79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.09.2025 Справа № 914/1870/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛеРай» про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛеРай», м. Городок, Львівська обл.,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Ойл Енерджі», с. Дуліби, Стрийський р-н, Львівська обл.,
про: стягнення 169 949, 54 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
встановив:
В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛеРай» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Ойл Енерджі» про стягнення 169 949, 54 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.08.2025 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Ойл Енерджі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛеРай» 169 900, 54 грн заборгованості та 3027,13 грн судового збору; у задоволенні решти вимог відмовлено.
20.08.2025 через службу діловодства господарського суду надійшла заява (вх. № 3465/25) позивача від 18.08.2025, про ухвалення додаткового рішення у зв'язку з відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Ойл Енерджі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛеРай» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000, 00 грн.
Ухвалою від суд призначив розгляд заяви в судовому засіданні на 02.09.2025 з явкою сторін на власний розсуд.
В судове засідання 02.09.2025 сторони явки не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду, причин неявки не повідомили.
В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано суду: копію договору про надання про надання правової допомоги № б/н від 07.02.2025 додатком № 1 від 10.06.2025 до вказаного договору; копію акту виконаних робіт № 1 від 12.06.2025; додатку копію рахунку - фактури № СФ-0000173 від 18.08.2025, копію Акту виконаних робіт № 1 від 13.08.2025; копію платіжної інструкції № 6998 від 18.08.2025.
Положеннями ст. 221 ГПК України визначено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до абз.2 ч.8 ст.129 ГПК України, докаи у підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються стороною до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, подані позивачем в межах строків визначених ч.8 ст.129 ГПК України, а їх поданню передувала відповідна заява позивача подана до закінчення судових дебатів.
Крім того, Представником позивача у позовній заяві було зазначено, про подальшу компенсацію витрат на правничу правову допомогу, вказавши орієнтовний розмір витрат - 30 000 грн. Також зазначено, що повний та точний розрахунок понесених судових витрату зв'язку з вирішенням даного спору буде надано суду по факту їх понесення.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ““ЛеРай» представляв адвокат адвокатського об'єднання «Західна правова група» - Лилик В.В., який діяв на підставі договору про надання про надання правової допомоги № б/н від 07.02.2025 та ордеру №1376657 від 13.05.2025.
Відповідно до п. 1.1. Договору, КЛІЄНТ доручає та оплачує, а АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ бере на себе зобов'язання, через своїх учасників, (перелік яких визначений у пункті 1.2. Договору), кожен з яких діє незалежно один від одного, надавати правову допомогу, представляти та/або захищати права та інтереси Клієнтів в усіх: державних органах; органах місцевого самоврядування (включаючи виконавчі органи); в органах, уповноважених здійснювати примусове виконання судових рішень і рішень інших органів; військових частинах та інших структурних підрозділах ЗСУ та Національної гвардії України; інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування; перед фізичними особами та фізичними особами - підприємцями, в судах загальної юрисдикції будь-якої інстанції, включаючи адміністративні, господарські, а також третейські суди.
Як вбачається з додатку № 1 від 10.06.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги ТОВ «ЛеРай» від 07.02.2022, сторонами Договору про надання правової допомоги б/н від 07.02.2022, а саме, ТОВ «ЛеРай» та Адвокатським об'єднанням «Західна правова група», у відповідності до умов Договору, було погоджено наступну вартість послуг з надання правової (правничої) допомоги при стягненні із ТОВ «ІМПЕРІЯ ОЙЛ ЕНЕРДЖІ» заборгованості на користь ТОВ «ЛеРай» на підставі Договору № 01/01/2025/Н від 17.01.2025 року: Фіксований розмір оплати правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі - 30 000,00 (тридцять тисяч гривень 00 коп.).
12.06.2025 між позивачем та адвокатським об'єднанням підписано Акт виконаних робіт № 1, в якому відображено всі послуги, отримані позивачем в рамках даної справи, на загальну суму 30 000, 00 грн, а саме: консультаційні послуги з вивченням документів щодо аналізу стану виконання зобов'язань та можливості стягнення заборгованості за Договором № 01/01/2025/Н від 17.01.2025; підготовка та подання до Господарського суду Львівської області позовної заяви разом з додатками в інтересах ТОВ «ЛеРай» про стягнення з ТОВ «ІМПЕРІЯ ОЙЛ ЕНЕРДЖІ» заборгованості на підставі Договору № 01/01/2025/Н від 17.01.2025 року; забезпечення участі адвоката у судових засіданнях щодо розгляду справи № 914/1870/25.
Відтак, загальна вартість вказаних послуг склала 30 000, 00 грн. Акт підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Оплата за вищевказану правничу (правову) допомогу здійснена Позивачем, що підтверджується копією рахунку - фактури № СФ-0000173 від 18.08.2025, копією платіжної інструкції № 6998 від 18.08.2025.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому слід зазначити, що жодних клопотань про зменшення судових витрат від Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Ойл Енерджі», не надходило.
Проте, на переконання суду, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Разом з тим, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 та від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Лиликом В.В. судом враховується як пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.
У даній справі перелічені вище принципи в повній мірі не дотримані.
Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.
У даному випадку суд, з урахуванням наведеного вище, приймає до уваги ті обставини, що справа № 914/1870/25 не має публічного інтересу, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. Незважаючи на предмет спору: стягнення заборгованості, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час; справа не є складною, сума позову незначною, позовні вимоги задоволено частково.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі № 520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі № 826/13244/16).
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу представника позивача, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача до 15 000, 00 грн, суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд бере до уваги, що ціна позову у даній справі становить 169 949,54 грн, з яких задоволено частково, а саме у розмірі 169 900, 54 грн. Водночас суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн не є співмірним фактичній складності справи, яка не виходила за межі типових спорів щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу. У справі було проведено лише два судових засідання, які не були тривалими чи процесуально складними, не вимагали значного обсягу доказів.
Крім того, суд враховує, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, однак без поважних причин у судові засідання не з'являвся та відзиву на позовну заяву не подав. За таких обставин, у позивача не виникало процесуальної необхідності у підготовці додаткових пояснень, заперечень чи інших процесуальних документів у відповідь на позицію відповідача. Вказане, на думку суду, також свідчить про обмежений обсяг наданої правничої допомоги в межах розгляду даної справи.
Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково в розмірі 15 000, 00 грн. У задоволенні стягнення решти суми витрат представника позивача на професійну-правничу допомогу, суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 16, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, ст.ст. 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву про стягнення витрат на правову допомогу - задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія Ойл Енерджі» (82434, Львівська обл., Стрийський р-н, Грабовецько-Дулібівська ТГ, вул. Шевченка, буд, 133Б код ЄДРПОУ 45505888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛеРай» (81500 Львівська обл., Львівський р-н, м. Городок, вул. Чорновола, буд. 16А, кв. 29, код ЄДРПОУ 41603318) 15 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні стягнення решти судових витрат - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено 02.09.2025.
Суддя Запотічняк О.Д.