вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2641/25
Суддя Господарського суду Київської області Янюк О.С. перевіривши матеріали
заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
1. 18.08.2025 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулась ОСОБА_1 (далі - заявниця, ОСОБА_1 ) із заявою (вх. № 6906/25 від 19.08.2025) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Водночас, заявницею у порядку абз. 2 п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) подано суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією - Белінської Наталії Олександрівни (свідоцтво № 190 від 12.02.2013, далі - Белінська Н.О.), яка у свою чергу також подала заяву про участь у даній справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 вищевказана заява передана на розгляду судді Янюк О.С. - 25.08.2025.
Згідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється КУзПБ, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.
2. Перевіривши подану заяву суд вважає її такою, що не відповідає вимогам КУзПБ та ГПК України з наступних підстав.
2.1. Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема: конкретизований список кредиторів і боржників; опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника; декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Так, хоча перелічені документи долучені ОСОБА_1 до своєї заяви, проте останні не можуть братися судом до уваги з огляду на наступне.
Із змісту ст. 116 КУзПБ убачається, що перелічені вище документи додаються до заяви боржника в оригіналі.
Як зазначалося вище, заявниця звернулась до суду через електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» (далі - ЄСІТС).
У свою чергу, п. п. 26, 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 визначено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
Разом із цим, Інструкцією з використання підсистеми "Електронний кабінет" ЄСІТС визначено, що:
електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документу засвідчується кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію;
електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (абз.1 ст.7 згаданого Закону).
Проте, подані заявницею документи, що є додатками до заяви у форматі pdf під назвами «Процесуальні документи.pdf» та «Декларації про майновий стан боржника-фізичної особи ОСОБА_1 за 2022-2025.pdf» не містять власне самого підпису заявниці на кожному документі, зазначеного у ч. 3 та ч. 5 ст. 116 КУзПБ окремо, а тому вважати їх оригіналами у суду правових підстав не має.
Таким чином, накладення ОСОБА_1 електронного цифрового підпису 18.08.2025 під час формування самої заяви про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність в підсистемі «Електронний суд» - не свідчить про надання юридичної сили оригіналу таким електронним документам (адже вони не сформовані у підсистемі «Електронний суд»).
З огляду на викладене вважати, що заявницею виконані п. п. 3-4, 6, 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ у суду підстав немає.
2.2. Відповідно до ч. 4 ст. 116 КУзПБ разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Водночас поданий заявницею проєкт плану реструктуризації не може братися судом до уваги з підстав, викладених у п. 2.1. даної ухвали.
2.3. Крім цього п. 8 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях.
Так, ОСОБА_1 безпосередньо у своїй заяві зазначає відомості про наявні рахунки, проте відповідних відомостей про електронні гаманці, вусупереч зазначеному припису п. 8 ч. 3 ст. 116 КУзПБ не надано.
2.4. Пунктом 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Так, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", зокрема, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб із 01.01.2025 у розмірі 3028,00грн.
Таким чином, загальна сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого, яка повинна бути авансована заявницею, становить 45420,00грн (3028,00*5*3= 45420,00).
Водночас абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, зокрема, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про неплатоспроможність може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про неплатоспроможність додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом.
За таких обставин, законодавцем надано особі право під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подати: або докази авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому розмірі; або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим. При цьому, суд зазначає, що відповідна угода повинна бути укладена у порядку визначеному Цивільним кодексом України (далі ЦК України) із дотриманням умов, визначених КУзПБ.
2.3.1. Так, до матеріалів заяви долучено скан-копію договору про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 07.10.2024 (далі - Договір), укладений між ОСОБА_2 (cторона-1) та Заяц Н.С. (cторона-2), проаналізувавши який суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У свою чергу, ст. 6 ЦК України, зокрема, визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
З наведеного можна зробити висновок, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи ч. ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Із змісту п. 1.1 Договору вбачається, що останній визначає порядок розстрочення авансування винагороди керуючому реструктуризацією, покладених на нього відповідно до КУзПБ.
Водночас зі змісту п. 1.2. Договору вбачається, що сторона-1 зобов'язується надавати послуги і виконувати повноваження керуючого реструктуризацією, визначені КУзПБ, а cторона-2 зобов'язується оплатити ці послуги та відшкодувати витрати, пов'язані із веденням судової процедури у справі про банкрутство фізичної особи боржника.
