21 серпня 2025 року м. Харків Справа № 922/4444/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.,
за участю представників:
від кредитора АТ "Кредобанк" - Павленко Сергій Валерійович (поза межами приміщення суду) - за довіреністю №13789 від 13.12.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000531 від 30.11.2018,
від інших учасників справи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№ 1317Х/2)
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 (повна ухвала складена 27.05.2025, суддя Міньковський С.В.)
у справі №922/4444/23
за заявою ОСОБА_1 , м. Харків,
до ОСОБА_1 , м. Харків,
про неплатоспроможність,
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2025 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича (свідоцтво №923 від 13.05.2023); провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) - закрито; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів та заборону на відчуження майна, введені ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.01.2024.
Місцевий господарський суд вказує, що боржник та арбітражний керуючий не виконали належним чином низку процедурних вимог, передбачених чинним законодавством щодо можливості відновлення платоспроможності/соціальної реабілітації добросовісного боржника, а саме: не надали до матеріалів справи вичерпного переліку доказів в підтвердження зазначеної в заяві інформації, не розробили та не надали на затвердження кредиторам належного плану реструктуризації, який би відповідав вимогам Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), матеріали справи не містять доказів проведення інвентаризації боржника, а також звіту про перевірку декларації боржника. Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про пасивну, недобросовісну поведінку боржника та у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом, як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Боржник із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, 06.06.2025 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 у справі №922/4444/23 скасувати; направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи свою позицію у справі вказує про таке:
- ухвалене судом першої інстанції судове рішення про закриття провадження у справі на підставі пункту1 частини 7 статті 123 КУзПБ є передчасним, оскільки декларації не були перевірені арбітражним керуючим, звіт керуючий реструктуризацією про результати перевірки декларацій до суду і боржнику не надавав, а, отже, не розпочався та не сплив семиденний строк для виправлення боржником відомостей в деклараціях та, відповідно, не виникли обов'язкові умови, передбачені пунктом 1 частини 7 статті 123 КУзПБ для закриття провадження у справі; про необхідність виконання боржником "низки процедурних вимог" боржнику не було відомо, в ухвалах суду ці питання не визначено;
- в матеріалах справи відсутнє клопотання про закриття провадження у справі;
- судом не було досліджено протоколу зборів кредиторів та додані документи, не надано оцінки тому, що представник кредитора АТ "Універсал Банк" не мав повноважень приймати участь у зборах кредиторів та не мав права голосу на зборах;
- статтею 123 КУзПБ не передбачено такої підстави для закриття провадження як відмова у схваленні плану реструктуризації;
- суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому КУзПБ повноважень і в порушення ст. 42 КУзПБ, ст. 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), принципу змагальності сторін (в межах позовного провадження у справі про банкрутство забезпечення змагальності сторін є обов'язковою умовою) в оскаржуваній ухвалі встановив факти, без поданої стороною позовної заяви, без дослідження доказів (договори, на які посилався суд відсутні в матеріалах справи), без надання боржнику права на відзив;
- боржник не погоджується з висновком суду, що в наданому керуючим реалізацією проєкті плану реструктуризації не відображено всіх відомостей, як то вимагає положення статті 124 КУзПБ, з огляду на те, що: положення зазначеної статті не вимагають надання доказів витрачання кредитних коштів (чеки, квитанції тощо), суд не зобов'язував боржника надати відповідні докази; боржник не погоджується з висновком суду, що ОСОБА_1 в поданій заяві про неплатоспроможність та декларації про майновий стан боржника за 2023 рік надав недостовірну інформацію щодо розміру своєї кредиторської заборгованості з огляду на те, що судом лише за наслідками ухвалення постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 встановлено відсутність належних доказів на підтвердження грошових вимог ОСОБА_2 за борговою розпискою до боржника та реальності (дійсності) такої заборгованості боржника; у всіх процесуальних документах та проєкті плану реструктуризації зазначений саме еквівалент 451 євро, оскільки боржник отримує соціальну допомогу у євро та встановити точну суму, враховуючи строки розгляду справи, неможливо; боржник жодного разу не було запрошено на збори кредиторів для обговорення даного проєкту, жодного листа-повідомлення не було направлено боржнику, під час розгляду проєкту плану реструктуризації боржник не був присутнім, арбітражний керуючий про виявлені недоліки не проінформував; судом безпідставно надано оцінку рівня працездатності боржника за відсутності в матеріалах справи відповідних документів.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 апеляційна скарга у справі №922/4444/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 у справі №922/4444/23 залишено без руху, з тієї підстави, що апелянтом до апеляційної скарги не додані докази сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Роз'яснено, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.
