Постанова від 21.08.2025 по справі 913/266/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2025 року м. Харків Справа № 913/266/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

за участю представника Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод», представника Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" та арбітражного керуючого Лецкана В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» (вх. №1550 Л/1) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 та на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 у справі № 913/266/20

за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» (ідентифікаційний код юридичної особи 05513922) до боржника Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» у загальному розмірі 485 661 грн 96 коп., в тому числі:

- вимоги першої черги (судовий збір) - 4204 грн 00 коп.;

- вимоги четвертої черги (основний борг) - 481 457 грн 96 коп.

Грошові вимоги Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» до боржника Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» у розмірі 28 500 000,00 грн - відхилено. Розпорядника майна зобов'язано внести грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 попереднього засідання, зокрема, визначено розмір та перелік усіх визнаних грошових вимог для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів: Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» (ідентифікаційний код юридичної особи 05513922) у загальному розмірі 485 661 грн 96 коп., в тому числі: вимоги першої черги (судовий збір) - 4204 грн 00 коп.; вимоги четвертої черги (основний борг) - 481 457 грн 96 коп. Визначено розмір та перелік усіх не визнаних грошових вимог кредиторів, зокрема, Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» у розмірі 28 500 000 грн 00 коп.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що надана кредитором банківська виписка, що міститься у матеріалах заяви, підтверджує обставину перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора та заборгованості за договором банківського рахунку №26005196100031 від 23.09.2013 в сумі 44,53 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.06.2020 складає 1196 грн 45 коп. та за договором банківського рахунку №26008031134001 від 12.08.2011 (з урахуванням доповнень №1 від 23.09.2013, рахунок №26007196100028) в сумі 480 261 грн 51 коп. За таких обставин, грошові вимоги Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» в розмірі 481 457 грн 96 коп. суд визнав.

Разом з тим, місцевий суд відхилив грошові вимоги Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» в розмірі 28 500 000, 00 грн, у зв'язку з тим, що кредитором не надано доказів внесення грошових коштів, а саме: на підставі договору банківського вкладу №15-10 від 16.04.2015, відповідно до якого банк зараховує грошові кошти в сумі 1200000,00 грн на рахунок №26151196100015, договору банківського вкладу №15-03 від 28.01.2015, відповідно до якого банк зараховує грошові кошти в сумі 5000000,00 грн на рахунок №26152196100014, договору банківського вкладу №15-02 від 20.01.2015, відповідно до якого банк зараховує грошові кошти в сумі 5800000,00 грн на рахунок №26153196100013, договору банківського вкладу №14-53 від 22.12.2014, відповідно до якого банк зараховує грошові кошти в сумі 5800000,00 грн на рахунок №26154196100015, договору банківського вкладу №15-47 від 05.11.2015, відповідно до якого банк зараховує грошові кошти в сумі 5700000,00 грн на рахунок №26100196100044, договору банківського вкладу №15-20 від 05.06.2015, відповідно до якого банк зараховує грошові кошти в розмірі 5000000,00 грн на рахунок №26150196100016.

Приватне акціонерне товариство «Хмельницький обласний пивзавод» з відповідними ухвалами суду не погодилося, звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 в частині відхилення грошових вимог Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» у розмірі 28 500 000, 00 грн та ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 за результатами попереднього засідання в частині визначення розміру визнаних грошових вимог для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів відносно кредитора Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» скасувати. Постановити нову ухвалу, якою визнати грошові вимоги кредитора у розмірі 28 985 661,96 грн, в тому числі:

- вимоги першої черги (судовий збір) - 4204,00 грн;

- вимоги четвертої черги (основний борг) - 28 981 457,96 грн.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- арбітражним керуючим Дашко І.В. були визнані повністю грошові вимоги Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» у загальному розмірі 28 981 457,96 грн, а отже суд першої інстанції безпідставно не врахував це;

- всі первинні документи складені безпосередньо боржником, підписані та засвідчені його уповноваженими представниками та відображені у внутрішніх банківських проводках по рахунках клієнтів, а отже арбітражному керуючому Лецкану В.Л. відома вказана інформація і посилання на те, що у нього відсутні первинні документи є безпідставними.

