Рішення від 01.09.2025 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2025 р. м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/1587/25)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Лавренюк Т.А. , Хотенець П.В.

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи

в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАР 2024" (02000, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51, код ЄДРПОУ 33815411)

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Завод імені В.О Малишева", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАР 2024", в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість в розмірі 61 167,30 грн. , яка складається з суми основного боргу за договором № 136дп від 20.02.2019 в розмірі 27 308,05 грн., суми основного боргу за договором № 295дп від 23.04.2019 в розмірі 136,78 грн. , 3 % річних в сумі 2 676,41 грн. , інфляційного збільшення в сумі 14 491,48 грн. та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 16 554,58 грн.

Також позивач у позовній заяві просить покласти на відповідачів судові витрати у справі у розмірі 2422,40 грн.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Лавренюк Т.А.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 1587/25 від 09.05.2025) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Лавренюк Т.А.

Враховуючи перебування судді Усатого В.О. з 09.05.2025 по 20.05.2025 включно у відрядженні, з 21.05.2025 по 23.05.2025 включно у відпустці, з 26.05.2025 по 28.05.2025 включно на навчанні, з 03.06.2025 по 11.06.2025 включно на лікарняному, а судді Лавренюк Т.А. з 29.05.2025 по 09.06.2025 включно у відрядженні, ухвалу у даній справі постановлено у перший день роботи колегії суддів, а саме 12.06.2025.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив, що позовну заяву подано з додержанням вимог статей 20, 27-30, 162, 164, 172 ГПК України.

Ухвалою суду від 12.06.2025 прийнято позовну заяву (вхідний номер 1587/25 від 09.05.2025) Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАР 2024" до розгляду в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Відкрито провадження у справі № 5023/10655/11 (922/1587/25). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відзивів. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам надати суду.

Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" вищевказану ухвалу суду направлено до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАР 2024" 12.06.2025 після 17 години.

Частиною шостою статті 242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду від 12.06.2025 отримана відповідачем 13.06.2025, з огляду на що строк на подання до суду відзиву на позовну заяву - до 30.06.2025 включно (з урахуванням того, що 28.06.2025 - 29.06.2025 вихідні дні).

Суд звертає увагу на те, що на адресу Господарського суду Харківської області відповідач відзив на позовну заяву Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

У даному випадку клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи до суду не надходило.

Згідно з частиною 8 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 1 статті 248 ГПК України).

Судом надано можливість учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи, що суддя Хотенець П.В в період з 05.08.2025 по 27.08.2025 включно перебував у відпустці, суддя Лавренюк Т.А в період з 15.08.2025 по 29.08.2025 включно перебувала у відпустці, рішення у даній справі ухвалено у перший робочий день колегії суддів, а саме 01.09.2025.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

20.02.2019 між Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" (Орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДХ", яке нині змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАР 2024" (Орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до держаної власності №133дп ( далі - Договір оренди).

Відповідно до п.5.9 Договору оренди орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти с Орендодавцем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого майна у тому числі на компенсацію з оплати обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до тарифів, встановлених для такої групи споживачів.

20.02.2019 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДХ" (Орендар) було укладено Договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання нерухомого майна №136дп.

Відповідно до п. 1.1 Договору №136дп орендодавець забезпечує обслуговування та експлуатацію індивідуально визначеного державного майна - нежитлового приміщення виробничого будинку, Автоматизована прохідної (Балашовська), літ."Е/3-3", інвентарний номер №000534d, загальною площею - 173,1м2, за адресою: м.Харків, вул.Плеханівська, 126, що перебуває на балансі Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева", в Орендар бере участь у витратах Орендодавця по виконанню вказаних послуг пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Орендодавцем за цим Договором та інших обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору №136дп оплата експлуатаційних послуг на утримання будівлі, компенсацію з оплати обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством та надання комунальних послуг встановлюється згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору. Оплата експлуатаційних послуг на утримання будівлі та сплата земельного податку та інших обов'язкових платежів до бюджету та державних фондів цільового призначення, вноситься Орендарем на рахунок орендодавцю, не пізніше 12 числа кожного місяця наступного за розрахунковим на підставі акту наданих послуг, підписаного обома сторонами, та рахунку-фактури. Оплата експлуатаційних послуг на утримання будівлі здійснюється до моменту повернення орендарем орендованого майна орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.

Згідно з вимогами п. 3.2.3 Договору № 136дп орендар зобов'язаний своєчасно вносити плату за надані експлуатаційні послуги на утримання майна.