24.06.2025, після постановлення апеляційним господарським судом ухвали без руху, від апелянта надійшли докази сплати судового збору за апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 у справі №922/4444/23 у сумі 2422,40 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 у справі №922/4444/23; призначено справу до розгляду на "14" серпня 2025 р. об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4444/23; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
15.07.2025 керуючим реструктуризацією Кошовським С.В. через підсистему "Електронний суд" подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 8768), в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги.
Надаючи свої пояснення у справі, зокрема, вказує про таке: керуючим реалізацією належним чином виконано обов'язок щодо проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості, про що складено відповідний інвентаризаційний опис (додано до звіту керуючого реалізацією про проведену роботу № 111/зв-1 від 27.11.2024, який було направлено усім кредиторам, а також боржнику на зазначені ними адреси електронної пошти разом з повідомленням № 111/зк-2 від 27.11.2024 про проведення зборів кредиторів). Зазначені матеріали були представлені на засіданні зборів кредиторів та були предметом розгляду, що підтверджується протоколом від 13.02.2025; керуючим реалізацією належним чином було здійснено перевірку декларацій боржника, про що складено відповідний звіт (додано до звіту керуючого реструктуризацією про проведену роботу № 111/зв-1 від 27.11.2024, який був направлено усім кредиторам, а також боржнику на зазначені ними адреси електронної пошти разом з повідомленням № 111/зк-2 від 27.11.2024 про проведення зборів кредиторів). Зазначені матеріали були представлені на засіданні зборів кредиторів та були предметом розгляду, що підтверджується протоколом від 13.02.2025; неточність у сумі доходів боржника, зазначеній у декларації, спричинена виключно об'єктивними факторами - коливанням курсу валюти отримання доходу, що не залежить від волі боржника та керуючого реструктуризацією, у зв'язку з чим не може розглядатися як "подання недостовірної інформації" у розумінні п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
Акціонерним товариством "Кредобанк" через підсистему "Електронний суд" подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 8919), в якому просить відмовити боржнику у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 - залишити без змін; листування із представником АТ "Кредобанк" здійснювати за адресою: 02094, м. Київ, пр-т Каденюка, 23, а/с 57 або за електронною адресою s.pavlenko@lagallection.com.
В обґрунтування своєї позиції у справі вказує про таке:
- керуючим реалізацією були проведені дії щодо перевірки декларації боржника, про що останнім було складено відповідний звіт, який надано кредиторам та боржнику. Відповідно до заяви про заочне голосування на зборах кредиторів, які відбулися 13.12.2024, кредитор АТ "Кредобанк" проголосував проти затвердження такого звіту про перевірку декларації боржника, оскільки останні містили недоліки (неправдиву та неточну інформацію, її приховування);
- суд першої інстанції обґрунтував недобросовісність боржника з точки зору зазначення в деклараціях про майновий стан боржника недостовірної та неправдивої інформації з урахуванням того, що боржником, після припинення ним усіх виплат за кредитними та іншими кредиторськими зобов'язаннями, було передано належне мано, у тому числі шляхом укладення договорів дарування з матір'ю боржника;
- для встановлення дійсності обставин, які спричинили неплатоспроможність та для формування думки кредиторів про особу боржника, а також дій боржника, вчинених для відновлення платоспроможності, боржник зобов'язаний був не лише зазначити про якість причини неплатоспроможності, а і надати до суду відповідні докази причин неплатоспроможності;
- оскільки грошові вимоги ОСОБА_2 не були визнані судом, останній повинен оскаржити таке судове рішення. Таким чином, суд першої інстанції правомірно зробив висновок щодо недобросовісної поведінки боржника та внесення в декларацію недостовірної інформації щодо вимог кредитора ОСОБА_2 та відсутності виправлення такої інформації;
