ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 серпня 2025 року Справа № 906/28/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
прокурор - Немкович І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.05.2025, повний текст судового рішення складено від 30.05.2025 у справі № 906/28/25 (суддя Давидюк В.К.)
за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
1) Гришковецької селищної ради
2) Райгородоцької сільської ради
3) Семенівської сільської ради
4) Швайківської сільської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Комунальне некомерційне підприємство "Центральна районна лікарня
Бердичівського району" Гришковецької селищної, Райгородоцької, Семенівської та Швайківської сільських рад
до ОСОБА_1
про стягнення 741 726,00 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.05.25 у справі №906/28/25 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід бюджету Гришковецької селищної ради 5 556,00 грн штрафу. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід бюджету Райгородоцької сільської ради 5 556,00 грн штрафу. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід бюджету Семенівської сільської ради 5 556,00 грн штрафу. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід бюджету Швайківської сільської ради 5 556,00 грн штрафу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури 333,36 грн судового збору. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від Житомирської обласної прокуратури до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі, орган прокуратури просить рішення Господарського суду Житомирської області від 27.05.2025 по справі №906/28/25 в частині відмови в стягненні з ОСОБА_1 719 502 грн штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задоволити позов прокурора.
Листом суду апеляційної інстанції №906/28/25/3400/25 витребувано матеріали справи у місцевого господарського суду. 03.07.2025 від Господарського суду Житомирської області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/28/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.05.2025 у справі №906/28/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.08.2025 об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.25 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.05.2025 у справі № 906/28/25 колегією суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Крейбух О.Г..
04.08.2025 через підсистему "Електронний Суд" від Лугового С.В. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу. Із підстав висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу апелянт просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
26.08.25 у судове засідання з'явився прокурор Немкович І.І., який надав свої пояснення з приводу апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення.
Згідно з ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
11.10.2022 між Комунальним некомерційним підприємством "Центральна районна лікарня Бердичівського району" Гришковецької селищної, Райгородоцької, Семенівської та Швайківської сільських рад (надалі - лікарня, замовник) та Фізичною особою підприємцем Луговим С.В. (надалі - постачальник) укладено договір №63 про поставку товару (далі - договір, а.с. 37-40).
За умовами п. 1.1. та 1.2. договору постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, зазначений в специфікації, що є додатком № 1 до цього договору і є його невід'ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити такий товар. Найменування товару: паливна деревина код ДК021:2015 - 03410000-7 деревина, кількість товарів - 1 100 м. куб., згідно із додатком №1 (специфікація).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору №63 від 11.10.2022 ціна даного договору становить 1 527 900,00 гривень, без ПДВ. Ціна на товар встановлюється з урахуванням податків та зборів, що сплачуються або мають бути сплачені, витрат на транспортування товару до місця поставки, страхування, навантаження, розвантаження, зважування, зберігання та усіх інших обов'язкових витрат, передбачених чинним законодавством України.
Також умовами договору №63 від 11.10.2022 сторонами погоджено відповідальність сторін за невиконання умов договору. Так, згідно з пунктом 7.2 вказаного договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару.
Поставка товарів, згідно пунктів 2.3, 5.1 договору, здійснюється за графіком поставки, який передбачений у додатку №2 до договору.
Матеріали справи містять підписані сторонами додаток №1 та № 2 до договору, а саме:
- специфікацію (додаток №1 до договору), якою погоджено обов'язок відповідача поставити на адресу Лікарні 440 м2 паливної деревини 1-ї групи за ціною 1389,00 грн на суму 611 160,00 грн, а також 660 м2 паливної деревини 2-ї групи за ціною 1389,00 грн на суму 916 740,00 грн, а загалом на 1 527 900, 00 грн без ПДВ (том 1, а.с. 39 (на звороті));
- графік поставки товару (додаток №2 до договору) відповідно якого постачальник зобов'язується поставити на адресу лікарні у жовтні 2022 року - 360 м.куб., листопаді 2022 року - 370 м.куб. та в грудні того ж року - 370 м.куб (том 1, а.с. 40).