Додатково скаржник просить визнати поважними причини неподання доказів в суд першої інстанції та долучити подані ним докази до матеріалів справи, а саме:

- виписки по рахунку від 16.04.2015;

- виписки по рахунку від 30.01.2015;

- виписки по рахунку від 22.01.2015;

- виписки по рахунку від 23.12.2014;

- копію платіжного доручення №523 від 05.11.2015;

- копію платіжного доручення №0588 від 08.06.2015.

З приводу цього, колегія суддів зазначає, що відповідні докази мали бути подані учасником справи на момент розгляду справи в суді першої інстанції.

За змістом статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Жодних доказів неможливості подання до суду першої інстанції доданих до апеляційної скарги виписок та платіжних доручень, кредитором надано не було.

Відтак, апеляційний суд не приймає надані апелянтом нові докази на стадії апеляційного перегляду та розгляд справи здійснює без їх врахування.

Детально рух у справі викладено у процесуальних документах суду.

У судове засідання від 21.08.2025 з'явився представник Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод», представник Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" та арбітражний керуючий Лецкан В.Л.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 05839888); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.11.2020; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дашко Ігоря Валерійовича (свідоцтво від 26.12.2018 №1878, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проспект Олександра Поля, буд. 97, офіс 9, м. Дніпро 49069).

15.05.2020 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про відкриття провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

01.06.2020 на адресу Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» надійшла апеляційна скарга №548/1В від 28.05.2020 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 по справі № 913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія».

09.07.2020 Публічне акціонерне товариство “Український інноваційний банк» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ “ЮС-Металл» у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ “Українська інноваційна компанія».

21.07.2020 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ “ЮС-Металл» у відкритті провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія».

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Касаційну скаргу ПАТ "УКРІНБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "УКРІНБАНК" з ринку задоволено. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №913/266/20 - скасовано та направлено справу №913/266/20 до Східного апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та апеляційну скаргу ПАТ "УКРІНБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "УКРІНБАНК" з ринку залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі № 913/266/20 залишено без змін.

Постановою судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №913/266/20 у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк» в особі в. о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження виведення з ринку ПАТ “Український інноваційний банк» Міхно С. С. на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 913/266/20 відмовлено. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк» в особі в. о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження виведення з ринку ПАТ “Український інноваційний банк» Міхно С.С. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишені без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 913/266/20 залишено без змін.

В означеній постанові вказано, що неодноразові рішення органу управління ПАТ “Український інноваційний банк» про внесення відповідних змін щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління, не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов'язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв'язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб'єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ “Укрінбанк» та ПАТ “Українська інноваційна компанія» є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.04.2025 заяву ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮС - Металл» без номеру від 10.01.2025 про відсторонення арбітражного керуючого Дашка Ігоря Валерійовича від виконання повноважень розпорядника майна боржника ПАТ “Українська інноваційна компанія» залишено без розгляду.

Заяву ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮС - Металл» без номеру від 17.03.2025 про заміну арбітражного керуючого у справі №913/266/20 задоволено. Відсторонено арбітражного керуючого Дашка Ігоря Валерійовича від виконання обов'язків розпорядника майна у справі №913/266/20.

Розпорядником майна Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» призначено арбітражного керуючого Лецкан Вячеслава Львовича (свідоцтво №3 від 30.01.2013, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , вул.Дегтярівська, буд.48, офіс АК, м.Київ, адреса для листування: а/с 176, м.Київ, 03049). Зобов'язано арбітражного керуючого Лецкан Вячеслава Львовича забезпечити виконання повноважень розпорядника майна боржника в порядку, визначеному статтею 44 Кодексу України з процедур банкрутства та за результатами роботи надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу.

