вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" серпня 2025 р. Справа № 911/1671/25
Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський авіаційний завод»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гумаімпекс»
про стягнення 653 278, 81 грн
представники учасників справи не з'явилися
19.05.2025 канцелярією Господарського суду Київської області зареєстровано надіслану засобами поштового зв'язку позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський авіаційний завод» (далі - ТОВ «ОАЗ» / позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гумаімпекс» (далі - ТОВ «Гумаімпекс» / відповідач) про стягнення 653 278, 81 грн, з яких: 340 476, 00 грн авансового внеску, 17 903, 23 грн 3 % річних, 49 486, 78 грн інфляційних втрат, 218 203, 80 грн пені та 27 209, 00 грн штрафу.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ОАЗ» посилається на обставини неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договорів № 485/МТЗ-22 від 08.11.2022 та № 237/МТЗ-23 від 11.05.2023 (далі - спірні договори) в частині повної та своєчасної поставки визначеного цими договорами товару.
Господарський суд Київської області ухвалою від 23.05.2025 у справі № 911/1671/25, зокрема:
- прийняв позовну заяву ТОВ «ОАЗ» до розгляду та відкрив провадження в справі;
- призначив підготовче засідання на 20.06.2025;
- задовольнив вміщене у позовній заяві клопотання ТОВ «ОАЗ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в частині проведення призначеного цією ухвалою Господарського суду Київської області підготовчого засідання 20.06.2025 в режимі відеоконференції;
- відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «ОАЗ» в частині забезпечення участі представника позивача в подальших судових засіданнях із розгляду справи № 911/1671/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів;
- постановив провести в режимі відеоконференції призначене у справі на 20.06.2025 підготовче засідання;
- встановив строк ТОВ «ОАЗ» до 20.06.2025 для подання до суду додаткових доказів у справі (за наявності), а також до закінчення підготовчого провадження - відповіді на відзив, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та / або клопотань на адресу іншого учасника справи;
- встановив строк ТОВ «Гумаімпекс» - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позов, а також до закінчення підготовчого провадження - заперечень, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та / або клопотань на адресу іншого учасника справи.
20.06.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області ТОВ «Гумаімпекс» подало відзив на позовну заяву, згідно змісту якого частково заперечило щодо правових підстав позову та просило суд у задоволенні позовних вимог частково відмовити, визначивши менший розмір заборгованості на підставі акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 31.12.2023.
Також у підготовчому засіданні 20.06.2025 відповідач заявив усне клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву, обґрунтовуючи його обставинами об'єктивної неможливості подання відзиву у встановлений процесуальний строк у зв'язку із значним обсягом матеріалів позову.
Господарський суд Київської області ухвалою від 20.06.2025 у справі № 911/1671/25, зокрема, задовольнив усне клопотання ТОВ «Гумаімпекс» про поновлення пропущеного строку на подання відзиву; поновив відповідачу пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та долучив відзив разом із доданими до нього документами до матеріалів справи; продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 11.07.2025; встановив ТОВ «ОАЗ» строк до 11.07.2025 для надання суду в письмовій формі відповіді на відзив та додаткових доказів у справі (за наявності) разом з доказами направлення копій відповіді та вказаних доказів іншій стороні.
27.06.2025 канцелярією Господарського суду Київської області зареєстровано надіслану ТОВ «ОАЗ», в межах встановленого судом строку, через підсистему «Електронний суд» відповідь на відзив, згідно змісту якої позивач заперечив проти доводів ТОВ «Гумаімпекс», викладених у відзиві на позовну заяву, з огляду на їх безпідставність, необґрунтованість та невідповідність останніх дійсним обставинам справи. У підготовчому засіданні 11.07.2025 суд долучив відповідь на відзив разом з доданими до неї документами до матеріалів справи.
Крім того 27.06.2025 канцелярією Господарського суду Київської області зареєстровано надіслану ТОВ «ОАЗ» через підсистему «Електронний суд» заяву про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Господарський суд Київської області ухвалою від 30.06.2025 у цій справі задовольнив заяву ТОВ «ОАЗ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в частині проведення призначеного ухвалою Господарського суду Київської області від 20.06.2025 у справі № 911/1671/25 судового засідання 11.07.2025 в режимі відеоконференції; відмовив у задоволенні заяви ТОВ «ОАЗ» в частині забезпечення участі представника позивача в усіх наступних судових засіданнях із розгляду справи № 911/1671/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; постановив провести в режимі відеоконференції призначене у справі на 11.07.2025 судове засідання.
Господарський суд Київської області ухвалою від 11.07.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 11.07.2025 у справі № 911/1671/25, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.08.2025.
