8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2357/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м Харків
до фізичної особи ОСОБА_1 , Харківська область, Куп'янський район, село Кучерівка
про стягнення 23399,41 грн
без виклику учасників справи
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 , відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60847 від 01.01.2019 у сумі 21537,49 грн, заборгованість по нарахуванням 3% річних у сумі 332,77 грн та інфляційні втрати у сумі 1529,15 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Частинами 6-8 статті 176 ГПК України визначено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 10.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 10.07.2025 направлялась судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, відповідно до акту, складеного Господарським судом Харківської області від 10.07.2025, про неможливість відправки кореспонденції у зв'язку з призупиненням АТ "Укрпошта" приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв'язку у зв'язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України до поштового відділення 63781 ухвалу суду від 10.07.2025 не відправлено.
У відповідності до приписів частини 1 статті 12-1 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" господарським судом було повідомлено відповідачів у справі про розгляд даного спору через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у зв'язку з чим, з опублікуванням такого оголошення відповідачі вважаються повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.
Також суд зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення являється день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси
Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч.ч. 1,2 ст.3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2357/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
На підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Отже, судом вчинено всіх можливих та необхідних заходів для належного повідомлення відповідача - фізичну особу ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі № 922/2357/25 й забезпечення можливості відповідачу скористатись своїми процесуальними правами та висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань.
Однак, відповідач - фізичну особу ОСОБА_1 ні в установлений судом строк, ні станом на день прийняття судом даного рішення не подав до суду відзиву на позовну заяву, заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та жодних доказів в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, а також не подав інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань, на зв'язок із судом будь-яким чином не вийшов.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком учасника справи, а отже не може бути підставою для невиправданого безкінечного затягування судового розгляду справи.
За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 та ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на вчинення судом всіх можливих і необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд судом даної справи, та враховуючи, що суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов'язком) відповідача, а отже не може бути підставою для невиправданого безкінечного затягування судового розгляду справи, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для прийняття обґрунтованого і законного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем до позовної заяви, суд встановив таке.
У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268.
ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.
Варто зауважити, що до 01.01.2019 функцію з розподілу електричної енергії та функцію постачання електричної енергії здійснювало Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго").
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Частиною 1 статті 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Абзацом п'ятим пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
У відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Виходячи з вищезазначеного, під час здійснення заходів з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії АТ "Харківобленерго" (колишній постачальник) передало ПрАТ "Харківенергозбут" (теперішній постачальник) персональні дані побутових та малих непобутових споживачів. До таких даних входили відомості саме щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Таким чином, у зв'язку з передачею персональних даних про побутових та малих непобутових споживачів від колишнього постачальника АТ "Харківобленерго", договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60847 від 01.01.2019 (далі - договір № 60847) був укладений ПрАТ "Харківенергозбут" саме із ФОП ОСОБА_1 на підставі фактичного споживання електричної енергії та сплат за спожиту електричну енергію (докази оплати додані до позовної заяви).
Надалі, позивачем було здійснено безкоштовний запит до сайту Міністерства Юстиції України та отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що на момент подання позову до суду ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність 13.06.2023 року, про що свідчить запис №2004750060005007152.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до ч. ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання у відповідача із втратою його статусу як ФОП - не припинились.
Позивач зазначає, що вказаний у позовних вимогах період заборгованості за спожиту електричну енергію (листопад 2022 року) входить до періоду, коли ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність. Крім того, відповідно до п. 13.8 Договору № 60847 Споживач зобов'язується у місячний строк повідомити Постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених у заяві-приєднання. Однак, ОСОБА_1 не зверталась до Товариства з повідомленням про припинення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим Договір № 60847 продовжує діяти із зазначенням у ньому Споживача як ФІізична особа-підприємець ОСОБА_1, а не як фізична особа.
Отже, Товариство не може самостійно внести зміни до Договору № 60847 щодо відомостей Споживача, допоки останній самостійно не звернеться із даним питанням до ПрАТ "Харківенергозбут".
Враховуючи характер спірних правовідносин та зважаючи на те, що за суб'єктним складом сторони процесу (позивач та відповідач) є юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, що зумовлює виникнення між сторонами правовідносин, які пов'язані із здійсненням господарської діяльності суб'єктів господарювання, тому спір є господарсько-правовим та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14 144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 05 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19).