- план реструктуризації боргів повинен містити чіткі суми грошових коштів, які будуть виділятися для погашення вимог кредиторів і ця сума грошових коштів, з урахуванням, що всі розрахунки на території України проводяться за гривню, повинна бути визначена не в іноземній валюті, а визначена в українській гривні. Матеріали справи містять протокол зборів кредиторів від 13.02.2024, згідно з яким були розглянути питання порядку денного, серед яких є питання щодо обговорення пропозицій та визначення умов для підготовки проєкту плану реструктуризації боргів боржника. Зокрема, до протоколу було додано заяви про заочне голосування кредитора АТ "Кредобанк" та кредитора АТ "ОТП Банк", в яких було запропоновано боржнику розробити план реструктуризації боргів станом на 60 місяців із визначенням розміру щомісячного платежу, для погашення пропорційно всім кредиторам на рівні не менше 11 932 грн; боржник протягом двох років після відкриття провадження у справі не зроблено жодної дії для покращення своєї платоспроможності, враховуючи вимогу боржника списати йому понад 80 відсотків боргів.
14.08.2025 через підсистему "Електронний суд" керуючим реструктуризацією ОСОБА_3 подано заяву про розгляд справи без його участі у зв'язку з участю в призначений судом час судового засідання у справі в іншому судовому засіданні в Господарському суді Харківської області.
В судовому засіданні представник кредитора заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 у справі № 922/4444/23 законною та обґрунтованою.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені (належні докази містяться в матеріалах справи).
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в судове засідання представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників даної справи, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.01.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Кошовського С.В.
15.01.024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 за № 72249.
Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 у строк, встановлений ч. 1 ст. 45 КУзПБ, до суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника, зокрема, від фізичної особи ОСОБА_2 (вх. № 2451 від 26.01.2024) на суму 1 500 000,00 грн основного боргу та 6056 грн витрат зі сплати судового збору, АТ "Універсал Банк" (вх.№ 3160/24 від "05" лютого 2024 р.) на суму 108 067,06 грн та 6056,00 грн судового збору, АТ "ОТП Банк" (вх.№ 4422 від 16.02.2024 р.) на суму 420733,94 грн та 6056 грн судового збору та АТ "Кредобанк" (вх.№3495/24 від 07.02.2024 р.) на суму 153164,01 грн та судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 за результатом проведення попереднього засідання суду визнаний наступний розмір грошових вимог кредиторів: фізичної особи ОСОБА_2 на суму 1 500 000,00 грн та 6056,00 грн судового збору; АТ "Універсал Банк" на суму 108 067,06 грн та 6056,00 грн судового збору; АТ "Кредобанк" на суму 153 164,01 грн та 4844,80 грн судового збору; АТ "ОТП Банк" на суму 420 733,94 грн та 6056,00 грн судового збору; зобов'язано керуючого реструктуризацією вчинити певні дії та призначено проведення підсумкового засідання.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 апеляційні скарги Акціонерного товариства "Кредобанк" задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 у справі № 922/4444/23 скасовано; ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 у справі № 922/4444/23 скасовано в частині визнання грошових вимог фізичної особи ОСОБА_2 на суму 1500000,00 грн; в решті оскаржувану ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.01.2025 призначено справу в підсумковому засіданні на 25.02.2025.
До суду від керуючого реструктуризацією надійшов протокол зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 від 18.03.2025, на якому, у зв'язку з відмовою у схваленні плану реструктуризації боргів, зборами кредиторів було прийнято рішення клопотати перед судом про закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
22.05.2025 постановлено оскаржувану ухвалу суду з підстав, викладених вище.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
Об'єктом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі положень п. 1 ч. 7 статті 123, ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства.
Предметом апеляційного перегляду є питання встановлення наявності або відсутності підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі норм вищевказаних статей Кодексу з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника-фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За приписами ч. 2 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з ч. 5 ст. 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст. 1 КУзПБ).
