ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.08.2025Справа № 910/2692/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Київської міської ради (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ" (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 28, ідентифікаційний код 36386638)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32А, ідентифікаційний код 26199097)
про стягнення 21 351 230,11 грн,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Перепелицін К.М.
Від відповідача: Клименко М.С.
Від третьої особи: не з'явився
Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ" про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 21.12.2020 та 22.12.2020 в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,5272 га, кадастровий номер 8000000000:76:052:0006, на вул. Пушкінській, 33-а у Шевченківському районі м. Києва та земельною ділянкою площею 0,5680 га, кадастровий номер 8000000000:76:052:0015, на вул. Пушкінській, 35-А, 35-Б, 37-А, 37-Б у Шевченківському районі м. Києва за договором оренди земельної ділянки-1 від 18.07.2024 № 598 та договором оренди земельної ділянки-2 від 18.07.2024 № 599 у розмірі 21 351 230,11 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 відкрито провадження у справі № 910/2007/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), призначено підготовче засідання на 09.04.2025.
13.03.2025 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано заяву про долучення доказів направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви.
31.03.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
Також 31.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, яку залучено до матеріалів справи.
01.04.2025 засобами поштового зв'язку третьою особою подано письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.
У засіданні суду 09.04.2025 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Третя особа участь свого представника у засідання суду 09.04.2025 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2025.
14.05.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 відкладено судове засідання на 18.06.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 відкладено судове засідання на 16.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 відкладено судове засідання на 27.08.2025.
11.08.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем подані додаткові пояснення у справі.
Представник позивача у судовому засіданні 27.08.2025 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у засіданні суду 27.08.2025 проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.
27.08.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
11.04.2024 Київська міська рада (далі - позивач) ухвалила рішення № 441/8407 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ" (далі - відповідач) земельних ділянок в оренду для експлуатації та обслуговування майнового комплексу на вул. Пушкінській, 33-а та для експлуатації і обслуговування житлових будинків на вул. Пушкінській, 35-А, 35-Б, 37-А, 37-Б у Шевченківському районі міста Києва» (текст розміщений на офіційному веб-порталі Київської міської ради за таким посиланням: https://kmr.gov.ua/sites/default/files/441- 8407.pdf , копія додається, оригінал рішення зберігається у Київській міській раді).
Згідно з вказаним рішенням вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельні ділянки площею 0,5272 га (кадастровий номер 8000000000:76:052:0006) для експлуатації та обслуговування майнового комплексу (код КВЦПЗ - 03.10, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) на вул. Пушкінській, 33-а у Шевченківському районі міста Києва (далі - Земельна ділянка - 1) та площею 0,5680 га (кадастровий номер 8000000000:76:052:0015) для експлуатації та обслуговування житлових будинків (код КВЦПЗ - 08.03, для іншого історико-культурного призначення) на вул. Пушкінській, З 5-А, 35-Б, З 7-А, 37-Б у Шевченківському районі міста Києва (далі - Земельна ділянка - 2) із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 квітня 2020 року, 28 січня 2014 року, номери запису про право власності 36400641, 36399202, 36400086, 4444495, 36398414 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови; землі історико-культурного призначення).
На підставі цього рішення між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ" було укладено договір оренди земельної ділянки-1 від 18.07.2024 № 598 (оригінал якого знаходиться в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та договір оренди земельної ділянки-2 від 18.07.2024 № 599.
Згідно з інформаційною довідкою від 25.02.2025 № 415023663 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договір оренди земельної ділянки-1 зареєстровано 18.07.2024, орендодавець за яким Київська міська рада, орендар - ТОВ «ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ».
Згідно з інформаційною довідкою від 25.02.2025 № 415023027 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договір оренди земельної ділянки-2 зареєстровано 18.07.2024, орендодавець за яким Київська міська рада, орендар - ТОВ «ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ».
Так, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач не сплачував орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001357102024 від 04.06.2024 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0006 площею 0,5272 га за адресою: вул. Пушкінська, 33-а у Шевченківському районі міста Києва, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, проведена 22.12.2020 Відділом у Барвінківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 15.12.2020.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001357172024 від 04.06.2024 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0015 площею 0,5680 га за адресою: вул. Пушкінська, 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі міста Києва, цільове призначення: 08.03 Для іншого історико-культурного призначення, проведена 21.12.2020 Відділом у Знам'янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 15.12.2020.
