01 вересня 2025 року м. Харків Справа № 905/214/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Плахов О.В. , суддя Склярук О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Склярова Олександра Олександровича (вх. №1436) на рішення Господарського суду Донецької області від 30.05.2025 у справі №905/214/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Склярова Олександра Олександровича, с.Торець, Слов'янський район, Донецька область
про стягнення 414 731,06 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Склярова Олександра Олександровича про стягнення 414731,06 грн, з яких: 365460,84 грн - сума заборгованості, 6083,54 грн - 3% річних, 43186,68 грн - інфляція.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії №2802 від 01.01.2019 в частинні оплати поставленої електричної енергії за період січень-червень 2024.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.05.2025 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Склярова Олександра Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" суму заборгованості у розмірі 365460,84 грн, 3% річних у розмірі 6083,54 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 21642,44 грн та судовий збір у розмірі 4718,24 грн. В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 21544,24 грн відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що між сторонами діяв чинний договір постачання електроенергії, за яким позивач поставив відповідачу електроенергію на суму 365?460,84 грн. Постачання підтверджено актом приймання-передачі та даними оператора системи розподілу, які мають пріоритет згідно з галузевими нормами. Суд відхилив заперечення відповідача щодо того, що енергію споживали треті особи (підрозділ ЗСУ), оскільки відповідач не повідомив про зміну користувача, а тому залишався відповідальним за оплату.
Щодо інфляційних втрат: суд визнав обґрунтованими нарахування на суму 21?544,26 грн за січень-травень 2024, але зменшив нарахування за червень 2024 з 21?642,42 грн до 98,18 грн через помилку у розрахунку. Позов задоволено в частині основного боргу, 3% річних і частини інфляції.
Фізична особа-підприємець Скляров О.О. з відповідним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що:
- впродовж січня-червня 2024 року відповідач отримував від позивача повідомлення про фіксовану заборгованість у розмірі 13 765,48 грн. Ця сума залишалась незмінною протягом усього періоду, про що свідчать смс-повідомлення. Однак у червні 2024 року позивач раптово заявив про заборгованість у розмірі 379 226,23 грн, не надавши зрозумілого обґрунтування. На думку відповідача, такий перерахунок є сумнівним і необґрунтованим, а суд першої інстанції не надав належної оцінки цьому факту та не дослідив надані ним докази. Крім того, відповідач стверджує, що не отримував щомісячних рахунків, як це передбачено умовами договору, а отже не був належно поінформований про обсяги спожитої електроенергії. Посилання позивача на пункти комерційної пропозиції були безпідставними, оскільки ці документи взагалі відсутні в матеріалах справи;
- електроенергію фактично споживали військові підрозділи, які користувались його майном на безоплатній основі згідно з договором з військовою частиною. Використання електроенергії здійснювалося не в межах господарської діяльності відповідача, а для забезпечення життєдіяльності військових, що тимчасово проживали у приміщенні. Водночас жодної компенсації від держави відповідач не отримав. Суд першої інстанції ці обставини не дослідив і необґрунтовано поклав фінансову відповідальність за споживання на особу, яка фактично не користувалася електроенергією;
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за скаргою Фізичної особи-підприємця Склярова О.О. на рішення Господарського суду Донецької області від 30.05.2025 у справі №905/214/25; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
10.07.2025 від ТОВ “Донецькі енергетичні послуги» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обґрунтовує свій відзив тим, що:
- між сторонами існував чинний договір постачання електричної енергії, укладений шляхом приєднання. Відповідач, користуючись електроенергією у період з січня по червень 2024 року, не відмовився від договору, не повідомив про припинення постачання та не звертався до постачальника з вимогами щодо уточнення обсягів. Раніше виставлені рахунки ґрунтувались на прогнозних або часткових показниках, а в червні 2024 року, після отримання повних даних від ОСР, був проведений коректний розрахунок, що пояснює зміну суми заборгованості;
- згідно з умовами договору, споживач мав доступ до "Особистого кабінету", через який міг самостійно отримувати всю інформацію про стан розрахунків. Неотримання смс або рахунків не звільняє від зобов'язання сплатити фактично спожиту електроенергію;
- позивач не отримував жодних повідомлень про зміну користувача приміщення. Відповідно до положень Правил роздрібного ринку електроенергії, саме споживач зобов'язаний інформувати постачальника про такі зміни. У разі відсутності такого повідомлення відповідальним за оплату залишається особа, з якою укладено договір.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини справи.
