01 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 903/19/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Волинської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі
за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації
до Маневицької селищної ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про витребування земельної ділянки,
1. Господарський суд Волинської області рішенням від 25.03.2025 задовольнив позов керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації у цій справі та ухвалив витребувати у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0093 площею 13, 5903 га.
2. За результатами здійснення апеляційного перегляду справи, Північно-західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 08.07.2025 рішення господарського суду першої інстанції від 25.03.2025 скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
3. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
4. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду для розгляду касаційної скарги у справі № 903/19/25 визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А. (підтверджується відповідним протоколом від 18.08.2025).
5. Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги у контексті оскаржуваного судового рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у наведеному складі дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури з огляду на таке.
6. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
7. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
8. Тобто, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, що передбачені законом.
9. Приписами пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України унормовано, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
10. Відповідно ж до приписів пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
11. Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
12. За змістом частини 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
13. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
14. Так, предметом позову у даній справі є вимога про витребування майна (спірної земельної ділянки) з чужого незаконного володіння і при цьому вартість цього майна становить 115 746, 97 грн, що становить менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні ГПК України справа № 903/19/25 є малозначною.
15. У поданій касаційній скарзі підставами для оскарження постанови апеляційного суду заступник керівника Волинської обласної прокуратури визначає приписи пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України та підпункти "а" і "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
16. Посилаючись на підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами Волинської області у 2022- 2025 роках ухвалено низку рішень про задоволення позовів прокурора щодо витребування земель лісогосподарського призначення на користь держави, однак у даній справі (за аналогічних фактичних обставин) суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог, що свідчить про наявність різної судової практики у спірних правовідносинах.
17. В свою чергу, посилаючись на підпункт "в" пункт 2 частина 3 стаття 287 ГПК України, скаржник стверджує, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має для скаржника виняткове значення, оскільки результати касаційного перегляду визначатимуть шляхи подальшого виконання прокурором повноважень щодо захисту інтересів держави у сфері охорони земель лісового фонду.
18. Проте, оцінивши наведені скаржником аргументи, Верховний Суд вважає, що вони не підтверджують наявність заявлених у скарзі підстав для відкриття касаційного провадження у цій малозначній справі. Міркування суду касаційної інстанції щодо цього такі.
19. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
20. Водночас суд касаційної констатує, що питання щодо правильності застосовування норм права, яке скаржник піднімає у поданій касаційній скарзі (зокрема пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України) вже вирішено Верховним Судом і висновки щодо такого застосування послідовно повторюються судом касаційної інстанції, зокрема, у постановах від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 05.06.2024 у справі № 913/202/23, від 07.06.2024 у справі № 913/214/23 та від 17.06.2024 у справі № 913/205/23.
21. Сам скаржник у тексті своєї скарги посилається, в тому числі, на згадані постанови; крім цього, висновки Верховного Суду щодо правильного застосування пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України із вказаних постанов, знайшли своє відображення і у тексті оскарженої постанови суду попередньої інстанції.
22. Звідси очевидним є те, що питання права, яке скаржник вкотре піднімає у касаційній скарзі вже вирішено Верховним Судом, а в чому саме полягає фундаментальне значення даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, скаржником не обґрунтовано.
23. Незгода ж скаржника із висновками суду апеляційної інстанції, які базуються на вже наявних висновках Верховного Суду і залежать від фактичних обставин цієї справи - наявності зазначеного прокурором випадку відкриття касаційного провадження у малозначній справі (підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України) не доводять.
24. Крім цього, колегія суддів зазначає, що вжите законодавцем у підпункті "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.
25. В той же час, подана касаційна скарга не містить жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
26. Стосовно ж "виняткового значення" справи для учасника справи, то колегія суддів відмічає, що у даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
27. Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.
28. Крім цього, наведені скаржником у цій частині доводи свідчать про безпідставне ототожнення ним інтересів прокуратури, як органу державної влади з інтересами держави та суспільства в цілому та є намаганням прокурора діяти у спірних правовідносинах в якості альтернативного суб'єкта звернення до суду.
29. За викладеного суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга заступника керівника Волинської обласної прокуратури не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а відтак умов допуску цієї справи до касаційного оскарження скаржником не дотримано.
30. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
31. У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
32. При цьому, варто враховувати, що використання судом касаційної інстанції оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики.
33. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 903/19/25, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 903/19/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.