Апеляційний господарський суд зважає на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, відповідно до яких, з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника-фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника-фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при відсутності результатів впровадження таких заходів забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на положеннях статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, за змістом ст. 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа-боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Верховний Суд в постанові від 13.05.2024, прийнятої за результатом розгляду касаційної скарги у справі № 922/5486/23, зазначив, що законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу України з процедур банкрутства принцип добросовісної поведінки боржника-фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження-соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у справі № 911/2140/22, від 15.02.2024 у справі № 904/7413/21, від 25.01.2024 у справі № 916/1575/21, від 18.04.2024 у справі № 920/1398/21).
Задля отримання бажаного результату відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника такі обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), тобто обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 Кодексу України з процедур банкрутства);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 Кодексу України з процедур банкрутства).
Саме тому до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
При цьому, у випадку об'єктивної неможливості погашення вимог кредиторів, закриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність, фізична особа-боржник має легітимні підстави для очікування, зокрема, на застосування судом процедури звільнення її від боргів.
В свою чергу, за змістом положень ст.ст. 90, 123, 126, 128, 129 КУзПБ разом зі ст.ст. 2, 113 КУзПБ закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи під час судової процедури реструктуризації боргів боржника можливе:
- зі спеціальних підстав, визначених ч. 7 ст. 123 КУзПБ, ч. 11 ст. 126 КУзПБ;
- із загальних підстав, визначених п.п. 1 - 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ (тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи);
- в інших випадках, передбачених законом (п. 9 ч. 1 ст. 90 КУзПБ), зокрема визначених п.п. 1 - 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в тих межах, що стосуються судової процедури неплатоспроможності фізичної особи.
Щодо спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ свідчить, що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що спеціальна норма (п.п. 1-3 ч. 7 ст. 123 КУзПБ) стосується виключних трьох підстав для закриття провадження у справі щодо відкритого провадження про неплатоспроможність саме фізичної особи боржника.
Так, ч. 7 ст. 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Тобто, вказана норма права є процесуальним запобіжником від недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що конструкція ч. 7 ст. 123 КУзПБ побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
До того ж, розширене коло ініціаторів застосування ч. 7 ст. 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за ч. 7 ст. 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
Так, Кодекс України з процедур банкрутства встановлює перелік документів та відомостей, необхідних до подання заявником при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, одним з яких відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 116 цього Кодексу є декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати. До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/6639/20 зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником з метою розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.
Аналіз п. 11 ч. 3 ст. 116 та п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме: боржник подає суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту; отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, обов'язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом.
При цьому, нормами вказаного Кодексу не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі №918/127/20, за змістом п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, у разі встановлення обставин зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї ці недоліки не є підставою, зокрема, для закриття провадження у справі за умови, що вони усунуті упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації шляхом надання суду виправленої декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Таким чином, якщо боржник не скористається наданим йому правом упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією усунути виявлені недоліки щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної у поданих ним (боржником) деклараціях, то настають визначені цією нормою наслідки у вигляді закриття провадження у справі, водночас, певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що боржником у декларації про майновий стан за 2023 рік (розділ XIV. Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та інші витрати, у тому числі за межами України) зазначено розмір кредиторської заборгованості боржника 2 144 583,62 грн, при цьому, відповідно до конкретизованого списку кредиторів більша частина становить заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 28.05.2019 у розмірі 1500000,00 грн.
Водночас, в постанові Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2024, апеляційний суд встановив відсутність належних доказів, які підтверджують фінансову спроможність фізичної особи ОСОБА_2 щодо надання відповідної позики у сумі 1500000,00 грн у готівковому або безготівковому вигляді боржнику- ОСОБА_1 , як підстави для відмови у визнанні заявлених кредиторських вимог.
Вказане судове рішення було надіслано в електронному вигляді до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" боржнику та його представнику адвокату Тоцькій К.М. (т.7, а.с. 116, 117), що вказує про обізнаність вказаного учасника справи про результати розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 .