Видатковою накладною №63/1 від 08.11.2022 підтверджено, що на виконання умов договору відповідач поставив лікарні 32 м2 паливної деревини 1-ї групи на суму 44 448,00 грн (а.с. 45).
За отриманий товар лікарнею 30.11.2022 сплачено 44 448,00 грн (а.с. 46). Інших поставок відповідачем не здійснювалося. Таким чином відповідач не поставив лікарні 1068 м3 паливної деревини на суму 1 483 452,00 гривень (1 527 900, 00 грн - 44 448,00 грн).
14.12.2024 сторони підписали додаткову угоду №3 (а.с. 47), за умовами якої:
- сторони підтверджують, що станом на день підписання цієї додаткової угоди, постачальник здійснив одну поставку паливної деревини 1-ї групи (далі- товар) код ДК 021:2015 - 0341000-7 замовнику, та відповідно поставив 32 м.куб. товару, а замовник прийняв 32 м.куб. товару від постачальника (п. 1.1. додаткової угоди);
- сторони дійшли згоди внести зміни в розділ ІІІ "Ціна товару" договору №63 від 11.10.2022 та викласти п. 3.1. договору в наступній редакції: ціна договору зменшується на 1 483 452,00 грн без ПДВ і становить: 44 448,00 грн (сорок чотири тисячі чотириста сорок вісім грн. 00 коп.) без ПДВ (п. 2.1. додаткової угоди);
- сторони дійшли взаємної згоди цією додатковою угодою достроково розірвати (припинити) дію договору (п. 2.2. договору).
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець Луговий С.В. припинив підприємницьку діяльність 29.12.2022 за власним рішенням.
У зв'язку з непоставкою товару у повному обсязі відповідачем, керівник Бердичівської окружної прокуратури звернувся з позовною заявою до Господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача 741 726 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.05.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Лугового С.В. на користь Гришковецької селищної ради, Райгородоцької сільської ради, Семенівської сільської ради та Швайківської сільської ради по 5 556 грн штрафу кожному. У решті позову відмовлено. Мотивуючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції зазначив, що прокуратурою не враховано тієї обставини, що штрафні санкції за невчасну поставку товару слід розраховувати з суми, яка діяла після зменшення ціни в договорі згідно додаткової угоди №3 від 14.12.2024, тобто з 44 448 грн, а не з 1 527 900 грн.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від Житомирської обласної прокуратури до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Орган прокуратури зазначає, що навіть із урахуванням укладеної додаткової угоди сторони не змінили умови п. 1.2, 2.3, 5.1 договору № 63 від 11.10.22, а також додатків 1 та 2 до нього, відтак навіть після її укладення зміст та обсяг зобов'язань Лугового С.В. щодо поставки 1100 м куб. паливної деревини за ціною 1389 грн/м. куб. залишився незмінним. На переконання апелянта судом першої інстанції не враховано ту обставину, що постачальник зобов'язаний був здійснювати поставку закупленого товару згідно з графіком поставки, передбаченим додатком 2 до договору № 63 від 11.10.2022, а тому мав поставити 360 м куб. паливної деревини у жовтні 2022 року, 370 м. куб у листопаді 2022 року та 370 м. куб. у грудні 2022 року, з яких поставив лише 32 м. куб. паливної деревини у листопаді 2022 року. Також апелянт зазначає, що зобов'язання щодо поставки 698 м куб. паливної деревини, які мали бути виконані у жовтні та листопаді 2022 року, були прострочені ще до укладання додаткової угоди № 3 від 14.12.2022, а тому остання не може змінювати ані обсягу неналежно виконаних зобов'язань, ані підстав для нарахування та застосування передбачених договором штрафних санкцій. Звернуто увагу на правову позицію, висвітлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, згідно якої закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
У відзиві на апеляційну скаргу Луговий С.В. зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та правомірним. Також додатково зауважено на тому, що апелянт помилково здійснює розрахунок штрафу, адже на переконання відповідача неустойка у розмірі подвійної ставки НБУ є пенею та розраховується за формулою: [Пеня] = [Сума боргу] х 2 х [Ставка НБУ] / 100% / [Кількість днів у році] х [Кількість днів].
