарги.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить змінити вирок суду першої інстанції, пом'якшити йому міру покарання, однак нічого не вказує про незаконність ухвали апеляційного суду у скарзі, доводів щодо цього рішення не наводить та вимог у прохальній частині касаційної скарги також не ставить.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка засудженого з приводу участі при розгляді його касаційної скарги, з урахуванням положень ч.ч. 1, 7 ст. 336 КПК.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши скаржнику строк для усунення недоліків.
Водночас Суд роз'яснює, що для складання та подання касаційної скарги засуджений може скористатись правничою допомогою. У разі недостатності коштів засуджений може скористатися безоплатною правничою допомогою, звернувшись до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, в порядку ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 04 листопада 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 травня 2025 року щодо нього, залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3