Проаналізувавши зазначене у сукупності із абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд дійшов висновку, що законодавцем надано право особі подати відповідну угоду лише в частині виплати арбітражному керуючому грошової винагороди), у зв'язку з чим, сторони вказаного договору не можуть відступити від положень КУзПБ у цій частині в силу їх імперативності.
Разом із цим, п. п. 3.1. та 3.2. Договору передбачено, що оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 45 420,00 грн за весь строк виконання повноважень сторони-1, починаючи з дати його призначення ухвалою про відкриття провадження у справі та до моменту прийняття судом відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією. Сторона-2 вносить оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 4 542,00 грн щомісячно на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до п. 6.1. Договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту прийняття судом відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією, якщо інше не передбачено законом.
Отже, вказаними умовами Договору до його виконання фактично залучено Господарський суд Київської області, який виступає як особа, яка приймає та зараховує на свій депозитний рахунок грошові кошти заявниці, призначені для виплати грошової винагороди арбітражному керуючому.
Проте з огляду абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд зазначає, що сторонами відповідного договору, який регулює оплату грошової винагороди, повинні бути тільки арбітражний керуючий, як особа яка отримує таку винагороду, та фізична особа-боржник. Залучення до виконання вказаного Договору суду є таким, що не узгоджується із цими приписами КУзПБ.
Більше того суд зазначає, що право на отримання та розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією встановлені в абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ, тоді як судом рішення щодо встановлення такої плати не приймаються.
За таких обставин, долучений до заяви ОСОБА_1 договір із арбітражним керуючим Белінською Н.О. не може братися судом до уваги.
2.3.2. Як зазначає заявниця, нею внесені на депозитний рахунок суду грошові кошти з метою авансування винагороди арбітражному керуючому у загальному розмірі 11355,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 01.11.2024 №0.0.3980773768.1 на суму 2271,00 грн; від 04.12.2024 № 1.78865919.1 на суму 2271,00 грн; від 14.01.2025 № 2.83511967.1 на суму 2271,00 грн; від 21.02.2025 № 1.97239885.1 на суму 2271,00 грн; від 21.03.2025 № 1.108189073.1 на суму 2271,00 грн. Інших доказів, які б підтверджували здійснення таких оплат заявницею до своєї заяви надано не було.
Ураховуючи зазначене, наявність доказів часткового авансування грошової винагороди керуючому реструктуризацією, та те, що наданий Договір не може братися судом до уваги, у заявниці наявний обов'язок здійснити відповідне авансування у встановленому КУзПБ розмірі.
Таким чином, заявниця повинна надати суду докази здійснення авансування грошової винагороди арбітражному керуючому у розмірі 34065,00грн (45420,00 - 11355,00).
2.4. Крім того, ч. 5 ст. 91 ГПК України встановлено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Так, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявником долучено скан копії паспортів (id-карт), карток платників податків, а також інших документів членів своєї родини. Отже, відповідність копій переліченим документам оригіналам таких документів повинна підтверджуватися підписом особи, в якої ці документи знаходяться.
Проте, із доданих до заяви копій вбачається, що такі документи не засвідчені особисто членами родини (особами в яких такі документи знаходяться), що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 91 ГПК України.
3. Відповідно до ч. 1 ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 3 ст. 37 КУзПБ передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог КУзПБ.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).
Ураховуючи те, що заявницею подано відповідну заяву без дотримання вимог ст. 116 КУзПБ, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 час для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 12, 76-78, 174, 234-235 ГПК України, ст. ст. 2, 30, 37, 113, 116, абз.7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд
1. Заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025 (вх. № 6906/25 від 19.08.2025) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність залишити без руху.
2. Запропонувати заявниці протягом десяти днів з дня отримання нею цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст. 116 КУзПБ та надати:
конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
опис майна (як рухомого так і нерухомого) боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
перелік майна (як рухомого так і нерухомого), що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
відомості про всі наявні електронні гаманці боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких електронних гаманцях;
декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства за 2022-2025 роки;
проєкт плану реструктуризації;
засвідчені в установленому порядку копії документів наданих заявницею, у тому числі копії паспортів (id-карт), карт платників податків;
докази, які підтверджують авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 34065,00грн на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (реквізити депозитного рахунку суду: назва установи - Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційні рахунки (депозитний) UA 578201720355269002000014298; установа банку - ДКСУ місто Київ).
3. У разі невиконання заявником п. 2 зазначеної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 02.09.2025 та окремо від рішення оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, яка подається у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 02.09.2025.