21.07.2025 канцелярією Господарського суду Київської області зареєстровано надіслану ТОВ «Гумаімпекс» на електронну адресу суду заяву про поновлення строку на подання відзиву.
Господарський суд Київської області ухвалою від 22.07.2025 у цій справі залишив без розгляду заяву ТОВ «Гумаімпекс» про поновлення строку на подання відзиву.
У судове засідання 22.08.2025 представники позивача та відповідача не з'явилися, тоді як суд вчинив передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідних учасників про розгляд означеної справи.
В розрізі зазначеного та можливості як ТОВ «ОАЗ», так і ТОВ «Гумаімпекс» реалізувати своє процесуальне право, зокрема, щодо участі їх представників в судовому засіданні 22.08.2025 з розгляду цієї справи, судом враховано, що:
- в матеріалах означеної справи наявний бланк повідомлення про дату наступного судового засідання від 11.07.2025, підписаний представником відповідача;
- з наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання від 11.07.2025 у справі № 911/1671/25 випливає, що представник позивача також брав участь у підготовчому засіданні 11.07.2025, однак в режимі відеоконференції, що виключало можливість підписання бланка повідомлення про дату наступного судового засідання зі сторони ТОВ «ОАЗ»;
- копії всіх ухвал Господарського суду Київської області в означеній справі, зокрема й ухвали від 22.07.2025 у справі № 911/1671/25, в якій містяться відомості про обставини закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.08.2025, суд направив позивачу та його представнику до їх персональних кабінетів у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа;
- всі постановлені у цій справі ухвали, зокрема й ухвалу Господарського суду Київської області від 22.07.2025 у справі № 911/1671/25, суд офіційно оприлюднив у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua (далі - Реєстр), як наслідок, відповідні рішення суду знаходяться у вільному доступі, оскільки за змістом ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі «Судова влада України».
З огляду вказаного суд дійшов висновку, що позивач та відповідач були обізнані про наявність відповідного судового провадження, а також про результати проведення підготовчого засідання 11.07.2025, а отже, мали можливість взяти участь у судовому засіданні 22.08.2025 у передбаченому процесуальним законом порядку.
У судовому засіданні 22.08.2025, закінчивши з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та підписав вступну і резолютивну частини рішення, водночас
Як випливає з наявної в матеріалах справи копії договору, 08.11.2022 між Державним підприємством «Одеський авіаційний завод» (далі - ДП «ОАЗ») як покупцем та ТОВ «Гумаімпекс» як продавцем (далі - сторони) укладено договір № 485/МТЗ-22 (далі - договір № 485/МТЗ-22), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити товар КОД згідно ДК 021:2015-19510000-4 «Гумові вироби» (далі - товар). Конкретна кількість товару, його найменування, номенклатура, вартість та терміни постачання вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Положеннями пп. 2.3, 3.1, 3.2, 3.7, 3.13, 4.1-4.3, 5.1-5.4, 5.6, 5.8, п.п. 7.1.1, 7.1.2 п. 7.1, п.п. 7.2.2, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1-7.3.3, 7.3.6, 7.3.8 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п. 12.4 договору № 485/МТЗ-22 визначено, що термін поставки товару складає 10 робочих днів та рахується від дати підписання сторонами договору та специфікації до нього, де визначається найменування товару, умови його поставки, номенклатура, кількість, ціна, дата виготовлення, а також термін придатності, який рахується від дати виготовлення (для товарів, які мають обмежений термін придатності), а також за умови внесення авансу у розмірі 50 % від повної вартості товару.
Перехід права власності на товар відбувається з моменту, зазначеного сторонами в договорі. Право власності на товар переходить покупцеві після настання наступних обставин:
- фактичної передачі товару за кількістю на підставі належно оформлених первинних документів (накладної, товарно-транспортної накладної);
- фактичної передачі товару (із супровідною документацією) за якістю у разі позитивного проходження товаром та відповідною супровідною документацією вхідного контролю на підприємстві покупця за якістю, комплектністю, кількістю в порядку, визначеному цим договором.
За відсутності будь-якої із вищевказаних обставин, право власності на товар залишається у продавця.
Датою передачі товару за кількістю є дата підписання покупцем накладної щодо приймання товару на склад покупця. Датою передачі товару за якістю є дата позитивного проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця, зазначена покупцем у видатковій накладній.
При відсутності зауважень до кількості і якості товару та супровідної документації, товар рахується прийнятим покупцем у повному обсязі.
У разі негативних результатів вхідного контролю продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий (не оприбуткований) покупцем, або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право повернути його продавцеві або реалізувати товар.