Оскільки вищевказана постанова не була оскаржена боржником у встановленому законом порядку та набрала законної сили, фактично боржник погодився з доводами апеляційної інстанції щодо відсутності належних доказів на підтвердження грошових вимог ОСОБА_2 за борговою розпискою до боржника та реальності (дійсності) такої заборгованості боржника, що вказує про недобросовісність дій боржника за наслідками внесення відповідних відомостей до декларацій про свій майновий стан за 2023 рік, що, як слушно зазначено судом першої інстанції, в цілому свідчить про створення преференцій одних кредиторів перед іншими (банками) в частині прийняття необхідних рішень на користь боржника в межах справи про його неспроможність.
Крім того, як вбачається з наданих до суду декларацій про майновий стан за 2020-2023 роки, боржнику у 2020-2021 році на праві власності належало наступне майно :
- нежитлове приміщення, заг. пл. 11,6 кв. м., підвальної частини №XLVI житлового будинку літ. "А-10", за адресою: АДРЕСА_2 (приватна особиста власність);
- квартира, заг. пл. 63,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 (приватна спільна сумісна власність з ОСОБА_4 (мати));
Проте, у вересні 2022 вищевказане майно було подароване ОСОБА_4 (мати боржника).
Крім того, в декларації про майновий стан боржника за 2022 рік боржнику на праві спільної сумісної власності разом з дружиною належав транспортний засіб Ford Focus, 2008 року, проте у декларації за 2021 рік вищевказаний автомобіль вже не вказаний, а в декларації за 2022 рік даний транспортний засіб вже є власністю ОСОБА_4 (мати боржника) та дата набуття права власності зазначена 03.09.2022.
Тобто, боржником був переданий (проданий) зазначений вище актив (нерухомість та рухоме майно), який міг би використаний боржником для задоволення вимог його кредиторів, причому, у підозрілий період до звернення останнього до суду про свою неплатоспроможність (18.10.2023).
Судова колегія звертає увагу, що в оскаржуваному судовому рішенні у справі судом першої інстанції не було надано оцінку вказаному правочину щодо переходу права власності майна боржника до третьої особи з точки зору законності, що могло бути вирішено лише в окремому судовому провадженні. Разом з тим, вказані обставини в сукупності можуть бути враховані при оцінці добросовісності дій боржника за наслідками порушення питання щодо проведення відносно такої особи судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичної особи з застосування відповідних наслідків.
В контексті зазначеного, судова колегія також вважає за необхідне зазначити про обґрунтованість правового висновку суду, що в деклараціях про майновий стан фізичної особи ОСОБА_1 за 2020 -2023 роки зазначено, що в боржника відсутні грошові кошти (готівкові кошти, кошти на рахунках, інші цінності). Разом із тим, відповідно до п.1 угоди про авансування винагороди арбітражного керуючого від 20.10.2023, укладеної між ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Кошовським С.В., боржник до завершення першого, другого та третього місяця з моменту призначення арбітражного керуючого керуючим реструктуризації у справі про неплатоспроможність боржника сплачує авансом основну винагороду у сумі п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рахунок керуючого реструктуризацією.
Таким чином, за три місяці виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого реструктуризацією в даній справі, боржник мав сплатити на його рахунок 40260,00 грн. Проте боржник не надав суду обґрунтованих пояснень, за рахунок яких саме грошових коштів він буде сплачувати грошову винагороду арбітражному керуючому, якщо відповідно до декларацій за 2020-2023 роки грошові кошти у нього відсутні та відповідно до проєкту плану реструктуризації ОСОБА_1 сплачує лише усім кредиторам 50 євро, при цьому витрати на оплату праці арбітражного керуючого не були включені до загальних витрат боржника в проєкті плану реструктуризації.
