адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
13.08.2025 Справа № 917/101/24
За позовною заявою Фермерського господарства "Еко - Край", вул. Харківська, 11А, с. Засулля, Лубенський район, Полтавська область, 37552
до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ", вул. Леоніда Каденюка, 34, Піски, Миргородський район, Полтавська область, 37233
про стягнення 7 119 000,00 грн.
Суддя Погрібна С.В.
Секретар судового засідання Сорока Є.С.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи. Фермерське господарство "Еко - Край" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" про стягнення 7 119 000,00 грн попередньої оплати за Договором купівлі-продажу № 28-12/2020.
Ухвалою суду від 25.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.02.2024, 10:00.
23.02.2024 за вх. № 321/24 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" до Фермерського господарства "Еко-Край" про визнання договору купівлі-продажу № 28-12/2020 від 28 грудня 2020 року недійсним; визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити строк для подачі зустрічної позовної заяви про визнання Договору купівлі-продажу № 28-12/2020 від 28.12.2020 року недійсним.
Ухвалою від 29.02.2024 суд повернув Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" зустрічну позовну заяву.
28.03.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 4249, 4262), у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання, а також представник відповідача подав відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення пропущених строків на його подачу (вх. № 4250, 4261, 4260).
Ухвалою від 28.03.2024 суд прийняв відзив Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" та продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів відклав підготовче засідання на 25.04.2024, 10:30.
29.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 4341), яка прийнята судом до матеріалів справи.
Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі та клопотання про зупинення розгляду справи (вх. № 5739, 5741 від 24.01.2024), з підстав зазначених в клопотанні.
25.04.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 5785).
Ухвалою від 25.04.2024 суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, відклав підготовче засідання на 28.05.2024, 10:00.
Ухвалою суду від 28.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до удового розгляду по суті на 01.08.2024, 11:00.
01.08.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх. № 10416), долучення доказів до матеріалів справи, витребування у відповідача оригіналу Протоколу №41/20 позачергових Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ЧБГ" від 24.12.2020 для огляду в засіданні.
Від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 10440 від 01.08.2024).
В судовому засіданні 01.08.2024 судом оголошено перерву до 26.09.2024, 11:00.
26.09.2024 від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі (вх. № 12736) до набрання законної сили судового рішення у справі № 917/1538/24 та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги (вх. № 12759).
26.09.2024 судове засідання не відбулось у зв'язку з тим, що на території Полтавської області була оголошена повітряна тривога.
Ухвалою від 26.09.2024 суд відклав розгляд справи на 07.11.2024, 11:00.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" надійшло клопотання про відкладення судового засідання по суті (вх. № 14921 від 06.11.2024, вх. № 14963 від 07.11.2024) та надання матеріалів справи для ознайомлення.
В судовому засіданні 07.11.2024 судом оголошено перерву до 18.11.2024, 11:00.
Ухвалою суду від 13.11.2024 визначено дату судового засідання на 19.11.2024, 13:00.
19.11.2024 представником позивача подано заперечення щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 15624), які долучаються судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 19.11.2024 відмовлено ТОВ Агрофірма "ЧБГ" в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та відкладено розгляд справи на 19.12.2024, 10:30.
19.12.2024 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 17236) до набрання законної сили судовим рішення у справі № 917/478/24.
Ухвалою суду від 19.12.2024 зупинено провадження у справі № 917/101/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 917/478/24.
Фермерське господарство "Еко-Край" з ухвалою суду від 19.12.2024 не погодилося, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.12.2024 про зупинення провадження у даній справі і відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" (вх. № 17236 від 19.12.2024) про зупинення провадження у справі.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Еко - Край" задоволено; ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.12.2024 скасовано; матеріали справи № 917/101/24 направлено для продовження її розгляду до Господарського суду Полтавської області.
Ухвалою суду від 14.04.2025 продовжено розгляд справи та призначено судове засідання по суті на 20.05.2025, 11:30.
В судовому засіданні 20.05.2025 оголошено перерву до 10.06.2025. В судовому 10.06.2025 оголошено перерву до 03.07.2025.
12.06.2025 від Фермерського господарства "Еко - Край" надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 7848).
01.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" надійшли пояснення по справі (вх. № 8734).
В зв'язку з масштабним обстрілом міста Полтави та для мінімізації ризиків для життя та здоров'я учасників судового процесу, судове засідання призначене на 03.07.2025 на 11:30 не проводилося. Призначено дату розгляду справи по суті на 30.07.2025, 11:30.
В судовому засіданні 30.07.2025 оголошено перерву до 13.08.2025.
12.08.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення, які долучені судом до матеріалів справи (вх. № 10512).