У разі виявлення невідповідності асортименту, кількості, якості товару при прийманні, продавець в погоджений строк, але не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги покупця, здійснює за свій рахунок постачання або заміну недопоставленого або невідповідного товару, його партії чи асортименту.
Якщо після заміни товар не відповідає асортименту, кількості, якості, заявлених в договорі, покупець має право розірвати договір в порядку, передбаченому п. 7.2.2 цього договору.
Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені на підставі прямого визначення постачальника, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IХ від 24.02.2022 щодо введення воєнного стану, на підставі наказу ДК «Укроборонпром» № 116 від 01.03.2022 «Про врегулювання питання закупівель під час воєнного стану» та вказані в специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування, страхування, навантаження, розвантаження та всі інші витрати продавця, пов'язані з виконанням цього договору.
Загальна вартість договору складає 16 000, 00 грн (шістнадцять тисяч грн 00 коп.), без ПДВ.
Загальна вартість договору складається з суми усіх специфікацій, за якими здійснюється постачання товару, які є невід'ємною частиною даного договору.
Оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, згідно рахунку-фактури.
Оплата за договором здійснюється окремо по кожній партії товару, наступним чином.
Покупець перераховує продавцю аванс у розмірі 50 % загальної вартості товару впродовж 15 (п'ятнадцяти) робочих днів, які рахуються від дати підписання сторонами договору та специфікації до нього та за умови отримання рахунку від продавця. Остаточний розрахунок покупець перераховує впродовж 30 (тридцяти) календарних днів, які рахуються від зазначеної покупцем у видатковій накладній дати позитивного проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця.
Обов'язок перерахування упродовж 30 (тридцяти) календарних днів вартості товару виникає у покупця з дня, наступного за днем позитивного завершення терміну вхідного контролю.
Датою оплати товару вважається дата перерахування коштів на поточний рахунок продавця.
У разі розірвання договору, сплачені покупцем авансові кошти підлягають поверненню продавцем в порядку, визначеному цим договором.
У разі потреби, на вимогу будь-якої сторони, сторони проводять звірку взаємних розрахунків з оформленням акта.
Покупець зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати грошові кошти за поставлений товар, приймати поставлений товар відповідно до умов цього договору.
Покупець має право, зокрема:
- достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку без укладання додаткової угоди у разі невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань продавцем, письмово повідомивши про це продавця за 7 календарних днів до дати розірвання договору з зазначенням дати припинення договору у повідомленні; в такому випадку цей договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної в повідомленні покупця; після отримання продавцем такого повідомлення, відмова покупця від договору не може бути відкликана, крім випадків, коли продавець не заперечує відносно цього;
- після розірвання договору вимагати повернення авансу, сплаченого раніше продавцю.
Продавець зобов'язується, зокрема:
- забезпечити поставку товару у строки, встановлені п. 2.3 цього договору;
- забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 5 цього договору;
- в порядку та у строки, встановлені цим договором, замінити за свій рахунок товар, гарантійний термін якого ще не закінчився та щодо якого покупцем виявлена невідповідність вимогам про якість, комплектність або іншим вимогам, передбаченим цим договором, які не пов'язані з неправильним зберіганням товару покупцем;
- належним чином виконувати умови цього договору;
- у п'ятиденний строк з моменту отримання відповідної вимоги покупця повернути покупцю кошти, сплачені у якості авансу.
Продавець має право, зокрема, своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за поставлений товар.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.
Наявною в матеріалах справи специфікацією № 1 від 08.11.2022 до договору № 485/МТЗ-22 сторони погодили:
- найменування належного до постачання та, відповідно, прийняття товару - гума листова 1847, 1,5 мм (ТУ 300051166-73), а також його кількість та ціну - 8 кг загальною вартістю 16 000, 00 грн;
- умови оплати: покупець перераховує продавцю аванс у розмірі 50 % загальної вартості товару впродовж 15 (п'ятнадцяти) робочих днів, які рахуються від дати підписання сторонами договору та специфікації до нього та за умови отримання рахунку від продавця; остаточний розрахунок покупець перераховує впродовж 30 (тридцяти) календарних днів, які рахуються від зазначеної покупцем у видатковій накладній дати позитивного проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця;
- термін постачання товару - 10 робочих днів, які рахуються від дати підписання договору та специфікації до нього, а також після внесення авансу у розмірі 50 % від повної вартості товару.
Надалі, як випливає із долученої до позовної заяви копії статуту ТОВ «ОАЗ», затвердженого рішенням єдиного учасника ТОВ «ОАЗ» від 31.10.2023, відбулася реорганізація ДП «ОАЗ» через його перетворення в ТОВ «ОАЗ», яке згідно із п. 1.1 такого статуту є правонаступником усіх прав і обов'язків ДП «ОАЗ».