03.06.2020 на адресу Господарського суду Луганської області надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Хмельницький обласний пивзавод" №277 від 01.06.2020 про визнання грошових вимог до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" у розмірі 28 981 458 грн 96 коп.

Приватне акціонерне товариство "Хмельницький обласний пивзавод", звертаючись до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника, посилається на наявність у Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» заборгованості на загальну суму 28981458 грн 96 коп., в тому числі:

- на підставі договору банківського рахунку №26008031134001 від 12.08.2011 та доповнення до нього №1 від 23.09.2013 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування на суму 480261 грн 51 коп.

- на підставі договору банківського рахунку №26005196100031 від 22.09.2013 на суму 44,53 доларів США, що за курсом НБУ станом на день звернення із заявою про визнання грошових вимог до суду становить 1196 грн 45 коп.;

- на підставі договору банківського вкладу «Стандарт» №15-10 від 16.04.2015 на суму 1200000 грн 00 коп.;

- на підставі договору банківського вкладу «Стандарт» №15-03 від 28.01.2015 на суму 5000000 грн 00 коп.;

- на підставі договору банківського вкладу «Стандарт» №15-02 від 20.01.2015 на суму 5800000 грн 00 коп.;

- на підставі договору банківського вкладу «Стандрат» №14-53 від 22.12.2014 на суму 5800000 грн 00 коп.;

- на підставі договору банківського вкладу «Стандрат» №15-47 від 05.11.2015 на суму 5700000 грн 00 коп.;

- на підставі договору банківського вкладу «Вигідний» №15-20 від 05.06.2015 на суму 5000000 грн 00 коп.

01.07.2020 до Господарського суду Луганської області від розпорядника майна Дашко І.В. надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог №02-01/103 від 25.06.2020 на заяву Приватного акціонерного товариства "Хмельницький обласний пивзавод" №277 від 01.06.2020, в якому зазначено, що ним отримано відзив боржника №628/1В від 23.06.2020 на заяву Приватного акціонерного товариства "Хмельницький обласний пивзавод" №277 від 01.06.2020, в якому боржник заперечив визнання грошових вимог на підставі договору банківського рахунку від 12.08.2011 на суму 48026,51 грн, на підставі договору банківського рахунку від 22.09.2013 на суму 44,53 доларів США у зв'язку зі спливом строків позовної давності, оскільки з моменту відкликання банківської ліцензії, а саме з 23.03.2016 ПАТ «Укрінком» не являється банківською установою та не здійснює обслуговування поточних рахунків клієнтів.

Додатково боржником зазначено, що в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, ПрАТ «Хмельницький обласний пивзавод» не було надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, викладені у заяві про визнання грошових вимог.

Розпорядником майна боржника в повідомленні про результати розгляду грошових вимог зазначено, що наданих документів ПрАТ «Хмельницький обласний пивзавод» недостатньо для підтвердження наявності заборгованості у розмірі 28500000,00 грн; долучені до заяви копії договорів банківського вкладу не свідчать про перерахування грошових коштів на банківські рахунки; ані платіжних доручень, ані довідок про наявність коштів, виписок, кредитором надано не було, проте лише додано копію банківської виписки про залишок коштів на поточних рахунках № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 у розмірі 480261,51 грн та 44,53 доларів США, відповідно.

Також, після ознайомлення з відзивом боржника на заяву про визнання грошових вимог, розпорядник майна не може погодитись із доводами боржника, викладеними у відзиві з огляду на те, що умовами укладених договорів банківського рахунку не визначено строку виконання банком свого зобов'язання щодо повернення грошових коштів клієнту, а тому в даному випадку слід застосовувати положення ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з чим, розпорядником майна боржника зазначено, що позовна давність стосовно грошових вимог ПрАТ «Хмельницький обласний пивзавод» на підставі договору банківського рахунку №26008031134001 від 12.08.2011 та №26005196100031 від 23.09.2013 не спливла.