ПРАТ "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Також згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268 (далі - Постанова), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Отже, ураховуючи наведені приписи, та те, що ОСОБА_1 було фактично спожито електричну енергію та наявні оплачені рахунки за спожиту електроенергію - договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним на умовах Договору № 60847 від 01.01.2019, дані про якого передані від попереднього постачальника АТ "Харківобленерго".
Згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (у редакції чинній до 19.06.2024).
У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Отже, розрахунки за спожиту електроенергію відповідача проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго".
ОСОБА_1 приєдналася до умов договору № 60847 від 01.01.2019 на умовах Комерційної пропозиції № 1 від 01.01.2019 для малих непобутових споживачів (далі - Комерційна пропозиція № 1).
Порядок розрахунків за договором № 60847 визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 1, яка є невід'ємним додатком до Договору.
Згідно п. 2.1 договору № 60847 Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.8 договору № 60847 розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.9 та п. 5.13 договору № 60847 передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника, Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника.
Умовами п. 3 Комерційної пропозиції № 1, передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичний обсяг відпущеної електричної енергії якого за попередній період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період.
Розрахунок суми попередньої оплати здійснюється Споживачем шляхом множення чинної у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію, що включає в себе ціну на постачання електричної енергії і розподіл електричної енергії на фактичний обсяг відпущеної електроенергії за відповідний попередній період. Попередня оплата здійснюється Споживачем самостійно до початку найближчого наступного розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію, в тому числі за послугу з розподілу електричної енергії.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується Споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 6.2 договору № 60847 Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Пунктом 4 Комерційної пропозиції № 1, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду.
Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано рахунки за електричну енергію:
- надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії станом на 01.11.2022 складає - 399,95 грн згідно платіжної інструкції №@2PL328786 від 23.02.2022 (додано до позовної заяви);
- за листопад 2022 року на суму разом з ПДВ 21937,44 грн відповідачем за листопад 2022 року спожито 3594 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2022 року було направлено Споживачу засобами поштового зв'язку 17.09.2024. Строк оплати рахунку до 24.09.2024.
Станом на 01.04.2025 сума заборгованості за спожиту електричну енергію за листопад 2022 року по договору № 60847 від 01.01.2019 складає 21537,49 грн.
Для додаткового підтвердження інформації про обсяги спожитої відповідачем електричної енергії в спірні періоди представником Товариства було направлено адвокатський запит до Акціонерного товариства "Харківобленерго".
У відповідь на який АТ "Харківобленерго" надано інформацію про обсяги розподіленої електричної енергії по Споживачу ФОП ОСОБА_1 за період листопад 2022 року та докази, які їх підтверджують.
Пунктом 9.1 договору № 60847 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Умовою п. 7 Комерційної пропозиції № 1 передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
ПРАТ "Харківенергозбут" як Постачальник, виконав свої зобов'язання по договору у повному обсязі, проте відповідачем умови договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки не виконано, внаслідок чого відповідачу нараховано 3% річних та інфляційні втрати з яких:
- 332,77 грн 3% річних за період з 25.09.2024 по 31.03.2025 станом на 01.04.2025;
- 1529,15 грн інфляційні втрати за період з листопада 2024 року по березень 2025 року станом на 01.04.2025.
Рахунки на оплату 3 % річних, інфляційних втрат та Акт звіряння розрахунків станом на 01.04.2025 надіслано засобами поштового зв'язку. Відповідачем на сьогодні не сплачені зазначені нарахування із 3% річних та інфляційних втрат.
Загальна сума заборгованості відповідача за договором № 60847 від 01.01.2019 станом на 01.04.2025 становить 23399,41 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 ЦК України).
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначений обов'язок споживача сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії на суму 21537,49 грн, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення процентів річних у розмірі 332,77 грн та інфляційних втрат у розмірі 1529,15 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог, як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 714 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ: 42206328) заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60847 від 01.01.2019 у сумі 21537,49 грн на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ "Ощадбанк" НОМЕР_2 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328, заборгованість по нарахуванням 3% річних у сумі 332,77 грн, інфляційні втрати у сумі 1529,15 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн на ХОУ АТ "Ощадбанк" НОМЕР_3 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "02" вересня 2025 р.
Суддя Л.В. Шарко