Згідно з п. 5.1 Договору №136дп за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цими Договорами.

Згідно з п. 5.2 Договору №136дп у разі неналежного виконання грошового зобов'язання, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до сплати суми за кожен день порушення.

Відповідно до п.6.1 Договору цей Договір укладено на підставі Договору оренди №133 від 20.02.2019р. терміном з 20.02.2019р. до 20.01.2022р.

Згідно з п.6.3 Договору №136дп Договір може бути розірвано достроково за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду.

Відповідно до п.6.4 Договору №136дп Договір вважається пролонгованим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, якщо за місяць до закінчення договору оренди Майна не було письмово заявлено про припинення його дії однією із Сторін.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №136дп, види оплат за Договором поділяються, зокрема, на 1) плата за надані орендні послуги в тому числі: а) експлуатаційні відшкодування; б) відшкодування плати з податку на землю; в) відшкодування плати з податку на нерухомість; 2) енергопостачання, 3) водопостачання, 4) каналізація, 5) опалення.

Як зазначає позивач, заява відповідача про не продовження Договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання нерухомого майна №136дп позивачу не надходила. Позивач також не заявляв про припинення дії Договору про відшкодування. Отже, Договір про відшкодування вважається пролонгованим за відсутністю письмових заяв сторін про припинення договору.

Також,23.04.2019 між Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" (Виконавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАР 2024", (Споживач) було укладено Договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення №295дп (далі - Договір постачання).

Відповідно до п.1.1 Договору постачання Виконавець зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води відповідно до режиму роботи підприємства у кількості 25м3/місяць і водовідведення через каналізаційні мережі Виконавця в об'ємах спожитої ним холодної води, а також стічні води, що находять в каналізацію під час атмосферних опадів за адресою: вул.Плеханівська, 126, м.Харків (нежитлове приміщення виробничого будинку

Згідно з п.2.3 Договору постачання споживач здійснює 100% (сто відсоткову) попередню оплату Виконавцю за надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Вартість послуг з водопостачання та водовідведення визначається фактичними об'ємами водоспоживання (наданих споживачу), а також кількістю стічних вод, що надходять в каналізацію під час атмосферних опадів. Розрахунки за послуги з водовідведення здійснюються передплатою не пізніше 5-го числа поточного місяця в розмірі 100% об'єму водоспоживання і дощових стоків попереднього місяця. Різниця між вартістю за фактичний об'єм спожитих послуг з водоспоживанням і передплатою повинна бути оплачена Споживачем до 15 числа поточного місяця, згідно актів наданих послуг.

Відповідно до п.3.2.1 Договору про постачання встановлено обов'язок Споживача здійснювати оплату в установлений Договором строк.

Згідно з п.6.1 Договору про постачання цей договір набирає чинності з дгя його підписання та діє до 31.12.2019. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення цього строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність зміни умов Договору.

Як зазначає позивач, письмових заяв від ТОВ "ПАР 2024" про розірвання або необхідність зміни умов Договору не надходило, Договір про постачання вважається пролонгованим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Так, відповідачем отримані власноруч з проставленою печаткою та підписом Акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №ДП-0002580 від 31.12.2021, №ДП-0000134 від 31.01.2022 та №ДП-0000272 від 28.02.2022 і рахунки - фактури №ДП-0002356 від 31.12.2021, №ДП-0000134 від 31.01.2022 та "ДП-0000271 від 28.02.2022 з відшкодування витрат на електроенергію.

Також, у зв'язку з відмовою відповідача особисто отримувати Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №ДП-0000320 від 31.03.2022 і рахунок - фактуру за №ДП-0000298 від 31.03.2022 з постачання холодної води за березень йому 18.11.2024 листом №002-16/015/6045 було направлено зазначені документи у двох примірниках за березень 2022 на суму 136,78 грн.

Проте, вищезазначений лист повернувся 14.12.2024 за закінченням терміну зберігання, що підтверджується конвертом з довідкою АТ "Укрпошта" про причини повернення/досилання.