Згідно з інформаційною довідкою від 03.03.2025 № 415940368 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці-1 розташований майновий комплекс (літ. А, Б, В) загальною площею 2158,3 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ «ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.07.2010 № 1994, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36400641.
Згідно з інформаційними довідками від 03.03.2025 №№ 415940547, 415943430, 415943621, 415943765 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці-2 розташоване нерухоме майно, а саме:
- житловий будинок (літ. «А») загальною площею 2749,3 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ «ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ» на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна від 10.06.2010 № 1259, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36399202;
- житловий будинок (літ. «Б») загальною площею 2388,3 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ «ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ» на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна від 10.06.2010 № 1243, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36400086;
- житловий будинок (літ. «А») загальною площею 2662,9 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ «ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ» на підставі договору купівлі- продажу від 10.06.2010 № 1251, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.01.2014, номер відомостей про речове право 444495;
- житловий будинок (літ. «Б») загальною площею 2177,1 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ «ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ» на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна від 10.06.2010 № 1256, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36398414.
Таким чином, позивач зазначає, що з дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 13.05.2024 № НВ-9939032052024 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0006 в 2024 році становить 171 668 211,66 грн.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.03.2021 № НВ-0006489032021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0006 на дату її проведення - 05.02.2021, становить 129 119 078,89 грн.
Враховуючи те, що земельна ділянка-1 сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України 22.12.2020, позивач вважає, доцільно стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 22.12.2020 до 18.07.2024.
Враховуючи те, що земельна ділянка-2 сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України 21.12.2020, позивач вважає, доцільно стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 21.12.2020 до 18.07.2024.
Разом з тим, позивач зазначає, що за даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 26.12.2024 № 37334/5/26-15-04-15-05) інформація щодо задекларованих, сплачених податкових зобов'язань та заборгованості по земельному податку за земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:76:052:0006 та 8000000000:76:052:0015 ТОВ «ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ» за 2021- липень 2024 року до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві наведена у додатку 1 до листа, відповідно до якого сплачено податкових зобов'язань по земельному податку в такому розмірі: за 2021 рік - 1 742 300,00 грн; за 2022 рік - 1 004 982,26 грн; за 2023 рік - 1 259 004,55 грн; за січень - липень 2024 року - 1 222 500,00 грн, що разом становить 5 228 786,81 грн.
Таким чином, позивач стверджує, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ" належить стягнути безпідставно збережені ним кошти за період з 22.12.2020 до 18.07.2024 за користування земельною ділянкою-1 та земельною ділянкою-2 у сумі 21 351 230,11 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
Згідно з вимогами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").
Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).
Також правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення.
Виходячи зі змісту наведеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
При цьому виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 та Верховного Суду від 15.12.2021 року в справі № 924/856/20.
Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України),
За змістом ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди, зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій цей будинок, будівля, споруда розташовані. У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ" не може бути визнане як її самовільне використання, однак, не надає права на її безоплатне використання.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18 та у постанові від 02.06.2020 № 922/2417/19.
Водночас, судом встановлено, що відповідач не сплачує орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001357102024 від 04.06.2024 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0006 площею 0,5272 га за адресою: вул. Пушкінська, 33-а у Шевченківському районі міста Києва, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, проведена 22.12.2020 Відділом у Барвінківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 15.12.2020.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001357172024 від 04.06.2024 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0015 площею 0,5680 га за адресою: вул. Пушкінська, 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі міста Києва, цільове призначення: 08.03 Для іншого історико-культурного призначення, проведена 21.12.2020 Відділом у Знам'янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 15.12.2020.
Згідно з інформаційною довідкою від 03.03.2025 № 415940368 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці-1 розташований майновий комплекс (літ. А, Б, В) загальною площею 2158,3 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ «ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.07.2010 № 1994, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36400641.
Згідно з інформаційними довідками від 03.03.2025 №№ 415940547, 415943430, 415943621, 415943765 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці-2 розташоване нерухоме майно, а саме:
- житловий будинок (літ. «А») загальною площею 2749,3 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ «ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ» на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна від 10.06.2010 № 1259, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36399202;
- житловий будинок (літ. «Б») загальною площею 2388,3 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ «ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ» на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна від 10.06.2010 № 1243, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36400086;
- житловий будинок (літ. «А») загальною площею 2662,9 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ «ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ» на підставі договору купівлі- продажу від 10.06.2010 № 1251, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.01.2014, номер відомостей про речове право 444495;
- житловий будинок (літ. «Б») загальною площею 2177,1 кв.м, що перебуває у приватній власності ТОВ «ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ» на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна від 10.06.2010 № 1256, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2020, номер відомостей про речове право 36398414.
Судом також встановлено, що відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 13.05.2024 № НВ-9939032052024 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0006 в 2024 році становить 171 668 211,66 грн.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 року у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 року у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 року у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 року у справі №922/652/18, від 21.05.2019 року у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 року у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі № 922/2413/19.
Отже, вимоги чинного законодавства поклали на відповідача обов'язок з вирішення питання землекористування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухомий об'єкт, який було придбано на підставі правочину.
Таким чином, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71), від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що .
При цьому висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 року в справі № 905/1680/20.
Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Так, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.03.2021 № НВ-0006489032021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0006 на дату її проведення - 05.02.2021, становить 129 119 078,89 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки-1 в розрізі років визначалась відповідно до вимог законодавства, та за 2023 рік становить 163 337 974,94 грн (171 668 211,66/1,051); нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2022 рік становить 142 033 021,69 грн (163 337 974,94/1,15); нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2020 рік становить 129 119 078,89 грн (129 119 078,89/1,0).
Також відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.03.2021 № НВ-0006489062021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:052:0015 на дату її проведення - 05.02.2021, становить 29 588 817,03 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки-2 в розрізі років визначалась відповідно до вимог законодавства, та за 2023 рік становить 37 430 389,80 грн (39 339 339,68/1,051); нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2022 рік становить 32 548 165,04 грн (37 430 389,80/1,15); нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2020 рік становить 29 588 817,03 грн (29 588 817,03/1,0).
Водночас, судом враховано, що за даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 26.12.2024 № 37334/5/26-15-04-15-05) інформація щодо задекларованих, сплачених податкових зобов'язань та заборгованості по земельному податку за земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:76:052:0006 та 8000000000:76:052:0015 ТОВ «ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ» за 2021- липень 2024 року до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві наведена у додатку 1 до листа, відповідно до якого сплачено податкових зобов'язань по земельному податку в такому розмірі: за 2021 рік - 1 742 300,00 грн; за 2022 рік - 1 004 982,26 грн; за 2023 рік - 1 259 004,55 грн; за січень - липень 2024 року - 1 222 500,00 грн, що разом становить 5 228 786,81 грн.
Виходячи з наведених даних, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є правильним та стягненню з відповідача підлягають грошові кошти в сумі 21 351 230,11 грн (26 567 832,31 грн + 12 184,61 грн - 5 228 786,81).
З приводу правової підстави для стягнення грошових коштів, заявлених позивачем, суд зазначає наступне.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, за змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскільки відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування землею, то у відповідача виник обов'язок повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 24.06.2020 у справі 922/2414/19, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19.
За таких обставин суд вважає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ" підлягають стягненню безпідставно збережені кошти орендної плати в сумі 21 351 230,11 грн на користь Київської міської ради.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо викладених у відзиві заперечень позивача, суд зазначає наступне.
Так, відповідач стверджує, що Київська міська рада в порушення законодавчих норм включила до стягнення період з 01.03.2022 до 31.12.2022, за яким не нараховується та не сплачується плата за землю, враховуючи положення абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Відповідно до положень абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, вся територія міста Києва (код території UA80000000000093317) включена до п. 2.11 підрозділу 2 "Території активних бойових дій" розділу І Переліку № 309 із зазначенням дати початку бойових дій 24.02.2022 та дати завершення бойових дій 30.04.2022.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач помилково вважає, що період, який має бути застосований у спірних правовідносинах, не має включати період з 01.03.2022 до 31.12.2022, адже це не відповідає положенням вищезазначеного Переліку.
Щодо періоду, який має бути застосований до орендарів земельних ділянок, що розташовані у м. Києві, неодноразово висловлював свою позицію Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2023 року у справі № 910/3733/23, від 06 лютого 2024 року у справі № 910/14086/22, від 23 квітня 2024 року у справі № 910/14473/22, де, зокрема суд зазначає про таке: колегія суддів ураховує, що Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності з 17.03.2002, пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України доповнено підпунктом 69.14 такого змісту: "Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України".
В свою чергу, абзацами 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції, чинній з 06.05.2023) передбачено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364, яка набрала чинності з 25.12.2022 (далі - постанова КМУ № 1364), установлено, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.
На виконання постанови КМУ № 1364 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 22.12.2022 № 309 (набрав чинності з 27.12.2022) затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік № 309), з первісної редакції підпункту 2.10 пункту 2 (Території активних бойових дій) розділу І (Території, на яких ведуться (велися) бойові дії) якого вбачається, що в період з 24.02.2022 по 30.04.2022 вся територія міста Києва визначалася як територія активних бойових дій.
Таким чином, вся територія міста Києва визначалася як територія активних бойових дій.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що для застосування вказаної пільги у 2022 році необхідно застосовувати весь період з 01.03.2022 по 31.12.2022 року, не відповідає положенням законодавства та практиці Верховного Суду.
Більше того, правова позиція щодо неможливості застосування наведених вище норм законодавства до спірних правовідносин викладені у постанові Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 908/1301/24, де вказано про те, що положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023 підлягають застосуванню у разі наявності правових підстав для володіння чи користування земельними ділянками, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України.
Таким чином, Київська міська рада правомірно включила період з 01.03.2022 по 31.12.2022 до своїх розрахунків суми, яка підлягає стягненню в межах даної справи, адже відповідач в цей період не являвся власником, постійним користувачем або орендарем земельної ділянки.
Крім того, відповідач зазначає, що при здійсненні розрахунків Київська міська рада мала застосовувати 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Як було встановлено вище судом, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.03.2021 № НВ-0006489032021, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:76:052:0006 належить до земель з видом цільового призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку).
Ставка орендної плати визначається за період 22.12.2020 - 31.12.2020 відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2020 рік» від 12.12.2019 № 456/8029; 01.01.2021 - 31.12.2021 відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24; 01.01.2022 - 31.12.2022 відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; 01.01.2023-31.12.2023 -відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; 01.01.2024¬17.07.2024 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). До земель з видом цільового призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), застосовується ставка орендної плати - 5%.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.03.2021 № НВ-0006489062021, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:76:052:0015 належить до земель з видом цільового призначення - 08.03 для іншого історико-культурного призначення.
Ставка орендної плати визначається за період 21.12.2020 - 31.12.2020 відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2020 рік» від 12.12.2019 № 456/8029; 01.01.2021 - 31.12.2021 відповідно до додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24; 01.01.2022 - 31.12.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; 01.01.2023-31.12.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; 01.01.2024¬17.07.2024 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). До земель з видом цільового призначення - 08.03 для іншого історико-культурного призначення, застосовується ставка орендної плати - 0,01%.
Враховуючи вище викладене, Київська міська рада, з врахуванням положень законодавства, надала розрахунок суми, яка підлягає стягненню в межах даної позовної заяви з врахуванням всіх обставин, що мають значення для здійснення правильного обрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування відповідачем земельною ділянкою.
Щодо посилання відповідача на пункт 5.3 додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», згідно якого ставка земельного податку за земельні ділянки (крім земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир багатоквартирного будинку), які використовуються юридичними і фізичними особами (крім підприємств державної та комунальної власності), в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, суд зазначає таке.
Вказаний пункт додатку 3 до рішення стосується земельних ділянок, яка перебуває (перебувала у попереднього власника) у власності чи постійному користуванні і щодо якої відповідно до положень податкового законодавства необхідно сплачувати його власником чи постійним користувачем земельний податок.
З Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок, що надавався позивачем в додатках до позову, випливає, що земельні ділянки передавалася в орендне користування відповідачу із земель комунальної власності. Отже, пункт 5.3 Додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 не може бути застосований у цих правовідносинах.
Таким чином, викладені у відзиві доводи відповідача не знайшли свого підтвердження.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, суд зазначає наступне.
За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Водночас, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження наявності підстав для розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні викладеної у відзиві відповідачем заяви про розстрочення виконання рішення в даній справі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ НА ПУШКІНСЬКІЙ" (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 28, ідентифікаційний код 36386638) на користь Київської міської ради (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 21 351 230 (двадцять один мільйон триста п'ятдесят одна тисяча двісті тридцять) грн 11 коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 256 214 (двісті п'ятдесят шість тисяч двісті чотирнадцять) грн 66 коп.
3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 02.09.2025
Суддя І.О. Андреїшина