Відповідні дії боржника також дають обґрунтовані підстави для сумніву, що у деклараціях про майновий стан боржника за 2020-2023 роки зазначена достовірна інформація щодо наявних у ОСОБА_1 грошових коштів, а також бажання здійснення розрахунку з визнаними кредиторами у справі, з огляду на реальний обсяг платоспроможності.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КУзПБ основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до протоколу зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_5 , проведеного 13.02.2024, з третього питання порядку денного "розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника" присутніми представниками кредиторів АТ "Кредобанк", АТ "ОТП Банк" висловлено позицію проти затвердження запропонованого звіту керуючого реструктуризацією. Зокрема, в заяві про заочне голосування кредиторами зазначено, що, оскільки до виклику не було додано відповідних декларацій про майновий стан боржника, останні були взяті з системи "Електронний суд" та при перевірці зазначеної в них інформації та отриманих арбітражним керуючим відповідей встановлено: невідповідність інформації про доходи боржника за всі роки, за які надавались декларації, невідповідність щодо місця роботи (замість ФОП необхідно зазначити "само зайнята особа"), відсутність інформації щодо грошових активів боржника та членів сім'ї (відсутність номерів рахунків та суми коштів на них); неповна та в подальшому прихована інформація щодо транспортних засобів боржника (в декларації від 2020 року зазначений транспортний засіб Ford Focus, 2008 року та не зазначено дати набуття права власності, у декларації від 2021 року даного автомобіля вже немає, а в декларації від 2022 року даний транспортний засіб вже є власністю ОСОБА_4 (мати боржника) та дата набуття права власності значиться 03.09.2022).
Водночас судова колегія вказує й про те, що самий лише висновок щодо неповної та/або недостовірної інформації декларації за 2023 рік про майновий стан боржника і членів його сім'ї у даній справі не може бути покладено в основу рішення про закриття провадження у справі, з огляду на те, що матеріали справи дійсно не містяться належних доказів на підтвердження направлення керуючим реструктуризацією боржнику ОСОБА_1 звіту про результати такої перевірки для надання права упродовж семи днів після його отримання усунути виявлені недоліки. Разом з тим, вказані вище обставини мають значення при оцінці дійсної мети, яку переслідує заявник за наслідками порушення питання щодо проведення відносно нього визначених законом процедур у справі про неплатоспроможність (добросовісності дій боржника), а також дотримання вимог, яким має відповідати план реструктуризації боргів боржника (зокрема, відповідності інформації, яка міститься в наданих до матеріалів справи деклараціях про майновий стан боржника).
За приписами ч.ч. 1-3, 7, 8 ст. 126 КУзПБ керуючий реструктуризацією протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів подає до господарського суду заяву про затвердження плану реструктуризації боргів.
До заяви про затвердження плану реструктуризації боргів боржника додаються:
1) план реструктуризації боргів боржника;
2) протокол засідання зборів кредиторів;
3) письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні чи проголосували проти схвалення плану реструктуризації боргів боржника (за наявності).
Господарський суд розглядає заяву про затвердження плану реструктуризації боргів боржника протягом 10 днів з дня її отримання.
Господарський суд зобов'язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником.
Господарський суд має право за вмотивованим клопотанням боржника чи кредитора змінити план погашення боргів у частині збільшення чи зменшення строку його виконання або розміру суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів, чи суми, яка щомісяця залишається боржнику на задоволення побутових потреб (не менше розміру, встановленого ст. 124 цього Кодексу).
Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо:
1) порушено порядок розроблення, схвалення та погодження плану реструктуризації боргів, встановлений цим Кодексом;
2) умови реструктуризації боргів суперечать законодавству;
3) при схваленні плану реструктуризації боргів були допущені порушення законодавства, що вплинули на результат голосування;
4) кредитор, який не брав участі в голосуванні чи проголосував проти схвалення плану реструктуризації боргів, доведе, що в разі визнання боржника банкрутом у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені у розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану реструктуризації боргів;
5) боржник не погасив борги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якщо така заборгованість існувала до моменту подання плану реструктуризації боргів боржника на затвердження до господарського суду;
6) боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом;
7) план реструктуризації боргів не погоджено боржником.
Відповідно до ч. 11 ст. 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
Щодо застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених ст.ст. 123, 126, 128 КУзПБ. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за ч. 11 ст. 126 КУзПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з'ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.
Зокрема, у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 року №903/806/20 було відзначено, що до встановленого строку визнання боржника банкрутом за ч.1 ст.130 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з п. 2 ч. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, зобов'язаний з'ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ч.11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства.
У постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №925/473/20 викладена правова позиція, що також підтримана у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, за змістом якої суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов'язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (ч. 1 ст.130 Кодексу України з процедур банкрутства). Адже, у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проєкту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства, пасивній участі боржника в цій процедурі.
Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.
Верховний Суд зауважив, що вказане безперечно не повинно залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Матеріали справи містять протокол зборів кредиторів від 13.12.2024 (повідомлення про проведення яких було надіслано боржнику, т.5, а.с. 213), згідно з яким були розглянути питання порядку денного, серед яких є питання щодо обговорення пропозицій та визначення умов для підготовки проєкту плану реструктуризації боргів боржника. До протоколу було додано заяви про заочне голосування кредиторів АТ "Кредобанк" та АТ "ОТП Банк", в яких було запропоновано боржнику розробити план реструктуризації боргів станом на 60 місяців із визначенням розміру щомісячного платежу, для погашення пропорційно всім кредиторам на рівні не менше 11 932,00 грн.
З огляду на розгляд в попередньому засіданні господарським судом заяв з кредиторськими вимогами до боржника та визначення їх розміру, боржником було розроблено оновлений проєкт Плану реструктуризації боргів боржника, відповідно до якого визначено:
- судом визнано вимоги наступних кредиторів: АТ "Універсал Банк" на суму 108 067,06 грн та 6056,00 грн судового збору; АТ "Кредобанк" на суму 153 164,01 грн та 4844,80 грн судового збору; АТ "ОТП Банк" на суму 420 733,94 та 6056,00 грн судового збору;
- під час виконання плану реструктуризації боргів боржником до 25 числа поточного місяця щомісячно погашається еквівалент 50 євро, згідно офіційного курсу Національного банку України, впродовж 60 місяці, що складає 3000,00 євро;
- решта заборгованості у розмірі 565 841,81 грн підлягає списанню: АТ "Універсал Банк" - 92 391,10 грн, АТ "Кредобанк" - 127 919,42 грн, АТ "ОТП Банк" 345 531,29 грн.
Як вбачається з протоколу зборів кредиторів від 18.03.2025, в якому прийняли участь кредитори АТ "Універсал Банк", АТ "Кредобанк", АТ "ОТП Банк", в порядку денному визначено наступні питання: 1. Розгляд плану реструктуризації боргів боржника; 2. Прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотання до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Слід звернути увагу на положення абз.2 ч.1, ч.3 ст.123 КУзПБ, відповідно до яких участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб; проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб; а також на вимоги ч.2 ст.48 КУзПБ, відповідно до яких перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, які мають не менше ніж дві третини голосів.
Також, відповідно до ч.2 ст.48 КУзПБ якщо перші збори не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, протягом двох тижнів проводяться повторні перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше половини голосів.
Боржник не надав суду доказів скликання зборів кредиторів, які б не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів.
За наслідками проведення зборів кредиторів ОСОБА_1 18.03.2025 прийнято наступні рішення: по першому питанню "розгляд проєкту плану реструктуризації боргів боржника" - кредиторами (АТ "ОТП Банк", АТ "КредоБанк", АТ "Універсал Банк") одноголосно проголосовано проти схвалення запропонованого проєкту плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; по другому питанню "прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність" - одноголосно прийнято рішення клопотати перед судом про закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 через недобросовісність останнього.
Зокрема, Акціонерне товариство "Кредобанк" у запереченнях на наданий боржником проєкт плану реструктуризації боргів від 17.03.2025 вказало про можливість збільшення боржником коштів на погашення всіх вимог кредиторів та наявності залишку для задоволення власних потреб. Кредитор вказує, що, не зважаючи на запропоновані умови, які влаштовували б і боржника, і кредиторів, коли боржник позбавляється всіх боргових зобов'язань та поновлює свою неплатоспроможність, боржник пропонує кредиторам часткове погашення вимог кредиторів в розмірі 2 218,00 грн, залишаючи собі на побутові потреби 19 290,08 грн, тим самим пропонує списати 582798,61 грн, що є трохи більше 80% всіх визнаних судом грошових вимог кредиторів.