Враховуючи вищевикладене, розпорядником майна боржника зазначено, що хоч заява про визнання грошових вимог ПрАТ «Хмельницький обласний пивзавод» не підтверджена належними доказами, проте визнана боржником, арбітражний керуючий визнає грошові вимоги ПрАТ «Хмельницький обласний пивзавод» у загальному розмірі 28981457 грн 96 коп., як такі, що задовольняються у четверту чергу.

10.06.2025 до Господарського суду Луганської області від арбітражного керуючого Лецкана В.Л. надійшло повідомлення №02-25/1968 від 06.06.2025 про результати розгляду заяви про визнання кредитором, з якого вбачається, що заява кредитора відповідає вимогам, встановленим ч.3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, та подана у строк, встановлений ч.1 ст. 45 цього кодексу.

Арбітражним керуючим зазначено, що з метою унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, оскільки заявником не надано у повному обсязі первинних документів, що підтверджували б наявність та суму заборгованості, у зв'язку з чим, грошові вимоги Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» розпорядником майна боржника відхилені в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» (ідентифікаційний код юридичної особи 05513922) до боржника Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» у загальному розмірі 485 661 грн 96 коп., в тому числі:

- вимоги першої черги (судовий збір) - 4204 грн 00 коп.;

- вимоги четвертої черги (основний борг) - 481 457 грн 96 коп.

Грошові вимоги Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» до боржника Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» у розмірі 28 500 000 грн 00 коп. - відхилено.

Означене стало підставою для звернення Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» до апеляційного суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Звертаючись до суду з заявою про визнання грошових вимог, Приватним акціонерним товариством «Хмельницький обласний пивзавод» в якості підтвердження наявності залишку грошових коштів на рахунках надано копію довідки станом на 01.01.2016 про залишки коштів на рахунках, підписаної працівником ПАТ «Укрінбанк», відповідно до якої на рахунку № НОМЕР_4 залишок грошових коштів становить 44,53 доларів США, на рахунку № НОМЕР_3 залишок грошових коштів становить 480 261,51 грн.

Відповідно до пунктів 61, 62, 65 Постанови Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України" форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

Отже, банківські виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по банківському рахунку позичальника, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд зазначає, що місцевий суд обґрунтовано вказав, що надана кредитором банківська виписка, що міститься у матеріалах заяви підтверджує обставину перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора та заборгованості за договором банківського рахунку №26005196100031 від 23.09.2013 в сумі 44,53 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.06.2020 складає 1196 грн 45 коп. та за договором банківського рахунку №26008031134001 від 12.08.2011 (з урахуванням доповнень №1 від 23.09.2013, рахунок №26007196100028) в сумі 480 261 грн 51 коп.

За таких обставин, грошові вимоги Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» в розмірі 481 457 грн 96 коп. є доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають визнанню.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що Приватним акціонерним товариством «Хмельницький обласний пивзавод» не подано належних доказів фактичного внесення грошових коштів у загальній сумі 28 500 000,00 грн. Зокрема, відсутні підтвердження виконання зобов'язань за договорами банківського вкладу №15-10 від 16.04.2015, №15-03 від 28.01.2015, №15-02 від 20.01.2015, №14-53 від 22.12.2014, №15-47 від 05.11.2015 та №15-20 від 05.06.2015. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що заявлені грошові вимоги товариства у вказаному розмірі не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак підлягають відхиленню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За змістом частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно із частиною першою ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, закріплене в Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актах, вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 Цивільного кодексу України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до приписів ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03.12.2003 № 516 (в редакції станом на дати укладення договорів банківського вкладу) (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 (в редакції станом на дати укладення договорів банківського вкладу) письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу; сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок; строк зберігання коштів (за строковим вкладом); розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови дострокового розірвання договору; інші умови за погодженням сторін (п.1.10).

Відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ № 174 від 01.06.2011 (далі - Інструкція № 174; у редакції, чинній на момент укладення договорів банківського вкладу) банк (філія, відділення) зобов'язаний надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: 1) найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію; 2) дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз положень статті 1059 ЦК України, пункту 2.9 Інструкції №174, дає підстави дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України "Про аграрні ноти". Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство господарським судом зазначено, що

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/23);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

Таким чином, саме на кредитора покладено обов'язок доведення обґрунтованості своїх грошових вимог до боржника шляхом надання належних, допустимих, достовірних і вірогідних доказів. Господарський суд, у межах покладених на нього процесуальних повноважень, зобов'язаний самостійно дослідити кожну заявлену вимогу, здійснити її правовий аналіз, перевірити підстави виникнення зобов'язань, їх характер, розмір та момент виникнення. Однак судова оцінка наданих доказів можлива лише за умови, якщо кредитором виконано покладений на нього процесуальний обов'язок - повною мірою обґрунтовано підтвердити свої вимоги. У разі ненадання необхідного комплексу доказів, які відповідали б критеріям процесуального законодавства, суд обґрунтовано відмовляє у визнанні таких вимог.

Як зазначалось вище, Приватним акціонерним товариством «Хмельницький обласний пивзавод» на підтвердження своїх грошових вимог були подані лише копії договорів банківських вкладів (№15-10 від 16.04.2015, №15-03 від 28.01.2015, №15-02 від 20.01.2015, №14-53 від 22.12.2014, №15-47 від 05.11.2015 та №15-20 від 05.06.2015), які містять умови щодо суми вкладу та рахунків, на які мали бути зараховані кошти.

Апеляційний суд підкреслює, що сам по собі договір є лише правочином, який визначає права та обов'язки сторін, однак не підтверджує факту внесення чи перерахування грошових коштів. Ключове значення для підтвердження виконання зобов'язань за договором мають первинні бухгалтерські документи: квитанції, прибуткові касові ордери, виписки з рахунків тощо, які безпосередньо засвідчують факт руху коштів. Із самого тексту договорів неможливо встановити обставини фактичного внесення коштів, а отже, їх наявність чи розмір можуть бути підтверджені виключно належними первинними документами.

Таким чином, Приватним акціонерним товариством «Хмельницький обласний пивзавод» в порушення ст.ст. 74-77 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів внесення грошових коштів на загальну суму 28500000 грн 00 коп., а саме: на підставі договору банківського вкладу №15-10 від 16.04.2015, відповідно до якого банк зараховує грошові кошти в сумі 1200000,00 грн на рахунок №26151196100015, договору банківського вкладу №15-03 від 28.01.2015, відповідно до якого банк зараховує грошові кошти в сумі 5000000,00 грн на рахунок №26152196100014, договору банківського вкладу №15-02 від 20.01.2015, відповідно до якого банк зараховує грошові кошти в сумі 5800000,00 грн на рахунок №26153196100013, договору банківського вкладу №14-53 від 22.12.2014, відповідно до якого банк зараховує грошові кошти в сумі 5800000,00 грн на рахунок №26154196100015, договору банківського вкладу №15-47 від 05.11.2015, відповідно до якого банк зараховує грошові кошти в сумі 5700000,00 грн на рахунок №26100196100044, договору банківського вкладу №15-20 від 05.06.2015, відповідно до якого банк зараховує грошові кошти в розмірі 5000000,00 грн на рахунок №26150196100016.

Отже, Приватним акціонерним товариством «Хмельницький обласний пивзавод» не надало первинних документів, що підтверджують реальне внесення грошових коштів за умовами укладених договорів банківського вкладу. Надані копії договорів, за відсутності доказів виконання їхньої істотної умови - передачі грошових коштів банку, самі по собі не можуть бути розцінені як належні докази виникнення у банку обов'язку щодо повернення вкладу та нарахування процентів.

За таких обставин, грошові вимоги Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» в розмірі 28 500 000,00 грн не є доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають відхиленню.