ТОВ “Донецькі енергетичні послуги» розміщено на офіційному веб сайті https://www.dn.yasno.com.ua публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та комерційні пропозиції до вказаного договору.
01.01.2019 фізична особа-підприємець Скляров О.О. приєднався до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ “Донецькі енергетичні послуги» шляхом фактичного споживання електроенергії та здійснення оплати першого рахунку, на умовах комерційної пропозиції “Універсальна» для малих не побутових споживачів. Для проведення розрахунків позивачем було відкрито відповідачу особовий рахунок №2802.
Таким чином, 01.01.2019 між ТОВ “Донецькі енергетичні послуги» (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Скляровим О.О. (далі - відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2802, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.1.1 даний договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком до договору.
Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2 договору).
Згідно з п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Пунктом 2.2. договору визначено, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та/або господарську діяльність. Малі непобутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної, господарської, підприємницької та іншої діяльності.
За змістом п.3.4. договору датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.
У відповідності до п.5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.
Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію (п.5.2. договору).
Відповідно до п.5.7. договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до п.5.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
За умовами п.5.10. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, зокрема, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору.
Споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору (п.п. 1 п.6.2 договору).
Відповідно до п.7.2 договору постачальник зобов'язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальністю, передбачену цим договором та чинним законодавством (п.9.1. договору).
Відповідно до умов п.11.1 договору спори та розбіжності, що можуть виникнути із виконання умов цього договору, у разі якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами, можуть бути вирішенні шляхом звернення споживача до Інформаційно-консультаційного центру по роботі із споживачами електричної енергії, що створюється постачальником згідно з Положенням про Інформаційно-консультаційний центр по роботі із споживачами електричної енергії, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.03.2009 №299, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.04.2009 за № 308/16324 (зі змінами) (далі - Положення про ІКЦ).
Під час вирішення спорів сторони мають керуватися порядком врегулювання спорів, встановленим цими ПРРЕЕ та Положенням про ІКЦ.
Згідно п.13.1 договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.
Усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо повідомлення здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто під підпис за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку у якому обслуговується одержувач. Додатками до договору можуть бути передбачені інші способи направлення повідомлень. Всі додатки до договору є невід'ємною частиною (п.13.8. договору).
Додатком 2 до договору є комерційна пропозиція «Універсальна» постачальника універсальних послуг ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" для малих непобутових споживачів (далі - комерційна пропозиція).
Розділом 4 комерційної пропозиції передбачено, що оплата здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі та/або розрахункових документах. Прийняттям цієї Комерційної пропозиції, споживач надає згоду та доручає постачальнику здійснювати повернення грошових коштів, що надійшли в рахунок оплати електричної енергії (аванси, переплати тощо), шляхом їх зарахування між відповідними рахунками в тому числі із спеціальним режимом використання (між договорами в разі повного переходу з постачання електричної енергії на умовах універсальної послуги до постачання за вільними цінами), таким чином, щоб забезпечити їх коректне відображення, зокрема, у випадку помилкового перерахування споживачем, зарахування переплат в рахунок погашення заборгованості чи споживання майбутніх періодів, у випадку коригування обсягів оператором системи, та в інших випадках, в тому числі при внесенні змін до чинного законодавства.
Відповідно до абзацу 4 розділу 5 комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку.
При цьому, абз.5 розділу 5 комерційної пропозиції встановлено, що виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду споживачем в сервісі «Особистий кабінет». За умови цієї комерційної пропозиції споживач має обов'язок зареєструватися в сервісі «Особистий кабінет» та користуватись відповідним сервісом.
Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника (абз.6 розділу 5 комерційної пропозиції).
Відповідно до абз.7 розділу 5 комерційної пропозиції у разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Порушення строків оплати, передбачених цією комерційною пропозицією, є підставою для направлення вимоги постачальника про забезпечення виконання зобов'язання (абз.11 розділу 5 комерційної пропозиції).
Матеріали справи не містять доказів припинення дії договору, отже договір постачання електричної енергії вважається чинним на час виникнення спірних правовідносин.
У підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором з поставки відповідачу електричної енергії позивачем наданий суду акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 30.06.2024 за період червень 2024 (до якого входять перерахунки за період січень 2024 - травень 2024) на суму 365460,84грн з урахуванням ПДВ, який підписаний позивачем одноособово.
Позивач у позові зазначив, що у зв'язку з несвоєчасним отриманням інформації від АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» (оператора системи розподілу) щодо обсягів спожитої відповідачем у січні-червні 2024 електричної енергії, позивачем у червні 2024 проведено коригування нарахувань за січень-травень 2024, яке включено до акту прийняття-передавання та рахунку за червень 2024.
Позивачем оформлений рахунок за спожиту електроенергію: №2802 від 05.07.2024 за червень 2024 на суму 365460,84грн, кінцева дата сплати 12.07.2024.
Відповідно до даних акту приймання-передачі та рахунку позивач поставив за січень 2024 - 24055 кВт/год, за лютий 2024 - 14152 кВт/год, за березень 2024 - 3471 кВт/год, за квітень 2024 - 2609 кВт/год, за травень 2024 - 1574 кВт/год, за червень 2024 - 275 кВт/год.
Рахунок та акт приймання-передавання були направлені 08.07.2024 на електрону адресу відповідача, яка була зазначена ним у сервісі «Особистий кабінет» в реквізитах споживача.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії за період січень-червень 2024, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення суми боргу за спожиту електроенергію у розмірі 365460,84грн, 3% річних у розмірі 6083,54грн та інфляційних втрат у розмірі 43186,68грн.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, вказує на те, що про факт споживання електричної енергії за договором №2802 за період січень-травень 2024 ФОП Скляров О.О. дізнався з акту прийняття-передавання електричної енергії за червень 2024. При цьому відповідач зазначає, що не споживав спірну електричну енергії у зв'язку з передачею об'єкту нерухомості з 01.11.2022 у безоплатне користування підрозділом ЗСУ за договором №506/2023 від 13.06.2023.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.
Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з відповідача, а також інфляційних втрат і трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, що виникли в межах договірних відносин між постачальником електроенергії (ТОВ "Донецькі енергетичні послуги") та споживачем (ФОП Скляровим О.О.) за публічним договором постачання електроенергії.
Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що між сторонами існував чинний договір постачання електричної енергії, укладений шляхом приєднання до комерційної пропозиції, що підтверджується фактом споживання електроенергії та оплатою перших рахунків. У період з січня по червень 2024 року позивач постачав відповідачу електроенергію, обсяги якої підтверджені актом приймання-передачі та даними оператора системи розподілу, що згідно з Кодексом комерційного обліку електроенергії мають пріоритет.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із продажем електричної енергії, здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 і безпосередньо договором.
Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 ЦК України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
В даному випадку спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2802 від 01.01.2019, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання, визначає порядок та умови постачання електричної енергії.
Згідно частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із матеріалів справи вбачається, що укладений між фізичною особою-підприємцем Скляровим О.О. та ТОВ “Донецькі енергетичні послуги» договір про постачання електричної енергії від 01.01.2019 є договором приєднання у розумінні приписів ЦК України.
Умови укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2802 від 01.01.2019 розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі по тексту - ПРРЕЕ).
Положеннями частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
За умовами Розділу 4 ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За змістом п.4.7. ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати.