Відтак, з матеріалів справи вбачається, що наданий проєкт плану реструктуризації боргів кредиторів передбачав прощення (списання) вимог кредиторів, в розмірах, які не погоджені з кредиторами - АТ "Універсал Банк", АТ "ОТП Банк", АТ "Кредобанк".
В свою чергу, проаналізувавши зміст плану реструктуризації стосовно відповідності його положенням ст.124 Кодексу України з процедур банкрутства через призму його реальності, виконуваності та відповідності самій природі реструктуризації, в тому числі дослідивши причини незгоди кредитора з таким планом та його умовами, колегія суддів вважає, що визначені у плані умови не можуть свідчити про реальні та беззаперечні наміри боржника щодо досягнення цілей та завдань процедури реструктуризації, шляхом подання до суду виконуваного плану реструктуризації, в якому були б враховані інтереси як боржника так і кредиторів та який би був спрямований на реальне погашення заборгованості перед кредиторами, а не її списання/прощення.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, фактично маючи значну заборгованість перед кредиторами, боржником не передбачається залучення коштів з метою реструктуризації боргів та погашення більшої частини наявної заборгованості перед кредиторами, більш того, не зазначено, чому боржник не розглядає можливість виконання зобов'язань третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством (п. 5 ч. 3 ст. 124 КУзПБ), а також інших заходів, спрямованих на покращення майнового стану та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо) (п. 6 ч. 3 ст. 124 КУзПБ).
Відтак, апеляційним господарським судом встановлено, що боржником пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів), який би відповідав інтересах всіх визнаних кредиторів у даній справі та фактичної платоспроможності боржника на оптимального забезпечення задоволення заявлених до нього вимог подано не було.
Окремо слід наголосити, що матеріали справи не містять належних доказів (відповідних звітів, актів опису) на підтвердження проведення керуючим реструктуризацією боргів арбітражним керуючим Кошовським С.В. у встановлений судом строк інвентаризації майна боржника з визначенням його вартості.
В п. 2.4 проєкту плану реструктуризації боргів, який був поданий на розгляд зборів кредиторів від 18.03.2025, вказано, що на час його подання інвентаризація в межах справи про банкрутство не проводилась.
Відповідне дійсно позбавляє можливості суд встановити майновий стан боржника та дослідити шляхи погашення боргів перед кредиторами з застосуванням певних судових процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, та, як наслідок, фактично унеможливлює вирішення судом питання про перехід до наступної стадії у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Враховуючи в сукупності викладені вище обставини щодо намагання боржника створити преференцій окремому кредитору у даній справі, недобросовісність дій щодо відчуження майна в підозрілий період часу перед зверненням до суду з заявою про відкриття відносно нього провадження у справі про неплатоспроможність, відсутності у боржника дієвого прагнення до компромісу з кредиторами, пропозиція щодо повного списання заборгованості, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про намагання боржником створити формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів, а також відсутність доказів реального прагнення до працевлаштування та отримання доходів з боку божника та недобросовісне використання боржником судових процедур неплатоспроможності з метою списання наявної у нього заборгованості за рахунок надмірного утиску інтересів кредиторів.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вищезазначені обставини свідчать про недобросовісну поведінку боржника у спірних правовідносинах, як при ініціюванні процедури неплатоспроможності, так і на стадії подачі плану реструктуризації і затвердження його умов.
Провадження у справі відкрито 11.01.2024, тобто станом на дату постановлення оскарженої ухвали з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника минуло понад рік, однак протягом цього строку суду не подано схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, матеріали справи не містять доказів дій кредиторів, які б свідчили про безпідставне зволікання у затвердженні плану, наявний проєкт плану реструктуризації не враховує інтересів кредиторів, оскільки передбачає списання більшої частини боргів.
Враховуючи наведене та зважаючи на дискрецію господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі на підставі ч.11 ст.126 КУзПБ, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість та законність ухвали Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 у справі №922/44444/23 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Аргументи боржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального права.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного судового рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для її скасування, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 у справі №922/4444/23 - без змін.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 у справі №922/4444/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 01.09.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя П.В. Тихий