Аргумент апелянта про визнання арбітражним керуючим Дашко І.В. грошових вимог Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» у розмірі 28 981 457,96 грн не може слугувати безумовною підставою для їх автоматичного врахування судом. Відповідно до правових позицій Верховного Суду, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20, навіть визнання заборгованості боржником, не звільняє кредитора від обов'язку довести наявність, характер, розмір і момент виникнення грошових вимог відповідно до вимог статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд, розглядаючи заяву про визнання грошових вимог у межах справи про банкрутство, здійснює їх правовий аналіз незалежно від суб'єктивної оцінки інших учасників провадження, зокрема арбітражного керуючого чи боржника. Такий підхід унеможливлює включення до реєстру фіктивної або необґрунтованої заборгованості та забезпечує дотримання принципів добросовісності, змагальності та законності.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у визнанні грошових вимог Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» у вказаному розмірі, діючи в межах своєї компетенції та відповідно до процесуального закону.

Також апелянт наголошує, що всі первинні документи були складені безпосередньо боржником, належним чином підписані та засвідчені його уповноваженими представниками, а також відображені у внутрішніх банківських проводках за рахунками клієнтів. Відтак, арбітражному керуючому Лецкану В.Л. ця інформація є відомою, а його посилання на відсутність первинних документів слід визнати безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що наразі вказаний аргумент скаржника не має жодного правового значення у даній справі з огляду на таке.

Відповідно до положень статей 74- 77 Господарського процесуального кодексу України, саме на кредитора покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами фактичне внесення грошових коштів за договорами банківських вкладів. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема, постанова від 22.12.2022 у справі №910/14923/20), навіть визнання боржником чи арбітражним керуючим грошових вимог не звільняє кредитора від обов'язку доведення наявності, розміру та моменту виникнення таких вимог.

Надані кредитором довідки та посилання на внутрішні проводки банку не можуть розглядатися як належні докази у розумінні ст.1059 ЦК України та Інструкції НБУ №174 від 01.06.2011. Факт внесення коштів за договорами банківського вкладу має підтверджуватися документами, передбаченими законодавством та банківськими правилами, зокрема квитанціями (прибутковими касовими ордерами) або іншими первинними бухгалтерськими документами, які фіксують саме факт зарахування коштів на відповідний депозитний рахунок.

На відміну від вимог у розмірі 481 457,96 грн, які підтверджені банківськими виписками з рахунків та відображають реальний рух коштів, кредитором не надано жодних належних і допустимих документів на підтвердження фактичного внесення грошових коштів у сумі 28 500 000 грн. Подані довідки, які лише формально відображають залишки на рахунках, не підтверджують факту внесення коштів на депозитні рахунки та не відповідають вимогам доказовості.

Таким чином, посилання апелянта на обізнаність арбітражного керуючого чи на внутрішні банківські документи не може замінити обов'язок кредитора довести факт реального внесення депозитів у порядку, передбаченому законом. Саме тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у визнанні кредиторських вимог ПрАТ «Хмельницький обласний пивзавод» у розмірі 28 500 000 грн, визнавши їх недоведеними.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно визнав доведеними лише грошові вимоги ПрАТ «Хмельницький обласний пивзавод» у сумі 481 457,96 грн, підтверджені належними банківськими виписками, які свідчать про фактичний рух коштів на рахунках. Натомість заявлені вимоги у розмірі 28 500 000,00 грн залишилися недоведеними, оскільки кредитор не надав жодних документів, які б підтверджували внесення коштів на депозитні рахунки відповідно до вимог законодавства та банківських правил. Посилання апелянта на внутрішні проводки банку чи обізнаність арбітражного керуючого не можуть замінити обов'язок кредитора довести факт внесення депозитів належними та допустимими доказами. Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні грошових вимог у вказаній сумі як необґрунтованих.

У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод». Доводи апелянта не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а ухвала Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 та ухвалу попереднього засідання Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 у справі № 913/266/20 мають бути залишені без змін.

Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Хмельницький обласний пивзавод» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 та ухвалу попереднього засідання Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 у справі № 913/266/20 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 01.09.2025.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя М.М. Слободін

Постанова ухвалена з окремою думкою судді Слободіна М.М.