Також із матеріалів цієї справи випливає, що 11.05.2023 між ТОВ «ОАЗ» як покупцем та ТОВ «Гумаімпекс» як продавцем (далі - сторони) укладено договір № 237/МТЗ-23 (далі - договір № 237/МТЗ-23) з ідентичними договору № 485/МТЗ-22 положеннями, окрім пп. 2.3, 4.2, 5.2, 5.3, 12.4, якими визначено відмінні від наведених у договорі № 485/МТЗ-22 розмір авансу, терміни поставки та остаточного розрахунку, вартість та строк дії договору.
Так, вказаними вище пунктами договору № 237/МТЗ-23 закріплено, що:
- термін поставки товару складає 14 робочих днів та рахується від дати підписання сторонами договору та специфікації до нього, де визначається найменування товару, умови його поставки, номенклатура, кількість, ціна, дата виготовлення, а також термін придатності, який рахується від дати виготовлення (для товарів, які мають обмежений термін придатності), а також за умови внесення авансу у розмірі 90 % від повної вартості товару;
- загальна вартість договору складає 402 240, 00 грн (чотириста дві тисячі двісті сорок грн 00 коп.), без ПДВ;
- оплата за договором здійснюється окремо по кожній партії товару, наступним чином: покупець перераховує продавцю аванс у розмірі 90 % загальної вартості товару впродовж 15 (п'ятнадцяти) робочих днів, які рахуються від дати підписання сторонами договору та специфікації до нього та за умови отримання рахунку від продавця; остаточний розрахунок у розмірі 10 % загальної вартості товару покупець перераховує впродовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів, які рахуються від зазначеної покупцем у видатковій накладній дати позитивного проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця;
- обов'язок перерахування упродовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів вартості товару виникає у покупця з дня, наступного за днем позитивного завершення терміну вхідного контролю;
- цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.
Копія договору № 237/МТЗ-23 наявна в матеріалах означеної справи.
Наявною в матеріалах справи специфікацією № 1 від 11.05.2023 до договору № 237/МТЗ-23 сторони погодили:
1) найменування належних до постачання та, відповідно, прийняття товарів, а також їх кількість та ціну:
- гумова суміш каландрована 203Б (товщ. 0,7 мм) - 60 кг вартістю 177 240, 00 грн;
- гума губчата Р-29 (товщ. 5,5 мм) - 50 кг вартістю 175 000, 00 грн;
- гумова суміш Р-10 (товщ. 2,0 мм) - 25 кг вартістю 50 000, 00 грн;
2) загальну вартість товару, що постачається за цією специфікацією - 402 240, 00 грн (чотириста дві тисячі двісті сорок грн 00 коп.), без ПДВ;
3) умови оплати: покупець перераховує продавцю аванс у розмірі 90 % загальної вартості товару впродовж 15 (п'ятнадцяти) робочих днів, які рахуються від дати підписання сторонами договору та специфікації до нього та за умови отримання рахунку від продавця; остаточний розрахунок покупець перераховує впродовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів, які рахуються від зазначеної покупцем у видатковій накладній дати позитивного проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця;
4) термін постачання товару - 14 робочих днів, які рахуються від дати підписання специфікації, за умови сплати авансу у розмірі 90 % від загальної вартості товару.
З огляду на наведені обставини, мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, позивач зазначив, що згідно вказаних вище договорів та відповідних їм специфікацій останній перерахував відповідачу авансові платежі за визначений спірними договорами товар:
- у розмірі 8 000, 00 грн, тобто 50 % від суми договору № 485/МТЗ-22;
- у розмірі 362 016, 00 грн, тобто 90 % від суми договору № 237/МТЗ-23, в підтвердження чого до позову долучив копії платіжних інструкцій № 3793 від 08.12.2022 та № 1697 від 30.05.2023.
Однак, за доводами позивача, власний договірний обов'язок згідно договору № 485/МТЗ-22, з огляду на неодноразове повернення ТОВ «Гумаімпекс» всього обсягу поставленого на його виконання товару, відповідач не виконав. Тоді як згідно договору № 237/МТЗ-23 зобов'язання із поставки ТОВ «Гумаімпекс» виконало частково, оскільки, з урахуванням обставин повернення відповідачу товару на суму 26 586, 00 грн, останнє поставило лише товар загальною вартістю 29 540, 00 грн.
В підтвердження викладених вище доводів ТОВ «ОАЗ» долучило до матеріалів справи копії видаткової накладної № 25 від 18.05.2023 та накладних на повернення постачальнику № 9-возвр. від 17.02.2023, № 25-поверн. від 26.07.2023, № 234-поверн. від 07.07.2023.
