01 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10753/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Власова Ю.Л., Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітбуд-2001» (далі - ТОВ «Монолітбуд-2001», скаржник)
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітбуд-2001»,
третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВГО Груп»,
про стягнення заборгованості,
ТОВ «Монолітбуд-2001» 14.08.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі №910/10753/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Крім того, до касаційної скарги скаржник додав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/10753/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
До Верховного Суду 21.08.2025 через Електронний суд від ТОВ «Монолітбуд-2001» надійшло клопотання про зупинення виконання рішень суду, у якому просить зупинити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/10753/24 до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Зупинити виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі №910/10753/24 до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Зупинити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі №910/10753/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
ТОВ «Монолітбуд-2001» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях не були враховані висновки Верховного Суду викладені у постановах від 03.11.2023 у справі №910/13599/21, від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, від 14.05.2024 у справі №910/8652/23, від 16.05.2018 у справі №449/1154/14, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 16.03.2020 у справі №910/1162/19, від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 05.02.2020 у справі №904/2082/19, від 21.09.2019 у справі №917/1489/18, від 02.10.2012 у справі №3-42гс12, від 21.12.2020 у справі №916/499/20 15, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 11.08.2020 у справі №910/4919/19, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21 щодо, застосування статей 526, 632, 843, частини п'ятої статті 844, статей 847, 848, 853, 882 Цивільного кодексу України, умов договорів субпідряду щодо порядку приймання-передачі робіт та наявне в матеріалах справи електронне листування не дослідили та інших зазначених скаржником у касаційній скарзі постанов.
Скаржник у касаційній скарзі з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та частину третю статті 310 ГПК України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції, не досліджено зібраних у справі доказів. Прийняті судові рішення не відповідають критеріям законності та обґрунтованості встановленим статтею 236 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення справи судами.
Отже, зазначені скаржником підстави за пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та частини першої статті 310 ГПК України у касаційній скарзі не є очевидно неприйнятним.
Також ТОВ «Монолітбуд-2001» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає на відсутності висновку Верховного Суду щодо питань, а саме:
чи може сам по собі лист, наданий однією зі сторін договору підряду (субпідряду), бути належним доказом заборгованості та підставою для стягнення коштів за тристороннім договором субпідряду в розмірі, що перевищує встановлений сторонами розмір твердого кошторису?
чи може сам по собі лист, наданий однією зі сторін договору підряду (субпідряду), бути належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг, здійснення будівельно-монтажних робіт тощо)?
Проте, скаржник, не зазначає щодо якої конкретно норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Отже, скаржник зазначивши пункт 3 частини другої статті 287 ГПК як підставу для подання касаційної скарги і питання не зазначає щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Верховний Суд роз'яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Перевіривши дотримання строку подання касаційної скарги на відповідність вимогам статті 288 ГПК України, Верховний Суд встановив таке.
Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення; строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржену постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №910/10753/24 прийнято 02.07.2025, повний текст її підписано 14.07.2025 а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України та частини четвертою статті 116 ГПК України, припадає на 04.08.2025 (понеділок).
Касаційну скаргу подано скаржником до Верховного Суду 14.08.2025 через Електронний суд, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 02.07.2025.
Верховний Суд констатує, що з огляду на приписи частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга ТОВ «Монолітбуд-2001», зокрема, на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі №910/10753/24 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.
У клопотанні скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що:
повний текст оскаржуваної постанови надіслано скаржнику 15.07.2025 через систему «Електронний суд»;
фактично ТОВ «Монолітбуд-2001» постанову отримало 08.08.2025 з огляду на те, що директор ТОВ «Монолітбуд-2001» з 15.07.2025 до 07.08.2025 включно перебував у щорічній відпустці, на підтвердження чого додається наказ ТОВ «Монолітбуд-2001» про надання відпустки від 01.07.2025 та 08.08.2025 після виходу на роботу по завершенню вказаної відпустки директор ТОВ «Монолітбуд-2001», на думку скаржника, фактично отримав оскаржувану постанову через систему «Електронний суд» та ознайомився з нею, одразу ж оплатив судовий збір;
директор ТОВ «Монолітбуд-2001» з'ясував, що представник ТОВ «Монолітбуд-2001», адвокат Груба Дмитро Ігорович з 11.07.2025 до 18.08.2025 перебував у терміновому відрядженні в м. Нікополь разом з колегами для фіксації шкоди, завданої внаслідок збройної агресії і буде мати технічну можливість представити інтереси ТОВ «Монолітбуд-2001» тільки після 18.08.2025, на підтвердження чого додає наказ Адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» про відрядження працівників від 09.07.2025, а саме адвокатів Трохимчука Олега Івановича, Грубу Дмитра Ігоровича, Шевченко Дениса Олександровича, Кізленко Вадима Андрійовича;
скаржник зазначає, що Нікопольська міська територіальна громада є територією активних бойових дій, відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зв'язок з адвокатом був обмежений та непостійний;
директор ТОВ «Монолітбуд-2001» не має можливості самостійно здійснювати представництво інтересів товариства у цій справі, адже, по-перше, не є спеціалістом в галузі права та не має спеціальних знань для цього, по-друге, є іноземним громадянином (Республіки В'єтнам), який в достатній мірі не володіє українською мовою та знову ж таки необхідними знаннями у галузі українського права, по-третє, через хронічну хворобу періодично втрачає працездатність та вимушений проходити лікування, на підтвердження чого скаржник додає Консультаційний висновок спеціаліста від 12.08.2025;
враховуючи, що іншого представника, який міг би представляти інтереси ТОВ «Монолітбуд-2001» в цій справі, зокрема, підготувати та направити касаційну скарги товариство не мало, директор ТОВ «Монолітбуд-2001» невідкладно знайшов іншого адвоката - Лазорка Юрія Михайловича, з яким наступного ж робочого дня (11.08.2025) уклав відповідний договір про надання правничої допомоги на підтвердження чого додає договір про надання правової допомоги від 11.08.2025;
Адвокат Лазорко Ю.М. невідкладно 11.08.2025 приступив до ознайомлення з матеріалами справи та підготував вказану касаційну скаргу.