В судовому засіданні 13.08.2025 позивачем викладено зміст позовних вимог, відповідачем зміст заперечень.
Представникам позивача та відповідача надано заключне слово, які підтримали кожний свою позицію викладену письмово та озвучену в судовому засіданні.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, при цьому врахувавши наступне.
28 грудня 2020 року між Фермерським господарством «ЕКО-КРАЙ» (Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ» (Продавець, відповідач) було укладено договір купівлі - продажу №28-12/2020 (Договір), за яким Продавець в порядку, та на умовах даного Договору зобов'язується продати у власність Покупця кукурудзу врожаю 2021 року українського походження (Товар).
Пунктом 1.3. Договору встановлено кількість Товару-1050 тон, ціну Товару-6 780,00 гривень за одну тону, загальна вартість Товару - 7 119 000,00 гривень, строк поставки - листопад 2021 року.
Відповідно до умов пункту 3.4. Договору 2 Покупець зобов'язується провести розрахунок з Продавцем шляхом попередньої оплати 100 % вартості Товару в розмірі 7 119 000,00 гривень на протязі 3 банківських днів після підписання цього договору.
Як вказує позивач, на виконання умов Договору 28 грудня 2020 року перерахував Продавцю (відповідачу) грошові кошти в якості попередньої оплати за Товар в сумі 7 119 000,00 грн, згідно платіжного доручення №1109 в сумі 583 080,00 грн, згідно платіжного доручення №1110 в сумі 2 095 020,00 грн, згідно платіжного доручення №1111 в сумі 2 095 020,00 грн, згідно платіжного доручення №1112 в сумі 2 095 020,00 грн та згідно платіжного дорученім №1113 в сумі 250 860,00 грн.
Копії Договору та платіжних доручень містяться в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки 1050 тон кукурудзи позивачу у строк, що визначений Договором.
Листом за вихідним № 174 від 01 серпня 2023 року позивач прохав відповідача повернути попередню оплату за Договором. З метою одержання неповернутої попередньої оплати, позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 309 від 04.12.2023, що одержана останнім 07.12.2023. Вказана претензія відповідачем залишена без виконання.
Сума неповернутої попередньої оплати, за стягненням якої позивач звертається до суду становить 7 119 000,00 грн.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує, вказуючи на те, що через порушення встановленого законом та статутом порядку вчинення правочину, на який не було надано відповідного дозволу, ТОВ Агрофірма «ЧБГ» не схвалює Договір купівлі-продажу № 28-12/2020 від 28 грудня 2020 року на суму 7 119 000,00 грн. Вказує на те, що уповноважений орган ТОВ АФ «ЧБГ» - загальні збори учасників - не надавав згоди на укладення вказаного правочину, який є підставою стягнення коштів позивачем у цій справі, а Договір купівлі-продажу № 28.12/2020 від 28.12.2020 не створив цивільних прав та обов'язків ТОВ АФ «ЧБГ».
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 у справі № 917/129/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ» визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма «ЧБГ», оформлене протоколом №41/20 загальних зборів учасників від 24 грудня 2020 року.
Вказаним рішенням встановлено, що як вбачається зі Статуту товариства, до компетенції загальних зборів товариства відноситься, зокрема, надання згоди на укладення директором товариства від імені та в інтересах товариства правочину, якщо вартість робіт, майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, а також договорів, сума яких перевищує 500 000,00 грн, а також прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції учасників (п.13,14 п.п.9.2.5 Статуту). При цьому, як вбачається з приписів п. п.9.2.36, 9.2.37, 9.2.38 Статуту, рішення з цих питань приймаються більшістю голосів всіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.
У рішенні вказано: «станом на час проведення вказаних зборів учасниками товариства були 3 фізичні особи: ОСОБА_1 (позивач) з часткою 70 % статутного капіталу, ОСОБА_2 з часткою 20%, ОСОБА_3 - 10%. Встановлення того факту, що позивач як учасник з часткою у 70 % не був повідомлений про збори та не приймав участі у них (а матеріалами справи не спростовано та не доведено зворотнього), свідчить про недотримання вимог закону та Статуту товариства при проведенні вказаних зборів, а відтак - про правомірність і обґрунтованість позовних вимог, з урахуванням вищенаведених обставин та доказів, з урахуванням стандарту доказування «баланс вірогідностей».