Згідно п.4.8. ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Відповідно до п.2.3.11 ПРРЕЕ комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку (далі - АКО) та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку електричної енергії та ПРРЕЕ.
Пунктом 4.12 ПРРЕЕ визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ), про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Відповідно до п.10 ПРРЕЕ до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний оператор системи розподілу (далі - ОСР).
Згідно з п.9.14.1 ККОЕЕ адміністратор комерційного обліку має передавати адміністратору розрахунків та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Відповідно до п.12.4.4 ККОЕЕ до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів точок комерційного обліку, а також приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку та/або ППКО, обробки, формування, профілювання, валідації, агрегації та передачі даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії.
При здійсненні спірних нарахувань позивачем використовувалась надана ОСР інформація про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, дані від якого є пріоритетними згідно галузевого законодавства, а саме - п.8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.
Так матеріалами справи підтверджується, що на запит позивача щодо фактично спожитої відповідачем електроенергії, ПрАТ "ДТЕК Донецькі електромережі" повідомило фактичний (звітній) обсяг споживання за період з січня 2024 по червень 2024 по точках комерційного обліку споживача, відповідно до яких за січень 2024 спожито 24055 кВт/год, за лютий 2024 спожито 14152 кВт/год, за березень 2024 спожито 3471 кВт/год, за квітень 2024 спожито 2609 кВт/год, травень 2024 спожито 1574кВт/год, за червень 2024 спожито 275кВт/год.
Судами встановлено, що вказані у акті та рахунку обсяги споживання відповідають даним, отриманим від оператора системи розподілу. Таким чином, позивачем врахована спожита електрична енергія з урахуванням отриманих даних від ОСР, що відповідає нормам чинного законодавства.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписом ст.76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом встановлено, що у виконання договору позивач поставив відповідачу електричну енергію за період січень 2024 - червень 2024 на загальну суму 365 460,84 грн.
Факт отримання електроенергії у вказаних вище об'ємах не спростований відповідачем в розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, як і не надано доказів оскарження вказаних у рахунку постачальника обсягів спожитої електроенергії чи доказів звернення щодо отримання роз'яснень стосовно обсягів споживання електроенергії.
Передання позивачем електроенергії відповідачу за договором надає позивачу законне очікування, що вартість поставленої електроенергії за цим договором буде оплачена, виходячи з погодженої сторонами вартості.
Відповідно до статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п.5.10. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Відповідно до п.5.4 комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку.
Визначений позивачем строк оплати виставленого рахунку до 12.07.2024 включно відповідає вищевикладеним умовам.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що між сторонами існували договірні правовідносини у сфері постачання електричної енергії, що виникли внаслідок приєднання відповідача до комерційної пропозиції позивача, що підтверджується фактичним споживанням електроенергії та оплатою перших рахунків. Обставини постачання електроенергії у період з січня по червень 2024 року належним чином підтверджені актами приймання-передачі та даними оператора системи розподілу, які відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії мають пріоритетну доказову силу.
Разом з тим скаржник зазначає, що впродовж січня-червня 2024 року відповідач отримував від позивача повідомлення про фіксовану заборгованість у розмірі 13 765,48 грн. Ця сума залишалась незмінною протягом усього періоду, про що свідчать смс-повідомлення. Однак у червні 2024 року позивач раптово заявив про заборгованість у розмірі 379 226,23 грн, не надавши зрозумілого обґрунтування. На думку відповідача, такий перерахунок є сумнівним і необґрунтованим, а суд першої інстанції не надав належної оцінки цьому факту та не дослідив надані ним докази. Крім того, відповідач стверджує, що не отримував щомісячних рахунків, як це передбачено умовами договору, а отже не був належно поінформований про обсяги спожитої електроенергії. Посилання позивача на пункти комерційної пропозиції були безпідставними, оскільки ці документи взагалі відсутні в матеріалах справи.
З цього приводу колегія суддів вказує на таке.