За таких обставин, скаржник, вважає, що відповідно до наданих разом із цим клопотанням доказів, товариство було обмежене у можливостях подати підписані уповноваженою особою касаційні скарги в установлений процесуальним законом строк для касаційного оскарження, а пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з поважних причин, а тому просить Суд поновити строк подачі касаційної скарги, зокрема, на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 зі справи №910/10753/24.
Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі №910/10753/24, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Пункт 1 частини четвертої статті 290 ГПК України передбачає, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Верховний Суд виходить з того, що від дати отримання рішення суду відраховується строк на касаційне оскарження, який суд може поновити за частиною другою статті 288 ГПК України.
Відповідно до приписів статей 6, 61, 242 ГПК України:
- у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система;
- позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів;
- Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції;
- суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);
- електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу;
- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку;
- особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;
- у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення; за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді;
- днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення;
- якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІТС) чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення;
- якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє;
- представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Отже, виходячи з вище викладеного Суд констатує, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тоді як, зокрема, адвокати, юридичні особи зобов'язані зареєструвати електронні кабінети, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Верховний Суд відзначає, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі №910/10753/24 представником скаржника був Груба Д.І.
Суд, звертає увагу скаржника на те, що за інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП «ДСС» документ в електронному вигляді: ст. 282 ГПК Постанова (повний текст) від 02.07.2025 у справі №910/10753/24 (суддя Євсіков О.О.) надіслано в Електронний кабінет одержувача: (1) Груба Дмитро Ігорович та (2) ТОВ «Монолітбуд-2001» й доставлено в Електронний кабінет одержувачів 15.07.2025 о 00:56 та 00:54 відповідно.
За таких обставин, скаржник, з урахуванням приписів статей 116, 242 ГПК України, мав право на поновлення строку за приписами частини другої статті 288 ГПК України до 04.08.2025 (включно) шляхом подання касаційної скарги разом з клопотанням про його поновлення за приписами частини другої статті 288 ГПК України, адже копію судового рішення вручено як представнику ТОВ «Монолітбуд-2001» - адвокату так і ТОВ «Монолітбуд-2001» про, що зазначено вище.
Проте скаржник звернувся до Суду, як вказано вище 14.08.2025 через Електронний суд, з пропуском двадцятиденного строку протягом якого мав право на його поновлення за частиною другою статті 288 ГПК України, який обраховується від 15.07.2025 - дати одержання скаржником повного тексту постанови саме у його Електронний кабінет та закінчився 04.08.2025.
Втім скаржник фактично дату отримання повного тексту оскаржуваної постанови вказує 08.08.2025 - дата виходу директора з відпустки та неможливістю адвоката.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
В контексті викладеного суд зазначає, що згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно з частиною першою статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою, і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення, як за допомогою контакт-центру суду, так і за допомогою ЄДРСР.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об'єктивними і не можуть залежати від суб'єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження в даному випадку.
