Справа № 199/9026/25
(2/199/4534/25)
іменем України
01.09.2025
м. Дніпро
справа №199/9026/25
провадження № 2/199/4534/25
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Подорець О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр»
відповідач - ОСОБА_1
У червні 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферти) №03.07.2024-100001900 від 03.07.2024, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надав відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн., строком на 140 днів, за процентною ставкою 1,00% за 1 (один) день користування кредитом. Комісія, пов'язана з наданням кредиту -20% від суми кредиту та дорівнює 2 000,00 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 10 000,00 грн. Утім, відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед позивачем не виконав, порушив умови кредитного договору, у результаті чого, станом на 19.11.2024, має заборгованість у розмірі 28 777,26 грн., з яких: 10 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 600,00 грн. - заборгованість за відсотками, 1 177,26 грн. - заборгованість за комісією, 5 000,00 грн. - неустойка.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість у сумі 28 777,26 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 01.07.2025 відкрито провадження у справі та визначено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд (формування та зберігання) судової справи проводиться в змішаній (паперовій та електронній) формі.
Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 04.07.2025, про що свідчить повідомлення Укрпошти про вручення поштового рекомендованого відправлення.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, тому суд на підставі ч. 8 ст.178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 03.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) №03.07.2024-100001900.
Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» надав відповідачу кредит у сумі 10 000,00 грн., строком на 140 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 19.11.2024.Процентна ставка - фіксована у розмірі 1,00% за 1 (один) день користування кредитом; комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 2 000,00 грн.; неустойка: 100,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Кредитний договір (оферта) №03.07.2024-100001900 від 03.07.2024 укладено з відповідачем в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е425.
ТОВ «Споживчий центр» виконав свої зобов'язання за кредитним договором №03.07.2024-100001900 від 03.07.2024, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 10 000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «УПР» від 23.06.2025 за вих. № 123-2306.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у результаті чого має заборгованість у розмірі 28 777,26 грн., з яких: 10 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 600,00 грн. - заборгованість за відсотками, 1 177,26 грн. - заборгованість за комісією, 5 000,00 грн. - неустойка, що підтверджується довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №03.07.2024-100001900 від 03.07.2024, в якій зазначено, що проценти по кредиту нараховані за період з 03.07.2024 по 19.11.2024.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, а отже, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Стаття 550 ЦК України передбачає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів того, що відповідач сплатив заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування заборгованості за порушення грошового зобов'язання, суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку.
Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним зроблено не було.
Підписанням кредитного договору №03.07.2024-100001900 від 03.07.2024 без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з усіма умовами такого договору, а тому суд вважає, що з останнього на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №03.07.2024-100001900 від 03.07.2024 в розмірі 23 777,26 грн., з яких: 10 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 600,00 грн. - заборгованість за відсотками, 1 177,26 грн. - заборгованість за комісією.
В той же час, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за неустойкою в розмірі 5 000,00 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який триває донині.
У зв'язку з вищевикладеним, оскільки позичальник (відповідач) звільняється від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного стану, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 2 001,51 грн. (2 422,40 грн. х 23 777,26 грн. : 28 777,26 грн.).
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №03.07.2024-100001900 від 03.07.2024 в розмірі 23 777 (двадцять три тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 26 коп., яка виникла станом на 19.11.2024 та складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 12 600,00 грн.; 1 177,26 грн. - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 001 (дві тисячі одна) грн. 51 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 01 вересня 2025 року.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження - вул. Саксаганського, буд. 133А, м. Київ, 01032.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 .
Суддя О.Б.Подорець