По-перше, відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлені строки. Факт споживання електричної енергії відповідачем у період з січня по червень 2024 року підтверджується актами приймання-передачі, а також офіційними даними оператора системи розподілу - ПрАТ "ДТЕК Донецькі електромережі". Згідно з п. 2.1.5 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, саме дані ОСР є пріоритетними та такими, що використовуються для визначення фактичного обсягу споживання. Тому розрахунок, здійснений позивачем, є належним і відповідає чинному законодавству.
Твердження відповідача про наявність заборгованості лише в розмірі 13?765,48 грн базується виключно на смс-повідомленнях, які не є розрахунковими документами в розумінні договору. Як встановив суд першої інстанції, позивач здійснював нарахування на підставі проміжних або прогнозованих даних, а після отримання остаточних погоджених обсягів від ОСР було проведено коригування з урахуванням фактичного споживання. Така практика відповідає п. 8.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які дозволяють здійснювати перерахунок у разі уточнення даних з комерційного обліку.
По-друге, доводи про відсутність щомісячних рахунків не свідчать про порушення з боку позивача. Відповідно до умов комерційної пропозиції, з якою відповідач приєднався до публічного договору, споживач зобов'язаний самостійно здійснювати контроль за обсягами споживання та розрахунками через електронний сервіс ("Особистий кабінет"). Відсутність активних дій з боку відповідача щодо отримання інформації або звернення до постачальника за роз'ясненнями не може тлумачитись на його користь, з огляду на принцип добросовісності учасників цивільних правовідносин (ст. 3, ст. 13 ЦК України).
Щодо відсутності в матеріалах справи письмового тексту комерційної пропозиції, слід зазначити, що укладення публічного договору не потребує обміну примірниками. Згідно зі ст. 642 ЦК України, акцептом є вчинення відповідачем дій, які свідчать про прийняття умов договору, зокрема, факт споживання електроенергії та здійснення першої оплати. До того ж, відповідно до ПРРЕЕ, комерційна пропозиція вважається доведеною до відома споживача шляхом її опублікування постачальником, а відповідач не заперечував наявність відкритого доступу до неї.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини та застосував норми матеріального права. Аргументи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення від виконання грошового зобов'язання і не мають правового підґрунтя.
Також скаржник вказує, що електроенергію фактично споживали військові підрозділи, які користувались його майном на безоплатній основі згідно з договором з військовою частиною. Використання електроенергії здійснювалося не в межах господарської діяльності відповідача, а для забезпечення життєдіяльності військових, що тимчасово проживали у приміщенні. Водночас жодної компенсації від держави відповідач не отримав. Суд першої інстанції ці обставини не дослідив і необґрунтовано поклав фінансову відповідальність за споживання на особу, яка фактично не користувалася електроенергією.
Апеляційний суд не приймає такі доводи скаржника, враховуючи наступне.
Згідно пункту 4.27. Правил роздрібного ринку електричної енергії, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об'єкта.
Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об'єкта.
У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
Отже, з огляду на викладене колегія суддів зазначає, що відповідно до положень п. 4.27 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), у разі припинення використання електроенергії або передачі об'єкта іншій особі споживач зобов'язаний повідомити про це електропостачальника та ініціювати припинення договору або зміну споживача. Таких дій відповідач не вчинив. Жодних доказів, що позивач був належним чином повідомлений про передачу приміщення у користування військовій частині чи про зміну кінцевого споживача, до матеріалів справи надано не було. Відтак, відповідно до договору, саме відповідач залишався стороною зобов'язань щодо споживання та оплати електроенергії.
Наявність договору безоплатного користування між відповідачем і військовою частиною не змінює правової природи зобов'язання перед енергопостачальником. Вказаний договір є зобов'язанням у зносинах між відповідачем і третьою особою, і не породжує жодних правових наслідків для позивача, оскільки він не є стороною цього правочину. Крім того, позивач обґрунтовано зазначив, що не отримував повідомлень про зміну користувача об'єкта, тому не мав правових підстав перереєстровувати договір або зупинити постачання.