Отже, посилаючись на вказані обставини, позивач зауважив про наявність підстав для повернення останньому авансових внесків: згідно договору № 485/МТЗ-22 у розмірі 8 000, 00 грн та згідно договору № 237/МТЗ-23 у розмірі 332 476, 00 грн, а також нарахування на невиконані зобов'язання із поставки визначеного спірними договорами товару 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.
Додатково, в розрізі позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Гумаімпекс» сплачених ТОВ «ОАЗ» на виконання спірних договорів авансових внесків, позивач наголосив на обставинах неодноразового звернення останнього із вимогами про повернення сум попередніх оплат, а також про розірвання договорів № 485/МТЗ-22 та № 237/МТЗ-23 до відповідача, в підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії претензії № 4449/ЮВ від 24.12.2024 та листів № 4448/ЮВ, № 4447/ЮВ від 24.12.2024, № 2346/МТЗ від 06.07.2023 та № 3588/МТЗ від 17.10.2023.
Однак, за твердженнями ТОВ «ОАЗ», відповідач жодної відповіді на вказані листи не надав, що й стало однією із підстав для звернення до суду із означеним позовом.
Зі свого боку ТОВ «Гумаімпекс» у відзиві на позовну заяву частково не погодилося з вимогами позивача, зазначивши про те, що:
- відвантажений на виконання умов договору № 237/МТЗ-23 згідно видаткової накладної № 234 від 07.06.2023 товар на суму 56 126, 00 грн був прийнятий на баланс ТОВ «ОАЗ» без нарікань до умов його якості, отже, такий товар є переданим позивачу;
- відвантаження товару на повну суму договору № 237/МТЗ-23 (402 240, 00 грн) не відбулося з огляду на відсутність такої потреби у позивача, оскільки останнім не було надіслано відповідної заявки відповідачу.
На підтвердження вказаних обставин ТОВ «Гумаімпекс» долучило до матеріалів справи, зокрема, копію видаткової накладної № 234 від 07.06.2023.
Окремо відповідач зауважив про доцільність розгляду позовних вимог ТОВ «ОАЗ» в частині стягнення заявлених у позовній заяві грошових коштів за договором № 485/МТЗ-22 на розсуд суду, а також визначення належних до стягнення з ТОВ «Гумаімпекс» сум заборгованості за результатами розгляду цього спору по суті, беручи за основу акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 31.12.2023, копія якого наявна в матеріалах означеної справи.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.
Згідно приписів ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, і з договорів.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, ст. 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов'язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
З огляду зазначеного, суд дійшов висновку, що підписання як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача спірних договорів, без будь-яких заперечень щодо вказаних у них умов, свідчить про погодження останніх з таким правочином та породжує для них обов'язок із його виконання.
Водночас укладені сторонами у справі спірні договори за своєю правовою природою та істотними умовами є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання, зокрема, норм ст. 712 ЦК України.
Приписами ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 664, ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно із ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи зазначені вище норми закону та системний аналіз правовідносин, які склались між сторонами щодо умов, порядку та строків поставки товару, суд дійшов висновку, що проведена позивачем попередня оплата (авансовий платіж) у розмірі 8 000, 00 грн породжує для відповідача обов'язок по поставці погодженого у специфікації № 1 від 08.11.2022 до договору № 485/МТЗ-22 на суму 16 000, 00 грн товару у передбачений п. 2.3 договору № 485/МТЗ-22 та п. 4 відповідної йому специфікації строк - до 22.12.2022.
Відповідно, проведена ТОВ «ОАЗ» попередня оплата (авансовий платіж) у розмірі 362 016, 00 грн породжує для ТОВ «Гумаімпекс» обов'язок по поставці погодженого у специфікації № 1 від 11.05.2023 до договору № 237/МТЗ-23 на суму 402 240, 00 грн товару у передбачений п. 2.3 договору № 237/МТЗ-23 та п. 4 відповідної йому специфікації строк - до 19.06.2023.
Наведені вище висновки суду спростовують доводи відповідача про необхідність додаткового надсилання на адресу останнього заявки на поставку визначеного спірними договорами та відповідними їм специфікаціями товару як підстави для виникнення у ТОВ «Гумаімпекс» обов'язку по поставці відповідного товару, оскільки умовами спірних договорів чітко визначено, що такий обов'язок у відповідача виникає в силу здійснення позивачем попередньої оплати.