Доводи наведені у клопотанні про поновлення строку, що строк для подання скарги скаржником пропущений, у зв'язку з тим, що:
представник ТОВ «Монолітбуд-2001» - адвокат Груба Дмитро Ігорович з 11.07.2025 до 18.08.2025 перебував у терміновому відрядженні, а зв'язок з адвокатом був обмежений та непостійний через те, що Нікопольська міська територіальна громада є територією активних бойових дій;
постанову фактично отримано 08.08.2025 з огляду на те, що директор ТОВ «Монолітбуд-2001» з 15.07.2025 до 07.08.2025 включно перебував у щорічній відпустці, -
Судом оцінюються критично, оскільки:
відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;
за приписами абзацу другого статті 11 та абзацу другого статті 19 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року від 09.06.2017 року (зі змінами, затвердженими З'їздом адвокатів України 2019 року від 15.02.2019) адвокат зобов'язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення; адвокат інформує клієнта щодо ведення дорученої йому справи, у тому числі щодо правової позиції у справі, а враховуючи, що зв'язок з адвокатом хоч й був обмежений та непостійний як стверджує скаржник, Суд констатує, що адвокат та скаржник перебували на зв'язку, тоді як зазначення того, що Нікопольська міська територіальна громада є територією активних бойових дій цього не спростовує, за відсутності доказів того, що там був відсутній зв'язок, а беручи до уваги те, що адвокатом отримано в Електронному кабінеті оскаржувану постанову, доступ до Електронного кабінету відбувається цілодобово та з буд-якого місця, адвокат Груба Д.І мав можливість повідомити ТОВ «Монолітбуд-2001» про складання 14.07.2025 повного тексту оскаржуваної постанови, що надійшла 15.07.2025 до його Електронного кабінету, а враховуючи приписи статті частини сьомої статті 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє, при цьому, Груба Д.І. є адвокатом Адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери», від так правничу допомогу юридичній особі надавало адвокатське об'єднання, звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення. Доказів відсутності інтернет зв'язку чи іншого зв'язку з адвокатом/адвокатським об'єднанням не надано.
Крім того, скаржник зазначаючи, що директор перебував у відпустці не зазначає чи здійснювало господарську діяльність чи ні ТОВ «Моноліт-2001» у період перебування директора з 15.07.2025 до 07.08.2025 у відпустці та відповідно й не надає відповідних доказів.
Отже, як неможливість повідомлення адвокатом ТОВ «Монолітбуд-2001» щодо наявності повного тексту оскаржуваного судового рішення, так і відсутність виконуючого обов'язки директора та іншої особи, яка мала доступ до Електронного кабінету ТОВ «Монолітбуд-2001» у період відпустки директора з 15.07.2025 до 07.08.2025 має бути доведена суду доказами відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості тоді, як враховуючи, що скаржником зазначено про зв'язок з адвокатом та не зазначено того, що ТОВ «Монолітбуд-2001» у період відпустки директора з 15.07.2025 до 07.08.2025 не мало виконуючого обов'язки директора товариства чи іншої особи, яка мала доступ до Електронного кабінету або не здійснювало господарської діяльності, доказів на підтвердження цих обставин не навів та не надав, тоді як посилання на те, що директор не мав можливості самостійно здійснювати представництво інтересів товариства у цій справі за вище викладених обставин є внутрішньою діяльністю ТОВ «Монолітбуд-2001. Відтак твердження щодо фактичного ознайомлення з оскаржуваною постановою у цій справі 08.08.2025 містять загальний абстрактний характер.
Отже, скаржником не наведено причин з відповідним підтвердженням, що заважали йому звернутися до Суду, у межах строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду ухваленої 02.07.2025 у цій справі до 04.08.2025 за частинами першою та другою статті 288 ГПК України так і з 05.08.2025 до 14.08.2025 за частиною третьою статті 288 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява №11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 №3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У справі «Устименко проти України» (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
З огляду на викладене колегія суддів визнає неповажними причини, наведені скаржником в обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі №910/10753/24, оскільки скаржником не доведено, неможливість повідомлення адвокатом ТОВ «Монолітбуд-2001» та/або адвокатським об'єднанням щодо наявності повного тексту оскаржуваного судового рішення, так і те, що ТОВ «Монолітбуд-2001» у період відпустки директора з 15.07.2025 до 07.08.2025 не мало виконуючого обов'язки директора товариства чи іншої особи, яка мала доступ до Електронного кабінету або не здійснювало господарської діяльності, доказами, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості, а враховуючи, що скаржником зазначено про зв'язок з адвокатом та не зазначено того, що ТОВ «Монолітбуд-2001» у період відпустки директора з 15.07.2025 до 07.08.2025 не мало виконуючого обов'язки директора товариства чи іншої особи, яка мала доступ до Електронного кабінету та/або не здійснювало господарської діяльності, доказів на підтвердження обставин не навів та не надав, тоді як посилання на те, що директор не мав можливості самостійно здійснювати представництво інтересів товариства у цій справі є внутрішньою діяльністю ТОВ «Монолітбуд-2001.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів.
Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ «Монолітбуд-2001» підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом:
- надання касаційної скарги в новій редакції та зазначити щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах;
- надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі №910/753/24 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи статтю 291 ГПК України відповідно до якої особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки або повернення скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, або відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а отже, заявлене клопотання щодо зупинення виконання рішень у справі розглядатиметься після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітбуд-2001» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі №910/10753/24 - залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Монолітбуд-2001» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через Електронний суд або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Монолітбуд-2001», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя Ю. Власов
Суддя І. Колос