Відсутність компенсації від держави не впливає на обов'язок відповідача виконати свої зобов'язання перед енергопостачальником. Така обставина може бути предметом окремого правового спору між відповідачем і органами державної влади, однак вона не звільняє його від відповідальності за виконання укладеного договору відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано поклав обов'язок з оплати спожитої електроенергії на відповідача як сторону діючого договору, оскільки він не довів зміну статусу користувача в установленому законом порядку, не повідомив постачальника та не ініціював зміну умов договору. Доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Також місцевий суд правильно зазначив, що відповідач не позбавлений права зворотної вимоги (регресу) до третьої особи за договором №506/2023 від 13.06.2023.
Щодо інших доводів апелянта суд звертає увагу на те, що припинення постачання електричної енергії споживачу при наявності боргу відповідно до п.5.11 договору є насамперед правом позивача, а не його обов'язком. Крім того, відповідно до п.п.3.1.6 ПРРЕЕ оскільки за договором позивач виступає як постачальник універсальних послуг, у нього відсутнє право на розірвання договору про постачання електричної енергії за наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців.
Як вже зазначалося вище, за умовами комерційної пропозиції відповідач має обов'язок зареєструватися в сервісі «Особистий кабінет» та користуватись відповідним сервісом, рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В свою чергу, відповідач мав можливість у будь-який час звернутися до позивача або ОСР із запитом надання інформації про обсяги споживання електроенергії, отримати рахунок у відповідному енергоофісі постачальника (абз.6 розділу 5 комерційної пропозиції). За умовами абз.7 розділу 5 комерційної пропозиції у разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №2802 покладає обов'язок зі здійснення оплати саме на споживача, тобто відповідача.
Згідно з п.1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі стааттею 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 365?460,84 грн, з огляду на відсутність доказів її сплати відповідачем, а також з урахуванням приписів статей 612, 598 ЦК України щодо належного виконання грошових зобов'язань.
Місцевий господарський суд, розглядаючи позов у частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, обґрунтовано застосував положення частини 2 статті 625 ЦК України, відповідні правові висновки Верховного Суду та належним чином перевірив надані позивачем розрахунки.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
З огляду на викладене суд встановив, що нарахування 3% річних у розмірі 6083,54 грн здійснено правильно - за відповідний період прострочення (з 13.07.2024 по 31.07.2025), виходячи із загальної суми боргу 365?460,84 грн. У цій частині позовні вимоги були задоволені повністю, і колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо їх обґрунтованості.
Що стосується інфляційних втрат, суд першої інстанції провів власний арифметичний аналіз і встановив, що розрахунок позивача на суму 21?544,26 грн за період січень-травень 2024 року є арифметично правильним і відповідає правовим підходам, сформованим Верховним Судом. Водночас частина заявлених інфляційних втрат у розмірі 21?642,42 грн за червень 2024 року виявилась розрахованою з арифметичною помилкою. Після перерахунку суд дійшов висновку, що фактична сума інфляційних втрат за цей період становить 98,18 грн, а тому позов у цій частині було задоволено частково - у розмірі 21?642,44 грн, з відмовою в частині 21?544,24 грн.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що перерахунок, здійснений місцевим судом, є обґрунтованим, відповідає положенням матеріального права та судовій практиці, а отже, висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними і підлягають залишенню без змін.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов, оскільки підтверджено факт постачання електроенергії на суму 365?460,84 грн за чинним договором, укладеним шляхом приєднання. Дані про споживання підтверджені актами та оператором системи розподілу, а відповідач не надав доказів сплати чи оспорення обсягів. Нарахування 3% річних і інфляційних втрат здійснено правильно згідно зі ст. 625 ЦК України. Доводи відповідача про використання електроенергії військовими відхилені, оскільки він не повідомив постачальника про зміну користувача. Апеляційний суд погоджується з цими висновками.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Склярова Олександра Олександровича не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 30.05.2025 у справі №905/214/25 має бути залишене без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Склярова Олександра Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 30.05.2025 у справі №905/214/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.В. Плахов
Суддя О.І. Склярук