Натомість, як випливає з матеріалів цієї справи, відповідач власних договірних обов'язків по поставці товару за спірними договорами належним чином не виконав та загалом поставив на підставі видаткової накладної № 234 від 07.06.2023 товар лише на суму 29 540, 00 грн згідно договору № 237/МТЗ-23, тоді як попередньо оплачений на решту 388 700, 00 грн (тобто 16 000, 00 грн згідно договору № 485/МТЗ-22 та 372 700, 00 грн згідно договору № 237/МТЗ-23) товар відповідач ТОВ «ОАЗ» не передав.
В розрізі викладеного висновку судом враховано, що:
- в матеріалах цієї справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту передання позивачу всього обсягу визначеного специфікацією № 1 від 08.11.2022 до договору № 485/МТЗ-22 та специфікацією № 1 від 11.05.2023 до договору № 237/МТЗ-23 товару;
- як випливає із наявних в матеріалах справи копій накладних на повернення постачальнику № 9-возвр. від 17.02.2023, № 25-поверн. від 26.07.2023 та № 234-поверн. від 07.07.2023, які, зі свого боку, підписані та скріплені печаткою ТОВ «Гумаімпекс» без зауважень та заперечень, позивачем було повернуто відповідачу товар згідно договору № 485/МТЗ-22 на суму 16 000, 00 грн, а також згідно договору № 237/МТЗ-23 на суму 26 586, 00 грн.
Викладене вище, в розрізі положень пп. 3.1, 3.2 спірних договорів, дозволяє дійти висновку, що вказаний у накладних на повернення товар був прийнятий позивачем за кількістю, однак, з огляду на негативний результат вхідного контролю, не прийнятий за якістю, що не свідчить про настання всіх необхідних умов для переходу права власності на такий товар від відповідача до позивача та, відповідно, спростовує доводи ТОВ «Гумаімпекс» про те, що відвантажений на виконання умов договору № 237/МТЗ-23 згідно видаткової накладної № 234 від 07.06.2023 на суму 56 126, 00 грн товар є переданим ТОВ «ОАЗ».
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 509, ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частинами 1-3 та 6 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Так, умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю та у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця або вимагати повернення суми попередньої оплати, і така можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.
Волевиявлення ж стосовно обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця.
Звідси, оскільки законом не визначено форми пред'явлення такої вимоги покупця, останній може виразити свою волю та здійснити право вимоги будь-яким шляхом: як через звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і через пред'явлення до суду вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Приписами ст. 73, 74, 76, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як:
- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;
- обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду та здійснюється за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами / стандартами.
З долучених до матеріалів означеної справи копій претензії № 4449/ЮВ від 24.12.2024 та листів № 4448/ЮВ, № 4447/ЮВ від 24.12.2024, № 2346/МТЗ від 06.07.2023, № 3588/МТЗ від 17.10.2023 випливає, що у змістовному наповненні останніх містяться вимоги позивача про повернення відповідачем сплачених ТОВ «ОАЗ» на виконання спірних договорів авансових внесків, тоді як належні та допустимі докази надіслання як зазначеної раніше претензії, так і перелічених вище листів на адресу ТОВ «Гумаімпекс» в матеріалах справи відсутні.
Відтак додане до матеріалів справи відповідне листування, як доказ звернення позивача із вимогами про повернення сум попередніх оплат, визнається судом неспроможним, позаяк вказані документи, за відсутності доказів направлення останніх, не несуть в собі безсумнівну правдивість таких даних та не слугують тією інформацією, яка може встановлювати об'єктивну істинність обставин вчинення надіслання відповідачу вимог про повернення ТОВ «ОАЗ» сум попередніх оплат за договорами № 485/МТЗ-22 та № 237/МТЗ-23.
Водночас як конкретно сформульовану зі сторони позивача та донесену до відповідача вимогу щодо попередньо оплаченого товару суд розцінює подання ТОВ «ОАЗ» позову у цій справі, що разом з обставинами непоставки ТОВ «Гумаімпекс» товару на суму 388 700, 00 грн є достатньою умовою для застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України та трансформації обов'язку відповідача з поставки товару у обов'язок з повернення попередньо оплачених коштів.
Отже, суд дійшов висновку, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірними договорами щодо поставки попередньо оплаченого позивачем товару породжує для ТОВ «Гумаімпекс» обов'язок по поверненню ТОВ «ОАЗ» попередньо сплачених ним коштів у сумі 340 476, 00 грн (тобто 8 000, 00 грн згідно договору № 485/МТЗ-22 та 332 476, 00 грн згідно договору № 237/МТЗ-23) і вказаний грошовий обов'язок є таким, що настав з моменту звернення позивача до суду з цим позовом.
