ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 вересня 2025 року Справа № 903/548/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Миханюк М.В.
без виклику (повідомлення) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 25.06.2025, повне рішення складено 27.06.2025, у справі № 903/548/25
за позовом Приватного підприємства “Віта-Агро»
до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка
про стягнення 295 954,46 грн,
Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.06.2025 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.06.2025) у справі № 903/548/25, позов задоволено, стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на користь Приватного підприємства “Віта-Агро» 295 954,46 грн, з них 238 057,99 грн основного боргу, 9 441,02 грн 3 % річних, 48 455,45 грн інфляційних втрат, а також 1 775,73 грн витрат по сплаті судового збору та 7 000,00 грн витрат на правову допомогу.
13.07.2025, через систему Електронний суд, відповідач Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім.Івана Франка, частково не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2025 у справі № 903/548/25 скасувати в частині стягнення 7 000,00 грн витрат на правову допомогу та ухвалити у вказаній частині нове рішення про зменшення таких витрат до 4 500,00 грн витрат на правову допомогу.
В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:
- у позовній заяві ПП «Віта-Агро» вказало про те, що розмір понесених витрат на правову допомогу за подання даного позову орієнтовно становить 26 000,00 грн; доказів, якими обґрунтований розмір витрат на правову допомогу, до позовної заяви не додано;
- постановою ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 встановлено: «Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені»;
- в рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 вказано: «Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим»;
- згідно із висновком Верховного Суду (постанови від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18): «Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу»;
- відповідно до рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00: «Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір». При вирішенні питання про співмірність витрат позивача на правову допомогу, суд першої інстанції мав врахувати факт визнання відповідачем викладених в позовній заяві обставин правовідносин між учасниками справи, ціну позову, кількість судових засідань в даній справі та участі в них представника позивача.
- скаржник вважає, що присуджені до стягнення із відповідача на користь ПП «Віта-Агро» витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн явно неспівмірні із складністю цієї справи, а витрати заявника не підтверджені належними та допустимими доказами.
За наведених обставин скаржник вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2025 у справі № 903/548/25 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, та присудження меншого розміру витрат на правову допомогу у розмірі 4 500 грн.
14.07.2025 апеляційна скарга зареєстрована у суді апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 14.07.2025, для розгляду справи № 903/548/25 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Миханюк М.В., Тимошенко О.М.
Листом № 903/548/25/3818/25 від 14.07.2025 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Волинської області.
22.07.2025 до суду надійшли матеріали справи № 903/548/25.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову у справі № 903/548/25 менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розгляд апеляційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка здійснюється судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 (колегія суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Миханюк М.В., Тимошенко О.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2025 у справі № 903/548/25 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
06.08.2025 (вх. № 6265/25) від Приватного підприємства “Віта-Агро» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2025 у справі № 903/548/25 без змін, а апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка без задоволення.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Тимошенка О.М. з 04.08.2025 по 05.09.2025 включно проведено його заміну у справі, протокол від 02.09.2025, яким визначено для розгляду справи № 903/548/25 колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Павлюк І.Ю., Миханюк М.В.
Ухвалою суду від 02.09.2025 прийнято справу № 903/548/25 до провадження у новому складі суду.
Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд
В травні 2025 року Приватне підприємство “Віта-Агро» звернулося до Господарського суду Волинської області позовною заявою про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка 295 954,46 грн, з них 238 057,99 грн основного боргу, 9 441,02 грн 3 % річних, 48 455,45 грн інфляційних втрат.
Також позивач Приватне підприємство “Віта-Агро» просив покласти на Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім.Івана Франка судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу, долучивши до позовної заяви попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому зазначено, що очікувані витрати на професійну правничу допомогу становлять 26 000,00 грн.
10.06.2025 від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, зокрема, просив стягнути на користь позивача не більше 7 000,00 грн витрат на правову допомогу /а.с. 42-43/.
25.06.2025 від Приватного підприємства “Віта-Агро» надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому просив у разі ухвалення рішення у справі № 903/548/25 про задоволення позову включити до судових витрат та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500,00 грн.
За результатами розгляду справи Господарський суд Волинської області рішенням від 25.06.2025 позов задоволив, присудив стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на користь Приватного підприємства “Віта-Агро» 295 954,46 грн, з них 238 057,99 грн основного боргу, 9 441,02 грн 3 % річних, 48 455,45 грн інфляційних втрат, а також 1 775,73 грн витрат по сплаті судового збору та 7 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу мотивоване тим, що виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, витрати позивача на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн є обгрунтованими, такими, що підлягають відшкодуванню.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2025 у справі № 903/548/25 лише в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За приписами ч. 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 статті 126 ГПК України).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 8 статті 129 ГПК Кодексу).