Як зазначає позивач у своєму позову, в добровільному порядку заборгованість за договором №136дп від 20.02.2019 в розмірі 27 308,05 грн. та договором №295дп від 23.04.2019 в розмірі 136,78 грн., відповідачем не сплачено, що і стало приводом звернення Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАР 2024", про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАР 2024" заборгованості в розмірі 61 167,30грн., яка складається з: суми основного боргу за договором №136дп від 20.02.2019 в розмірі 27 308,05 грн., суми основного боргу за договором №295дп від 23.04.2019 в розмірі 136,78 грн., 3% річних в сумі 2 676,41 грн., інфляційного збільшення в сумі 14 491,48 грн., та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 16 554,58 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписами ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.4,5. Методики розрахунку орендної плати за державне майно та затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №630 від 28.04.2021 , в редакції чинної на момент укладання сторонами Договору, до плати за оренду іншого окремого індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладеного договору зобов'язується надавати орендарю балансоутримувач. Відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю здійснюється відповідно до договору, укладеного між балансоутримувачем та орендарем, примірна форма якого затверджується Фондом державного майна.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відшкодування витрат на електроенергію за грудень 2021 року становить 16 383,36 грн., про що було виставлено рахунок-фактуру №ДП-0002356 від 31.12.2021 та підтверджується актом №ДП-0002580 здачі-приймання робіт (надання послуг). Відшкодування витрат на електроенергію за січень 2022 року становить 6167,75 грн., про що було виставлено рахунок-фактуру №ДП-0000134 від 31.01.2022 та підтверджується актом №ДП-0000134 здачі-приймання робіт (надання послуг). Відшкодування витрат на електроенергію за лютий 2022 року становить 4756,94 грн., про що було виставлено рахунок-фактуру №ДП-0000271 від 28.02.2022 та підтверджується актом №ДП-0000272 здачі-приймання робіт (надання послуг). Надання послуг з постачання холодної води та послуги з водовідведення за березень 2022 року становить 136,78 грн., про що було виставлено рахунок-фактуру №ДП-0000298 від 31.03.2022 та підтверджується актом №ДП-0000320 здачі-приймання робіт (надання послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримані власноруч з проставленою печаткою та підписом Акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №ДП-0002580 від 31.12.2021, №ДП-0000134 від 31.01.2022 та №ДП-0000272 від 28.02.2022 і рахунки - фактури №ДП-0002356 від 31.12.2021, №ДП-0000134 від 31.01.2022 та "ДП-0000271 від 28.02.2022 з відшкодування витрат на електроенергію у розмірі 27 308,05.

Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №ДП-0000320 від 31.03.2022 і рахунок - фактуру за №ДП-0000298 від 31.03.2022 з постачання холодної води за березень були направлені на адресу відповідача 18.11.2024 листом №002-16/015/6045 у двох примірниках за березень 2022 на суму 136,78 грн.

Проте, вищезазначений лист повернувся 14.12.2024 за закінченням терміну зберігання, що підтверджується конвертом з довідкою АТ "Укрпошта" про причини повернення/досилання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст.627,628,629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов'язку за договором у заявлений позивачем період та/або спростовували б суму заявленого боргу.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за довгором №136дп від 20.02.2019 розмірі 27 308,05 грн. та договором №295дп від 23.04.2019 в розмірі 136,78 грн. є законними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення 2 676,41 грн. 3 % річних та 14 491,48 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2676,41 грн. 3 % річних та 14 491,48 грн. інфляційних втрат.

Так, приписами ст. 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд враховує, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки, з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 2676,41 грн. - 3 % річних та 14 491,48 грн. - інфляційних втрат.

Щодо вимог про стягнення 16 554,58 грн. пені, суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст. ст.549,611,625 ЦК України.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з п. 5.2 Договору №136дп у разі неналежного виконання грошового зобов'язання, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до сплати суми за кожен день порушення.

Відповідно до п.4.2 Договору №295дп про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення споживач несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки, з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 16 554,58 грн. - пені.

У відповідності до ч.1ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. покладає на відповідача.

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАР 2024" (02000, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51, код ЄДРПОУ 33815411) на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) заборгованість в розмірі 61 167,30 грн. , яка складається з суми основного боргу за договором № 136дп від 20.02.2019 в розмірі 27 308,05 грн., суми основного боргу за договором № 295дп від 23.04.2019 в розмірі 136,78 грн. , 3 % річних в сумі 2 676,41 грн. , інфляційного збільшення в сумі 14 491,48 грн. та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 16 554,58 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАР 2024" (02000, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51, код ЄДРПОУ 33815411) на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, б. 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАР 2024" (02000, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51, код ЄДРПОУ 33815411).

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/

Рішення складено та підписано 01.09.2025.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий Т.А. Лавренюк П.В. Хотенець