Висновуючи вказане, зокрема, щодо моменту трансформації зобов'язання відповідача з поставки товару у грошовий обов'язок з повернення попередньої оплати судом враховано, що диспозиція ч. 2 ст. 693 ЦК України визначає правило поведінки не для продавця, зокрема у вигляді обов'язку поставити товар або повернути попередню оплату, а саме для покупця - його право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Звідси, момент трансформації обов'язку продавця з поставки товару у грошовий обов'язок з повернення попередньої оплати обумовлений відмовою покупця від прийняття виконання зобов'язання з поставки товару, яка, як зазначено судом раніше, реалізується вчиненням конклюдентних дій щодо однієї з наданих ч. 2 ст. 693 ЦК України правомочностей.
Схожу позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 910/1186/23.
Закінчення ж строку поставки товару, як і логічна ймовірність усвідомлення продавцем протиправного характеру його поведінки щодо поставки товару не змінюють структури вказаної регулятивної норми права, зокрема і її диспозиції щодо чітко визначеного правила поведінки та його адресата.
Крім того суд ураховує, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 висновки щодо виникнення у продавця обов'язку повернути суму попередньої оплати з наступного дня після спливу строку поставки відповідно до ч. 2 ст. 693 та ч. 1 ст. 530 ЦК України ґрунтувались на інших фактичних обставинах справи та стосувались питання застосування права за конкретних життєвих обставин, зокрема можливості віднесення зобов'язання із повернення попередньої оплати до грошового та нарахування на нього сум 3 % річних та інфляційних втрат.
З огляду вказаного суд вважає за необхідне наголосити, що у цій справі питання віднесення зобов'язання із повернення попередньої оплати до грошового та, відповідно, можливості нарахування на нього сум 3 % річних, інфляційних втрат не є спірним та у згаданій ситуації встановленню судом підлягає лише час, з якого та протягом якого зобов'язання відповідача набули ознак грошових.
До того ж судом враховано, що згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тоді як правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи.
За таких обставин, оскільки відповідач порушив взяті на себе зобов'язання по поставці визначеного спірними договорами та відповідними їм специфікаціями товару та станом на дату прийняття відповідного рішення перераховані позивачем авансові платежі не повернув, суд дійшов висновку, що вимогу ТОВ «ОАЗ» про стягнення з ТОВ «Гумаімпекс» 340 476, 00 грн попередньої оплати належить задовольнити як таку, що доведена позивачем належними та допустимими доказами і не спростована у встановленому порядку відповідачем.
Поряд з тим, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірними договорами, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Гумаімпекс» 17 903, 23 грн 3 % річних та 49 486, 78 грн інфляційних втрат, нарахованих:
- за договором № 485/МТЗ-22 за період з 23.12.2022 по 24.12.2024 на суму боргу 16 000, 00 грн;
- за договором № 237/МТЗ-23 за період з 20.06.2023 по 24.12.2024 на суму боргу 372 700, 00 грн.
Приписами ст. 612, 625 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.
Відтак для застосування ст. 625 ЦК України щодо сплати боржником інфляційних втрат та 3 % річних необхідним є встановлення періоду прострочення, зокрема й моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив саме грошове зобов'язання.
З наведеного вище розрахунку випливає, що позивач здійснив відповідні нарахування з 23.12.2022 (згідно договору № 485/МТЗ-22) та з 20.06.2023 (згідно договору № 237/МТЗ-23), тобто з моменту закінчення визначених спірними договорами строків на поставку товару - з 08.12.2022 по 22.12.2022 (згідно договору № 485/МТЗ-22) та з 30.05.2023 по 19.06.2023 (згідно договору № 237/МТЗ-23) відповідно.
Втім з огляду зроблених судом вище висновків стосовно моменту трансформації зобов'язання відповідача з поставки товару у грошовий обов'язок з повернення попередньої оплати та, власне, настання такої події зі зверненням ТОВ «ОАЗ» до суду з цим позовом, - ТОВ «Гумаімпекс» не вважається таким, що прострочило саме грошове зобов'язання ані після закінчення строків на поставку товару, ані у будь-який інший момент до подання позову у цій справі.
Враховуючи вказане, оскільки грошовий обов'язок відповідача є таким, що настав з моменту звернення позивача до суду з позовом у цій справі (15.05.2025), суд дійшов висновку про безпідставність нарахування ТОВ «ОАЗ» 3 % річних та інфляційних втрат за періоди: з 23.12.2022 по 24.12.2024 та з 20.06.2023 по 24.12.2024, тобто за час, коли ТОВ «Гумаімпекс» не вважалося таким, що прострочило відповідний грошовий обов'язок.
Отже, суд висновує про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 17 903, 23 грн 3 % річних та 49 486, 78 грн інфляційних втрат з огляду на їхню необґрунтованість та безпідставність.