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви надано попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до клопотання від 25.06.2025 долучено: договір про надання правової допомоги № 1/01 від 31 грудня 2024 року; додаток № 1 від 31.12.2024 до договору про надання правової допомоги № 1/01 від 31 грудня 2024 року; рахунок № 1/5 від 30.05.2025; платіжну інструкцію № 4395 від 12.06.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 30.05.2025.
Відповідно до п. 1.1 договору, укладеного 31.12.2024 між адвокатським бюро «Довгань та партнери» (виконавець) та ПП “Віта-Агро» (клієнт) про надання правової допомоги № 1/01, клієнт замовляє, а виконавець бере на себе зобов'язання надати клієнту визначену цим договором правову допомогу.
Згідно з п. 2.1 договору, зокрема, надається виконавцем клієнту шляхом:
- усного та письмового консультування;
- представлення інтересів клієнта в усіх судах передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", як позивача, відповідача, зацікавленої або третьої особи при розгляді всіх цивільних, господарських адміністративних та кримінальних справ з усіма правами та обов'язками наданими позивачу, відповідачу, зацікавленій або третій особі визначеними процесуальними актами, а також органами Державної виконавчої служби з усіма правами наданими стягувачу, боржнику чи третім особам передбаченими Законом України "Про виконавче провадження, що пов'язані з виконанням цього договору.
При здійсненні повноважень наданих у цьому пункті виконавцеві надається право підпису всіх відповідних документів.
Пунктом 4.1 договору визначено, що за надану правову допомогу клієнт виплачує виконавцеві гонорар в розмірі визначеному в додатку № 1 до цього договору.
За надану правову допомогу клієнт виплачує виконавцеві гонорар в розмірі визначеному в додатку № 1 до цього договору (п. 4.2 договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх /а.с. 56/.
Відповідно до п. 1 додатку № 1 від 31.12.2024 до договору про надання правової допомоги № 1/01 від 31.12.2024, за взаємною домовленістю сторін обчислення розміру основного розміру гонорару виконавця за надану в рамках договору правову допомогу здійснюється за цінами, визначеними у цьому додатку.
Згідно з п. 5 додатку № 1 від 31.12.2024 до договору про надання правової допомоги № 1/01 від 31.12.2024, оплата за правову допомогу здійснюється клієнтом на підставі рахунку виконавця, який підлягає оплаті протягом 3-х днів. Виконавець має право вимагати від клієнта попередньої виплати основного гонорару та/або компенсації можливих витрат пов'язаних з виконанням доручення.
Додаток № 1 від 31.12.2024 до договору про надання правової допомоги № 1/01 від 31.12.2024 підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх /а.с. 57/.
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 30.05.2025, зокрема, виконавець надав, а замовник прийняв послуги за період з 01.05.2025 по 30.05.2025 за договором про надання правової допомоги № 1/01 від 31.12.2024 (підготовка та подання позову щодо стягнення дебіторської заборгованості з ПОСП І.Франка за операціями з поставки згідно з видатковими накладними від 08.02.2022, 09.03.2022, 27.09.2024, 10.12.2024) в сумі 9 500,00 грн /а.с. 60/.
Переглядаючи рішення у цій справі в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів, враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якої частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Колегія суддів зазначає, що позивачем надано докази розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розумінні пункту 1 частини другої статті 126 та статті 129 ГПК України, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.
Відповідно до положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (п. 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Як вже зазначалося вище у відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу (не більше 7 000 грн) /а.с. 42-43/.
Колегія суддів враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку, дії, бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Судова колегія зазначає, що співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вважає за доцільне додатково звернутися до практики Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, у рішення від 18 лютого 2022 року у справі "Чоліч проти Хорватії" Європейський суд з прав людини зазначив (пункт 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто Європейський суд з прав людини підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому Європейський суд з прав людини у зазначеній вище справі, присудивши 2 550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
Водночас у рішенні ж від 22 вересня 2022 року у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у пункті 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
Колегія суддів вважає, що під час оцінки обґрунтованості, пропорційності та розумної необхідності заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції враховано характер спірних правовідносин, предмет заявлених позовних вимог, а також обсяг та зміст підготовлених адвокатом документів.
Тобто зважаючи на час, необхідний для підготовки позову, характер спору, враховуючи кількість доказів у справі № 903/548/25, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розмір заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності, та є обгрунтованим.
За таких обставин доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо неспівмірності витрат позивача на правову допомогу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 74 ГПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу ухвалено відповідно до вимог процесуального права, підстави для його зміни або скасування в цій частині відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2025 у справі № 903/548/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2025 у справі № 903/548/25 в частині стягнення з відповідача 7 000,00 грн витрат на правову допомогу слід залишити без змін.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки розгляд справи відбувався без повідомлення (виклику) учасників справи, тому у відповідності до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення цієї постанови є дата складення її повного тексту.
Керуючись ст. 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2025 у справі № 903/548/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2025 у справі № 903/548/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу № 903/548/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Повну постанову складено "02" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Миханюк М.В.