02 вересня 2025 року м. Харків Справа №922/1252/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вх.№1472Х від 26.06.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2025 у справі №922/1252/25 (м. Харків, суддя Добреля Н.С., повне рішення складено 10.06.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ,
до Куп'янської районної державної лікарні ветеринарної медицини, м. Куп'янськ, Харківська область,
про стягнення коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Куп'янської РДЛВМ, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 37 117,62 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 7 917,40 грн - пеня, 3 110,23 грн - 3% річних, 13 354,34 грн - інфляційні втрати, а також судові витрати.
Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача в частині оплати вартості поставленого позивачем природного газу на підставі Договору постачання природного газу від 13.01.2021 №19-1300/21-БО-Т за період з січня 2022 до серпня 2022.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.2025 в позові відмовлено повністю. Витрати зі сплати судового збору залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2025 у справі №922/1252/25 - скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; стягнути з Куп'янської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» кошти у сумі 61 499,59 грн, з яких: 37 117,62 грн - заборгованість за основним зобов'язанням; 7 917,40 грн - пеня; 3 110,23 грн - 3% річних; 13 354,34 грн - інфляційні втрати; судові витрати покласти на відповідача.
В апеляції скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини, безпідставно визнав наявність прострочення кредитора через ненадання актів приймання-передачі, не врахував реальність господарської операції (фактичний відбір газу відповідачем), проігнорував дані Інформаційної платформи Оператора ГТС, а також не застосував належні норми матеріального права (ст. 525, 526, 530, 611, 612, 613, 664, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та Правила постачання газу).
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.06.2025 для розгляду справи №922/1252/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вх.№1472Х від 26.06.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2025 у справі №922/1252/25. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1252/25. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
04.07.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшла справа №922/1252/25 (вх.№8296) в 1 томі.
Відповідач своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Суд зазначає, що враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження та розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження доставлена позивачу в електронний кабінет системи «Електронний Суд». З огляду на відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету, судом у вказаній ухвалі повідомлено останнього про обов'язок такої реєстрації та направлено ухвалу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача. Копія ухвали, повернулась до суду із відміткою Укрпошти «за закінченням встановленого терміну зберігання».
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.
Суд вказує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про офіційну електронну пошту відповідача. Останнім не вчинено дій із обов'язкової реєстрації електронного кабінету в системі «Електронний Суд» відповідно до ч.6 ст.6 ГПК України.
Окрім того, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»), що свідчить про додаткову можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.
З огляду на викладене, судом вжито всіх належних заходів з повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, Між ТОВ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (постачальник) та Куп'янської РДЛВМ (споживач) був укладений Договір постачання природного газу від 13.01.2021 №19-1300/21-БО-Т (надалі - Договір). Згідно з його умовами постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб. За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Згідно з пунктом 2.1. Договору постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в період з січня 2022 по грудень 2022 (включно) в кількості 7,33304 тис. куб. м.
Умовами пункту 3.2. Договору передбачено, що право власності на природний газ переходить до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Відповідно до пункту 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (підпункт 3.5.1. пункту 3.5. Договору).
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірника акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (підпункт 3.5.2. пункту 3.5. Договору).
Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання підпункт 3.5.3. пункту 3.5. Договору).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (підпункт 3.5.4. пункту 3.5. Договору).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13.658,42 грн; крім того, податок на додану вартість за ставкою 20%; крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16.554,00 грн.
Згідно з умовами пункту 4.3. Договору загальна вартість цього Договору на дату укладення становить 101.159,29 грн, крім того ПДВ - 20.231,86 грн, разом із ПДВ - 121.391,15 грн.
Окрім того, пунктом 5.1. Договору погоджено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Пунктом 13.1. Договору передбачено, що даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Відповідно до даного договору EIC-код відповідача-споживача 56XS00000JLOT00Q.
Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов Договору ним було передано споживачу природний газ загальним об'ємом 2,24290 тис. куб м на загальну суму 37 117,62 грн
Матеріали справи містять адвокатський запит в інтересах позивача від 06.08.2024 №125/3/2-6933, що адресований ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», в якому з викладенням правових та фактичних підстав звернення, а саме документального підтвердження об'ємів природного газу, поставленого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» окремим споживачам, просив надати інформацію з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів природного газу з ресурсу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56X930000010610X) низки споживачів, зокрема, Куп'янська РДЛВМ (ЕІС-код 56XS00000JLOT00Q).