Крім того, ураховуючи порушення відповідачем покладених на нього обов'язків із поставки товару, позивач просить суд стягнути:
1) 218 203, 80 грн пені, нарахованої:
- з 23.12.2022 по 24.12.2024 на 16 000, 00 грн боргу (вартість непоставленого товару) згідно п. 8.2 договору № 485/МТЗ-22;
- з 20.06.2023 по 24.12.2024 на 372 700, 00 грн боргу (вартість непоставленого товару) згідно п. 8.2 договору № 237/МТЗ-23;
2) 27 209, 00 грн штрафу, обрахованого у розмірі 7 % від: 16 000, 00 грн боргу (згідно договору № 485/МТЗ-22) та 372 700, 00 грн боргу (згідно договору № 237/МТЗ-23).
Приписами ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 ГК України унормовано, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктами 8.1 та 8.2 спірних договорів закріплено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
За порушення строків поставки товару (в тому числі строку, передбаченого п. 3.13, п. 6.7 цього договору) продавець сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого / невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів продавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
Так, під час розгляду цієї справи відповідачем, з урахуванням обставин повернення товару, не надано суду доказів поставки позивачу погодженого договором № 485/МТЗ-22 та відповідною йому специфікацією товару на суму 16 000, 00 грн, а також доказів поставки ТОВ «ОАЗ» погодженого договором № 237/МТЗ-23 та відповідною йому специфікацією товару на суму 372 700, 00 грн, отже, вказані обставини порушення ТОВ «Гумаімпекс» договірних обов'язків з поставки товару на суму 388 700, 00 грн свідчать про наявність підстав для відповідальності відповідача згідно п. 8.2 спірних договорів.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару - 16 000, 00 грн (згідно договору № 485/МТЗ-22) та 372 700, 00 грн (згідно договору № 237/МТЗ-23), що складає: 1 120, 00 грн (7 % х 16 000, 00 грн) та 26 089, 00 грн (7 % х 372 700, 00 грн) відповідно, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ОАЗ» в частині стягнення з ТОВ «Гумаімпекс» штрафу у розмірі 27 209, 00 грн.
Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, суд вважає за необхідне зауважити про таке.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Поряд з тим 02.04.2020 набрав чинності Закон України № 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», положення якого доповнили Прикінцеві положення ГК України пунктом 7 такого змісту: « 7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Відтак приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, з урахуванням п. 7 Прикінцевих положень ГК України, продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання більше ніж за шість місяців.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020.
Надалі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 карантин на всій території України відмінено.
Отже, все зазначене вище дозволяє дійти висновку, що п. 7 Прикінцевих положень ГК України передбачає збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання понад строк, установлений ч. 6 ст. 232 цього кодексу (на строк дії карантину), тобто до 30.06.2023.
Враховуючи наведене, суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення сум пені в межах визначених позивачем періодів:
- за договором № 485/МТЗ-22 за період з 23.12.2022 по 30.06.2023 на суму боргу 16 000, 00 грн;
- за договором № 237/МТЗ-23 за період з 20.06.2023 по 20.12.2023 на суму боргу 372 700, 00 грн.
Оскільки арифметично правильний розмір пені, перерахованої судом в межах визначених ТОВ «ОАЗ» періодів та сум, з урахуванням умов спірних договорів, законодавчих приписів та встановлених судом обставин, складає 71 616, 80 грн, - вимогу позивача про стягнення з відповідача 218 203, 80 грн пені належить задовольнити частково - у розмірі 71 616, 80 грн.
В розрізі зазначеного висновку суд також врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, відповідно до якого:
- застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати встановленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема пені);
- у разі використання в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення» за відсутності застережень про період чи строк, за який нараховується пеня, таке нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», § 23).
Положеннями ч. 1 ст. 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Відповідно до ст. 79, 86 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, суд не вважає за необхідне надавати правову оцінку кожному із наведених позивачем доводів в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Стосовно ж судових витрат суд вважає за доцільне зазначити таке.
Згідно із ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені частково, витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити частково позовні вимоги.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гумаімпекс» (вул. Гайок, буд. 4-А, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ідентифікаційний код 34326488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський авіаційний завод» (просп. Небесної Сотні, буд. 32, корпус А, м. Одеса, Одеська обл., 65121, ідентифікаційний код 07756801):
- 340 476 (триста сорок тисяч чотириста сімдесят шість) грн 00 коп. попередньої оплати;
- 71 616 (сімдесят одну тисячу шістсот шістнадцять) грн 80 коп. пені;
- 27 209 (двадцять сім тисяч двісті дев'ять) грн 00 коп. штрафу;
- 6 589 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 53 коп. судового збору.
3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 02.09.2025.
Суддя П.В.Горбасенко