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасно, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями частини першої статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Щодо незгоди Житомирської обласної прокуратури з рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.05.25 у справі №906/28/25, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи Комунальним некомерційним підприємством "Центральна районна лікарня Бердичівського району" Гришковецької селищної, Райгородоцької, Семенівської та Швайківської сільських рад на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів з ідентифікатором UA-2022-08-09-003323-a за предметом "Паливна деревина" у кількості 440 м. куб. паливної деревини 1-ї групи та 660 м. куб паливної деревини 2-ї групи, очікуваною вартістю 1 595 000 грн.
У подальшому 11.10.2022 року між Комунальним некомерційним підприємством "Центральна районна лікарня Бердичівського району" Гришковецької селищної, Райгородоцької, Семенівської та Швайківської сільських рад (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Луговим Сергієм Васильовичем (постачальник) укладено договір № 63.
Згідно умов договору №63 між сторонами визначено предмет та ціну договору, особливості поставки товару, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін.
Як убачається з матеріалів справи відповідач не поставив визначений умовами договору № 63 товар у строки і в обсягах, які визначені додатками № 1, 2 до договору № 63 (специфікація та графік поставки товару, т.1. а.с. 39 на звороті, 40).
У зв'язку з зазначеними обставинами лікарня звернулась із листом №757 від 07.12.2022 до ФОП Лугового С.В., у якому зазначила, що відповідач порушив строки поставки товару. Зауважено, що замовником від постачальника отримано попереднє повідомлення про дострокове розірвання договору, що є фактом визнання порушення зобов'язань та умов вищезазначеного договору. Розуміючи, що репутаційна складова для діяльності ФОП Лугового С.В. має значення, Комунальне некомерційне підприємство "Центральна районна лікарня Бердичівського району" Гришковецької селищної, Райгородоцької, Семенівської та Швайківської сільських рад вказало, що надішле відповідні відгуки у соціальні мережі та на майданчик закупівлі. У листі зазначається, що замовник надіється на порядність відповідача та чекає на підписану додаткову угоду, що попередньо була надіслана відповідачу на електронну пошту (том 1, а.с. 43).
Також матеріали справи містять повідомлення №758 від 07.12.2022, у якому лікарня надіслала повідомлення відповідачу про дострокове розірвання договору № 63 від 11.10.2022 з причин невиконання зобов'язань постачальником графіку поставки товару. Вказано, що припинення чи розірвання договору здійснюється за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди до договору в порядку п. 9.2, п. 10.3 та норм ЦК України (том 1, а.с. 44).
У подальшому між сторонами договору укладено додаткову угоду № 3 від 14.12.2022 до договору № 63 від 11.10.2022, згідно якої сторони підтвердили, що станом на день підписання цієї додаткової угоди, постачальник здійснив одну поставку паливної деревини 1-ї групи замовнику та відповідно поставив 32 м. куб. товару, а замовник прийняв 32 м. куб товару від постачальника. Відповідно до п. 2.1, 2.2 додаткової угоди № 3 від 14.12.2022 сторони дійшли згоди внести зміни в розділ III "Ціна товару" договору № 63 від 11.10.2022 та викласти п. 3.1 договору в наступній редакції: ціна договору зменшується на 1 483 452 грн, без ПДВ і становить 44 448 грн (сорок чотири тисячі чотириста сорок вісім грн) без ПДВ. Сторони дійшли взаємної згоди цією додатковою угодою достроково розірвати (припинити) дію договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:
- можливість укласти договір або утриматися від його укладення;
- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Отже, одним із ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин. Законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами. Сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в них прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).
Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі №916/1247/23, особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір - це універсальний регулятор, який покликаний забезпечити регулювання приватноправових відносин та є підставою для встановлення, зміни чи припинення суб'єктивних прав і обов'язків, створення інших наслідків саме для його сторін.
Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. Тобто, за його допомогою сторони можуть вносити зміни до діючого договору, тим самим змінюючи свої попередні домовленості.
Враховуючи зазначене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що сторони договору №63 від 11.10.2022 із урахуванням принципу свободи договору уклали додаткову угоду № 3 від 14.12.2022 та змінили ціну договору, що як наслідок свідчить про безпідставність висновків апелянта про незмінність змісту та обсягу зобов'язання за договором № 63 від 11.10.2022.
Суд апеляційної інстанції вважає, що поведінка сторін договору № 63 від 11.10.2022 є послідовною. Так, згідно наявних доказів в матеріалах справи убачається, що сторони уклали додаткову угоду № 3 від 14.12.2022 без жодних претензій, а також вимог щодо сплати компенсації у зв'язку з непоставки товару. Враховуючи зміни щодо ціни договору та одночасного дострокового розірвання (припинення) дії договору убачається, що лікарня не бажала застосовувати положення п. 7.2 договору, згідно якого у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару.
Відповідаючи на запитання колегії суддів апеляційної інстанції чому сторони вирішили укласти додаткову угоду саме на таких умовах та припинити між собою договірні відносини без застосування штрафних санкцій, прокурор не зміг надати ствердної відповіді. При цьому як убачається з матеріалів справи: лікарня не зверталася до постачальника з вимогою сплатити штрафні санкції і виконати зобов'язання належним чином, а лише зазначила, що поведінка постачальника є недобросовісною і його діяльність буде оцінена шляхом розміщення відповідних відгуків в мережі Інтернет.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до п. 9.1, 9.2 договору №63 від 11.10.2022 замовник та постачальник докладають усіх зусиль для розв'язання суперечок або розбіжностей, що виникають між ними у зв'язку з виконанням договору шляхом проведення переговорів. При недосягненні згоди між сторонами спори підлягають розгляду в господарському суді, згідно з чинним законодавством України. Сторони домовились, що всі ймовірні претензії за даним договором повинні бути розглянуті протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензій.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Як зазначено в позовній заяві прокурором, невиконання Луговим С.В. зобов'язань щодо поставки товару породжує в нього обов'язок сплатити неустойку у формі штрафу.
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що правовий зміст інституту неустойки становить його основна мета, яка полягає у стимулюванні боржника до виконання основного грошового зобов'язання. Зазначений правовий висновок є сталим у судовій практиці. При цьому сплата неустойки за невиконане зобов'язання є видом забезпечення виконання зобов'язання. Матеріали справи не містять доказів того, що замовник, а саме Комунальне некомерційне підприємство "Центральна районна лікарня Бердичівського району" Гришковецької селищної, Райгородоцької, Семенівської та Швайківської сільських рад зверталось до виконавця ФОП Лугового Сергія Васильовича із вимогою сплатити неустойку в розмірі штрафу за невиконане зобов'язання. У той же час матеріали справи містять добровільну згоду сторін правочину на зменшення ціни договору № 63 від 11.10.2022 та дострокове припинення (розірвання) договору. Ні з матеріалів справи, ні з усних пояснень прокурора не вбачається, що Комунальне некомерційне підприємство "Центральна районна лікарня Бердичівського району" Гришковецької селищної, Райгородоцької, Семенівської та Швайківської сільських рад застосувало приписи п. 7.2 договору № 63 від 11.10.2022 та звернулось до ФОП Лугового С.В. із вимогою про сплату штрафу. У той же час матеріали справи свідчать про досудове проведення переговорів між сторонами правочину та як наслідок врегулювання конфлікту шляхом укладення додаткової угоди № 3 від 14.12.2022, з якою і пов'язується припинення договірних відносин між сторонами договору.
У постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21 зазначено, що таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Також у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 зазначено, що неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов'язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що поведінка замовника та його волевиявлення на зміну істотної умови договору (ціни договору) без письмових вимог/застережень, застосування штрафних санкцій, може свідчити про те, що замовник не прагнув застосовувати оперативний засіб реагування до постачальника через оперативно-господарську санкцію в порядку п. 7.2 договору № 63 від 11.10.2022, а вирішив достроково розірвати цей договір, погодившись на обсяг поставки, який відбувся.
Так, згідно пункту п.п. 6.2.3 договору № 63 від 11.10.2022 замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.
Користуючись автономією волі учасників правочину щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, сторони договору №63 від 11.10.2022 дійшли висновку змінити ціну договору, що не суперечить положенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та достроково розірвати (припинити) дію договору, що свідчить про їх намір врегулювати спір саме таким чином, без притягнення постачальника до відповідальності згідно п. 7.2 договору № 63 від 11.10.2022. Із огляду на зазначене суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо настання усіх необхідних умов для нарахування штрафної санкції.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 03.06.2025 у справі № 911/1623/24:
"Відповідно до статті 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України)…
За обставинами справи, що переглядається (№911/1623/24), укладаючи Договір, сторони діяли на власний розсуд та не були позбавлені можливості запропонувати зміни до його проєкту, зокрема, в частині відповідальності постачальника. У разі незгоди з умовами Договору чи неузгодження окремих умов сторони мали право не укладати його одна з одною.
Водночас з моменту, коли всі істотні умови Договору були досягнуті, він вважається укладеним (частина перша статті 638 ЦК України) та є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
З урахуванням викладеного вище, Суд зазначає, що в пункті 9.2 Договору сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили умову про те, що Відповідач (постачальник) сплачує пеню Третій особі (замовнику). Таким чином, доводи Скаржника про стягнення неустойки саме до Державного бюджету України, а не на рахунок Третьої особи, є безпідставними.
Та обставина, що грошові кошти, які Відповідач одержав у рахунок оплати за Договором, виділялися з Державного бюджету України, не має правового значення. Умови про сплату пені можуть встановлюватися сторонами у договорі. Відповідач і Третя особа визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок Третьої особи.
Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких оплачено закупівлю товару, не є підставою для зміни умов господарського договору та не може визнаватися підставою для стягнення пені до Державного бюджету України, попри умови договору.
Аналогічних за змістом висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 09.08.2024 у справі №917/1957/23 та від 09.09.2024 у справі №902/1372/23, де прокурор в інтересах держави звертався до суду з позовом про стягненні пені до Державного бюджету України".
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на умови п. 7.2 договору № 63 від 11.10.2022, згідно яких визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару постачальник сплачує замовнику штрафні санкції.
У той же час прокурор просить стягнути з відповідача штраф на користь Гришковецької, Семенівської, Швайківської та Райгородоської сільських рад, що суперечить як умовам договору № 63 від 11.10.2022, так і правовим висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 03.06.2025 у справі №911/1623/24, адже позивачі у даній справі не є сторонами договору № 63 від 11.10.2022, а є засновниками замовника, що виключає можливість задоволення позовної вимоги, адже така вимога прокурора суперечить закріпленим у статтях 6, 204, 626-629 ЦК України принципам свободи договору, обов'язковості договору та презумпції правомірності правочину.
Ураховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Житомирської обласної прокуратури є безпідставною та необґрунтованою. У той же час судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення не врахував усіх обставин справи та помилково виснував про можливість стягнення неустойки на користь територіальних громад, які не були сторонами правочину. Зазначені обставини є підставою для скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 27.05.2025 у справі № 906/28/25 з ухваленням нового судового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими та безпідставними. У той же час рішення Господарського суду Житомирської області від 27.05.2025 у справі № 906/28/25 ухвалено з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.05.2025 у справі № 906/28/25 залишити без задоволення.
2. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 27.05.2025 у справі № 906/28/25. Ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
3. Справу №906/28/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
.
Повний текст постанови складений "02" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Крейбух О.Г.