Протоколом № 41/20 Загальних зборів Учасників ТОВ Агрофірма «ЧБГ» від 24.12.2020, вирішено, серед іншого, надати згоду на укладення товариством в якості продавця з фермерським господарством «Еко-Край» Договору купівлі-продажу кукурудзи врожаю 2021 року в кількості 1050 тон за ціною 6 780,00 грн з ПДВ за 1 тону на загальну суму 7 119 000,00 грн на умовах сплати попередньої оплати на протязі 3 банківських днів після підписання договору та строку поставки - листопад 2021 року. Надано директору товариства ОСОБА_4 повноваження на підписання від імені товариства зазначеного вище договору купівлі-продажу та вчинення всіх необхідних дій, пов'язаних з виконанням цього договору, без додаткового звернення до загальних зборів учасників товариства».
Постановою східного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "ЕКО-КРАЙ" на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 у справі №917/129/25.
Так, рішення Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 у справі № 917/129/25 набрало законної сили 03.06.2025.
Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фермерського господарства «ЕКО-КРАЙ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №28- 12/2020 від 28 грудня 2020 року на суму 7 119 000 грн.00 коп.
Ухвалою від 26.03.2024 у справі № 917/478/24 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10.10.2024 зупинено провадження по справі № 917/478/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ» до Фермерського господарства «ЕКО-КРАЙ» до набрання законної сили рішення по справі № 917/1538/24.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, при цьому врахувавши наступне.
Згідно з приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
28 грудня 2020 року між Фермерським господарством «ЕКО-КРАЙ» (Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ» (Продавець, відповідач) було укладено договір купівлі - продажу №28-12/2020 (Договір), за яким Продавець в порядку, та на умовах даного Договору зобов'язується продати у власність Покупця кукурудзу врожаю 2021 року українського походження (Товар).
За своєю правовою природою укладений між cторонами Договір є Договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно зі статтею 651, 653 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом або договором.
Пунктом 14.3 Статуту ТОВ АФ «ЧБГ» встановлено, що рішення про надання згоди на укладення директором Товариства від імені та в інтересах Товариства договорів (угод, контрактів), сума яких перевищує 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень, приймаються виключно Загальними зборами Учасників.
Відповідно п. 14.5 Статуту ТОВ АФ «ЧБГ» значний правочин, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки Товариства лише у разі подальшого схвалення правочину Товариством у порядку встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.
Відповідач посилаючись на положення Статуту ТОВ АФ "ЧБГ" та на відсутність рішення засновника, не визнає Договір купівлі - продажу №28-12/2020, оскільки останній суперечить інтересам відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності і не може вважатися таким, що вчинений добросовісно та розумно.
У відповідності з статті 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.
За змістом статті 241 ЦК України правочин, вчинений з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні прав і обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого схвалення такого правочину. Якщо ж схвалення не відбувається, то такий правочин не створює, не змінює і не припиняє цивільні право та обов'язки особи в силу закону (не є укладеним). Натомість у разі наступного схвалення такого правочину він вважається укладеним з моменту його вчинення.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
У відповідності з статті 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 204/8011/17 викладено правовий висновок про те, що неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним.
Якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, не був схвалений особою (зокрема, юридичною особою в особі органу, уповноваженого надавати згоду на вчинення правочину), то такий правочин не створює, не змінює і не припиняє цивільні права та обов'язки особи в силу закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 року у справі № 522/22473/15-ц).
У той же час неправильно обраний позивачем у даній справі спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, що був заявлений на підставі неукладеного правочину.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Згідно з частиною 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом
Водночас, визначені наведеними нормами 46 ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.
Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, обставин та підстав на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Отже, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет, обставини та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
У письмових поясненнях від 10.06.2025 та 11.06.2025 позивач посилається на те, що у постанові від 04 грудня 2019 року у справі 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду пояснила, що принцип "jura novit curia" зобов'язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи. З'ясувавши ж, що сторона чи інший учасник процесу, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, послались на неналежні норми права, суд самостійно кваліфікує спірні відносини та прийняти рішення на основі правильних норм матеріального та процесуального права, тобто застосовує положення, які дійсно регулюють відповідні правовідносини.
Однак позивач повинен був враховувати наступне.
Принцип «jura novit curia» («суд знає закони») застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Гусєв проти України» від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.
Отже, принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов'язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.
Зазначений висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 278/2111/23 (провадження № 61- 5586св24).
Стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів як безпідставно набутих, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, без заявлення таких вимог позивачем, порушить принцип диспозитивності господарського процесу та буде свідчити про вихід суду за межі позовних вимог, що суперечить частині першій статті 14 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому позивач не позбавлений права звернутися до суду із належно обраним способом захисту права (стягнення безпідставно набутих коштів), а тому відсутні у позивача підстави вважати, що право на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції буде порушеним.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 01.09.2025.
У зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, постійні тривоги, які впливають на працездатність, суд був вимушений вийти за межі строку складання повного тексту рішення, встановленого статтею 233 ГПК України.
Суддя Погрібна С.В.