У відповідь на вказаний адвокатський запит, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» була надана відповідь від 12.08.2024 №ТОВВИХ-24-12333, зі змісту якої слідує, що в інформаційній платформі споживач з EIC-кодом ЕІС-код 56XS00000JLOT00Q був закріплений за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56X930000010610X) у період з 17.01.2022 по 31.08.2022.
Також, інформовано, що обсяг природного газу, використаний споживачем з EIC-кодом ЕІС-код 56XS00000JLOT00Q за період з 17.01.2022 по 31.08.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»: з 17.01.2022 по 31.01.2022 - 652,62 куб. м; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 831,04 куб. м; з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 757,96 куб. м; з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 0,31 куб. м; з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 0,32 куб. м; з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 0,31 куб. м; з 01.07.2022 по 31.07.2022 - 0,32 куб. м; з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 0,02 куб.м.
Натомість, відповідач свої зобов'язання за Договором у частині оплати за природний газ не виконав, заборгованість останнього перед позивачем становить 37 117,62 грн.
Окрім цього, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач з 11.01.2023 перебуває у стані припинення юридичної особи в результаті її реорганізації шляхом приєднання (запис в ЄДР про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи № 1004751270027000799).
11.10.2024 позивач надіслав на адресу відповідача (комісії з припинення Куп'янської РДЛВМ) вимогу від 08.10.2024 №125/3/2-11499, в якій просив задовольнити грошові вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» шляхом переказу коштів у рахунок погашення заборгованості в сумі 56 902,53 грн упродовж 30 днів після отримання даної вимоги.
Втім відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не сплатив.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права, а саме: стягнення заборгованості, пені, відсотків річних та інфляційних втрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивач не надав оригіналів актів приймання-передачі природного газу за спірний період; відсутність первинних документів унеможливлює визнання зобов'язань споживача з оплати поставленого газу; відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.
Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу №11-1047/21-БО-Т від 04.11.2021 р. щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем природний газ.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 №1378/27823 (далі Кодекс ГТС).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже суб'єкти ринку природного газу (у даному випадку позивач та відповідач як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Таким чином, позивач як суб'єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Умовами п.п. 3.5.2., п. 3.5. договору передбачено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника, а саме: акт на передачу Обсягу I та акт на передачу Обсягу II ().
Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.п. 3.5.3., п. 3.5. договору).
У договорі передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки (п.5.1. договору).
За умовами п.п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Апеляційним судом встановлено, що відповідач у період з 17.01.2022 по 31.08.2022 був закріплений за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», що підтверджується інформацією ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» наведеною у відповіді від 12.08.2024 № ТОВВИХ-24-12333 на адвокатський запит від 06.08.2024 №125/3/2-6933.
Згідно з вказаним листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00000JLOT00Q за період з 17.01.2022 по 31.08.2022, який віднесений в алокацію постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» становить: з 17.01.2022 по 31.01.2022 - 652,62 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 831,04 м3; з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 757,96 м3; з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 0,31 м3; з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 0,32 м3; з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 0,31 м3; з 01.07.2022 по 31.07.2022 - 0,32 м3; з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 0,02 м3.
Таким чином, обсяг спожитого відповідачем газу за спірний період становить 2,24290 тис куб м.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, яка встановлена п.4.1. Договору.
Здійснений позивачем розрахунок вартості спожитого за спірний період природного газу у розмірі 37 117,62 грн узгоджується із вищенаведеними обставинами та умовами договору.
Що стосується посилань суду на відсутність підписаних актів приймання-передачі природнього газу за спірний період, колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно в матеріалах справи такі акти відсутні. Водночас, у даному випадку факт отримання відповідачем у січні-серпні 2022 року природного газу в об'ємі 2,24290 тис куб.м. на суму 37 117,62 грн підтверджено такими належними доказами, як відомості інформаційної платформи Оператора ГТС України, що повністю узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору.
Судова практика Верховного Суду (постанови від 04.07.2024 у справі №925/938/23, від 03.11.2023 у справі №918/686/21, від 18.04.2024 у справі №910/5645/23, від 21.02.2024 у справі №904/7327/21) послідовно виходить з того, що остаточні алокації, сформовані та відображені на Інформаційній платформі Оператора ГТС, є належним і достатнім доказом обсягів подач/відборів природного газу. Вони формуються на підставі даних замовників та операторів ГРМ і мають презумпцію достовірності до моменту можливого коригування. Отже, дані Інформаційної платформи Оператора ГТС підлягають використанню для підтвердження факту та обсягів споживання газу у спірному періоді.
Відповідачем не надані суду докази того, що використані позивачем дані, розміщені Оператором ГТС на інформаційній платформі щодо остаточної алокації відборів газу відповідача за спірний період 2022 року, є неповними чи невірними, або такими, що відрізняються від даних самого споживача або Оператора ГРМ.
Відсутність підписаних або надісланих актів приймання-передачі не може розглядатися як підстава для уникнення виконання грошового зобов'язання. Верховний Суд у низці рішень (постанови від 26.06.2019 у справі №922/1018/18, від 17.07.2018 у справі №910/20165/17, від 14.05.2020 у справі №916/2058/19) зазначив, що обов'язок сплатити за поставлений товар виникає з факту його отримання та використання, а акт приймання-передачі лише фіксує господарську операцію, яка вже відбулася. Таким чином, наявність чи відсутність актів не змінює самої природи зобов'язання відповідача оплатити фактично спожитий газ.
Також, апеляційний суд враховує, що за умовами п. 6.2. договору та п. 11 розділу ІІ Правил обов'язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача. Сама по собі обставина не отримання, не підписання споживачем актів прийому-передачі не звільняє останнього від оплати спожитого природного газу.
Враховуючи вищевикладені особливості правового регулювання ринку природного газу, а також встановлений факт його постачання позивачем та споживання відповідачем, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції на ненадання позивачем оригіналів підписаних актів приймання-передачі природного газу відповідачеві як на підставу для відмови в позові в частині стягнення заборгованості є безпідставним та помилковим.
В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.
Підсумовуючи викладене вище, з огляду на наявність доказів споживання відповідачем природного газу у заявленому обсязі та за встановленою ціною, постачання якого здійснено позивачем, відсутність доказів сплати заявленої заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заявлених ТОВ «ГК «Нафтогаз України» позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 37 117,62 грн за поставлений природний газ.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення пені у розмірі 7 917,40 грн, 3% річних у розмірі 3 110,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 354,34 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Положеннями пункту 7.2. Договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як вже встановлено вище, об'єм (обсяг) спожитого газу визначено постачальником на підставі даних Оператора ГРМ шляхом доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Отже, оскільки в даному випадку розмір заборгованості відповідача визначався на підставі п.п. 3.5.4 Договору, то відсутня можливість установити момент початку прострочення виконання зобов'язання боржником відповідно до п. 5.1 Договору, а відтак здійснити нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені на підставі п. 7.2 Договору.
З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 7 917,40 грн, 3% річних у розмірі 3 110,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 354,34 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Куп'янської районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення основного боргу у сумі 37 117,62 грн. за договором №19-1300/21-БО-Т про постачання природного газу від 13.01.2021 року з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах в межах вимог і доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтею 129, 232, 233, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, 276, п.п.1, 4 ч.1 ст.277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2025 у справі №922/1252/25 скасувати в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Куп'янської районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення основного боргу у сумі 37 117,62 грн. за договором №19-1300/21-БО-Т про постачання природного газу від 13.01.2021 року.
В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Куп'янської районної державної лікарні ветеринарної медицини (адреса: 63705, м. Куп'янськ, Харківська обл., вул. 1 Травня, буд. 45; код ЄДРПОУ: 00705893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 42399676) основну заборгованість у сумі 37 117,62 грн (тридцять сім тисяч сто сімнадцять гривень шістдесят дві копійки) та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 460,71 (одна тисяча чотириста шістдесят гривень сімдесят одна копійка).
В решті рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2025 у справі №922/1252/25 залишити без змін.
Стягнути з Куп'янської районної державної лікарні ветеринарної медицини (адреса: 63705, м. Куп'янськ, Харківська обл., вул. 1 Травня, буд. 45; код ЄДРПОУ: 00705893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 42399676) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 191,06 грн. (дві тисячі сто дев'яносто одна гривня шість копійок).
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 02.09.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян